Економічний розвиток і технічний прогрес, їхні позитивні і негативні наслідки

Мета: вивчити сутність понять «економічний розвиток» і «технічний прогрес»; визначити їхні позитивні і негативні наслідки; розвивати економічне мислення; розширювати міжпредметні зв’язки.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Форма проведення: лекція з виконанням практичних завдань.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент уроку

II. Актуалізація знань учнів

Порівняйте акціонерну і кооперативну форми власності, відповідаючи на запитання.

1. Хто здійснює управління:

а) акціонерним товариством;
б) кооперативним підприємством?

2. Чи може вилучити свою частку спільної власності:

а) власник акцій;
б) член кооперативу?

III. Мотивація навчальної діяльності

Оголошення теми і мети уроку.

IV. Вивчення нового матеріалу

• Економічне зростання та економічний розвиток

Економічний розвиток країни належить до найважливіших понять макроекономічної науки. У навчальній літературі нерідко використовують термін «соціально-економічний розвиток», наголошуючи на тісному зв’язку між рівнем економічного розвитку і розв’язанням соціальних проблем країни.

Соціально-економічний розвиток — це процес безупинної зміни матеріального бази виробництва, а також усієї сукупності різноманітних відносин між економічними суб’єктами, соціальними групами населення.

Соціально-економічний розвиток — складний суперечливий процес, у якому взаємодіють позитивні і негативні фактори, а періоди прогресу змінюються періодами регресу. Політичні і військові потрясіння, соціальні конфлікти, екологічні катастрофи можуть призупинити розвиток економіки будь-якої країни, відкинути її на кілька десятиліть назад, а іноді привести й до остаточної загибелі, як це було з давніми цивілізаціями.

Проте у планетарному масштабі відбувається безупинний позитивний розвиток економіки. У його основі — досягнення науки, технічного прогресу, розширення їхнього технологічного застосування, що дозволяє оновлювати асортимент продукції і послуг, частково заміщати гостродефіцитні ресурси, знижувати загальну ресурсоємність виробництва, витримувати екологічні вимоги й обмеження, які диктує суспільство. Усе це впливає на обсяги і структуру ВВП, а отже, на рівень сукупної пропозиції.

З іншого боку, змінюються соціальні стандарти рівня життя, освіти, культури, охорони здоров’я, інформаційного забезпечення населення і бізнесу. Формуються нові і розвиваються традиційні потреби суспільства. Зростає роль міжнародного наукового співробітництва, наприклад, в освоєнні космічного простору, в галузі генетики й енергетики майбутнього. Це породжує принципово нові суспільні потреби. У результаті сукупний попит стає більш динамічним, а його імпульси виробництву — дедалі відчутнішими. Отже, соціально-економічний розвиток на тривалих тимчасових інтервалах і в масштабах, що перевершують одну країну, є прогресивним, поступальним процесом.

Економічне зростання розглядається макроекономічною наукою як складова частина й одна з найважливіших характеристик економічного розвитку країни. Це поняття пов’язане з кількісною зміною обсягів виробництва і споживання ВВП. Економічне зростання буває позитивним, якщо реальні (порівнянні) обсяги ВВП в аналізованому періоді перевищують його рівень у базисному році. В іншому випадку «зростання» характеризується як негативне.

Поняття «розвиток» і «зростання» перебувають між собою у взаємозв’язку: зростання валового продукту супроводжується змінами в технології виробництва, пов’язане з появою нових видів продукції і цілих галузей. Отже, зростання спричиняє якісні зміни в економіці, сприяє її загальному розвиткові. Зі свого боку, позитивні якісні зміни у відносинах власності, розподілу і перерозподілу доходів, фінансової стабілізації активно впливають на економічне зростання.

Разом із тим трапляються й нестандартні ситуації. Під час великих структурних трансформацій, коли відбувається скорочення неефективних виробництв, обсяг ВВП на певний час може знизитися. Так сталося в США в 70-і роки XX ст. під час енергетичної кризи, коли відбувалося масове заміщення енергоємних виробництв. Проте економічний розвиток не припинявся, оскільки створювалися умови для підвищення загальної ефективності використання обмежених виробничих ресурсів.

• Науково-технічний потенціал України, його збереження і розвиток

Основою науково-технічного розвитку країни є науково-технічний потенціал — сукупність усіх її наукових засобів і ресурсів.

Науково-технічний потенціал охоплює:

матеріально-технічну базу, сукупність засобів науково-дослідницької праці, зокрема наукові організації, наукове устаткування і пристрої, експериментальні заводи, лабораторії, електронно-обчислювальні бази інформаційного забезпечення і т. ін.;
кадри наукової системи (вчені, дослідники, конструктори, винахідники, експериментатори, науково-технічний персонал), тобто національний науково-технічний інтелект;
інформаційну систему, яка забезпечує наявність і постійне вдосконалення банку наукових знань: наукові прогнози, здатні до оперативної видачі інформації, банк патентів, авторських свідоцтв, банк даних про світові досягнення в галузях конкретних наук та ін.;
організаційно-управлінську підсистему, зокрема систему планування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), структуру управління НДДКР, організаційно-управлінські структури наукових підрозділів, методи управління НДДКР.

Власне процес науково-технічного розвитку має такі ознаки:

науково-технічна революція;
науково-технічний прогрес;
технічний і організаційний розвиток.

Прискорення НТП характерне для такої системи виробництва, яка базується на вивченні й використанні дії об’єктивних, економічних законів. Високоефективний і раціональний НТП розвивається за умов:

1) зацікавленості використання НТП у нарощуванні обсягів виробництва, розширенні власності, впровадженні нових технологій;
2) пріоритету НТП у поліпшенні умов праці, забезпеченні соціальної спрямованості економіки, виробництва продукції широкого вжитку;
3) конкуренції у використанні нових досягнень НТП, боротьби за лідерство на ринку;
4) підтримки розвитку НТП державою і кредитними установами;
5) тісних науково-технічних, виробничих і ринкових зв’язків наукових установ і виробничих підприємств.

Аналогічні ситуації характерні для першого періоду ринкового реформування країн із перехідною економікою. Приватизація державної власності, лібералізація цін, демілітаризація економіки, заміщення бюджетного фінансування банківським кредитуванням — усе це, безсумнівно, є позитивними якісними змінами, що знаменують собою факт економічного розвитку. Проте він супроводжується спадом виробництва, іноді дуже значним. Це відбувається тому, що об’єктивно потрібен час, необхідний, щоб товаровиробники пристосувалися до нових умов господарювання. На жаль, цей природний період подовжується в результаті непослідовної політики реформування чи інших помилкових рішень уряду.

Економічне зростання є однією з головних макроекономічних цілей будь-якої країни, досягнення якої зумовлене необхідністю випереджувального зростання національного доходу порівняно зі зростанням чисельності населення, для підвищення рівня життя в країні.

• Сутність та основні ознаки процесу глобалізації сучасного світового господарства

Однією з основних ознак сучасного розвитку світового господарства є розгортання процесів глобалізації, які справляють суттєвий вплив на систему міжнародних економічних відносин, трансформують напрями і визначають тенденції розвитку національних економік.

Глобалізація (від англ, globe — земна куля) — складний, багатогранний процес, який має безліч проявів та охоплює багато проблем. Саме це ускладнює формулювання однозначного визначення глобалізації, яке б охопило всі боки цього вкрай складного явища, що має планетарні масштаби. Існують такі визначення:

глобалізація — тривалий процес інтеґрації національних економік світу з метою розв’язання глобальних проблем людства;
глобалізація — складне явище взаємозалежності економік, що виникає у зв’язку з обміном товарів і послуг та потоками капіталів;
глобалізація — процес, завдяки якому досягнення, рішення і діяльність людей в одній частині земної кулі справляють значний вплив на окремих людей і їхні спільноти в усіх частинах світу;
глобалізація — сукупність викликів і проблем сьогодення.

Причини виникнення глобалізаційних процесів:

процес інтернаціоналізації, який призводить до поглиблення співробітництва між країнами та посилення їхньої взаємозалежності;
науково-технічний прогрес: поява інформаційних технологій, які докорінно змінюють усю систему соціально-економічних відносин, піднімають на якісно новий технічний рівень організаційно-економічні відносини, транспортні та комунікаційні зв’язки;
загострення проблем, що є загальними і важливими для всіх людей і країн світу з позицій збереження та розвитку людської цивілізації.

Глобалізація — це об’єктивний процес планетарного масштабу, який має як позитивні, так і негативні наслідки. Серед позитивних слід назвати:

поширення нових інформаційних технологій та пов’язаних із ними переваг (скорочення часу і витрат на трансакції, поліпшення умов праці та життя);
перехід на ресурсозаощаджувальні технології;
посилення уваги до важливих проблем людства та інші.

Проте глобалізація економіки — це не лише вигоди від зростання участі країни у світових економічних процесах, але й висока ймовірність утрат, зростання ризиків. Глобалізація передбачає, що країни стають не просто взаємозалежними через формування системи міжнародного інтегрованого виробництва, зростання обсягів світової торгівлі та потоків іноземних інвестицій, інтенсифікації руху технологічних нововведень тощо, але й більш вразливими щодо негативного впливу світових господарських зв’язків. Світова практика свідчить, що перевагами глобалізації можуть скористатися далеко не всі країни і суб’єкти економічної діяльності.

Отже, до негативних наслідків глобалізації належать:

1) посилення нерівномірності розвитку країн світу;
2) нав’язування сильними країнами своєї волі, нераціональної структури господарства, що призводить до політичної та економічної залежності.

Саме тому глобалізація, як суперечливий процес, вимагає регулювання на національному та міждержавному рівнях.

V. Домашнє завдання

Опрацювати відповідний матеріал підручника.