Розробки уроків. Історія України. 11 клас. Рівень стандарту. Академічний рівень

УРОК № 7

Тема. Завершення Великої Вітчизняної війни. Героїзм українського народу.

Мета: схарактеризувати процес завершення визволення України. Показати участь українців у визволенні народів Європи. Розкрити становище на західноукраїнських землях у 1944—1945 рр. Закріплювати навички аналізу й зіставлення історичного матеріалу, уміння розглядати історичні явища в конкретно-історичних умовах. Виховувати учнів у дусі патріотизму, національної свідомості та гідності.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, хрестоматія, стінна карта «Україна в роки Другої світової війни», атлас.

Основні поняття і терміни: Корсунь-Шевченківська операція («Другий Сталінград»), Українська Головна визвольна рада (УГВР), депортація, дивізія СС «Галичина».

Основні дати: січень-лютий 1944 р. — Корсунь-Шевченківська операція («Другий Сталінград»); травень 1944 р. — початок депортації кримських татар, греків, вірмен, болгар з Криму у східні райони СРСР; червень 1944 р. — заснування Української Головної визвольної ради (УГВР); 28 жовтня 1944 р. — завершення визволення України; 9 травня 1945 р. — День перемоги над гітлерівською Німеччиною.

Хід уроку

І. ПЕРЕВІРКА ЗНАНЬ

• Фронтальне опитування.

1) Як відбувалося звільнення Лівобережної України та Донбасу?

2) Доведіть, що під час битви за Дніпро був проявлений масовий героїзм радянських солдатів.

3) Як проходила операція по звільненню Києва?

4) Які зміни в діяльності руху Опору відбулися в 1943 р.?

• Індивідуальні завдання.

КАРТКА № 1

Як проявився тоталітарний характер радянського режиму під час битви за Дніпро?

КАРТКА № 2

Схарактеризуйте зміни, що відбулись в ідеології ОУН.

КАРТКА № 3

Які чинники сприяли успішному наступу радянських військ у 1943 р. в Україні?

КАРТКА № 4

Чому німецьке командування надавало великого значення утриманню території України у своїх руках?

II. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Визволення Правобережної України й західноукраїнських земель.

• Робота за підручником.

Користуючись текстом підручника та роздавальним матеріалом, складіть тезовий план.

ОПЕРАЦІЇ РАДЯНСЬКИХ ВІЙСЬК ПО ЗВІЛЬНЕННЮ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ І ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ*

1) Житомиро-Бердичівська операція (січень 1944 р.)

2) Корсунь-Шевченківська операція (початок 24 січня 1944 р.)

3) Рівненсько-Луцька операція (лютий 1944 р.)

4) Нікопольсько-Криворізька операція (початок 30—31 січня 1944 р.)

5) Проскурівсько-Чернівецька операція (початок 4 березня 1944 р.)

6) Умансько-Ботошанська операція (початок 5 березня 1944 р.)

7) Одеська операція (березень 1944 р.)

8) Кримська операція (початок 8 квітня 1944 р.)

9) Львівсько-Сандомирська операція (початок 13 липня 1944 р.)

10) Яссько-Кишинівська операція (початок 20 серпня 1944 р.)

11) Карпатсько-Ужгородська операція (жовтень 1944 р.)

• Запитання та завдання.

1) Що зумовлювало шалений опір ворога при визволенні Правобережної України й західноукраїнських земель?

* Готується як роздавальний матеріал.

2) Назвіть операції, у результаті яких було визволено Правобережну Україну й західноукраїнські землі.

3) Якою ціною було звільнено Україну від окупантів?

Отже, підсумовує вчитель, у результаті проведених у січні— жовтні 1944 р. чотирма Українськими фронтами воєнних операцій територія українських земель була остаточно звільнена від гітлерівських загарбників.

8 жовтня 1944 р. було визволено останній населений пункт УРСР у межах кордонів 1941 р. (ст. Лавочне).

14 жовтня 1944 р. в Києві відбулося урочисте засідання з нагоди визволення України.

28 жовтня 1944 р. було визволено Ужгород — останній населений пункт у межах сучасних кордонів України.

Бойові дії на території України тривали 1225 днів (83,3 % від загальної тривалості Великої Вітчизняної війни).

2. Примусове виселення народів — новий злочин сталінського режиму.

• Самостійна робота за підручником.

Опрацювати відповідний матеріал підручника.

Цікаво знати

Із південних регіонів України та Криму було виселено 238,5 тис. кримських татар, половина з яких загинули, 14,7 тис. греків, 8,5 тис. вірмен, 12,4 тис. болгар.

• Бесіда за запитаннями.

1) Із якою метою було проведено ці операції?

2) У чому звинувачувалися народи, що були піддані репресіям?

• Додаткова інформація

Наказ № 0078 / 42 по НКВС і Наркомату оборони (22 червня 1944 р.)

Останнім часом в Україні, особливо в Київській, Полтавській, Вінницькій, Рівненській та інших областях спостерігаються відверто ворожі настрої українського населення проти Червоної Армії і місцевих органів Радянської влади. В окремих районах і областях українське населення вороже противиться виконувати заходи партії й уряду по відновленню колгоспів і здачі хліба для потреб Червоної Армії, хліб закопується в ями. У багатьох районах ворожі українські елементи, переважно з осіб, що ухиляються від мобілізації в Червону Армію, організували в лісах «зелені» банди, які не тільки підривають воєнні ешелони, а й нападають на невеликі воєнні частини, а також убивають місцевих представників влади. Окремі червоноармійці й командири, потрапивши під вплив напівфашистського українського населення й мобілізованих українців із визволених областей України, стали розлагатись і переходити на бік ворога. Із вищенаведеного видно, що українське населення стало на шлях відкритого саботажу Червоної Армії й Радянської влади й прагне до повернення німецької окупації. Тому, з метою ліквідації й контролю над мобілізованими червоноармійцями і командирами звільнених областей України

Наказую:

1. Вислати у віддалені райони Союзу РСР всіх українців, що проживали під владою німецької окупації.

2. Виселення здійснювати:

а) у першу чергу українців, які працювали і служили у німців;

б) у другу чергу вислати решту українців, які знайомі з життям під час німецької окупації;

в) виселення почати після того, як буде зібраний врожай і зданий державі для потреб Червоної Армії;

г) виселення здійснювати лише вночі й раптово, щоб не дати можливості сховатися одним і не дати знати членам його сім’ї, що перебувають у Червоній Армії.

3. Над червоноармійцями і командирами з окупованих областей встановити такий контроль... [27, с. 264—265].

Але ці плани не були реалізовані. Як говорив у своїй промові на XX з’їзді КПРС М. Хрущов, українців виявилося занадто багато, не було такої території, куди їх виселити. Проте цей наказ був виконаний частково. До 1952 р. з УРСР було депортовано (переважно із Західної України) близько 1 мли жителів.

Деякі дослідники стверджують, що цей документ є фальшивкою, створеною німецькими спецслужбами. Проте вагомих доказів не наводиться.

3. Рух Опору на завершальному етапі війни.

а) Радянський партизанський рух.

• Розповідь учителя.

Боротьба радянських партизанів і підпільників у тилу німецьких військ була важливим фактором, що забезпечував успішне просування радянських військ.

На завершальному етапі визволення України основною метою діяльності радянських партизанських з’єднань було:

• сприяти діям Червоної Армії у визволенні України;

• засвідчувати присутність представників радянської влади на ще окупованій території;

• вести роз’яснювально-агітаційну роботу;

• у міру визволення території Україні переносити свою діяльність на територію Румунії, Угорщини, Словаччини та Польщі.

Незважаючи на скорочення окупованої території, радянський підпільний та партизанський рух набирав все більшого розмаху. У 1944 р. на Правобережжі діяло 350 підпільних організацій та понад 200 партизанських з’єднань, загонів та диверсійно-розвідувальних груп. Особливістю партизанського руху цього часу була його тісна взаємодія з радянською армією, яка і надалі у своїх операціях спиралася на допомогу партизанів. Швидке просування військ І Українського фронту було забезпечене визволенням партизанами районів Рівненської та Волинської областей. Партизанські загони взяли активну участь у звільненні 47 міст, серед яких Рівне, Луцьк, Умань, Камінь-Каширський тощо. Тривали рейди партизанів по глибоких тилах ворога, у яких брали участь 19 з’єднань і 25 окремих загонів. У січні—квітні 1944 р. тривав Львівсько-Варшавський рейд 1 Української партизанської дивізії з’єднання Ковпака під командуванням П. Вершигори. Під час рейду партизани пройшли з боями 2100 км територією України, Білорусії, Польщі. У той же час здійснило рейд західноукраїнськими землями і з’єднання під командуванням М. Наумова.

У міру зменшення зони окупації Український штаб партизанського руху розформовував частину партизанських загонів, приєднавши їх до складу діючої армії. Решта продовжила свою діяльність на території сусідніх країн. Суттєвою була допомога радянських партизанів у боротьбі словацького народу під час національного повстання 1944 р.

На території Польщі діяло сім з’єднань і 26 окремих загонів, а також багато диверсійно-розвідувальних груп.

На територіях Румунії та Угорщини діяли спеціальні диверсійно-розвідувальні групи.

Антифашистська боротьба на території України справила чималий вплив на активізацію опору в західноєвропейських країнах. До нього приєднувалися українці, які тікали з концтаборів. Там вони ставали активними учасниками антифашистського руху у Польщі, Югославії, Греції, Франції, Італії.

• Додаткова інформація

У складі французького руху Опору існували три окремі українські відділи: курінь ім. Богуна, курінь ім. Т. Шевченка та відділ поручика Круковського, що утворилися з відділів українців, які воювали у складі німецької армії і перейшли на бік партизанів. Крім того, у складі французького руху Опору воювало чимало українців-військовополонених, що втекли з концентраційних таборів. Одним із таких бійців був колишній лейтенант Червоної Армії В. Порик, який створив і очолив партизанський загін. Він загинув у бою і був посмертно удостоєний звання Героя Радянського Союзу, став визнаним національним героєм Франції.

На території України, окупованої гітлерівськими військами, 80 % населення складали українці. У п’яти найбільших партизанських з’єднаннях, що діяли в Україні, тільки 46 % бійців були українцями, у з’єднанні Ковпака — тільки 30 %. Із всього складу радянських партизанів росіяни складали 52,9 %, білоруси — 33,9 %, українці — 5,9 %, інші національності — 7,3 %. УПА майже на 90 % складалася з українців.

б) Діяльність ОУН—УПА.

• Розповідь учителя.

На початок 1944 р. УПА налічувала 50 власне українських куренів і 15 куренів, до складу яких входили представники інших народів. У них налічувалося 80 тис. українців і 20 тис. представників інших національностей.

Тільки-но радянські війська здійснили наступ на Правобережжя, командування УПА прийняло рішення про передислокацію основних частин УПА в найбільш придатні для боротьби райони (Карпати та Волинь) та розпуск небоєздатних формувань. У результаті вжитих заходів кількість вояків УПА скоротилася майже наполовину. Із наближенням радянських військ до районів, контрольованих УПА, вона практично припинила воєнні дії проти німецьких військ. Остання антиповстанська операція проти УПА по прочісуванню Карпат була проведена вермахтом улітку 1944 р. Проте бажаних результатів вона не дала. В обмін на розвідувані дані абвер (німецька розвідка) зобов’язався постачати УПА зброєю та боєприпасами. УПА готувалася до тривалої боротьби проти радянської влади. Її головною метою у цей час було запобігти утвердженню радянської влади на західноукраїнських землях. Бойові дії між УПА і радянською армією розпочалися у березні 1944 р. У червні 1944 р. з ініціативи ОУН(Б) було засновано Українську Головну визвольну раду (УГВР) — орган керівництва повстанським рухом. Він складався з 25 осіб, 10 з яких були членами ОУН(Б). Президентом УГВР став К. Осьмак.

Цікаво знати

Після звільнення С. Бандери з концтабору 5 жовтня 1944 р. із ним зустрівся німецький генерал Бергер, який мав донести до українського провідника інформацію, що Німеччина змінює свою політику щодо УПА і пропонує співробітництво. Але Бандера відмовився від пропозиції. У звіті про зустріч Бергер зазначав: «Бандера — це незручний, упертий і фанатичний слов’янин. Своїй ідеї він відданий до останнього. На даному етапі надзвичайно цінний для нас, опісля небезпечний. Ненавидить як росіян, так і німців».

Незважаючи на нищівні поразки в ході наступальних операцій радянських військ на території України, нацисти не змінили свого негативного ставлення до її самостійності. У лютому 1944 р. був заарештований А. Мельник, у травні був страчений один із керівників підпілля ОУН(М) Олег Кандиба (Ольжич). У 1944 р. головний штаб вермахту видав інструкцію, у якій зазначалося: «З огляду на їхню ненадійність, не може бути й мови про якісь спільні дії з УПА...». Лише у вересні 1944 р., після втрати території України, нацисти звільнили з концтаборів лідерів ОУН С. Бандеру, Я. Стецька, А. Мельника та інших, сподіваючись, що їхня боротьба проти радянської влади в Україні дасть змогу полегшити становище нацистських військ на фронтах. Лідери ОУН категорично відмовилися йти на співробітництво з гітлерівською Німеччиною. У той же час УПА не заперечувала можливості поповнити свій збройний потенціал за рахунок німецької армії та її союзників, зокрема угорської.

Дії УПА в цей період проходили під гаслом, яке проголосив Р. Шухевич:

«Домагатися, щоб жодне село не визнало радянської влади. ОУН має діяти так, щоб усі, хто визнав радянську владу, були знищені. Не залякувати, а фізично знищувати. Не потрібно боятися, що люди проклянуть нас за жорстокість. Нехай із 40 мільйонів українського населення залишиться половина — нічого страшного в цьому немає».

• Запитання.

Розкрийте ваше ставлення до наказу Р. Шухевича.

• Розповідь учителя.

Починаючи із січня 1944 р. розгорілися бої УПА з радянською армією (див. таблицю). Для ведення антипартизанської боротьби у західні області України було передислоковано значні підрозділи військ НКВС. Поштовхом до широкомасштабних акцій проти УПА стало смертельне поранення командуючого І Українським фронтом генерала М. Ватутіна (помер 15 березня 1944 р. у київському госпіталі), який потрапив у засідку бійців УПА на схід від Рівного.

За період від лютого 1944 до 1 січня 1946 р. радянськими військами і військами НКВС (згідно зі звітом наркому НКВС УРСР Т. Строкача) проти УПА було проведено 39 773 операції, вбито 110 785 осіб, заарештовано 15 969 повстанців і 8370 членів ОУН; 50 058 учасників УПА з’явилися з повинною; 160 тис. дезертирів і тих, що ховалися від призову до Радянської Армії. Було вилучено 60 930 одиниць вогнепальної зброї.

БОРОТЬБА З УПА

Період, дата	Зміст
I. Грудень 1944 — червень 1945 р.	Три широкомасштабні антиповстанські операції Із залученням великої кількості регулярних військ, військ НКВС, бійців партизанських загонів, каральних загонів (понад 200 тис. з важким озброєнням і авіацією). 40 тис. малих операцій
II. 1946 р.	«Велика блокада». Для проведення операції залучалося понад 60 тис. бійців регулярної армії, НКВС
III. 1947— 1950-ті рр.	Систематичні операції по знищенню, витісненню за межі УРСР загонів УПА

У боротьбі з УПА загинуло 30 тис. цивільних (партійні, державні керівники, голови колгоспів, керівники підприємств, учителі, лікарі тощо), понад 25 тис. військових, міліціонерів, прикордонників.

Крім бойових операцій застосовувалися й інші методи боротьби з повстанцями:

• облави та арешти тих, хто підозрювався у співробітництві з повстанцями;

• арешт і депортація у східні райони СРСР підозрілих у зв’язках з повстанцями, членів їх сімей та близьких. Такі акції тривали до 1949 р. Загалом було депортовано понад 200 тис. осіб;

• проведення масових мобілізацій до лав Радянської Армії, що підривало соціальну базу повстанського руху;

• агітація, пропаганда, ідеологічний тиск на мирне населення; дії переодягнених у повстанців загонів НКВС, які влаштовували терор щодо місцевого населення;

• створення загонів самооборони;

• здійснення політики радянізації;

• проголошення амністій учасникам повстанського руху. Перша була проголошена в травні 1945 р. Нею скористалися 41 тис. повстанців, дезертирів і тих, хто ховався від призову до Радянської Армії. Також було амністовано 17 тис. осіб, яких раніше було заарештовано. До 1949 р. було проголошено ще чотири амністії, але вони вже не мали таких наслідків.

У період 1944—1946 рр. УПА діяла досить великими з’єднаннями, визволяла райони, у яких намагалася налагодити систему влади, здійснювала пропагандистські рейди на території, не охоплені боротьбою, і в сусідні країни. Але після каральних акцій НКВС і Радянської Армії УПА переходить до боротьби невеликими загонами, головна мета яких — перешкодити утвердженню радянської влади.

Події на західноукраїнських землях не мають однозначного пояснення.

Так, С. Кульчицький стверджує, що починаючи з 1944 р. на західноукраїнських землях розгорілася справжня громадянська війна. На противагу йому Ю. Шаповал пише: «Ця теза, на мою думку, абсурдна. Яка війна? Кого з ким? Насправді не було ніякої «громадянської війни» або «братовбивчої» війни. Були патріоти, які боролися за свободу і незалежність власного народу. І були колонізатори, які цю боротьбу придушували брутальними засобами...»

• Робота з документом.

Опрацюйте поданий документ і з’ясуйте суть радянського режиму та методи його утвердження.

Із доповідної записки військового прокурора військ МВС Українського округу Г. Кошарського секретарю ЦК КПУ М. Хрущову «Про факти брутального порушення радянської законності в діяльності так званих спецгруп МДБ»

МДБ УРСР та його управління у західних областях з метою виявлення ворожого, українсько-націоналістичного підпілля широко використовують так звані спецгрупи, що діють під виглядом бандитів УПА... Однак, як свідчать факти, грубо-провокаційна і нерозумна робота ряду спецгруп і допущені їхніми учасниками свавілля й насильство над місцевим населенням не тільки не полегшують боротьбу з бандитизмом, а, навпаки, ускладнюють її, підривають авторитет радянської законності й беззаперечно завдають шкоди справі соціалістичного будівництва в західних областях України [37, с. 111].

4. Чи була для українців війна 1941—1945 рр. Великою Вітчизняною?

Це питання доцільно опрацювати у вигляді дискусії.

На початку дискусії можна навести різні точки зору стосовно значення подій 1941—1945 рр. для України.

5. Втрати України. Джерела та ціна перемоги.

• Робота з документами.

Використовуючи поданий документ і матеріал підручника, з’ясуйте ціну перемоги за таким планом.

1) Людські втрати (прямі, непрямі).

2) Матеріальні збитки.

3) Демографічні втрати. (Щодо цього пункту учням можна навести такі дані: з чоловіків 1923—1924 рр. народження залишилося живими лише 3—5 %).

4) Політичні наслідки.

5) Міжнаціональні відносини, національний склад.

Офіційні радянські дані про втрати в Україні за час війни (1945 р.)*

На основі актів, складених у колгоспах, громадських організаціях, державних підприємствах і установах, встановлено, що на території УРСР німецько-фашистські загарбники:

а) знищили і замучили 4496 тис. радянських громадян, у тому числі 3178 тис. мирних жителів — чоловіків, жінок, дітей, і 1318 тис. військовополонених, 2023 тис. радянських громадян вивезли в німецьке рабство;

б) зруйнували і спалили 714 міст і робітничих містечок, понад 28 тис. сіл (459 сіл було знищено разом з їх мешканцями), спалили і зруйнували понад 2 млн будівель, більше ніж 540 тис. надвірних будівель, залишили без житла понад 10 млн осіб.

Німецько-фашистські загарбники зруйнували 16 150 промислових підприємств, на яких працювало близько 2,3 млн робітників; знищили чи вивезли 127,8 тис. електромоторів, 81,6 тис. металоріжучих верстатів, зруйнували 29,8 тис. км залізничних колій, у тому числі 28,7 тис. км колій магістральних залізниць, 1,9 тис. будівель залізничних станцій, 14 тис. поштово-телеграфних закладів, знищили 18 тис. лікувальних закладів, 32,9 тис. шкіл, технікумів, вищих навчальних закладів та науково-дослідних інститутів, 19,2 тис. бібліотек.

Зруйнували і розграбували 27,9 тис. колгоспів, 872 радгоспи і 1,3 тис. МТС. Відібрали і вивезли до Німеччини 7594 тис. голів великої рогатої худоби, 3311 тис. коней, 9333 тис. голів свиней, 7317 тис. голів овець і кіз, 59 297 тис. шт. свійської птиці.

Німецько-фашистські загарбники завдали майнових збитків громадянам і народному господарству УРСР на суму 285 млрд крб у державних цінах 1941 р. [24, с. 625—626].

• Зверніть увагу!

Радянська статистика не враховує евакуйованого майна, що не повернулося в Україну, а також те майно, що було знищено радянською владою у 1941—1942 рр. під час відступу.

• Розповідь учителя.

Ціна перемоги виявилась занадто дорогою. Чому вона була саме такою?

В історичній і публіцистичній літературі на це питання існують дві точки зору.

Перша: це стало результатом раптового нападу гітлерівців та їхньої жорстокої окупаційної політики, безжального знищення мирного населення.

* Готується як роздавальний матеріал.

Друга: це стало результатом панування сталінської системи, яка не цінувала людського життя. Перемога за будь-яку ціну. Завалити ворога трупами своїх солдатів.

Як писав у своєму щоденнику О. Довженко:

«В урочистій грізній промові Жукова не було ні паузи, ні траурного маршу, ні мовчання... наче ці 30, якщо не 40, мільйонів жертв і героїв не жили... Перед великою їхньою пам’яттю, перед кров’ю і муками не встала площа на коліна, не задумалась, не зітхнула, не зняла шапок (літо 1945 р.)».

• Запитання для дискусії.

Із якою з наведених точок зору ви згодні? Відповідь аргументуйте.

Для з’ясування джерел перемоги слід навести учням такі твердження:

1) Переваги жорстоко централізованої, командної системи управління економікою і суспільством, пристосованої до надзвичайних ситуацій.

2) Організаційна й партійно-політична діяльність Комуністичної партії.

3) Патріотизм, мужність та героїзм народу.

4) Висока ступінь соціально-політичної єдності суспільства.

5) Полководче мистецтво воєначальників.

6) Інтернаціональна єдність народів СРСР.

7) Вплив природничо-кліматичних чинників.

Із зазначеними твердженнями не всі учні будуть згодні. Цей перелік можна доповнити або уточнити. Учням можна запропонувати поставити ці твердження за ступенем значущості, висловити свою незгоду з певними твердженнями. Обов’язковою умовою цієї самостійної роботи є обґрунтування учнем своєї думки. Роботу можна виконати у вигляді таблиці.

Джерела перемоги	Факти, обґрунтування

III. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

• Бесіда за запитаннями.

1) У результаті яких операцій було звільнено Правобережну Україну і західноукраїнські землі?

2) Коли було повністю визволено українські землі?

3) Які заходи здійснювала радянська влада на звільнених територіях?

4) Що таке депортація?

5) Які народи були піддані депортації у 1944 р.?

6) Який внесок зробили воїни-українці у звільнення народів Європи від нацистсько-німецького панування?

IV. ПІДСУМКИ УРОКУ

• Заключне слово вчителя.

У 1944 р. у результаті блискуче проведених операцій територію України було повністю визволено від нацистської окупації. Проте для українців війна не закінчилася. Воїни-українці, що воювали у складі Радянської Армії, продовжили боротьбу за звільнення країн Європи від німецької окупації. Тим часом у західних областях України розгорталася справжня громадянська війна між прихильниками радянської України і прихильниками ідеї незалежної України. У нерівну боротьбу зі сталінським режимом вступила УПА. Таким чином, для України 9 травня 1945 р. мир не настав.

Друга світова війна дорого коштувала Україні: великі людські жертви й матеріальні втрати. Українці зробили вагомий внесок у перемогу над нацистською Німеччиною.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1) Опрацювати відповідний параграф підручника.

2) Підготувати реферат за темами: «Відбудова народного господарства в 1943—1945 рр.», «Участь радянських партизанів у Словацькому національному повстанні та рухові Опору країн східної Європи», «М. Кузнецов — диверсант-розвідник чи терорист?», «Внесок воїнів-українців у перемогу над нацистською Німеччиною та її союзниками».