Розробки уроків. Історія України. 11 клас. Рівень стандарту. Академічний рівень

УРОК № 29

Тема. Культура та духовне життя.

Мета: схарактеризувати процес русифікації та ідеологізації культурного життя. Розкрити основні форми пошуку митцями шляхів виходу за межі соціалістичного реалізму. Показати основні здобутки української культури цього періоду. Формувати в учнів інтерес до культурних надбань народу. Виховувати в учнів високі моральні якості на кращих зразках національної культури.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, хрестоматія, стінна карта «Україна в період застою (1964—1985)», атлас.

Основні поняття і терміни: русифікація, ідеологізація.

Основні дати: 1978 р. — запровадження обов'язкової загальної середньої освіти.

Хід уроку

Цей урок можна провести за одним із двох варіантів.

Варіант І

• Самостійна робота за підручником.

Користуючись текстом підручника, учні повинні розглянути такі питання.

1) Позитивні й негативні явища в системі освіти. Русифікація системи освіти.

2) Здобутки і проблеми української науки.

3) Розвиток літератури. Репресії проти українських письменників.

4) Основні тенденції розвитку українського мистецтва.

5) Особливості розвитку української культури в другій половині 1960 — першій половині 1980-х рр.

Варіант II

І. ПЕРЕВІРКА ЗНАНЬ

• Заслуховування й обговорення кращих рефератів.

• Фронтальне опитування.

1) Якими були причини активізації дисидентського руху в другій половині 1970-х рр.?

2) УГГ була легальна чи підпільна організація?

3) Назвіть форми діяльності УГГ.

4) Чим було зумовлене посилення переслідувань дисидентів наприкінці 1970 — на початку 1980-х рр.?

5) Якими були наслідки діяльності дисидентів?

II. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Розвиток системи освіти. Русифікація.

Роботу над цим питанням доцільно розпочати з опрацювання таблиці, попередньо зауваживши, що в другій половині 1960 — першій половині 1980-х рр. освіта розвивалась досить суперечливо.

РОЗВИТОК ОСВІТИ

Позитивні явища

Негативні явища

Перехід до загальної середньої освіти. Зростання обсягів методичного і матеріального забезпечення школи. Ґрунтовна підготовка учнів із базових дисциплін. Запровадження нових дисциплін. Загальний високий рівень навчання. Формування педагогічних шкіл передового досвіду

Зростання ідеологізації та русифікації освіти. Жорсткий партійний контроль над учителями. Підвищення навантаження на учнів у зв'язку з ускладненням навчальних програм. Накопичення розриву між вищою і середньою освітою. Базової підготовки в школі стає недостатньо для вступу до вузу. Поглиблення розриву між сільською і міською школами. Школи орієнтувалися на оволодіння учнями знань, а не надання їм практичного життєвого досвіду. Система освіти відставала від потреб нового етапу НТР. Майже відсутня диференціація шкіл

Слід більш докладно зупинитися на процесі ідеологізації та русифікації.

• Розповідь учителя.

Брежнєвські часи характеризуються стрімким наростанням ідеологізації і русифікації в усіх сферах культурного життя.

За часів партійного керівництва В. Щербицького в республіці з другої половини 1970-х рр. знов стали посилюватися процеси русифікації. Вона ніколи не проголошувалася метою держави, проте «природна» асиміляція, «злиття націй» проголошувалися об’єктивним і прогресивним явищем. Державні чиновники ретельно маскували свої продумані методи.

З ініціативи Л. Брежнєва в цей період почала активно поширюватися теза про злиття у недалекому майбутньому націй і народностей СРСР в єдину націю «радянський народ». Величезна армія суспільствознавців, преса, радіо, телебачення, вся ідеологічна сфера напружено працювали над обґрунтуванням й пропагандою цієї ідеї. Російська мова, що представлялася як засіб міжнаціонального спілкування, витискала українську зі сфер освіти, науки, культури і навіть побуту.

Найбільш підступними були ці дії в галузі народної освіти. Повзуча русифікація освіти, що була започаткована у 1938 р. і посилена у 1960-ті рр., на кінець 1970-х рр. мала для українських шкіл катастрофічні наслідки.

У зв’язку із запровадженням в 1978 р. загальної середньої освіти почався і новий наступ на українські школи: 30 червня 1978 р. було прийнято постанову ЦК КПРС «Про подальше вдосконалення вивчення і викладання російської мови в союзних республіках». Всесоюзна науково-практична конференція 1979 р., яка пройшла за темою «Російська мова — мова дружби і співробітництва народів СРСР», рекомендувала вже з 1979 р. «завести всюди вивчення російської мови в національних дошкільних закладах для дітей з п’яти років життя». У старших класах загальноосвітніх шкіл і ПТУ заохочувався перехід на російську мову викладання. Розширювався випуск навчальної літератури російською мовою.

Новий етап русифікації та ідеологізації розпочався у 1983 р. із запровадження нової реформи школи. У травні 1983 р. ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР прийняли таємну постанову «Про додаткові заходи щодо удосконалення вивчення російської мови в загальноосвітніх і навчальних закладах союзних республік». Виконуючи постанову центру, партійно-державне керівництво УРСР у червні 1983 р. прийняло власну постанову, якою, зокрема, передбачалася надбавка в розмірі 15 % учителям російської мови і літератури.

Така цілеспрямована русифікація призвела до того, що в Криму і східних районах УРСР українські школи зникли. В обласних центрах українські школи складали лише 22 %.

Крім освіти русифікація швидко поширювалася й на інші сфери культурного життя: книговидавничу справу, бібліотеки (українські книги складали лише чверть книжкового фонду), театр (у Києві з 11 театрів лише один був українським), кіно (за десятиліття від 1976 до 1986 р. українські кіностудії створили 200 кінострічок, і лише 126 було продубльовано або знято українською мовою), телебачення.

2. Становище науки: здобутки й проблеми.

• Самостійна робота за підручником.

Опрацюйте відповідний матеріал підручника і складіть тези до цього питання, визначивши здобутки української науки тих часів.

Особливу увагу слід звернути на такі ключові моменти:

• центром наукових досліджень залишалась АН УРСР;

• зростання кількості наукових працівників;

• прогресували ті галузі науки, які не потребували складного лабораторного обладнання, й ті, що були пов’язані з військовими і космічними розробками;

• майже повний занепад суспільних дисциплін. Їх ідеологізація;

• залишкове фінансування більшості наукових установ.

3. Розвиток літератури й мистецтва.

Основні тенденції розвитку літератури й мистецтва

• Панування методу соціалістичного реалізму.

• Паралельне існування офіційного і «справжнього» мистецтва та літератури.

• В умовах русифікації та ідеологізації боротьба за збереження національного колориту, самобутності.

• Поширення в обмеженій кількості кращих зразків світового класичного мистецтва. Гасло «мистецтво належить народу».

• Замкненість, відірваність від світового мистецького процесу.

• Самостійна робота за підручником.

Опрацюйте відповідний матеріал підручника і заповніть таблицю «Розвиток української літератури і мистецтва».

Галузь	Здобутки, представники	Основні проблеми
Література
Образотворче мистецтво
Музика
Кіно, телебачення
Театр

4. Наступ тоталітаризму на українську культуру.

• Розповідь учителя.

1970—1980-ті рр. характеризувалися посиленням ідеологічного тиску системи на українську культуру. Будь-яке відстоювання прав української культури, відступ від ідеологічних догм розцінювалися як «буржуазний націоналізм», «антирадянщина». Активізувалася цензура, відбулася справжня «чистка» редакцій газет, журналів, видавництв, академічних інститутів гуманітарного профілю. Посилився ідеологічний тиск на творчу інтелігенцію. Під керівництвом секретаря ЦК КПУ з питань ідеології Ю. Маланчука проходила кампанія цькування митців, які не бажали працювати в чітко визначених партією ідеологічних межах. Так, було засуджено й заборонено друкувати роман «Собор» О. Гончара, вилучено з продажу роман Р. Іванчука «Мальви». Були виключені зі складу Спілки письменників України І. Дзюба, М. Лукаш, В. Некрасов та інші. Із великими труднощами пробивала собі дорогу до читача творчість Л. Костенко. У 1989 р. у таборі помер І. Стус. Було зламано долю І. Світличному. Ті ж самі процеси відбувалися і в кінематографі, образотворчому мистецтві та інших галузях культури. У 1970-ті рр. з партії було виключено 37 тис. представників української інтелігенції. Наприкінці 1970-х рр. ідеологічний тиск на українське слово було дещо послаблено.

У той час як незначна частина митців намагалася боротися з ідеологічним тиском тоталітарної системи, інша у своїй творчості слухняно виконувала вказівки й зауваження компартійних ідеологів, віддаючи свій талант служінню системі (О. Корнійчук, М. Бажай, Ю. Смолич, М. Стельмах та інші).

III. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

• Бесіда за запитанням.

Як ви вважаєте, 1960—1980-ті рр. були періодом піднесення чи занепаду української культури? Свою думку обґрунтуйте.

IV. ПІДСУМКИ УРОКУ

• Заключне слово вчителя.

Реформа освіти забезпечила загальне обов’язкове навчання в обсязі середньої школи. У той же час посилилась русифікація національної школи, ідеологізація навчального процесу.

Розвиток наукових досліджень спрямовувався тоталітарною державою передусім на потреби ВПК. Розвиток гуманітарних наук перебував у повному занепаді.

У культурному житті велику роль відігравали письменники і поети, які засобами художнього слова протистояли русифікації України. Чільне місце серед них посідали шістдесятники. У збереження національної самосвідомості громадян значний внесок зробили митці кіно й театру.

Частіше за все, однак, компартійним ідеологам вдавалося використовувати творчу інтелігенцію як своїх підручних у пропагандистській роботі. Ті, хто не корився диктату, рано чи пізно втрачали можливість займатися своєю професією й отримувати доступ до споживачів культурних цінностей — народних мас.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати відповідний параграф підручника.