Усі уроки до курсу «Філософія». 11 клас
УРОК 6
Єдність і різноманітність світу
Мета: ознайомити учнів із поняттями теми, узагальнити знання учнів про Всесвіт, Сонячну систему та планету Земля; розвивати звичку позитивно мислити, інтерес до пізнання навколишнього світу; виховувати усвідомлення причетності людства до світу.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Форма уроку: лекція з опорою на структурно-логічні схеми.
ХІД УРОКУ
I. Організаційний момент уроку
II. Мотивація навчальної діяльності
Про що йдеться в народних прислів’ях?
1. У Бога світа багацько.
2. Скільки світу, стільки й дива.
3. Усе тінь минуща; одна річ живуща — світ із Богом.
На основі відповідей учнів формулюється тема і мета уроку.
III. Вивчення нового матеріалу
• Поняття світу
Розповідь учителя з опорою на схеми
Проблема розуміння світу завжди перебувала в центрі уваги науки та релігії.
Що ж таке світ? У широкому розумінні — це цілісна сукупність усього, що існує.
Прадавні люди уявляли світ як те, що їх оточувало. Кожне плем’я жило своїм світом. «Свій світ» — місце, вивчене власним народом, «чужий світ» — місце, не вивчене ним. У процесі еволюції світи пізнавали один одного як сусіди. Люди розуміли, що разом їхні світи становлять «всесвіт». А над усім цим існував світ богів, який люди називали «космос». Схематично це можна зобразити так:
Але протягом розвитку людства змінювалися і його уявлення про світ.
• Розвиток уявлень про світ
|
Міфологія |
Релігія |
Наука |
Філософія |
|
Світ — природа, що нас оточує |
Світ складається з природних і надприродних (божественних) сил |
Наша Земля — частина Космосу та Всесвіту |
Бачення світу конкретною людиною є лише його окремим суб’єктивним образом. Людина, маючи власний неповторний світ, намагається осягнути інші стани світу |
Знання про світ — складова частина вчення про людину. У процесі розвитку людини змінюється уявлення про світ, воно наповнюється конкретно-історичним змістом. Тому світ — це єдність природної і суспільної дійсності, зумовленої практичною діяльністю. А категорія «світ» охоплює не тільки природні, об’єктивно-матеріальні властивості, а передусім особливості людського практично-діяльнісного ставлення до себе і до умов свого існування (зовнішній світ).
Зрозуміло, що світ — це цілісна система, яка розвивається в діалектичній єдності природи і суспільства. Така єдність суперечлива, про що свідчить історія їхньої взаємодії.
Людина в процесі активної цілеспрямованої діяльності перетворює природу на світ свого буття, який, з одного боку, забезпечує її існування і життєдіяльність, а з другого — руйнує природу і створює загрозу існуванню людини. Якщо зникне людина, зникне і світ як світ буття людини, але це не означає, що зникне природа і зміни, які відбулися в ній через діяльність людини. Природа втратить свою якісну визначеність як світ людського буття.
Зміст і кордони світу не є чимось незмінним. З оволодінням природою, ускладненням суспільних відносин і зв’язків уявлення про світ поглиблюються, збагачуються, а його межі розширюються. Людина не тільки включає предмети безпосередньо близької природи до сфери своєї практичної діяльності, а й поглиблює знання про Всесвіт. Так, вона виходить у космос, проникає у глибини мікро- та мегасвіту. Але центральну частину поняття про світ становить система соціальних зв’язків і відносин, у яких людина здійснює свою життєдіяльність. Окрім того, до змісту людського світу належить духовне життя людини, продукти її духовної життєдіяльності (внутрішній світ).
Таким чином, світ — це визначене буття, універсальна предметність, у якій людина самовизначається як суб’єкт діяльності, котрий створює власний світ — світ людського буття.
• Космос, Сонячна система, планета Земля як складові Всесвіту
Бесіда
1. Як між собою різняться тіла природи? (Тіла природи можуть бути живими і неживими.)
2. За якими ознаками розрізняють тіла живої і неживої природи? (Тіла живої природи мають ознаки життя, вони дихають, харчуються, розмножуються, рухаються.)
3. Наведіть декілька прикладів тіл неживої природи. (Річка, гори, парта, дошка.)
4. Чи є тілами природи Сонце, Земля, Місяць, зорі? (Так, це також тіла природи.)
5. До якої частини природи вони належать? Чому? (Вони є тілами неживої природи, бо не мають ознак життя, не дихають, не живляться, не розмножуються тощо.)
6. Зорі, Сонце, Місяць називають небесними тілами. Чому? (Ці тіла знаходяться далеко на небі.)
7. А що ж таке небо? (Небо — частина Всесвіту.)
8. Що таке Всесвіт? (Всесвіт — це безмежний космічний простір із небесними тілами, газом і пилом.)
Що таке космос? У Всесвіті всі небесні тіла розташовані в певному порядку. Ще за давніх часів люди помітили цей порядок і назвали його космосом. Слово «космос» у перекладі з грецької мови означає порядок.
Нині вчені досліджують небесні тіла і космічні явища на спеціальних наукових станціях — обсерваторіях. Найдавнішою вважають обсерваторію кам’яного віку Стоунхендж, приладами для якої були кам’яні плити. Однією з найбільших обсерваторій світу сьогодні є обсерваторія Мауна-Кеа, введена в дію 1990 року. Вона розміщена на вершині вулканічної гори Мауна-Кеа на о. Гаваї. Сьогодні вона оголошена науковим заповідником через свій унікальний астроклімат.
Розглянемо детальніше деякі небесні тіла. У небесних тіл є одна спільна особливість — усі вони рухаються. У Всесвіті взагалі немає тіл, які б не рухалися. До небесних тіл належать планети, зорі, комети, астероїди, метеори, метеорити, боліди тощо.
Планети — небесні тіла, що обертаються навколо зір і не випромінюють власного світла. Цю назву великим небесним тілам дав у XIV ст. польський астроном Миколай Коперник. Планети, які рухаються навколо Сонця, разом із ним утворюють сонячну систему. Планетами сонячної системи є Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун. Саме в такій послідовності вони розташовані відносно Сонця. Ці планети названо на честь римських богів: Меркурій — бог торгівлі; Венера — богиня кохання й краси; Марс — бог війни; Юпітер — бог-громовержець; Сатурн — бог землі й родючості; Уран — бог неба; Нептун — бог моря й судноплавства.
Планети, які розташовані близько від Сонця, мають високі температури.
Зорі — розжарені небесні тіла, що випромінюють світло. Від інших небесних тіл вони відрізняються тим, що самі світяться й мають високу температуру поверхні. Зорі різняться між собою за кольором, температурою, розмірами, відстанню від Землі.
Якщо уважно подивитись на зоряне небо, можна помітити, що зорі розміщуються на небі групами — сузір’ями.
Сузір’я — ділянка зоряного неба, виділена для зручності орієнтування на небесній сфері і для визначення зір. Інакше кажучи, сузір’я — групи розташованих поряд зір. Давні астрономи уявно єднували зорі лініями й одержували певні фігури. Малюнки сузір’їв, перенесені на папір, є першими зоряними картами. Найвідомішими сузір’ями є Велика і Мала Ведмедиця (наші пращури називали їх Великий і Малий Віз). Назви сузір’їв пов’язані зі стародавніми легендами і міфами. Так, у давніх греків існувала легенда, що всемогутній бог Зевс вирішив узяти собі за дружину прекрасну німфу Калісто, одну зі служниць богині Афродіти, всупереч бажанню богині. Щоб позбавити Калісто від переслідувань богині, Зевс перетворив Калісто на ведмедицю і переніс на небо. Малу Ведмедицю давні греки вважали улюбленим собакою Калісто, перетвореним на ведмедицю разом із хазяйкою.
Бесіда
1. Які ви знаєте астрономічні особливості планети Земля?
2. Назвіть особливості атмосфери Землі.
Подальша розповідь учителя базується на схемі.
• Проблема єдності світу
Проблема єдності світу за змістом та сутністю полягає у відповіді на запитання:
- чим для людини є світ загалом?
- ким є для цього світу людина?
Протягом усього розвитку філософії виникали різні підходи до тлумачення проблеми єдності світу. Уперше питання про єдність світу порушували античні мислителі Фалес, Демокрит та інші.
Оскільки їхні погляди на світ, матерію були наївними, вони не зуміли повністю розв’язати це питання. Ці філософи висловлювали припущення про те, що єдність світу — у його матеріальності. Проблема єдності світу по-своєму розв’язували й інші античні мислителі, які дотримувалися основи єдності світу в існуванні первинних абсолютних ідей, або відчуттів людини. Матеріалістичну лінію в рішенні питання про єдність світу проводили представники метафізичного матеріалізму Ф. Бекон, Т. Гоббс, Б. Спіноза, французькі матеріалісти XVIII століття.
Глибше, ніж інші матеріалісти, підійшли до вирішення проблеми єдності світу російські філософи середини XIX століття. Спираючись на досягнення філософії, а також на нові успіхи природознавства, вони намагалися поглянути на світ як на процес розвитку. За М. Чернишевським, природа є не що інше, як різнорідна матерія з багатообразними якостями. Він стверджував, що органічні і неорганічні «комбінації елементів» утворюють єдність і що органічні елементи виникають із неорганічних.
Марксизм під час розгляду питання про єдність світу виходить із того, що у світі немає нічого, окрім рухомої матерії, і що рухома матерія не може рухатися інакше, як у просторі та часі.
Діалектико-матеріалістичне положення про матеріальну єдність світу відповідало розвитку природознавства того періоду. Відкриття клітин довело єдність у будові всього живого попри все різноманіття його видів. Важливими відкриттями в цьому відношенні стали відкриття закону збереження і перетворення енергії і створення Ч. Дарвіном еволюційної теорії походження видів. Оволодіння методом спектрального аналізу дало змогу встановити, що Сонце й інші зорі, зоряні асоціації і планети мають у своєму складі ті самі хімічні елементи, що й Земля. Різноманіття хімічних елементів було розкрито періодичною системою елементів Д. Менделєєва.
Особливо знаменними були відкриття у фізиці на рубежі XIX-XX ст., що показали складну структуру атома. Збагатилися уявлення про основні форми руху. Ці відкриття відкинули субстратно-речовинну модель світу, автори якої намагалися звести всю матерію Всесвіту до якоїсь «праматерії». Окрім субстратно-речовинної моделі єдності світу, існує функціональна модель, згідно з якою, кожна найменша частинка у Всесвіті пов’язана з іншою, як завгодно віддаленою від неї. Всесвіт функціонує як єдиний механізм, у якому кожне явище суворо необхідне і посідає певне місце в загальному ланцюгу подій. Узята окремо від інших, ця модель спрощує дійсність.
Найбільшою мірою дійсності відповідає атрибутивна теорія єдності світу. У цій теорії проголошується єдність усіх видів матерії і форм руху. Ця єдність виявляється і в єдності законів збереження матерії.
Запитання
1. Що вважалося основою єдності світу в міфологічному світогляді?
2. У чому вбачається єдність світу в релігійному світогляді?
3. Які два підходи існують щодо розв’язання проблеми єдності світу у філософії?
IV. Закріплення вивченого матеріалу
Бесіда
1. Як уявляли світ прадавні люди?
2. Поясніть походження поняття «Всесвіт».
3. Поясніть різницю між міфологічним, релігійним та науковим уявленнями про світ.
4. Скільки зір у Сонячній системі?
5. Схарактеризуйте сфери планети Земля.
6. У чому ви бачите різноманітність світу?
V. Підсумок уроку
Прагнучи пізнати свою сутність, людина завжди замислювалась над тим, що ж таке світ. Формування уявлень про світ започатковує пізнання людиною себе як частини світу.
VI. Домашнє завдання
1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.
2. Скласти словничок понять: світ, світ речей, світ понять, внутрішній світ, зовнішній світ, мікрокосмос, макрокосмос, Космос, Всесвіт, Галактика, Земля, Сонячна система.
