Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 7 клас

МЕТОДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДИСКУСІЇ

Н. О. Вєнцева

Становлення та розвиток нових соціально-економічних та політичних відносин в українському суспільстві зумовили необхідність перегляду вимог до організації навчального процесу у школі. Найважливішим завданням системи освіти сьогодні є створення найбільш сприятливих умов для розвитку високоосвіченої, творчої та активної особистості. У концепції загальної середньої освіти (12-річна школа) зазначено, що освіта XXI століття — це освіта для людини. Її стрижень — розвиваюча, культуротворча домінанта, виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти й саморозвитку, вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання й уміння для творчого розв’язання проблеми, прагне змінити на краще своє життя й життя своєї країни.

Національна доктрина розвитку освіти України передбачає докорінне оновлення історичної освіти з метою забезпечення становлення демократичного суспільства. У пояснювальній записці до програм з історії для 5—12 класів загальноосвітніх навчальних закладів визначено, що критерієм оцінки навчальної діяльності учнів сьогодні є не стільки обсяг матеріалу, що залишився в пам’яті, скільки вміння його аналізувати, узагальнювати, активно використовувати в нестандартній (позанавчальній) ситуації, вміння самостійно здобувати знання, вести пошуково-дослідницьку роботу. Успішним є те навчання, яке створює атмосферу зацікавленості, небайдужості до матеріалу, що розглядається, спільного розв’язання навчальної проблеми.

Тому вивчення історії у школі повинне забезпечити співтворчість учня і вчителя, збуджувати інтелектуальну активність школяра, готуючи його до активної участі у громадському житті. Один зі шляхів реалізації цього завдання полягає в удосконаленні методів навчання, спрямуванні їх на активну пізнавальну діяльність учнів, залученні до самостійного розвитку проблем, чому сприяє впровадження дискусійних методів.

У сучасній зарубіжній та вітчизняній педагогічній науці не існує єдиної точки зору щодо сутності дискусії як дидактичної категорії. Одні автори (М. Кларін, С. Мельникова, Л. Яворовська) вважають її формою організації навчання. Інші дослідники (Ю. Бабанський, Б. Лихачов, І. Підласий, О. Савченко, С. Смирнов, В. Оконь) розглядають дискусію як метод навчання, але відносять її до різних груп методів. Так, наприклад, польський науковець В. Оконь, класифікуючи методи за їх дидактичною метою, включає дискусію до методів засвоєння знань. Російська вчена Т. Ільїна називає групу методів, до яких належить дискусія, методами здобуття нових знань, закріплення й вироблення умінь і навичок. У свою чергу інший російський автор С. Смирнов розглядає дискусію як метод розвитку психічних функцій, творчих здібностей й особистісних якостей учнів. Українська дослідниця О. Савченко наголошує на тому, що дискусія передбачає організацію спілкувально-мовної діяльності, тому відносить її до словесних методів навчання [2].

Кожний з цих підходів має сенс, оскільки розглядає різні аспекти застосування дискусії як методу навчання. У той же час деякі вчені (К. Баханов, М. Короткова, О. Пометун, В. Рудиня) розглядають дискусію не як окремий метод, а як групу методів, побудованих на організації обміну думками між учасниками навчального процесу. Аналіз робіт цих авторів свідчить про те, що дискусійні методи використовуються на різних етапах уроку й основними їх ознаками є:

• 1) наявність проблемної ситуації, створеної за допомогою дискусійного питання;
• 2) змістовна спрямованість самореалізації учнів — спілкування заради поглибленого вивчення проблеми під час пошуку різних засобів для вираження власних думок;
• 3) комунікативна основа — здобуття учнями знань під час спілкування одне з одним та вчителем з метою виконання колективного завдання, в момент вироблення загального групового підходу та дотримання правил суспільної пошукової діяльності;
• 4) логічна побудова методу: теза — аргумент — спростування або доведення тези;
• 5) організаційна завершеність: створення проблемної ситуації — її обговорення — прийняття узгодженого рішення — підбиття підсумків.

Отримана учнями інформація в межах однієї теми часто базується на різних джерелах, які можуть суттєво відрізнятися одне від одного, навіть бувають суперечливими. Школярам важко зорієнтуватися у великій кількості фактів та їх інтерпретацій. Тому вчителеві, організовуючи дискусійну діяльність, можна скористатись декількома шляхами, найбільш поширеними з яких є:

• 1) в основі дискусії — суперечливий зміст матеріалу, що вивчається;
• 2) вчитель спеціально організовує дискусію, спираючись на певні умови діяльності учнів (дискусія з елементами ігрового моделювання);
• 3) обговорення організовується за допомогою дискусійних питань, які можна поставити до будь-якого історичного матеріалу.

Питання, які пропонуються учням для дискусії, можна розділити на чотири групи:

1. Питання, що містять декілька теоретичних положень, висунуті різними вченими. Учням необхідно підтримати певну тезу й довести її правомірність. Такі питання потребують роботи з додатковою літературою і тому їх доцільно розглядати методом панельної дискусії.

2. Питання, спрямовані на оцінку діяльності та особистості історичного діяча. Для їх розгляду використовуються дискусії з елементами ігрового моделювання;

3. Питання, спрямовані на аналіз факту, який містить пряму суперечність. Під час відповіді на такі питання учні поділяються на дві групи й відстоюють обрану позицію. При розгляді таких питань найчастіше використовують метод дебатів;

4. Питання, спрямовані на вироблення теоретичних положень: учням пропонується спрогнозувати ймовірний перебіг подій за тих чи інших обставин. Особливістю цієї групи питань є те, що історія не має на них відповіді, відповідь умовна, її не можна перевірити. Такі питання доцільно розглядати методом форуму або дебатів.

Серед учених не існує єдиної точки зору щодо того, які саме методи належать до дискусійних, але найчастіше до них відносять: дебати, «круглий стіл», засідання експертної групи (панельна дискусія), форум, концентричні кола, «6x6x6», судове засідання.

РІЗНОВИДИ ДИСКУСІЙ

Дебати

Це різновид дискусії, який використовується для обговорення тем, стосовно яких існують протилежні погляди вчених. Мета такої дискусії — навчити учнів висловлювати власне ставлення до подій і таким чином переконати інших у правильності своєї думки, виключаючи відверті напади на інших учасників дебатів, тому увага акцентується на створенні дружньої, товариської атмосфери дискусії.

Дебати відбуваються за такою схемою:

• 1. Розподіл класу на команди, групи (кількість груп залежить від кількості точок зору).
• 2. Оголошення теми дебатів та визначення регламенту їх проведення.
• 3. Підготовка груп, розподіл ролей та часу. На цьому етапі члени груп можуть ставити одне одному питання, коментувати виступи іншої сторони, використовувати візуальні засоби і т. ін. Представники груп заздалегідь визначають послідовність виступів.
• 4. Безпосередньо дебати.
• 5. Підбиття підсумків: таємним голосуванням визначається більшість прихильників тієї чи іншої точки зору.

«Круглий стіл»

Дискусія, що проводиться між учнями невеликої групи (не більше п’яти) з обговоренням визначеного питання, яке передбачає спілкування учнів одне з одним та з рештою учнів класу.

Такий вид дискусії є досить конструктивним. Кожен учасник «круглого стола» має однакове право на висловлювання власної думки, а обов’язковою умовою участі в дискусії є необхідність аргументації особистої точки зору кожним учасником «круглого стола».

Дискусія у вигляді «круглого стола» проводиться за подібною до дебатів схемою:

• 1. Виявлення позиції окремих осіб або мікрогруп, отримання завдань для створення проблемної ситуації та ймовірні варіанти обговорення теми.
• 2. Означення виявлених позицій та формування мікрогрупи.
• 3. Виступи представників мікрогрупи.
• 4. Обговорення проблеми всіма учнями класу за визначеним регламентом.
• 5. Підбиття підсумків: визначення ступеня виконання мети і завдання дискусії, характеристика діяльності мікрогрупи і найбільш яскравих представників, формулювання єдиної позиції, сприйнятої всіма учнями, визначення позицій, що були відкинуті під час обговорення; учні орієнтуються на вивчення тих питань, які з певних причин не були достатньо розглянуті під час дискусії.

Метод «круглого стола» можна використати на початку розгляду теми «Ремесло та торгівля в середньовічному місті». Учням пропонується записати в зошитах свої думки щодо причин виникнення та відродження міст у період Середньовіччя. З учнів, які повніше й точніше за інших визначили причини виникнення середньовічних міст, формується група (5—6 школярів), у якій вони продовжують обговорення, приймають узгоджене рішення та пропонують його всьому загалу для обговорення. Решта учнів може погодитись або не погодитись із запропонованими варіантами. Наприкінці дискусії робиться висновок про головні причини виникнення середньовічних міст, які записуються у вигляді плану або схеми на дошці та у зошиті (див. схему).

Панельна дискусія (засідання експертної групи)

Обговорення дискусійного питання малою групою (4—6) учнів із заздалегідь призначеним головою. Проходить у два етапи: обговорення проблеми всіма учасниками групи; виклад позицій групи у вигляді виступів. Обговорення цієї позиції з усім класом панельною дискусією не передбачається.

Цей дискусійний метод дає можливість демонструвати різні погляди на певну проблему. Але при цьому дуже важливо, щоб головні учасники дискусії добре підготувалися й були компетентними в даному питанні. Також треба контролювати, щоб найбільш активні учні не перехопили всю ініціативу, та суворо дотримуватись регламенту (тривалість однієї доповіді — 3—5 хв.).

Схема проведення «панельної дискусії» є такою:

• 1. Визначення теми та кола головних учасників (експертна група). Обговорення організаційних питань, визначення регламенту.
• 2. Підготовка приміщення таким чином, щоб головні учасники дискусії розташувались у центрі, а інші сиділи за столами. Дискусія розпочинається зі знайомства учнів з «експертною групою» й оголошення теми.
• 3. Обговорення певної проблеми головними учасниками, означення спільно виробленої позиції.
• 4. Підбиття підсумків.

Метод панельної дискусії (засідання експертної групи) можна застосувати при вивченні теми «Початок Великого переселення народів». Під час підготовки до цього уроку створюється експертна група з учнів, яка разом з учителем розв’язує організаційні питання й визначає обсяг та коло необхідної літератури.

На початку уроку оголошується тема дискусії та запрошуються головні учасники (експертна група), які заздалегідь вивчили цей матеріал і повинні у полеміці з іншими учасниками ознайомити з ним решту учнів класу. Експертній групі необхідно розв’язати проблему: «Велике переселення народів — мирний, закономірний процес чи завоювання?». Між членами експертної групи розгортається дискусія.

1-й аргумент. Тисячоліттями існувало два світи: світ варварів та світ цивілізацій. Вони протистояли один одному й постійно перебували між собою в стані миру або війни. Варвари нападали на розвинені країни й знищували їх. Але й на їхні землі часом приходили могутні армії та підкоряли їх. У постійному змаганні двох світів світ цивілізації розширювався. Так, на руїнах переможної цивілізації утверджувалась нова. Два колись ворожі світи зливались в один. Отже, процес Великого переселення народів був закономірним та неминучим.

2-й аргумент. Напад аламанів, франків та інших германських племен спустошив у 276 році Галлію, Іспанію та Північну Італію. Шкода, якої він завдав, була дуже великою: знищення сел та руйнування міст призвело до занепаду в сільському господарстві, зменшення кількості населення та змін соціальної структури.

На Сході в цей час з’явились готи, які прокладали собі шлях на Захід і відіграли в його історії дуже важливу роль. Велике переселення народів — це завоювання, яке супроводжувалось великими втратами в усіх галузях життя.

3-й аргумент (зачитуються документи). Святий Августин писав: «Усе скоєне під час недавнього лиха, яке відбувалось у Римі: спустошення, грабіжництво, пожежі, знущання — звичайна справа під час війни. Але що було незвичайним, так це те, що варварська дикість стала такою м’якістю, що в найбільших базіліках, обраних для врятування народу, нікого не били та не торкались, ніхто звідти жорстокими ворогами не був зроблений рабом».

Сальвіан, монах з острову Лерен (близько 440 р.) «О божественном управлении»: «Римляни самі собі були ворогами, гіршими, ніж зовнішні вороги, і не стільки варвари їх знищили, скільки вони самі себе знищили».

4-й аргумент. Політика римлян щодо варварських племен була двобічною: з одного боку, вони розселяли їх на своїх територіях, а з іншого, — ставились до них як до рабів. «Костянтин, — писав грецький історик Зосима, — відкрив ворота варварам... і став винуватцем краху імперії. Багато християн... ненавиділи завойовників. Святий Амвросій бачив у варварах жорстоких ворогів і закликав християн зі зброєю в руках захищати вітчизну від варварської навали». Отже, процес Великого переселення народів — це завоювання Західної Римської імперії варварами.

Час та кількість учасників експертної групи регламентується вчителем. Виступи учнів узагальнюються в невеликих тезах, які записуються в зошитах та за необхідності — на дошці.

Форум

Дискусія, під час якої група учнів розглядає визначену проблему й виробляє певну позицію, яку потім обговорює з усіма школярами. Цей вид дискусії дуже подібний до засідання експертної групи (панельної дискусії), але він не потребує особливої підготовчої роботи й передбачає активний обмін думками на другому етапі.

Проведення форуму відбувається в такому порядку:

• 1. Визначення теми дискусії та головних учасників обговорення (як правило, це учні, які мають високий рівень якості знань та творчий потенціал).
• 2. Висловлення головними учасниками власної думки щодо предмета дискусії.
• 3. Залучення всіх учнів класу до активного обговорення проблеми.
• 4. Формування головних висновків і підбиття підсумків дискусії.

Концентричні кола

Обговорення проблеми невеликою групою учнів, котру залучають до дискусії інші учасники. Група дискутує з визначеної теми, решта учнів слухають, а потім здійснюється обмін позиціями.

Особливість методу концентричних кіл полягає в тому, що він дає можливість залучити до обговорення якомога більшу кількість учнів класу, навіть тих, хто зазвичай не брав участі в дискусії.

Концентричні кола доцільно використовувати в роботі з усіма учнями класу (15—30 учасників).

Концентричні кола проводяться за подібною до інших видів дискусії схемою:

• 1. Заздалегідь готуються питання, котрі виносяться на обговорення великої й малої групи, та спеціально облаштовується приміщення для проведення дискусії (стільці розташовують у два кола, відтак створюється простір для пересування за зовнішнім колом).
• 2. Дискусія розпочинається з оголошення теми, розподілу учнів на дві групи. Учасники першої групи займають місце у внутрішньому колі, а всі інші — у зовнішньому, як спостерігачі. За сигналом учителя розпочинається дискусія. Після 5—10 хвилин учні міняються місцями: ті, хто спостерігав, займають місце у внутрішньому колі й навпаки.
• 3. Після закінчення другої фази дискусії підбивають підсумки.

За допомогою методу концентричних кіл можна провести закріплення матеріалу з теми «Англія та Франція у XIII—XIV ст.». Після пояснення нового матеріалу учням пропонується розв’язати таке питання: «Парламент в Англії та Генеральні штати у Франції — причина чи наслідок централізації?» Школярам пропонується визначитись з аргументами на користь того чи іншого положення і записати свої думки в зошиті у дві колонки. У першу «за» — аргументи, що підтверджують тезу: виникнення парламенту та Генеральних штатів сприяло централізації (англійський парламент, як і Генеральні штати у Франції, встановлювали збори та податки, приймали закони, таким чином у державах створювався єдиний станово-представницький орган управління, який створював умови для централізації держав); і «проти» — друга колонка, яка містить аргументи на підтвердження тези: парламент та Генеральні штати — наслідок централізації (утворення станово-представницького органу, з одного боку, було наслідком протистояння пап та королів, яким була необхідна підтримка, а з іншого, — наслідок успіхів централізації та нових форм політичної активності двох станів та посилення впливу третього).

Учні утворюють два кола: внутрішнє та зовнішнє. Учні внутрішнього кола (прихильники однієї точки зору) розташовані спинами до центру, а учні зовнішнього кола (прихильники іншої точки зору) сидять обличчям до опонентів. Внутрішнє коло — нерухоме, зовнішнє — рухоме. За сигналом учителя діти зовнішнього кола пересуваються на один стілець праворуч й опиняються перед наступним партнером. Коли учні пройдуть повне коло, робота припиняється. При цьому учні у зошитах фіксують усі аргументи партнера. Таким чином, їхні аргументи постійно поповнюються.

«6x6x6»

Метод, завдяки якому велика кількість учнів за короткий час має можливість обговорити якесь питання чи висловити особисту думку більшості учасників дискусії. Дискусія, під час якої в 6 групах (в кожній по 6 учнів) протягом 6 хвилин учні обговорюють певну проблему, запропоновану ведучим. Потім утворюється 6 нових груп у такий засіб, щоб у кожній з них знаходився учень, який працював у попередній дискусійній групі. У нових групах учасники обговорюють результати роботи своїх груп. «6x6x6» — це метод, який активізує всіх присутніх, його можна використовувати в групах з 5, 6, 7 і навіть 8 учнів. Групи мають можливість обговорювати одну й ту саму тему або обирати різні теми. Якщо учні обрали другий варіант, то час роботи треба збільшити.

Схема роботи за методом «6x6x6» є такою:

• 1. Перед початком вправи приміщення готується таким чином, щоб навколо 6 столів розміщувалось 6 стільців.
• 2. Учні розподіляються на 6 груп по 6 учасників у кожній. Щоб пояснити цю роботу, можна на невеликих аркушах паперу написати: Al, А2, А3, А4, А5, А6, Б1, Б2, Б3 ... і т. д. до Є6. Столи позначаються літерами А, Б, В, Г, Д, Є. Потім ведучий роздає аркуші й пропонує учням зайняти свої місця. На наступному етапі слід позначити аркуші цифрами 1—6 і запропонувати школярам приєднатися до своєї групи згідно з цифрою на аркуші.
• 3. Після того, як учні займуть свої місця, оголошується тема обговорення (завдання може бути однаковим або групи можуть обирати різні аспекти однієї проблеми), визначається регламент (5—10 хв.), а також доводиться до відома учнів, що кожен учасник буде доповідати й обговорювати хід і підсумки першої дискусії в другій частині уроку.
• 4. По закінченні часу утворюються нові групи таким чином, щоб у кожній з них було по одному представнику з попередніх груп (див. п. 2). Після чергової зміни місця ведучий відводить 5—6 хвилин для обговорення підсумків роботи.
• 5. Підбиття підсумків проведеної роботи [11].

Цей метод найчастіше використовують при вивченні нового матеріалу, прикладом може бути опанування учнями матеріалу теми «Середньовічні школи та університети». Спочатку школярі розподіляються на шість груп по шість осіб у кожній (можна 5x5, залежно від кількості школярів), кожна з яких отримує завдання:

• 1 група — визначити особливості середньовічної архітектури;
• 2 — скульптури;
• 3 — живопису;
• 4 — шкіл;
• 5 — університетів;
• 6 — книгодрукування.

У групах учні протягом 5—6 хвилин вивчають питання за допомогою підручника (документів), обговорюють його і результати фіксують у зошитах. Наприклад, перша група, яка визначала особливості розвитку середньовічної архітектури, може зазначити, що в середні віки поряд з романською архітектурою з’являється готична, для якої були характерні...; в учнів другої групи в зошитах може бути записано, що готична скульптура поєднана з архітектурою й відбилася не в образах-символах, а начебто в живих постатях зі своїми жестами, мімікою. Скульптури були дуже виразні, мали індивідуальні риси та портретну подібність і т. ін.

Після виконання цього завдання нові групи формуються таким чином, щоб у кожній з них було по одному представнику з попередньої. Новоутворені групи отримують спільне питання «Що найбільше вплинуло на розвиток середньовічного мистецтва та культури: римська та варварська спадщина або середньовічна церква?» Після цього кожен учень знайомить інших з результатами роботи в попередній групі. Потім усі разом виконують нове завдання, а підсумком роботи стає прийняття узгодженого висновку, який зачитується одним представником групи. Наприклад:

• 1. «Ми вважаємо, що середньовічне мистецтво та культура формувались, головним чином, під впливом церкви та духовенства, тому що...».
• 2. «Середньовічна культура та мистецтво є синтезом римської культури та культури варварських племен, це підтверджує те, що...».
• 3. «Культура та мистецтво середніх віків формувались під впливом усіх трьох чинників, які різною мірою проявились у таких галузях, як...».

Судове засідання

Дискусія з елементами ігрового моделювання обговорення проходить у вигляді слухання справи за участю звинувачувальної сторони, суду та захисту. Суть цього методу полягає в тому, щоб розглянути якусь проблему не тільки з позиції сучасної людини, а й з позиції «учасників» подій. Сукупність точок зору минулого й сьогодення робить цю дискусію дуже своєрідною.

Існує декілька варіантів організації судового засідання. Наприклад, відомі українські вчені О. Пометун та Л. Пироженко пропонують такий спосіб: учитель відкриває слухання й поділяє весь клас на три групи: «прокурори», «адвокати», «судді». Групи отримують інструктаж і час на підготовку виступів. На початку слухання судді сідають у різних кутках класу і, коли до кожного з них підійде один прокурор та один адвокат, розпочинають розгляд справи. Прокурор викладає аргументи і його опитує суддя. Адвокат виголошує захисну промову — його опитує суддя. Після об’єднання класу судді виносять рішення. Процес обговорюється, підбиваються підсумки [8].

Прикладом такого судового засідання може бути фрагмент уроку з теми «Франкська імперія». При перевірці засвоєння учнями матеріалу цієї теми їм пропонується підтвердити чи спростувати тезу: «Карл Великий — руйнівник традицій Римської імперії». Клас поділяється на 3 групи: «звинувачення», «захист», «судді». Судове засідання розпочинає вчитель. «Прокурор» (учень з групи «звинувачення») викладає власні аргументи: «Усе життя Карл Великий провів у війнах, знищив Лангобардське королівство, Баварію, Саксонію, через його походи загинуло тисячі людей». «Адвокат» (учень з групи «захисту») виголошує захисну промову: «Держава Карла Великого включала більшу частину Західної Європи, чим нагадувала Західну Римську імперію; прикордонні області цієї імперії були дуже добре захищені й мали назву — марки. Карл Великий запрошував до себе освічених людей і багатьох із них призначав на державні й церковні посади, за часів Карла імперія досягла найвищого розвитку. Сучасники називали його “єдиним вождем християнського народу"». Далі відбувається дискусія як змагання сторін звинувачення та захисту за участю суддів. Завершується судове засідання підбиттям підсумків.

Існує ще один варіант організації судового слухання, запропонований російським методистом М. Коротковою [4]. При поясненні нового матеріалу з теми «Московське царство за Івана IV» вчитель у вступному слові говорить про суперечливість поглядів стосовно політики російського царя Івана IV. Учням пропонується виробити власну точку зору щодо цієї особистості та її впливу на історичні події того часу. Для пояснення цього завдання школярам пропонується під час судового слухання заповнити таблицю, яка висвітлює позитивні і негативні сторони діяльності царя Івана Грозного.

Позитивні	Негативні

Починають судове засідання з виступів головних дійових осіб (адвокат, суддя, обвинувачуваний, прокурор), які пропонують свої аргументи з позиції «свідків» подій, за необхідності звертаються одне до одного з питаннями.

Прокурор. Вельмишановні судді! Вам сьогодні необхідно розглянути справу, в якій звинувачується цар Іван Грозний.

Сторона, що звинувачує, має намір довести вам, що цар Іван IV є дуже жорстокою та безбожною людиною, яка прагне одноосібного правління, крім того, підсудний свідомо віддавав накази про вбивство своїх підлеглих, підтримував хабарництво, порушував вікові традиції та наприкінці свого правління залишив державу у стані занепаду.

Захисник. Вельмишановні судді! Ми намагатимемось виправдати підзахисного. Ми доведемо вам, що дії звинувачуваного були наслідком його важкого характеру, який сформувався за незвичайних умов. Ми намагатимемось довести, що, отримавши державу в нестабільному стані, коли бояри були зацікавлені у зведенні особистих рахунків, цар Іван Васильович залишив нащадкам Росію єдину, не залежну від Орди, та значно розширив її кордони, керуючись у своїх діях інтересами держави.

Після цього до слова запрошується цар Іван Грозний.

Іван IV. Мій батько помер, коли мені було три роки. Моя мати правила від мого імені, виконуючи все, що вимагала боярська дума. У 1538 р. її отруїли. Князь В. Шуйський уморив голодом мою виховательку бояриню Агрипину та її брата князя І. Телепньова. Маючи підтримку митрополита, я скликав бояр, вимагаючи стратити Шуйського. У січні 1547 р. я вінчався на царство, а в березні одружився з Анастасією Романівною Юр’євою. З 1549 р., заручившись підтримкою відданих мені людей, я провів ряд реформ з метою поліпшення життя в моїй державі. Я прийняв у 1550 р. «Судебник», в якому встановив покарання за хабарництво, обмежив мєсничество, провів військову реформу.

Я захистив Русь від ханських військ, захопив Астраханське та Казанське ханство, Поволжя та Сибір приєднав до Росії. Я зробив Русь великою державою і вважаю, що висунуті проти мене звинувачення є безпідставними...

Далі на засіданні зачитуються оцінки Івана Грозного різними вченими. Наприклад: А. Курбський, М. Карамзін — прибічники теорії «двох Іванів» — доброго правителя у 40—50 роки XVI ст. та злобного тирана у 70—80 роки. Опричнина, на їхню думку, — примха напівсвідомого царя. С. М. Соловйов та К. Кавелін вважали, що опричнина була проявом поєднання старих родових понять з новими, тому мала чіткий державний зміст. На думку Г. Бібікова, О. Зіміна та С. Каштанова, опричнина не мала нічого спільного з боротьбою за централізацію держави і т. ін.

Після закінчення ігрового етапу заняття вчитель пропонує учням взяти активну участь у дискусії:

«Ми з вами були учасниками та свідками судового засідання. А зараз уявіть собі, що ви зустріли двох чоловіків, один з яких стверджує, що Іван Грозний був прогресивним діячем, який зробив дуже багато корисного для Російської держави, а інший вважає, що Іван IV був аморальним, жорстоким, таким, що приніс багато страждань своїй державі. Що б ви відповіли?»

Судове засідання проводиться за такою схемою:

• 1. На організаційному етапі визначається «суддя», «адвокат», «прокурор», «обвинувачуваний», визначається тема, обсяг необхідної інформації (статистичні дані, документи, додаткова література і т. ін.).
• 2. Приміщення готується таким чином, щоб головні учасники «справи» знаходились кожен за окремим столом перед учнями.
• 3. Початок дискусії, оголошення теми, знайомство з головними учасниками.
• 4. Виступи головних осіб («суддя», «адвокат», «прокурор» ...); пропонуючи свої аргументи з позиції «свідків» тогочасних подій, вони за необхідності звертаються одне до одного з питаннями.
• 5. Залучення до дискусії інших учнів класу
• 6. Підбиття підсумків дискусії.

ФУНКЦІЇ ДИСКУСІЇ

Дискусія — це група методів навчання, що поєднує в собі декілька різновидів обговорення (дебати, «круглий стіл», засідання експертної групи, форум, концентричні кола, 6x6x6, судове засідання). Вони можуть використовуватись на уроках історії, починаючи з 7—8 класів, під час закріплення матеріалу, а також творчого застосування набутих учнями знань та формування ціннісних орієнтацій. Але вони мають різну спрямованість. При доборі методу слід ураховувати, що деякі з них, наприклад, «круглий стіл», дебати, 6x6x6, концентричні кола, спрямовані перш за все на вміння спілкуватися та взаємодіяти в групах. Інші — форум, панельна дискусія, дискусія з елементами ігрового моделювання — зорієнтовані на вивчення конкретно-змістового аспекту обраної проблеми.

Щодо функцій, які виконують дискусії, науковці визначають їх цілу низку. І. Підласий поділяє їх на основні (стимулювання пізнавального інтересу) й додаткові функції (навчальну, розвивальну, виховну та контрольно-корекційну) [7]. Б. Лихачов вважає, що дискусія виконує додаткову функцію попередньої підготовки свідомості учнів до засвоєння теорій, ідей, закономірностей, узагальнень, а також навчальну (оптимальні умови для попередження помилок, збільшення активності учнів та закріплення засвоєного ними матеріалу), розвивальну (розвиток психічних сил, оволодіння прийомами аргументації та наукового доведення), діагностичну (дає можливість виявити стан культурного кругозору, загального розвитку інтелектуальної активності учнів і т. ін.) [5]. О. Савченко однією з основних функцій дискусії вважає розвивальну, а саме — організацію частково-пошукової діяльності учнів. Реалізація пошукових функцій починається з постановки проблеми, коли створюється ситуація необхідності пошуку нового знання [10]. На думку Ю. Бабанського, дискусія вчить самостійно мислити, розвиває вміння практичного аналізу й ретельної аргументації висунутих положень, поваги до інших поглядів [1]. Р. Осадчук уважає, що дискусія дозволяє поглибити зміст уже вивченого матеріалу, упорядкувати його, систематизувати, узагальнити і, перш за все, розвинути вміння захищати свої погляди [6]. О. Пометун та Л. Пироженко визначають освітню й виховну цінність використання дискусійних методів, оскільки вони вчать глибокого розуміння проблеми, вироблення самостійної позиції, оперування аргументами, критичного мислення, вміння зважати на думки інших, визнавати вдалі аргументи, краще розуміти іншого, сприяють уточненню власних переконань і формуванню власного погляду на світ [8].

Отже, дискусійні методи, залежно від етапу уроку, допомагають реалізувати освітню мету (скласти уявлення про процес чи подію, поглибити зміст вивченого матеріалу, використовувати отримані знання в нових ситуаціях, закріплювати знання і т. ін.); виховну (виховати культуру поведінки та культуру міжособистісних відносин) і розвивальну. Використання дискусійних методів допомагає формувати та розвивати певні вміння: комунікативні, вміння співробітництва та взаємодії з однолітками, дослідницькі, інтелектуальні, предметно-історичні. Співвідношення методу та вмінь, які розвиваються під час його застосування, відображені в таблиці.

Методи	Вміння
1	2
Дебати	Зв’язно висловлювати думки, ставити доречні запитання, виступати перед однолітками, заохочувати інших учасників до обговорення, розуміти загальну мету та власну роль у здійсненні плану, взаємодіяти з іншими учасниками спільної діяльності, враховувати психологічні особливості інших членів групи, дотримуватись правил у межах групи, одержувати інформацію з історичного джерела, поєднувати інформацію, робити висновки, виявляти причини різних інтерпретацій, розуміти суть проблемної ситуації, висловлювати обґрунтовані гіпотези
«Круглий стіл»	Зв’язно висловлювати думки, заохочувати інших учасників до обговорення, взаємодіяти з іншими учасниками спільної діяльності, враховувати психологічні особливості і можливості інших членів групи, визначати причини різних інтерпретацій подій у джерелах, аналізувати інформацію, розуміти сутність проблеми, виявляти причинно-наслідкові зв’язки
Судове засідання	Зв’язно висловлювати думки, готувати повідомлення та виступати перед однолітками, одержувати інформацію з історичного джерела, поєднувати інформацію з різних джерел, визначати причини різних інтерпретацій подій у джерелах, аналізувати інформацію, розглядати предмет з різних точок зору, давати характеристику видатним історичним діячам
Панельна дискусія	Аналізувати інформацію, висловлювати обґрунтовані гіпотези, оцінювати факти та події, формулювати висновки та робити узагальнення, розуміти сутність проблеми, зв’язно висловлювати думки, готувати доповіді та виступати перед однолітками, взаємодіяти з іншими учасниками спільної діяльності, поєднувати інформацію з різних джерел, робити висновки про достовірність та цінність джерела, визначати причини різних інтерпретацій подій
Форум	Ставити доречні запитання, заохочувати інших учасників до обговорення, взаємодіяти з іншими учасниками спільної діяльності, враховувати психологічні особливості й можливості інших членів групи, аналізувати інформацію, розуміти суть проблемної ситуації, формулювати висновки та робити узагальнення
Концентричні кола	Розуміти загальну мету та завдання в межах виконання цілі, одержувати інформацію з історичного джерела, робити висновки на основі отриманої інформації, аналізувати інформацію, розглядати предмет з різних точок зору, виявляти причинно-наслідкові зв’язки
6x6x6	Розуміти завдання в межах виконання цілі, розуміти власну роль у здійсненні плану, дотримуватись принципів та правил, визначених у межах групи, одержувати інформацію з історичного джерела, робити висновки на основі ознайомлення з джерелом, аналізувати інформацію, висловлювати обґрунтовані гіпотези, оцінювати окремі факти, формулювати висновки та робити узагальнення, взаємодіяти з іншими учасниками спільної діяльності

Отже, використання дискусійних методів сприяє розвитку в учнів критичного мислення, комунікативної культури, вміння працювати з різними джерелами інформації, розвиваються також інтелектуальні та предметно-історичні вміння.

МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ ДИСКУСІЙ

При підготовці до уроку з використанням дискусійних методів виникає питання: яка тема з курсів всесвітньої історії у 7—8 класах може вивчатися за допомогою дискусійних методів? Кожен з курсів уміщує події, явища та процеси, які висвітлюються фахівцями по-різному, інколи із зовсім протилежних позицій. Разом з тим обходити ці питання теж не можна, бо часто вони є ключовими проблемами історії. Може видатися, що висвітлення подій різними фахівцями лише ускладнює та завантажує урок зайвою інформацією. Але, з іншого боку, учня необхідно підготувати до того, що існують різні джерела інформації (підручники, розповідь учителя, розповіді очевидців, мас-медіа), тож необхідно вміти сприймати різні позиції, а також виробити власний неупереджений погляд на той чи інший історичний факт.

Наведемо приклад лише деяких дискусійних питань з курсу історії середніх віків, що розглядаються в 7 класах. По-перше, сам термін «середні віки» не є остаточним. Його запропонували у XV—XVII ст. італійські гуманісти. З розвитком історіографії вчені вкладали в нього різний зміст, і, відповідно, обмежували різними хронологічними рамками.

Серед науковців відсутнє єдине бачення поняття «феодалізм». У XVIII ст. феодалізмом уважали ту політичну чи правову систему, що склалась у середньовічній Європі, а саме: політичну роздробленість та її наслідки — всевладдя папського двору (теократію) або систему феодів і васалітету (феодальну ієрархію).

У XIX ст. французький історик Ф. Гізо вводить нове значення феодалізму, в якому трьома його основними ознаками були умовний характер земельної власності, поєднання її з верховною владою та ієрархічна структура земельних власників-феодалів.

К. Маркс та Ф. Енгельс називали феодалізмом особливий етап в історичному розвитку людства, причому наголошували на його соціально-економічній природі. Нові трактування з’явилися у ХХ ст., зокрема М. Блок основу феодалізму бачив у поєднанні бенефіцій та васалітету (васально-ленні зв’язки: певні відносини всередині панівного класу) [4].

Існує багато теорій щодо виникнення та розвитку середньовічних міст, найпоширеніші серед них такі:

• 1. «Романістична теорія» пов’язує середньовічне місто з пізньоримським містом, прихильники цієї теорії намагались показати зв’язок між муніципальними закладами пізньої римської імперії та закладами середньовічного міста.
• 2. «Вотчинна теорія» — її суть полягає в тому, що середньовічне місто розвивалось із феодальної вотчини і середньовічні міські заклади були лише подальшим розвитком вотчинного управління та вотчинного права.
• 3. Прихильники «маркової теорії» намагались вивести міські заклади зі складу сільської общини — марки.
• 4. «Буртова теорія», представники якої вважали, що фортеця («бурт») була тією основою, з якої виникло місто, й особливе юридичне положення захищеної місцевості обумовило особливість розвитку міського права.
• 5. «Ринкова теорія» — міське право походило з тих місць, де відбувалась торгівля [3].

Суперечливою є й оцінка варно-кастової системи в Індії. У більшості підручників вона розглядається як негативне явище в соціально-політичному житті Індії V—VIII ст. Натомість вчений В. Рубель висловлює думку про те, що така соціальна організація була надзвичайно міцною, забезпечувала стабільність і розвиток країни [9].

Щодо курсу всесвітньої історії (частина І), який вивчається у 8 класах, то він також містить багато суперечливих питань, стосовно, наприклад, хронологічних меж початку Нового часу. Поняття про «Середньовіччя» уперше виробили гуманісти XV—XVII ст. і відповідно висунули ідею про початок нової історії. Головною ознакою Нового часу вони вважали розвиток світської ідеології, боротьбу за визволення особистості та суспільства від всеохопної влади католицької церкви. Початком нової історії гуманісти вважали еру розвитку науки та культури під знаком Ренесансу. У другій половині XVII ст. при розподілі періодів на курси початком Нового часу вважали падіння Константинополя (1453 р.) у результаті завоювання його турками-османами. У Західній Європі XIX — поч. XX ст. початок Нового часу традиційно пов’язували з Реформацією тощо.

Серед вчених не існує єдиної точки зору й щодо виникнення буржуазії. Більшість науковців пов’язують появу цього стану з наявністю капіталу. Так, за версією Сенсора, капітал з’явився завдяки «ощадливості» його господаря; наприкінці XIX—XX ст. німецький соціолог М. Вебер пояснював появу капіталу впливом протестантської моралі з її духом діяльності та накопичення; ліберал В. Зомбарт стверджував, що спочатку з’явився певний «капіталістичний дух» ощадливості та прагнення прибутку, а потім у результаті певних накопичень склалися перші капітали; К. Маркс уважав, що суть первісного капіталу зводиться до відділення виробників від засобів виробництва, а також розорення селян та ремісників насильницькими методами.

Отже, суперечливих питань у курсах всесвітньої історії, які вивчаються у 7—8 класах, може бути чимало. Детальніше ми їх розглядаємо в методичній частині нашого посібника. У ній подаються дискусійні питання, котрі можуть бути використані на різних етапах уроку, та додаткові аргументи, які запозичені з навчальної літератури і є адаптованими для сприйняття учнями, а також таблиця, де містяться назви етапів уроків та дискусійні методи, за допомогою яких може бути розглянуто те чи інше питання. До кожного дискусійного питання визначена мета. Виходячи з того, що ініціатором та організатором дискусії виступає вчитель, визначення мети здійснено через його діяльність. Крім того, залежно від обраного методу реалізуються ще додаткові розвивальні цілі, які подані в таблиці на С. 34—35. Наприклад, до першого питання з теми «Народження середньовічної Європи» визначається мета: «Розвивати вміння визначати характерні риси історичного процесу (Велике переселення народів), виходячи з особливостей її учасників; вміння описувати суспільний процес, правильно дібравши характерні для нього факти; оцінювати історичні події». Якщо для розв’язання цього питання було обрано метод форуму, то до цієї мети можна додати (див. табл. на С. 17—18): «Розвивати вміння ставити доречні запитання, заохочувати інших учасників до обговорення, взаємодіяти з іншими учасниками спільної діяльності, враховувати психологічні особливості та можливості інших членів групи, аналізувати інформацію, розуміти суть проблемної ситуації, формулювати висновки та узагальнення».

Додаткові аргументи у разі необхідності можна роздавати у вигляді карток, які, з одного боку, посилять аргументацію, а з іншого, — продемонструють іншу позицію. Аргументи можна використовувати також як додатковий матеріал при використанні методів, що потребують підготовчої роботи: панельна дискусія, дискусія з елементами ігрового моделювання, дебати.

При роботі над питаннями, які характеризують діяльність історичної особи, учні можуть просто фіксувати позитивні чи негативні риси в таблиці.

Позитивні	Негативні

На початковому етапі можна також запропонувати учням пам’ятку для характеристики історичної особи. Наприклад:

• 1. Пригадай або встанови, коли та в якій країні діяла історична особа.
• 2. Опиши її зовнішність та характер. (Які риси допомагали або заважали їй досягти мети? Що ти в ньому цінуєш, а що засуджуєш?)
• 3. Перерахуй основні результати її діяльності.
• 4. Встанови, в інтересах кого вона діяла.
• 5. Оціни діяльність історичної особи (загальний висновок, власне ставлення).

Література

1. Бабанский Ю. К. Педагогика. — 2-е изд., доп. и перераб. — М.: Просвещение, 1988. - 479 с.

2. Баханов К. О. Інноваційні системи, технології та моделі навчання історії в школі. Монографія: — Запоріжжя: Просвіта, 2000. — 160 с.

3. История средних веков / Под. ред. С. Д. Сказкина, Е. Гутновой, А. И. Данилова и Я. А. Левицкого — М.: Высшая школа, 1996. — 593 с.

4. Крижанівська О. О., Крижанівський О. П. Історія середніх віків: Вступ до історії західноєвропейського Середньовіччя. Курс лекцій: Навч. посібник. — К.: Либідь, 2004. — 368 с.

5. Лихачов Б. Т. Педагогика. Курс лекций: Учеб. пособие для студ. пед. учебн. заведений и слушателей ИПК и ФПК — М: Юрайт, 1999. — 464 с.

6. Осадчук Р. Використання словесно-діалогічних методів у навчальному процесі // Історія в школі. — № 8—9. — С. 12—16.

7. Подласый И. П. Педагогика. Новый курс: Учебник для студ. пед. вузов: В 2-х кн. - М.: ВЛАДОС-ПРЕСС, 1999. - Кн. 1. - 576 с.

8. Пометун О. І., Пироженко Л. В. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. посібник / За ред. О. І. Пометун. — К.: А. С. К., 2003. — 192 с.

9. Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу. — К.: Либідь, 2002. — 733 с.

10. Савченко О. Я. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних факультетів — К.: Абрис, 1997. — 416 с.

11. Учение об обществе и государстве. 9 класс: Пособие для учителя. — DAS, 1996. - 144 с.

КАЛЕНДАРНЕ ПЛАНУВАННЯ УРОКІВ

№ уроку	Дата	Тема уроку	Поняття, терміни	Події, дати	Історичні постаті	Дидактичне забезпечення уроку
1	2	3	4	5	6	7
1		Вступ	Історія середніх віків, джерела з історії середніх віків: хроніки, літописи, аннали, епос, геральдика, етнологія, нумізматика	V — кінець XV — доба Середньовіччя
Тема 1. НАРОДЖЕННЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОГО СВІТУ, ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО РОЗВИТКУ
2		Народження середньовічної Європи. Загибель Римської імперії та виникнення варварських королівств	Франкська держава, Меровінги, Каролінги, Верденський договір, майордом	476 р. — загибель Римської імперії; 486 р. — виникнення Франкської держави; 498 р. — хрещення Хлодвіга; 732 р. — битва при Пуатьє; 800 р. — утворення імперії Карла Великого; 843 р. — розпад імперії Карла Великого 843 р. — Верденський договір	Хлодвіг, Карл Мартелл, Карл Великий
3		Людина в Середньовіччі	Внутрішня колонізація, технічні винаходи: вертикальний ткацький верстат, вітряк, водяне колесо, вогнепальна зброя, міграція
4		Середньовічне європейське суспільство	Основні верстви населення, феодали, феодальна драбина, духовенство; рицарство, селяни, міщани, титул (герцоги, графи, барони), сеньйор, васал, васалітет, повинності, кріпацтво, натуральне господарство, замок, донжон, турнір, герб	800 р. — Карл Великий стає імператором; 1265 р. — скликання парламенту в Англії; 1302 р. — скликання Генеральних штатів у Франції; VI ст. — створення «Салічної правди»	Карл Великий, Іоан Безземельний, Генріх III Філіпп IV Красивий, Боніфацій VIII
5		Держава в середньовічній Європі	Імператор, король, конунг, цар, монархія, феодальна роздробленість, дорадчі органи влади, парламент, Генеральні штати, кортеси, сейм, дума, станова монархія, звичаєве право, «правди», становий суд, «королівські шляхи», пошта	X—XIII ст. — поява середньовічних міст в Європі
6		Європейське середньовічне місто	Буржуа, бюргери, магістрат, мер, бургомістр, ратуша, магдебурзьке право, патриціат, плебс, хартія, місто-комуна
7		Господарське та повсякденне життя в середньовічній Європі	Суспільний розподіл праці, ремесло, реміснича майстерня, цехи, статут, майстер, підмайстер, шедевр, товар, ярмарок, мито, лихварство, банк, Ганзейський союз

Продовження таблиці

1	2	3	4	5	6	7
8		Узагальнення
9		Тематичне оцінювання
Тема 2. РЕЛІГІЙНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЄВРОПИ
10		Релігія та церква в середньовічній Європі	Церква, церковний розкол, патріарх, Папа Римський, кардинал, конклав, духовенство біле та чорне, єпископ, ченці, ченці-жебраки, католицькі ордени, духовно-рицарські ордени, інтердикт, єресі, катари, альбігойці, інквізиція, аутодафе	756 р. — утворення Папської держави; 1054 р. — розкол християнської церкви на католицьку та православну; 1077 р. — шлях до Каносси Генріха IV; 1309—1377 рр. — Авіньйонський полон пап	Іннокентій III, Іннокентій IV, Торквемада
11		Хрестові походи	Хрестоносці, Свята земля, Гроб Господень	1096—1270 рр. — хрестові походи; 1096—1099 рр. — перший хрестовий похід; 1147—1149 рр. — другий хрестовий похід; 1189—1192 рр. — третій хрестовий похід	Урбан II, Фрідріх І Барбаросса, Річард І Левове Серце, Філіпп II Август
12		Культура середньовічної Європи, освіта і наука	Релігійний світогляд, схоластика, «сім вільних мистецтв», університет, ректор, декан, студент, професор, колегія, бакалавр, магістр, ваганти, трубадури, панацея, алхімія	XII ст. — поява перших університетів; 1445 р. — Й. Гутенберг винайшов друкарство	Алкуїн, П’єр Абеляр, Йоган Гутенберг, Марко Поло, Фома Аквінський, Роджер Бекон
13		Культура середньовічної Європи. Література. Мистецтво	Гуманізм, Відродження, романський стиль, готичний стиль, апсида, неф, портал, вітражі, книжкова мініатюра		Бертран де Борн, Франсуа Віньйон, Данте Аліґ’єрі, Чосер
14		Узагальнення
15		Тематичне оцінювання
Тема 3. ВІЗАНТІЯ. АРАБСЬКИЙ СВІТ. ЄВРОПА
16		Візантійська імперія	Василевс, Кодекс Юстиніана, «грецький вогонь», стратити, феми, іконоборці, турки-османи	330 р. — Візантій став столицею Римської імперії; 395 р. — утворення Східної Римської імперії; 532 р. — повстання «Ніки»; 717 р. — напад арабів на Константинополь; 726—843 рр. — боротьба з іконоборцями; 1204 р. — пограбування Візантії хрестоносцями; 1261 р. — відродження Візантії; 1453 р. — захоплення турками Константинополя	Юстиніан, Феодора, Василь І Болгаробоєць, Осман, Аль-Біруні, Ібн-Сіна, Фірдоусі

Продовження таблиці

1	2	3	4	5	6	7
17		Арабський халіфат	Араби, бедуїни, караван, Аллах, іслам, Коран, пророк, мусульманин, намаз, сарацин, шаріат, хадж, халіф, емір, мечеть, мінарет, алгебра, медресе	570—632 рр. — життя Магомета; 622 р. — початок мусульманського літочислення; 630 р. — об’єднання арабів; 732 р. — битва при Пуатье	Магомет, Омар, Лев Математик, Прокопій Кесарійський
18		Скандинавія	Нормани, вікінги, варяги, конунг, Датське, Норвезьке, Шведське королівства, руна, сага	871—900 рр. — правління Альфреда Великого; 1000 р. — висадження норманів на березі Америки; 1066 р. — битва при Ґастінґсі	Ерік Рудий, Лайф Щасливий, Альфред Великий, Едуард Сповідник, Гарольд Синьозубий, Вільгельм Завойовник
19		Англія: від завоювання до парламенту	Англосакси, шериф, «Книга страшного суду», Велика хартія вольностей, парламент, суд присяжних, «щитові гроші», палата лордів, палата громад, білль, громадянська війна	829 р. — утворення Англії; 886—1042 рр. — панування датчан; 1066 р. — норманське завоювання; 1215 — Велика хартія вольностей; 1265 р. — скликання парламенту; 1455—1485 рр. — війна Червоної та Білої троянд	Генріх II Плантагенет, Томас Бекет, Іоан Безземельний, Річард І Левове Серце
20		Франція: на шляху до єдності	Генеральні штати, станова монархія, дофін, королівський домен, централізована держава, Столітня війна	1302 р. — скликання Генеральних штатів у Франції	Філіпп II Август, Людовік XI
21		Столітня війна	Орлеанська діва, дофін, Жакерія, повстання Уота Тайлера	1337—1453 рр. — Столітня війна; 1340 р. — битва при Слейсі; 1356 — битва при Пуатьє; 1358 р. — Жакерія; 1429 р — звільнення Орлеана; 1431 р. — спалення Жанни Д’Арк	Жанна Д’Арк, Карл V
22		Німеччина	Священна Римська імперія, династія Штауфенів, Саксонська династія, курфюрст, династія Габсбуртів, Австрія «Золота булла», Швейцарський союз	919 р. — утворення Німецького королівства; 962 р. — утворення Священної Римської імперії; 1077 р. — похід до Каносси; 1220—1268 рр. —панування династії Штауфенів; 1242 р. — битва на Чудському озері; 1356 р — «Золота булла»; 1410 р. — Грюнвальдська битва; 1445 р. — винахід друкарства	Генріх I, Оттон II, Григорій VIII, Генріх IV, Фрідріх І Барбаросса, Фрідріх II, Іннокентій III, Олександр Невський, Йоганн Гутенберг
23		Країни басейну Середземномор’я	Міста-держави, комуни, «заколот чомпі», Папська область, Неаполітанське королівство, дож, Іспанське королівство, Реконкіста, кортеси	1479 р. — утворення об’єднаного королівства Іспанії; 1492 р. — завершення Реконкісти в Іспанії	Лоренцо Медичі, Джироламо Савонарола, Фердінанд, Ізабелла
24		Узагальнення
25		Тематичне оцінювання

Продовження таблиці

1	2	3	4	5	6	7
Тема 4. СЛОВ’ЯНИ ТА ЇХ СУСІДИ
26		Центральна та Східна Європа	Великоморавська держава, політична роздробленість, гусити, чашники, таборіти, угри, сейм, шляхта, магнати, унія	1000 р. — проголошення Угорської держави; 1222 р. — «Золота булла» угорського короля; 1320 р. — відродження королівської влади в Польщі; 1385 — Кревська унія; 1415 — спалення Яна Гуса; 1419 — 1434 рр. — гуситський рух; 1526 р. — Чехія та частина Угорщини увійшли до складу Австрії	Ян Гус, Ян Жижка, Болеслав І Хоробрий, Казимир III, Міндовг, Ягайло
27		Північно-Східна Русь	Новгородська республіка, монголо-татарська навала, Золота Орда, хан, ярлик	1147 р. — перша згадка про Москву; 1169 р. — розгром Києва Андрієм Боголюбським; 1240 р. — Невська битва; 1242 р. — битва на Чудському озері	Юрій Довгорукий, Олександр Невський
28		Утворення та зміцнення Московської держави	Централізована держава, боярська дума, берестяні грамоти, сказання, літописи, кормління, намісник	1380 р. — Куликовська битва; 1480 р. — кінець ординського панування	Іван Калита, Дмитро Донськой, Іван III, Афанасій Нікітін, Феофан Грек, Андрій Рубльов
29		Туреччина	Турки-сельджуки, Османська імперія, шейх, дервіш, яничари, візир, муфтій	1243 р. — розпад Сельджуцького султанату; XIII ст. — утворення Османської держави; 1389 р. — Косівська битва	Осман, Милош Обілич, Баязед І, Мехмед II
Тема 5. ІНДІЯ. КИТАЙ
30		Імперія Гуптів. Делійський султанат	Імперія Гуптів, Делійський султанат, Великий Могол, варни, касти, раджа	1206—1526 рр. — Делійський султанат; 1526 р. — заснування імперії Великих Моголів	Бабур
31		Китайська імперія в III XII ст.	Династія Тан	618—907 рр. — правління династії Тан; 1368 р. — вигнання монголів
32		Культура Індії та Китаю	Буддизм, індуїзм, брахмани, конфуціанство, даосизм, пагода, фарфор		Кабір, Тадж-Махал, Лі Бо, Ду Фу, пагоди, храм Неба, пейзажі, фарфор
33		Узагальнення до тем 4 та 5
34		Тематичне оцінювання до тем 4 та 5
35		Повторювально-узагальнюючий урок