Почуттєве і раціональне пізнання та їхні форми

Мета: розглянути сутність почуттєвого і раціонального пізнання; визначити, яка різниця існує між ними; визначити сутність основних структурних одиниць почуттєвого та раціонального пізнання; розвивати вміння набувати нові знання, спираючись на наявні; навчити учнів самостійно шукати відповіді на питання теми, формувати та висловлювати власну думку, застосовувати міжпредметні зв’язки.

Форма проведення: шкільна лекція з діалоговими методами навчання.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент уроку

II. Вивчення нового матеріалу

Учитель знайомить учнів зі структурою процесу пізнання.

Робота зі словником

Ознака	Зміст
Уявлення	Розуміння будь-чого, знання будь-чого, яке ґрунтується на досвіді, одержаних відомостях, певних даних тощо. У психології та філософії — чуттєво-наочний образ предметів або явищ дійсності, що зберігається і відтворюється у свідомості людини поза їхнім безпосереднім впливом на органи чуття
Відчуття	Психічний процес відображення окремих конкретних властивостей, якостей, сторін предметів та явищ матеріальної дійсності, що безпосередньо діють на органи чуття в певний період часу
Сприйняття	Психічно-пізнавальний процес, який полягає у відображенні людиною предметів і явищ, у сукупності всіх їхніх якостей за безпосередньої дії на органи чуття
Умовивід	Остаточна думка про будь-що, логічний підсумок, зроблений на основі спостережень, міркувань або розгляду певних фактів. Виводити — означає робити висновок. Умовивід — це висновок, зроблений на основі набору фактів або умов
Судження	Форма мислення, в якій стверджується зв’язок між предметом і його ознакою (прикметою) або відношення між предметами, і яка має властивість виражати або істину, або неправду. Судження відображає наявність або відсутність у предметів певних властивостей, ознак, зв’язків і відношень. У судженні виражається наше знання про власне існування предметів і явищ та про всі різноманітні зв’язки і відношення між предметами, явищами та їхніми властивостями За допомогою суджень ми охоплюємо предмет у найрізноманітніших його проявах. Так, висловлюючи судження: «Право є сукупність правил поведінки», «Право не існує без держави» тощо, ми виявляємо найрізноманітніші сторони права і його зв’язок з іншими явищами. Таким чином, судження — це не просто зв’язок понять чи уявлень, за якими немає ніякої реальності, як твердить ідеалістична логіка, а відображення реальних суттєвих зв’язків і відношень між предметами
Поняття	Розрізняють поняття в широкому сенсі і наукові поняття. Перші формально виділяють загальні (схожі) ознаки предметів і явищ і закріплюють їх у словах. Наукові поняття відображають істотні й необхідні ознаки, а слова і знаки (формули), що їх виражають, є науковими термінами. У понятті виділяють його зміст і обсяг. Сукупність узагальнених, відображених у понятті предметів називається обсягом поняття, а сукупність істотних ознак, за якими узагальнюються і виділяються предмети в понятті, — його змістом. Наприклад, змістом поняття «паралелограм» є геометрична фігура, плоска, замкнута, обмежена чотирма прямими, така, що має взаємно паралельні сторони, а обсягом — безліч усіх можливих паралелограмів. Розвиток поняття припускає зміну його обсягу та змісту

Учитель пропонує учням вивчити питання про раціональне та почуттєве пізнання за підручником. Далі вчитель зосереджує увагу учнів на деяких суттєвих аспектах цієї проблеми.

Одним із них є співвідношення об’єктивного і суб’єктивного в чуттєвому пізнанні світу. Для того щоб підвести школярів до висновків, можна використати пізнавальне завдання.

Завдання

На підставі аналізу наведених далі даних визначити фактори, які, окрім якостей самого предмета, впливають на створення його чуттєвого образу.

1. Зорове сприйняття світу людиною і твариною дуже різняться. Гримучі змії мають особливий «тепловий зір», який дозволяє їм сприймати інфрачервоне випромінювання. Собака бачить усі навколишні предмети в чорно-білих тонах. Бджоли не сприймають червоного кольору.

2. Відомо, що сприйняття дорослого і дитини різне. Це, наприклад, стосується розміру предметів, відстаней між ними.

3. Деякі факти свідчать про те, що чуттєве пізнання людини далекого минулого мало свої особливості. Наприклад, раніше люди не сприймали лінійної перспективи.

4. Як пишуть сучасні дослідники, індіанці племені камайюра (Бразилія) не розрізняють синього та зеленого кольорів, позначають їх тим самим словом, значення якого — «колір папуги». На підставі цих фактів учні роблять висновок.

На характер і зміст чуттєвого образу предмета, який ми пізнаємо, впливають:

особливості «пристроїв, що сприймають», тобто наших органів чуття;
індивідуальний досвід;
культурно-історичний досвід;

Результатом чуттєвого пізнання світу є суб’єктивний образ об’єктивного світу.

Розглядаючи питання про раціональне пізнання, доцільно, якщо дозволяє навчальний час, зосередити увагу учнів на логічному мисленні.

Без сумніву, корисним буде розгляд структури доказу. До цієї форми мислення ми вдаємося часто, але не завжди правильно її використовуємо. Учням важливо потренуватися у відокремленні тез (тобто суджень, істину яких треба довести) від аргументів (суджень, які використовуються під час доведення тези). Для цього можна використати фрагмент тексту.

А. «Наш особистий пізнавальний досвід підказує, що між чуттєвим та раціональним пізнанням існує нерозривний зв’язок. Нещодавно, наприклад, було встановлено, що сприйняття розвиває інші почуття, формує розумові здібності. Так, недоношені малюки, яки пройшли курс масажу у восьмимісячному віці, демонстрували більші розумові та фізичні можливості, ніж їхні ровесники. (У цьому випадку тезою є перше твердження, решта використовуються для аргументації.)
Б. «Усі сини спадкодавця є його нащадками, усі нащадки спадкодавця є його спадкоємцями, яких не можна позбавити спадку». (Тезою є останнє судження, перші два — аргументи.)

Ще один суттєвий момент теми, на який варто звернути увагу, — роль інтуїції в пізнавальній діяльності. Цей вид пізнання не вкладається в традиційну схему пізнавального процесу, але дедалі більше привертає до себе увагу.

А. Протягом тривалого часу філософський матеріалізм відводив інтуїції роль другорядного фактору в опануванні істини, вважаючи, що інтуїція — це просто невиявлене, несвідоме вираження класичних пізнавальних форм. Проте Д. І. Менделєєв саме уві сні побачив у закінченому вигляді свою майбутню періодичну систему елементів. Отже, знання вже були накопичені в процесі теоретичної діяльності, експерименту, спостережень, а останній штрих вдалося зробити, коли мозок відпочивав. Водночас саме цей штрих виявився генеральною ідеєю всієї теорії. Можливо було скільки завгодно перебирати відомі факти, але так і не «побачити» основну залежність властивостей хімічних елементів від їхньої атомної маси.
Б. Здавна підмічали, що іноді у свідомості окремих людей істина народжувалась одразу, в готовому вигляді. Таких людей називали мудрецями, пророками, або, як у Стародавньому Китаї, «досконало мудрими», їх оточували повагою. Пророцтва цих людей збувалися, а зроблені ними відкриття перевершували накопичені до того часу знання. Так, деякі дослідники відстоюють гіпотезу, згідно з якою в головній книзі давніх китайців «І цзинь» («Канон змін»), яка була створена понад 4 тисячі років тому, через систему малюнків, символів, гексаграм показано генетичну структуру людини. Те, чого сучасна наука дійшла лише нещодавно, було доступно давнім людям.

Запитання

— Що ж лежить в основі цих здогадок?

Чимало філософів минулого вважали, що людина народжується з готовим знанням про все (так вважали в Китаї та Індії) або про суттєві моменти буття («вроджені ідеї» Платона). Протягом усього життя людина відновлює — «згадує» всі ці знання. Справжні знання, як стверджував Сократ, є згадування того, що колись бачила наша душа, коли в супроводі Бога звисока дивилась на те, що ми зараз називаємо буттям.

Висновок. Вивчення цієї проблеми є необхідним хоча б тому, що вона застерігає від спрощеного, схематичного сприйняття процесу пізнання.

III. Закріплення вивченого матеріалу

Завдання

Оберіть із названого.

До форм раціонального пізнання належать: