Розробки уроків. Історія України. 11 клас. Профільний рівень

Тема 1. Україна в Другій світовій війні (1939—1945 рр.)

УРОКИ №3—4

Тема. Міжнародні відносини у 1939 — першій половині 1941 р.

Мета: охарактеризувати міжнародні відносини в 1939—1941 рр.; сприяти розумінню ідеологічного оформлення вторгнення Червоної армії в Польщу, Бессарабію, Північну Буковину; формувати вміння аналізувати історичну карту, історичні документи; навчати учнів давати оцінку подій та діяльності історичних постатей; виховувати патріотичне почуття, непримиренне ставлення до агресії.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: підручник, карта «Україна в роки Другої світової війни», атласи, контурні карти, дидактичні матеріали (документи).

Основні терміни і поняття: пакт, договір, Друга світова війна, «золотий вересень», «визвольний похід», депортація.

Основні дати і події: 23 серпня 1939 р. — радянсько-німецький «пакт Молотова—Ріббентропа»; 1 вересня 1939 р. — початок Другої світової війни; 17 вересня 1939 р. — початок визвольного руху Червоної армії («золотий вересень»); 28 вересня 1939 р. — укладання Договору про дружбу і кордони між СРСР та Німеччиною; 22 жовтня 1939 р. — створення Народних Зборів Західної України; 2 серпня 1940 р. — рішення Верховної Ради СРСР про включення Північної та Південної Бессарабії до складу УРСР. Утворення Молдавської РСР.

Очікувані результати: після цього уроку учні зможуть: визначати причини і характер міжнародних відносин напередодні війни; користуватися історичною картою, показувати розподіл територій між Україною, СРСР та Німеччиною; здійснювати критичний аналіз джерел та давати власну оцінку інтерпретації подій в історичних документах; складати план, хронологію, виконувати творчі завдання, працюючи в групах; давати власну оцінку ідеологічного оформлення вторгнення Радянської армії в Польщу.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА

Учитель оголошує учням тему й основні завдання уроку.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ

• Бесіда

1. Якими були причини і передумови війни?

2. Яке місце в агресивних планах Німеччини посідала Україна?

3. Чи можна стверджувати, що СРСР у 1939—1941 рр. був союзником Німеччини?

III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Де зараз ви, кати мого народу?

Де велич ваша, сила ваша де?

На ясні зорі і на тихі води

Вже чорна ваша злоба не впаде.

В. Симоненко

Історія людства знає безліч воєн. Але дві з них за масштабами руйнувань і людських втрат не мають собі рівних. У Другій світовій війні брали участь понад 70 держав, на території яких проживали 80 % населення Землі. Якими були причини і передумови війни? Яке місце в агресивних планах Німеччини посідала Україна? Чи можна стверджувати, що СРСР у 1939—1941 рр. був союзником Німеччини? Сьогодні ми відповімо на ці питання, проаналізувавши міжнародні відносини напередодні Другої світової та Великої Вітчизняної воєн.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. «Пакт Молотова—Ріббентропа». Розподіл сфер інтересівміж СРСР та Німеччиною

• Розповідь учителя

Наближалася Друга світова війна, в якій узяли участь 72 держави, а воєнні дії охопили території 40 країн. СРСР опинився в центрі міжнародних відносин. Перед радянським урядом постала проблема вибору позиції. Сталін намагався укласти союз з Англією і Францією, але наслідком того, як він уважав, стануть напружені відносини з Німеччиною, які можуть навіть привести до війни. Союз із Німеччиною сприяв би:

1) припиненню воєнних дій із Японією (у районі річки Халхін-Гол), на яку як союзник могла вплинути лише Німеччина;

2) територіальним придбанням за рахунок Польщі, Прибалтики, Фінляндії, Румунії.

Напередодні Другої світової війни українські землі перебували під владою чотирьох держав:

СРСР (Українська РСР), Польщі (Галичина, Підляшшя, Берестейщина, Волинь), Румунії (Північна Буковина з Хотинським, Ізмаїльським та Акерманським повітами Бессарабії), Чехословаччини (Закарпаття, яке після Мюнхенської змови 1938 р. було окуповане угорськими військами).

Свою позицію щодо початку Другої світової війни Й. Сталін висловив під час бесіди з керівниками Комінтерну (7 вересня 1939 р.).

• Робота з документом

...війна йде між двома групами капіталістичних країн (бідні і багаті стосовно колоній, сировини та ін.) за переділ світу, за панування у світі. Ми не проти, щоб вони добряче побилися і послабили один одного. Непогано, якщо руками Німеччини буде розхитано становище найбагатших капіталістичних країн (особливо Англії). Гітлер сам цього не розуміє і не бажає, розладнює, підриває капіталістичну систему... Ми можемо маневрувати, підштовхувати одну сторону проти іншої, щоб краще втягнулися в бійку. Пакт про ненапад у деякій мірі допомагає Німеччині. Наступний момент — підштовхувати іншу сторону...

...знищення цієї держави (Польщі) в теперішніх умовах означає, що однією буржуазною фашистською державою буде менше! Що було б поганого, якби в результаті розгрому Польщі ми поширили б соціалістичну систему на нові території і населення.

Німеччина була згодна за тим, щоб ізолювати СРСР та розв’язати собі руки для агресії проти Польщі та інших країн, зрештою Сталін схилився до союзу з Німеччиною.

На засіданні політбюро ЦК ВКП(б) 19 серпня 1939 р. він сказав: «Якщо ми погодимось на пропозицію Німеччини й укладемо з нею пакт про ненапад, вона, звичайно, нападе на Польщу, і втручання Франції та Англії в цю війну стане неминучим.

Першу перевагу, яку ми отримаємо, буде знищення Польщі аж до підступів до Варшави, включаючи українську Галичину.

Гітлер дає нам повну свободу дій у Прибалтійських країнах і не заперечує з приводу повернення СРСР Бессарабії. Вона готова поступитися нам як зона впливу на Румунію, Болгарію, Угорщину. На користь СРСР, щоб війна вибухнула між Рейхом і капіталістичним англо-французьким блоком. Потрібно зробити все, щоб ця війна тривала якомога довше з метою виснаження двох сторін.

Саме з цієї причини ми повинні погодитися на підписання пакту, запропонованого Гітлером ».

• Запитання до документа

1) Охарактеризуйте політику Й. Сталіна щодо початку Другої світової війни.

2) Які аргументи наводилися на користь ліквідації Польської держави?

23 серпня 1939 р. в Москві між Радянським Союзом та нацистською Німеччиною був підписаний пакт про ненапад. Цей договір, який увійшов в історію як «пакт Молотова—Ріббентропа», підписали народний комісар закордонних справ СРСР В. Молотов та міністр закордонних справ Німеччини І. фон Ріббентроп.

• Постаті в історії

В’ячеслав Молотов (справжнє прізвище Скрябін) (1890—1986 рр.). До більшовицької партії вступив 1906 р. Із 1911 р. навчався в Петербурзькому політехнічному інституті на економічному факультеті. У 1920—1921 рр. — перший секретар ЦК КП(б)У. У 1921—1930 рр. — секретар ЦК ВКП(б). Із 1926 р. — член Політбюро партії. Із 1930 р. — голова Раднаркому СРСР. У 1932 р. очолив надзвичайну комісію, яка керувала колективізацією в Україні. 1937 р. брав активну участь у «партійних чистках» ЦК КП(б)У. Із травня 1939 р. — нарком закордонних справ, разом із німецькими дипломатами брав участь у підготовці планів розділу Центральної, Східної Європи.

Іоахим Ріббентроп (1893—1946 рр.). Партійний і державний діяч Німеччини. Учасник Першої світової війни. Демобілізувався з армії і заснував торгову фірму. 1932 р. — член нацистської партії. 1933 р. — депутат рейхстагу. Із 1934 р. — уповноважений із питань зовнішньої політики. Із 1938 р. — міністр закордонних справ Німеччини. Значним досягненням Ріббентропа стало підписання з СРСР договору про ненапад і секретного додаткового протоколу. Ріббентроп не обмежував свою діяльність лише сферою зовнішньої політики. Брав безпосередню участь у підготовці і здійсненні агресивних воєн, планів колонізації, пограбування, поневолення і масового винищення населення на окупованих територіях. Страчений 1946 р. за вироком Нюрнберзького суду.

• Робота з документом

Договір про ненапад між Німеччиною та Радянським Союзом

Уряд СРСР і Уряд Німеччини

Керуючись бажанням зміцнення миру між СРСР і Німеччиною та виходячи з основних положень договору про нейтралітет, укладеного між СРСР і Німеччиною у квітні 1926 року, дійшли згоди про таке:

Стаття 1. Обидві Договірні Сторони зобов’язуються утримуватися від будь-якого насильства, від будь-якої агресивної дії та будь-якого нападу стосовно одна одної як окремо, так і разом з іншими державами.

Стаття 2. У випадку, коли одна з Договірних Сторін стане об’єктом воєнних дій із боку третьої держави, друга Договірна Сторона не підтримуватиме жодним чином цю державу.

Стаття 3. Уряди обох Договірних Сторін і надалі контактуватимуть одна з одною для консультації, щоб інформувати одна одну про питання, що торкаються їхніх спільних інтересів.

Стаття 4. Жодна з Договірних Сторін не братиме участі в будь-якому угрупованні держав, що безпосередньо або опосередковано спрямоване проти Другої сторони.

Стаття 5. У випадку виникнення суперечок або конфліктів між Договірними Сторонами щодо різноманітних питань, обидві сторони розв’язуватимуть ці суперечки або конфлікти виключно мирним шляхом у порядку дружнього обміну думками або в потрібних випадках шляхом створення комісій для врегулювання конфлікту.

Стаття 6. Договір укладається терміном на десять років із тим, що, якщо одна з Договірних Сторін не денонсує його за рік до закінчення терміну, термін чинності договору автоматично вважатиметься подовженим на наступні п’ять років.

Стаття 7. Цей договір підлягає ратифікації в найстисліший термін. Обмін ратифікаційними грамотами має відбутися в Берліні. Договір набуває чинності негайно після його підписання.

Укладено у двох оригіналах, німецькою та російською мовою в Москві 23 серпня 1939 року.

За уповноваженням Уряду СРСР В. Молотов.

За Уряд Німеччини І. Ріббентроп.

Договір ратифікувала Верховна Рада СРСР і Рейхстаг Німеччини 31 серпня 1939 року.

Обмін ратифікаційними грамотами здійснено в Берліні 24 вересня 1939 року.

• Запитання до документа

1) На який строк був укладений договір?

2) Коли він набув чинності?

• Розповідь учителя

Доля українських земель вирішувалася окремою частиною цього документа — таємним додатковим протоколом, який визначав розмежування сфер інтересів обох держав у Східній Європі.

Протокол складався з короткої преамбули і чотирьох пунктів.

• Робота з документом

Таємний додатковий протокол

Підписуючи договір про ненапад між Німеччиною та Союзом Радянських Соціалістичних Республік, уповноважені обох сторін, які підписалися нижче, обговорили в суворо конфіденційному порядку питання про розмежування сфер взаємних інтересів у Східній Європі. Це обговорення привело до такого результату:

1. У випадку територіально-політичної перебудови областей, що входять до складу Прибалтійських держав (Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва), північний кордон Литви одночасно є межею сфер інтересів Німеччини й СРСР. При цьому інтереси Литви щодо Віденського краю визнавали обидві сторони.

2. У разі територіально-політичної перебудови областей, які входять до складу Польської держави, межа сфер інтересів Німеччини й СРСР повинна проходити приблизно по лінії річок Нарева, Вісли й Сяну. Питання, чи буде у взаємних інтересах бажаним збереження незалежної Польської держави та якими будуть кордони цієї держави, має бути остаточно з’ясоване протягом подальшого політичного розвитку. У кожному разі, обидва уряди розв’язуватимуть ці питання шляхом дружньої обопільної згоди.

3. Стосовно південного сходу Європи з радянського боку підкреслено інтерес СРСР до Бессарабії. Із німецького боку заявлено про його цілковиту політичну незацікавленість у цих областях.

4. Цей протокол обидві сторони зберігатимуть у суворій таємниці.

Москва, 23 серпня 1939 року.

За уповноваженням уряду СРСР: В. Молотов.

За Уряд Німеччини: І. Ріббентроп

• Запитання до документа

Чи вважаєте ви, що Радянський Союз цим таємним протоколом прискорить розв’язання Другої світової війни та здійснення спільно з Німеччиною агресивних дій проти Польщі та інших країн?

2. Початок німецько-польської війни, її перетворення на Другу світову війну

• Розповідь учителя

1 вересня 1939 р. фашистська Німеччина здійснила напад на Польщу. Ця подія ознаменувала початок Другої світової війни. Польський народ героїчно боровся за свою свободу й незалежність. Населення й гарнізон Варшави зірвали спробу гітлерівців захопити столицю, захисники якої відбивали атаки ворога до 28 вересня. Гарнізон фортеці Модлін тримав оборону до 29 вересня, а моряки Гдині успішно стримували атаки нацистів із моря та суходолу до 2 жовтня.

Радянське керівництво досить уважно стежило за подіями, які розгорталися поблизу західних кордонів СРСР. Москва, щоб не виступати агресором в очах світового співтовариства, утримувалася від будь-яких дій і вичікувала падіння Польської держави. Історики вважають, що сталінське керівництво, очікуючи повідомлення про капітуляцію Польщі, значно переоцінювало можливості її армії. Військові в Кремлі боялися втрат і важких боїв, через це й не вступали у війну. Така позиція дратувала нацистську Німеччину, яка намагалася втягнути СРСР у військовий конфлікт. 3-го, 5-го та 8-го вересня міністерство закордонних справ Німеччини наполегливо вимагало від Радянського Союзу якнайшвидше розпочати війну проти Польщі.

3. Включення до складу СРСР анексованої у Польщі території Західної України

• Розповідь учителя

СРСР відреагував на німецьке звернення згідно з попередніми домовленостями. Уночі 17 вересня радянські війська вступили на територію Західної України й Західної Білорусі. На перехід кордону Червоною армією особисто відреагував Й. Сталін. Текст ноти був переданий у посольство в Москві та направлений в інші дипломатичні місії.

У ньому зазначалося: «Радянський уряд не може... байдуже ставитися до того, що єдинокровні брати — українці та білоруси, які проживають на території Польщі, кинуті напризволяще, залишилися беззахисними. Унаслідок таких обставин радянський уряд дав розпорядження головному командуванню Червоної армії дати наказ перейти кордон і взяти під свій захист життя й майно населення Західної України та Західної Білорусі».

Збройні сили СРСР, що переходили річку Збруч, дістали назву Українського фронту, командувачем якого був призначений С. Тимошенко. Радянське командування створило також Білоруський фронт на чолі с командармом М. Ковальовим. У складі обох фронтів налічувалося 600 тис. солдатів і офіцерів, близько 4 тис. танків, понад 5,5 тис. гармат і 2 тис. літаків.

Головною метою наступаючих радянських військ було захоплення великих населених пунктів, насамперед Львова, Тернополя, Дрогобича, Ковеля та ін. Проте деякі з цих міст уже здобули німці, тому відбулися короткі, але запеклі сутички між радянськими та гітлерівськими військами, особливо в районі Львова.

Та сутичок уникнути не вдалося. Втрати Українського фронту становили кілька сотень солдатів убитими, десять танків, 33 автомашини, п’ять гармат і два літаки. Загалом втрати Червоної армії під час «визвольного походу» склали 795 осіб убитими, 59 — зниклими безвісти, 2019 — пораненими.

У полон до Червоної армії потрапило 452 500 польських солдатів та офіцерів. Більшість їх було відпущено, а 125,4 тис. осіб опинились у Катинських таборах (в основному офіцери). Доля їх складалася трагічно. У квітні—травні 1940 р. в Катинському лісі під Смоленськом, а ще раніше — під Харковом та в інших містах понад 15 тис. осіб було розстріляно.

Наступ Червоної армії був стрімким. Головною метою Українського фронту було якнайшвидше оволодіння Львовом. Те саме на меті мали і німецькі війська, які на 18 вересня оточили місто з трьох боків. 19 вересня 1939 р. між німецькими і радянськими частинами через непорозуміння стався бій, у якому з обох боків були втрати. Зрештою після переговорів німецькі війська були відведені від міста, а 22 вересня 1939 р. Львів був зайнятий радянськими військами. Польський гарнізон не чинив опору радянським військам. Того самого дня у Бресті, Гродному, Пінську, Перемишлі відбулися спільні паради радянських і німецьких військ на честь перемоги над Польщею. Ця подія ввійшла в історію як «золотий вересень».

4. Радянсько-німецький договір про дружбу і кордон

• Розповідь учителя

28 вересня 1939 р. між Радянським Союзом та Німеччиною підписано договір про дружбу та державний кордон і таємний протокол до нього, за яким Й. Сталін і А. Гітлер остаточно поділили сферу впливу та визначили нові кордони. Документ складався з п’яти статей, які закріплювали розподіл Польщі й установлювали нові кордони між двома державами.

У статті 2 договору відзначалося, що обидві сторони розглядають розподіл Польщі та встановлення нового кордону «остаточним і усувають будь-яке втручання третіх держав у це рішення».

Стаття 4 договору констатувала, що «радянський і німецький уряди розглядають проведену перебудову (тобто розподіл Польщі) як надійний фундамент для дальшого розвитку дружніх відносин між своїми народами».

До положень додаткових протоколів від 28 вересня 1939 р. вносилися часткові зміни до статті 1 «пакту Молотова—Ріббентропа», згідно з якими «територія Литовської держави включатиметься до сфери інтересів СРСР, а з другого боку, Люблінське воєводство й частина Варшавського воєводства включається до сфери інтересів Німеччини». Радянський союз також погоджувався на окупацію німцями Холмщини й Посяння, де більшість населення становили українці.

Перерозподіл сфер впливу супроводжувався зобов’язаннями обох держав не допускати «на своїх територіях ніякої польської агітації», а у випадку її появи агресори заявляли, що вони «ліквідують зародок такої агітації на своїх територіях».

«Пакт Молотова—Ріббентропа» від 23 серпня 1939 р. та «Договір про дружбу й кордон між Німеччиною і СРСР» від 28 вересня 1939 р. й таємні додатки до нього переконливо доводять існування спільної змови гітлерівського й сталінського керівництва двох тоталітарних держав проти демократичних країн і миролюбних сил світу. Сталін і Гітлер однаково винні в розв’язанні Другої світової війни. Ці договори фактично ставлять на один щабель політику сталінського керівництва та діячів Третього рейху, тому не випадково протягом багатьох десятиріч комуністичне керівництво СРСР намагалося приховати від своїх народів такі ганебні документи. У СРСР вони були вперше опубліковані лише в 1989 р.

Зближення Й. Сталіна з А. Гітлером було відзначене спільними парадами радянських і німецьких військ у Бресті, Гродному, Пінську, Перемишлі та низці інших міст. Показово, що відбулося це ще до капітуляції Варшави.

У результаті вступу радянських військ до Західної України та Західної Білорусі у вересні 1939 р. до складу СРСР відійшли території площею близько 200 тис. км², на яких проживало 13 млн осіб. Холмщина, Лівобережне Надсяння, Лемківщина й Підляшшя (так зване Закерзоння) разом з окупованими польськими територіями увійшли до складу рейху.

• Робота з поняттям

Закерзоння — публіцистична назва західних околиць українських земель (Лемківщини, Посяння, частини Любачівщини, Равщини й Сокальщини, Холмщини, Підляшшя), які перед Другою світовою війною на підставі німецько-радянського договору від 28 вересня 1939 р. відійшли до нацистської Німеччини, а після війни відповідно до радянсько-польського договору від 16 серпня 1945 р. відійшли до складу Польщі (19 тис. км², 1,5 млн жителів, переважно українців). Назва походить від лінії Керзона.

5. Установлення німецької окупаційної влади на території Холмщини, Підляшшя, Лемківщини. Політика нацистської адміністрації щодо українців і поляків

• Слово вчителя

Згідно з договором про дружбу і державні кордони (28 вересня 1939 р.) була ліквідована Польська держава та у сферу німецького впливу потрапили частково колонізовані українські етнічні землі — Холмщина, Підляшшя, частина Полісся, Посяння, Лемківщина, на яких проживало майже півмільйона українців. У результаті поділу Польщі до СРСР відійшло 51,4% її території із 37,1% населення (12 млн осіб).

• Робота з підручником

Опрацюйте відповідний матеріал підручника й охарактеризуйте політику нацистської адміністрації щодо українців і поляків.

6. Визвольний похід Червоної армії в Бессарабію і Північну Буковину

• Розповідь учителя

Відповідно до радянсько-німецьких договорів Бессарабія та Північна Буковина належали до сфери інтересів Радянського Союзу. Розуміючи безперспективність опору, Румунія змушена була погодитися з ним.

Українці, які становили значний відсоток населення цих регіонів, протягом тривалого часу, перебуваючи під владою різних іноземних держав, жили в надзвичайно складних умовах і постійно потерпали від утисків місцевої влади. За свідченнями істориків, рятуючись від важких соціально-економічних і політичних умов, понад півмільйона жителів Бессарабії — молдован, українців, росіян, євреїв та ін. — емігрували до Америки або перейшли на радянську територію.

28 червня 1940 р. радянські війська під командуванням Г. Жукова перейшли Дністер і встановили свій контроль над Бессарабією та Північною Буковиною. Входження цих земель до складу України в цілому відповідало бажанням українського населення, яке перебувало у складі Румунії.

2 серпня 1940 р. Верховна Рада СРСР прийняла Рішення про включення Північної Буковини та Північної і Південної Бессарабії до складу УРСР. Цього дня було утворено Молдавську РСР, до якої ввійшли Молдавська Автономна РСР і шість повітів Бессарабії.

Нова влада, не з’ясовуючи волевиявлення народу, запровадила політику радянізації. Поширювалися хвилі репресій, які спочатку охопили «класово-ворожі елементи» — державних чиновників румунської адміністрації, представників політичних партій і українських, румунських, польських, єврейських організацій. Згодом сталінських репресій зазнали бессарабські комуністи. Загалом протягом 1940 — червня 1941 р. до Сибіру та Казахстану, Комі АРСР були депортовані близько 90 тис. «соціально небезпечних елементів», більшість яких загинули.

Активно проводилася націоналізація промисловості й торговельних підприємств, здійснювалася конфіскація поміщицьких і церковних земель, розпочалася організація колгоспів тощо.

Лише в галузі освіти спостерігалися деякі позитивні зрушення. Зважаючи на багатонаціональний склад нових територій, навчання в школах проводилося як українською мовою, так і мовами національних меншин: румунською, російською, єврейською, німецькою та польською. Система освіти відчутно демократизувалася, тепер значна частина населення отримала можливість здобувати загальну та професійну освіту.

Відчутно поліпшилося й медичне обслуговування населення. Якщо до 1940 р. на Буковині існувало 72 лікувальні заклади, у яких працювало 112 лікарів, то після включення цих земель до складу СРСР медичне обслуговування населення здійснювали, відповідно, 200 закладів і понад 500 лікарів.

Таким чином, з одного боку, процес приєднання західноукраїнських, бессарабських і буковинських земель до Радянської України мав тяжкі наслідки для населення, що зазнало страждань від репресій і соціальних експериментів сталінського режиму. Разом із тим уперше за багато століть у межах однієї держави опинилися майже всі території, що були заселені етнічними українцями. Саме цей хід подій відповідав настроям і прагненням народу. Хоч ненадовго ці українські території були виведені зі стану війни.

V. ОСМИСЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ

• Бесіда

1. Які держави стали основними ініціаторами Другої світової війни? Чому саме вони?

2. Назвіть причини та передумови війни.

3. Визначте характер Другої світової війни.

4. Які події наблизили Другу світову війну?

5. У складі яких держав перебували українські землі? Яке місце в планах Німеччини відводилося українським землям?

6. Назвіть дату підписання «пакту Молотова—Ріббентропа».

7. Як вирішувалась доля українських земель згідно з таємним протоколом до пакту?

8. Які висновки можна зробити про політику Й. Сталіна, враховуючи зміст «Договору про дружбу і кордони» 28 вересня 1939 р.?

9. Які події ввійшли в історію як «золотий вересень», «визвольний похід»?

• Робота з контурною картою