Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 7 клас

УРОК 31

ТЕМА. КУЛЬТУРА ІНДІЇ ТА КИТАЮ

Очікувані результати

Після уроку учні знатимуть:

  • про досягнення культури Індії та Китаю за часів Середньовіччя та про вплив цих країн на подальший розвиток культури людства в цілому...

ХІД УРОКУ

I. Організаційна частина уроку

II. Актуалізація знань учнів

Учитель заслуховує домашнє завдання і переходить до наступного етапу уроку.

Учитель пропонує учням розділитися на експертні групи, які за допомогою додаткових матеріалів, підручника і текстів історичних джерел підготують повідомлення про культуру Індії та Китаю.

Учитель пропонує загальний план підготовки презентацій.

1. Життя і побут.

2. Релігійні вірування.

3. Розвиток ремесел і винаходу.

4. Освіта та наука.

5. Література та мистецтво.

III. Вивчення нового матеріалу

Групова робота

1-а група. Культура Китаю. (Тексти 1, 2, 3, 4).

2-а група. Культура Індії. (Тексти 5, 6 та робота за підручником). Презентації підготовленого матеріалу.

Учитель пропонує учням заповнити таблиці.

Культура Індії та Китаю

Релігія Індії

Освіта, наука

Література, мистецтво

Буддизм, індуїзм. Боги: Брахма, Шива і Вішну. Душа повертається після смерті на землю

У школах навчаються лише діти знаті. Індійські цифри (0, 1...9).

Розвинена математика, вивчення дій з дробами, астрономія, медицина; створено обсерваторії

Санскрит — XII ст. — розмовна й письмова мова.

Поет Кабір.

Буддійські храми, висічені у скелях.

Живопис — розписи Аджанти, скульптура.

Будівництво мавзолеїв для правителів (Тадж-Махал в Аґрі)

Продовження таблиці

Релігія Китаю

Освіта, наука

Література, мистецтво

Буддизм, конфуціанство, даосизм; культ предків

Створена мережа шкіл та система державних іспитів для підготовки урядовців.

Розвинена астрономія.

Створені перші енциклопедії з сільського господарства.

Розвинена медицина. Робили щеплення від оспи

Золоте століття поезії. Поети: Лі Бо, Ху Фу.

Розвинена архітектура — пагоди.

Живопис, скульптура

IV. Закріплення знань учнів

V. Оцінювання знань учнів

VI. Домашнє завдання

1. Опрацювати відповідний параграф.

2. Підготуватися до уроку узагальнення, скласти кросворди до теми з 12 слів.

Роздавальний матеріал до уроку

Текст 1. Матеріали з сунської економіки

У Китаї шиють візерунчасті тканини і відправляють до імператорського двору. Тчуть шовк із візерунками, розшивають його шовком. Робота надзвичайно майстерна. Що може зрівнятися з речами, які тут виготовляють? Що може зрівнятися з багатством майже живих візерунків?

У провулках тісними рядами стоять будинки, безперервно рухаються нитки, снують човники. Увечері запалюються ліхтарі, щоб продовжити день. Підлітки також беруть участь у роботі. Витканий шовк розходиться в усі сторони держави, щоб перетворитися на одяг.

Текст 2. Виробництво віял

У сінкуйському Сішаотоу вирощують пальмове дерево усіх видів, тому ці землі називаються «пальмовими полями». З пальмового дерева роблять віяла. На п’ятий рік після посадки обрізають нижнє листя, на восьмий рік зрізають верхні та обробляють... — обтягують шовком, рукоятку прикрашають білими лусками, прикріплюють дорогоцінні пластинки, обмотують волокнами рослини лунсюйтун, ставлять мідні кріплення і вкривають лаком. Грубі віяла продають на місці, більш витончені вивозять далеко.

Текст 3. Виробництво паперу

В області дуже обширне виробництво, але найбільш поширеним є виготовлення паперу. У північно-східних повітах є місце, де росте паперове дерево... Господарі наймають людей, які, використовуючи матеріал, виробляють папір. Під час процесу виникає дуже багато складностей... Прислів’я говорить: «Клаптик паперу дуже нелегкий — пройшов через 72 руки». Жителі місцевої Шиньян майстерно роблять папір бяочжи, для чого товчуть бамбук.

Текст 4. Освіта в Китаї

Все ті, хто приходив зі школи, називалися учнями, а ті, кого висували в областях і повітах, називалися «сянь гун». І перші, й другі прибули до місцевих начальників, щоб бути обраними або знехтуваними.

Під час цієї системи встановлювалися такі категорії: видатний талант; знавець канонічних книг; обдарований учений; видатний учений; знавець законів; знавець писемності; знавець математики; знавець однієї історії, трьох історій; книги «Обрядів», що рекомендується провінцією; здібний підліток.

Категорія знавця канонічних книг підрозділялася на такі: [знавець] 3 канонів, 2 канонів, 1 канону, 3 книг про обряди, 3 оповідань, історії. Обирали знавців для всіх категорій обов’язково щорічно.

Те, що «син неба» видавав укази та особисто проводив відбір, мало на меті залучити найвищих талантів і називалося імператорський відбір.

Шкіл усього було шість. Вони підпорядковувалися Державній школі.

Школа Гоуцзисює нараховувала 300 учнів. Вони могли бути синами та онуками цивільних і військових урядовців у третьому ранзі й вище або правнуками урядовців у другому ранзі другої категорії та вище, а також синами заслужених урядовців у другому ранзі, синами володарів титулу «сянь гун сини» столичних урядовців у четвертому ранзі при даруванні ним через заслуги третього рангу.

Текст 5. Вірші китайського поета Лу

При місяці

Сходить місяць над порожнім двором, сяючи серед гілок,

Лукавих сорок неспокійний сон турбуючи здалеку.

І я, наївний сивий старий, учуся у дурних дітей:

Тремтячою рукою хочу піймати світлячка, що летить.

Квіти сливи

Розцвітають квіти під весняний спів птахів,

Немов у вранішній сніг одягаються гори над нами.

Розділити б мені тіло на тисячі зрячих частинок,

Щоб під кожною сливою Лу Ю милувався кольорами.

Осінні думки

Вже відлітають гусаки на південь, для нас такий чужий.

Квітне у садах хризантема, червоніє листя у лісах.

І думки мої подібні ножицям з Віньчжоу:

Відріжу шматок пейзажу — і перекладу на слова.

Текст 6. Афанасій Никітін «Ходіння за три моря»

У Бідарі (старовинне індійське місто) відбувається торг на коней і на товар: на парчу, на шовк і на всякий інший товар; можна купити на ньому також чорних людей. Іншої купівлі тут немає. А товар їх весь індостанський. їстівний же — лише овочі. На Руську землю товару немає. Всюди знахарство, крадіжка, брехня і зілля, якими морять господарів.

Князі в Індійській землі все хорасанці (персидці), і всі бояри також. А Індостан весь піший, ходять швидко, та усі голі та босі, в одній руці мають щит, в іншій — меч. А інші слуги ходять з великими прямими луками та стрілами. У бою вони усі на слонах, а піших пускають попереду; хорасанці ж на конях та у зброї. Слонам же до хобота і до іклів прив’язують великі ковані мечі вагою по кентарю (міра ваги від 50 кг), одягають їх у булатну зброю і роблять на них городки; а у кожному містечку знаходяться по дванадцять чоловік у зброї, з гарматами і стрілами...

Із султаном виходить триста тисяч раті. Земля вельми багатолюдна, сільські люди дуже бідні, а бояри багаті та розкішні; селяни носять їх на срібних носилках і водять перед ними до двадцяти коней у золотій збруї; і на конях же за ними триста чоловік, та піших п’ятьсот чоловік, та трубників десять, та литавристів десять чоловік, та свірельників десять чоловік. Султан же виїжджає на потіху з матір’ю та дружиною, та із ним на конях десять тисяч чоловік, та піших п’ятдесят тисяч. А слонів водять двісті чоловік, одягнених у позолочену зброю. Так перед султаном йдуть сто чоловік трубників та танцюристів сто чоловік, коней простих триста у золотій збруї та мавп за ними сотня...

Індійці зовсім не їдять м’ясо: ні яловичини, ні баранини, ні курятини, ні риби, ні свинини, хоча свиней у них дуже багато. їдять же вони двічі на день, а вночі не їдять; ні вина, ні ситі не п’ють. З басурманами не п’ють і не їдять. їдять рис з маслом та трави різні, а варять їх з маслом і молоком. А їдять все правою рукою, лівою ж ні за що не візьмуться; ножа не тримають, а ложки не знають. У дорозі у кожного по горнцу і варять собі кашу. А від басурман ховаються, щоб не подивився ні у горнец, ні в їжу. Якщо ж басурманин подивився на їжу, то індієць вже не їсть. А коли їдять, то деякі покриваються платом, щоб ніхто не бачив.

А молитви у них на схід, по-російськи підіймають високо обидві руки і кладуть їх на тім’я, так лягають ниць на землю і розтягуються по ній — то їх уклони. А коли сідають, то деякі обмивають руки і ноги, та і рот прополіскують. А хто у них помре, то їх палять, а попіл сиплють на воду.

Текст 7. Притча про брахмана, лева, гусака та ворону

Одного разу один брахман пішов зі своєї країни в сусідньої на заробітчанство. Йшов-йшов, і що ж він бачить? Лев сидить у своєму лігві. Побачив його брахман, трохи не помер від страху. Що робити? Думав-думав, нічого не придумав, не тямлячи себе від страху вихопив священну книгу, яку взяв з собою, і став читати її вголос. Того дня при леві був один з його радників — гусак; і лев запитав гусака:

— Що це за чоловік?

— Ваша величносте, — відповів гусак, — ця людина — жрець-літописець. Він пише історію ваших предків, описує їхні діяння ітаваші, вихваляє вас і весь ваш рід. Треба б вам нагородити його. Хай буде благословенна ваша величність!

Вислухав лев гусака і подарував брахману дві торби з грошима, у кожній було по тисячі рупій. Брахман зрадів і кинувся додому. А вдома почав витрачати гроші: адже вони йому без праці дісталися; та й сподівався він, що ще отримає. «Сходжу ще раз до лева, — думав брахман, — і знову принесу дві торби із грошима!» І ось, коли кінчилися у брахмана всі гроші, вийшов він з будинку і попрямував у ту сторону, де жив лев. Дорогою зустрівся йому той самий гусак, що порадив левові подарувати брахману дві торби із грошима.

— Ей, брахман! Куди ти шлях тримаєш? — запитав гусак.

— Тут неподалік живе мій добродійник, — відповів брахман, — так от я до нього йду!

— Який добродійник? — запитав гусак.

— Раджа лев!

Тоді гусак сказав йому у віршах:

Радника-гусака порада:

Повертайся додому!

Про лева припини говорити:

«Добродійник він мій».

Але брахмана охопила жадність. Він не послухався гусака, підійшов до лева і, як і минулого разу, почав читати свою книгу. Того дня у лева був інший радник — ворон. Лев запитав у нього:

— Хто це і що він там базікає?

— Ваша величносте! — доповів ворон. — Це з’явився ваш сніданок! Можете його з’їсти!

Лев послухався ворона і зжер брахмана.