Усі уроки до курсу «Екологія». 11 клас

УРОК 56. ЕКОЛОГІЧНА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Цілі уроку: актуалізувати знання про види господарської діяльності; дати уявлення про екологічну регламентацію господарської діяльності; ознайомити з екологізацією виробництва на принципах його ресурсоємності й відходності; навести приклади економічних витрат, обумовлених екологічними потребами в розвинених країнах; розвивати вміння працювати з фактичним матеріалом, що характеризують проблеми природокористування; формувати інтерес до теми.

Обладнання й матеріали: довідники, атласи України для 9 класу, дані про оцінки економічного збитку, обумовленого забрудненням навколишнього середовища.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний етап

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

  • 1. Які види господарської діяльності ви знаєте? Які з них одержали найбільший розвиток в Україні?
  • 2. Наведіть приклади найбільш ресурсоємних виробництв.
  • 3. Які види відходів утворюються під час виробництва чорних металів, паперу, будівельних матеріалів?
  • 4. Наведіть відходи, які можна використовувати у виробництві, на прикладі хімічної промисловості.

Еколого-економічні системи, які складаються в ході природної еволюції, тонко збалансовані. Є такі межі, яких не можна переступати, не створюючи загрози для життєдіяльності системи в цілому. В останні десятиріччя людство впритул підійшло до багатьох із цих порогів, тому важливим завданням є формування системи екологічних обмежень, у рамках яких має розвиватися економіка. Після їх перевищення економічне зростання стало основним дестабілізуючим фактором для навколишнього середовища, а через нього — і для людини.

III. Вивчення нового матеріалу

1. Поняття про екологічну регламентацію господарської діяльності

Із середини 1980-х років активно обговорювалися й розроблялися ідеї введення екологічних обмежень для економічного зростання. Дослідження в цьому напрямку одержали прискорений розвиток зі створенням системи природоохоронних органів. Як екологічні обмеження пропонувалося прийняти ліміти викидів (скидань) забруднюючих речовин у навколишнє середовище й розміщення відходів по територіях, підприємствах і окремих екосистемах, а також ліміти гранично припустимого використання (видобування) природних ресурсів з окремих екосистем.

Ці обмеження (ліміти) установлюються на сьогодні у формі видачі дозволів на викиди (скидання) забруднюючих речовин у навколишнє середовище й інші види шкідливого впливу. Слід ураховувати, що зазначені екологічні обмеження можуть установлюватися як для конкретного підприємства, так і для міста в цілому, басейну річки й т. д.

Останніми роками активно розробляються механізми екологічної регламентації господарської діяльності. До них належить оцінка передбачуваних впливів на навколишнє середовище, ліцензування, екологічна експертиза програм і проектів. Але головним засобом екологічної регламентації господарської діяльності є система природоохоронних норм, яка включає екологічні нормативи. У розвинених країнах така нормативна база стає важливим інструментом керування.

Уся галузь екологічного нормування, пов’язана з техногенним забрудненням середовища, спирається на гігієнічні норми й використовує встановлені гранично допустимі концентрації (ГДК) або гранично допустимі дози (ГДД) шкідливих речовин. У зв’язку зі зростанням числа непередбачених екологічних наслідків антропогенного тиску на природу виникає потреба в нормах, які «попереджають», і в системі контролю, девіз якої — «очікувати неочікуване», що особливо важливо в ситуаціях з підвищеним екологічним ризиком.

Методи екологічної регламентації господарської діяльності останнім часом одержують розвиток за кордоном. Приміром, у Швейцарії та інших країнах уведені обмеження на додаткове відведення нових земельних площ для дорожнього будівництва й обмеження на викиди забруднюючих речовин у навколишнє середовище, у тому числі від автотранспорту. У США на скидання стічних вод видаються дозволи в рамках Національної системи скидання забруднюючих речовин у водне середовище. Відповідні ліміти розраховуються Агентством щодо охорони навколишнього середовища на основі методів імовірнісного моделювання, яке враховує динаміку якості води й величини водного потоку.

2. Екологізація виробництва на принципах його ресурсоємності й відходності. Економічні витрати, обумовлені екологічними потребами

Показниками екологічності виробництва слугують: ресурсоємність, відходоємність, ґрунтоємність, енергоємність. У зв’язку з необхідністю їх обліку пропонуються способи підвищення екологічності виробництва. Перший спосіб — перегляд ставлення до ресурсів енергетики, промисловості. Сьогодні технологічні цикли являють собою лише стадії послідовної переробки сировини, тобто лінійні цикли (видобуток — збагачення або очищення — переробка — відходи), результат буде відчутним під час розвитку великих виробничих комплексів. При цьому скорочуються екологічні витрати виробництва, досягається комплексне використання сировини. Другий спосіб — зміна структури виробництва за рахунок зменшення ресурсоємності й відходності виробництва з допомогою його технічного й технологічного переозброєння. Третій спосіб — зміна ціноутворення (слід включити всі екологічні витрати й ризик екологічних наслідків), оплата за природокористування й екологічне оподатковування. Четвертий спосіб — контроль і екологічне обмеження свободи маркетингу, відмова від диктату пропозиції в економіці й суворе узгодження пропозиції з попитом з позиції екобезпеки. П’ятий спосіб — зміна галузевої структури виробництва зі зменшенням відносної й абсолютної кількості високовідходних виробництв, кооперування різнорідних виробництв із метою максимізації використання відходів як вторинної сировини й зменшення загальної відходності виробничих об’єднань.

Кожний із цих способів окремо здатний вирішити тільки локальне завдання. Для зниження відходності виробництва в цілому необхідне об’єднання всіх цих способів.

Крім екологізації економіки, політики, права, екологізація нині починає проявлятися й у розвитку техніки й технології. Йдеться про розробку нових технологічних процесів, серед яких провідна роль відводиться безвідходній технології, оскільки вона є одночасно й екологічно чистою, і природозберігаючою.

Важливу роль в екологізації виробництва відіграє облік економічних витрат, спрямованих на попередження й зниження екологічних порушень. За оцінками західних економістів, сукупні витрати, які гарантують збереження якості середовища існування й благополуччя природних об’єктів, можуть становити 8-10 % від валового національного продукту (ВНП). Економісти порушують питання про розумну величину вкладень в охорону природного середовища, маючи на увазі, що вони гальмують темпи економічного й соціального розвитку, оскільки вкладені в захист природи кошти практично не дають віддачі з точки зору виробництва.

Одним з важливих аспектів уведення функцій захисту навколишнього середовища в економіку виробництва є облік збитку, заподіюваного природоємністю виробництва, під час оцінювання показників рентабельності. Зазвичай використовується рівень загальної рентабельності Д, за яким оцінюється робота підприємства:

де П6 — загальний (балансовий) прибуток;

Ф — вартість основних виробничих фондів і нормованих оборотних коштів.

IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів

А. Дайте відповіді на запитання.

  • Наведіть приклади екологічних обмежень для економічного зростання.
  • Що є головним засобом екологічної регламентації господарської діяльності?
  • Наведіть приклади використання методів екологічної регламентації господарської діяльності.
  • Назвіть показники екологічності виробництва.
  • Охарактеризуйте способи підвищення екологічності виробництва. Чому в екологізації виробництва важливу роль відіграє облік економічних витрат, спрямованих на попередження й зниження екологічних порушень?

Б. У розвинених країнах оцінки економічного збитку, обумовленого забрудненням навколишнього середовища, на сьогодні коливаються в межах 2-7 % ВНП. Раніше, у 1970-х роках, вони були вище в ряді країн. Так, у Японії 1970 р. загальний збиток від забруднення повітря й джерел води досяг майже 14 % національного багатства (близько 6,5 трлн йен). У ФРН 1978 р. збиток перевищив 100 млрд марок і становив приблизно 6 % ВНП. У США наприкінці 1970-х років збиток від захворювань, викликаних промисловим і транспортним забрудненням повітря, перевищив 10 млрд доларів за рік. Чим би ви пояснили зменшення економічного збитку, обумовленого забрудненням навколишнього середовища в ряді розвинених країн?

V. Домашнє завдання

Опрацювати теоретичний матеріал за відповідною темою.



Підтримати сайт і наші Збройні Сили можна за посиланням на Buy Me a Coffee.