Розробки уроків. Історія України. 10 клас. Профільний рівень

УРОКИ №57—60

Тема. Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР).

Мета: розкрити процес створення ЗУНР; схарактеризувати причини й перебіг україно-польської війни; визначити історичне значення Акта злуки УНР і ЗУНР; показати, що міжнародні умови для об'єднання українського населення в єдину державу були несприятливі; з'ясувати причини поразки ЗУНР; пояснити зміст основних термінів і понять; формувати вміння учнів аналізувати, узагальнювати та критично оцінювати історичні процеси; виховувати в них почуття патріотизму та громадянської свідомості.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, хрестоматія, стінна карта «Західноукраїнська Народна Республіка», атлас.

Основні терміни та поняття: «Листопадовий зрив», україно-польська війна, ЗУНР, ЗоУНР, УГА, Акт злуки, Чортківська офензива, армія Галлера.

Основні дати: 1 листопада 1918 р. — «Листопадовий зрив», повстання українців у Львові; 13 листопада 1918 р. — проголошення ЗУНР; 22 січня 1919 р. — Акт злуки УНР і ЗУНР; червень—липень 1919 р. — Чортківська офензива; 17 липня 1919 р. — перехід УГА за річку Збруч, завершення окупації ЗУНР польськими військами.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель оголошує учням тему й основні завдання уроку.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК

• Запитання та завдання

1. Коли було створено Українську Народну Республіку?

2. Схарактеризуйте політику лідерів УЦР щодо західноукраїнських земель у березні 1917 — березні 1918 р.

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. «Листопадовий зрив». Проголошення ЗУНР. Є. Петрушевич.

• Розповідь учителя

Західноукраїнські землі до завершення Першої світової війни входили до складу Австро-Угорської імперії. Це такі етнічні українські території: Східна Галичина (центр — Львів), Буковина (Чернівці), Закарпаття (Мукачеве), Холмщина й Підляшшя. Поглиблення кризи Габсбурзької імперії супроводжувалося зростанням національного руху українців. Українські політичні діячі розпочали підготовку до створення власної держави. Про це було зроблено заяву 18 жовтня 1918 р. Цей день вважається днем проголошення на західноукраїнських землях держави, що пізніше дістала назву Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР).

Наміри українських політиків суперечили намірам поляків щодо утворення «великої» Польської держави, до складу якої планували включити західноукраїнські землі. Щоб не допустити захоплення поляками влади, яку українці збиралися одержати мирним шляхом із рук австрійців, група молодих українських офіцерів на чолі з Д. Вітовським перехопила ініціативу. У ніч із 31 жовтня на 1 листопада 1918 р. українські військові з’єднання взяли під контроль Львів, а наступного дня — інші міста Галичини. Ці події дістали назву «Листопадовий зрив».

Обіцянка демократичних прав, реформ, 8-годинного робочого дня забезпечила новій владі широку підтримку населення.

5 листопада 1918 р. на сторінках газети «Справа» з’явилася програмна декларація Національної Ради, згідно з якою ЗУНР проголошувалася демократичною республікою, соціальну основу якої становили робітники. 9 листопада було призначено тимчасовий уряд — Генеральний Секретаріат на чолі з К. Левицьким, згодом — С. Голубовичем. Факт проголошення республіки оприлюднили лише 13 листопада 1918 р., після зречення імператором престолу.

22—26 листопада 1918 р. відбулися вибори депутатів Української Народної Ради, наділеної представницькими й законодавчими функціями. Більшість депутатів стояла на національно-ліберальних позиціях, віддаючи перевагу будівництву державності перед радикальними соціально-економічними перетвореннями. Президентом ЗУНР став Є. Петрушевич. Рада прагнула забезпечити права національних меншин, яким було віддано 30 % депутатських місць.

• Робота з документом

Із відозви Української Національної Ради (1 листопада 1918 р.)

Український Народе!

Голосимо тобі вість про твоє визволення з віковічної неволі. Від нині Ти господар своєї землі, вільний горожанин Української Держави.

Дня 19 жовтня твоєю волею утворилася на українських землях бувшої Австро-Угорської монархії Українська Держава і її найвища власть Українська Національна Рада.

З нинішнім днем Українська Національна Рада обняла власть в столичнім місті Львові і на цілій території Української Держави.

Український Народе!

Доля Української Держави в Твоїх руках. Ти станеш як непобідний мур при Українській Національній Раді і відіпреш усі ворожі замахи на Українську Державу.

Українські організації по містах, повітах і селах мають обняти всі державні, краєві і громадські уряди і від імені Української Національної Ради виконувати власть.

Де сього ще не зроблено, дотеперішні неприхильні Українській Державі уряди мають бути усунені.

Усі жовніри української народности підлягають від нині виключно Українській Національній Раді і приказам установлених нею військових властей Української Держави. Усі вони мають стати на її оборону....

Усе здібне до оружжя українське населення має утворити боєві відділи, які або ввійдуть в склад української армії, або на місцях оберігатимуть спокій і порядок.

Особливо мають бути оберігані залізниці, почта й телеграф.

Всім горожанам Української Держави без ріжниці народности і віросповідання запоручається горожанську, національну і віроісповідну рівноправність.

Національні меншости Української Держави — Поляки, Жиди, Німці — мають вислати своїх відпоручників до Української Національної Ради.

Аж до видання законів Української Держави обов’язують дотеперішні закони, на скільки вони не стоять у противенстві до основ Української Держави.

Як тільки буде забезпечене й укріплене існування Української Держави, Українська Національна Рада скличе на основі загального, рівного, безпосереднього і тайного виборчого права Установчі Збори, які рішать про дальшу будучність Української Держави...

Проаналізуйте зміст і значення наведеного документа.

2. Злука УНР і ЗУНР.

У результаті революції в Росії та розпаду Австро-У горської імперії утворилися дві українські держави — Українська Народна Республіка та Західноукраїнська Народна Республіка. Вони відрізнялися політичними, економічними, соціальними й міжнародними орієнтирами. Це було зумовлено як історичною долею цих земель, так і обставинами, що склалися.

УHP основну увагу приділяла соціальним питанням, правам національних меншин, у той час як для ЗУНР головним питанням було національне. Суттєво відрізнялася в правах політична еліта цих держав. Так, при владі в УНР стояли молоді урядовці, які у своїй діяльності виявляли переважно революційний романтизм. Уряд ЗУНР складався з представників української аристократії та інтелігенції, які мали великий досвід парламентської боротьби й у своїй діяльності виходили з потреб часу.

Незважаючи на розбіжності й власні амбіції, лідери двох українських держав перед загрозою смертельної небезпеки дійшли згоди щодо об’єднання. Здійснювалася мрія багатьох поколінь борців за незалежність і соборність України.

Ініціатором об’єднання виступила ЗУНР, яка опинилася в скрутному становищі перед загрозою польської та румунської агресії. 6 листопада 1918 р. до Києва прибула делегація Української Національної Ради з проханням військової та морально-політичної підтримки в гетьмана П. Скоропадського. У результаті до Львова було відправлено спеціальну комісію, а також незначну кількість зброї. 10 листопада 1918 р. Українська Національна Рада ЗУНР прийняла резолюцію: «Державному Секретаріатові проробити потрібні заходи до з’єднання всіх українських земель в єдину державу». Але ця резолюція не була реалізована.

Прихід до влади Директорії й відновлення УНР дали новий поштовх об’єднавчому процесу. 1 грудня 1918 р. у Фастові було укладено попередній договір про об’єднання. 3 січня 1919 р. у Станіславі Українська Національна Рада ЗУНР урочисто проголосила об’єднання ЗУНР та УНР в одну суверенну Народну Республіку. 16 січня 1919 р. делегація ЗУНР відбула до Києва.

Урочистий Акт злуки розпочався 22 січня 1919 р. о 12-й годині. Державний секретар ЗУНР Л. Цегельський зачитав і передав В. Винниченку ухвалу Української Національної Ради від 3 січня 1919 р. Представник Директорії Ф. Швець оголосив універсал, у якому зазначалося: «...Однині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України, Західно-Українська Народна Республіка (Галичина, Буковина й Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна...

Однині є єдина незалежна Українська Народня Республіка. Однині український народ, визволений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднаними дружніми зусиллями всіх своїх синів будувати нероздільну, самостійну Державу Українську на благо і щастя всього трудового люду».

Також в Універсалі зазначалося, що Акт злуки має бути затверджений Установчими зборами, скликаними з території всієї України.

До того часу Західна область Української Народної Республіки (ЗоУНР) залишалася окремим державним утворенням.

Рішення про злуку було затверджено на Трудовому конгресі України, який відбувся 22 січня 1919 р. Є. Петрушевича, голову Національної Ради ЗУНР, було обрано до складу Директорії. На допомогу Галичині уряд УНР виділив 500 млн гривень, а також надав військову та продовольчу допомогу.

Проте справжнього об’єднання не відбулося. Через кілька днів після проголошення злуки Директорія під ударами Червоної армії була змушена залишити Київ. На плечі ЗоУНР ліг увесь тягар війни з Польщею. Акт злуки фактично втратив чинність, і наприкінці 1919 р. Є. Петрушевич його денонсував.

Попри все Акт злуки 22 січня 1919 р. має велике історичне значення як факт об’єднання українських земель у єдиній соборній державі.

• Творче завдання

Український історик І. Нагаєвський стверджує, що «... Акт соборності 22 січня [1919 р.] не має практичного значення, а був лише маніфестацією єдності народу в дальшій історичній перспективі». Спростуйте або підтвердите цю думку.

3. Україно-польська війна 1918—1919 рр.

Поляки, які теж стали на шлях відродження своєї держави, повели боротьбу проти ЗУНР. Спалахнула україно-польська війна (1918—1919 рр.).

Збройні сутички між поляками й українцями почалися у Львові одразу після взяття влади українцями. Польським військам уже 2 листопада вдалося захопити склади зброї й амуніції в районі головного вокзалу, що дало змогу озброїти польських добровольців (орлята) і мобілізованих.

22 листопада, після трьох тижнів боїв за Львів, українські війська, уряд і Національна Рада були змушені залишити місто. У боях за Львів українці припустилися стратегічної помилки — полякам удалося захопити залізницю Львів—Перемишль та отримувати зброю й людей із центральних районів Польщі. Конфлікт набував затяжного характеру. У цей час весь західний світ святкував завершення Першої світової війни.

• Робота з документом

Зі спогадів одного з учасників подій

Падіння Львова справило як на селянство, так і на інтелігенцію страшне враження. Немовби хто несподівано вдарив селянство по голові... І коли перед цим мало хто йшов до Української армії, а багато з неї й дезертирували, то тепер ішли всі, кого тільки засягнув перший приказ мобілізації.

Чим, на вашу думку, була зумовлена така реакція українського населення Галичини на падіння Львова?

Розуміючи, що захистити молоду державу може лише регулярна армія, керівники ЗУНР прийняли рішення про негайне створення Української галицької армії. Основою її стали підрозділи січових стрільців і частини, що взяли участь у повстанні 1 листопада. Уже в січні, після мобілізації, кількісний склад УГА досяг 100 тис. осіб. У своєму складі вона мала кінноту, артилерію, авіацію тощо. Єдиним слабким місцем УГА була нестача командирського складу. Щоб компенсувати цей недолік, на службу наймали офіцерів колишніх австро-угорської та німецької армій. Командувачем УГА став генерал М. Омелянович-Павленко, а начальником штабу — полковник Є. Мишковський, який і реорганізував УГА в регулярну армію.

У грудні 1918 — січні 1919 р. УГА намагалася вибити поляків зі Львова. Коли спроби взяти Львів не мали успіху, УГА спрямувала удар на Перемишль і майже на місяць припинила рух поїздів на Львів (Вовчухівська операція).

У перебіг подій втрутилася Антанта. У лютому 1919 р. до Галичини прибула антантівська місія, яку очолював французький генерал Ж. Бартельмі. Місія мала на меті припинити польсько-український конфлікт. Українцям пропонувалося передати полякам Львів і території нафтових родовищ. Пропольська орієнтація місії була очевидною.

Так, коли Львів опинився в блокаді й ситуація, здавалося, складалася на користь українців, місія виявила бажання відвідати Львів. Для цього від української сторони вимагали припинення бойових дій для проїзду місії до Львова, що було зроблено. На знак «подяки» полякам до Львова в поїзді делегації провезли 14 тис. гвинтівок із набоями.

За час перемир’я, установленого з візитом місії Ж. Бартельмі, поляки перегрупувалися й несподіваним ударом відкинули українців від Львова, тим самим перехопивши воєнну ініціативу.

Навесні 1919 р. у подіях на фронтах війни стався злам, із Франції прибула 70-тисячна озброєна й навчена армія генерала Ю. Галлера з польських військовополонених, які воювали на Західному фронті у складі німецької армії. Командували в армії французькі офіцери. Антанта планувала використати армію для боротьби з більшовиками. Однак польський уряд спрямував армію проти українців.

Польські війська перейшли в загальний наступ і до літа зайняли майже всю Галичину.

Уряд ЗУНР зробив останню спробу виправити становище. 9 червня 1919 р. президента Є. Петрушевича було проголошено диктатором. Новим командувачем УГА призначили генерала О. Грекова. Він розпочав наступальну операцію, яка увійшла в історію під назвою «Чортківська офензива» (наступ). Українська галицька армія змусила відступати по всьому фронту переважаючу майже в чотири рази польську армію, відвоювала значну територію, захоплену поляками навесні, і дійшла до Львова. Але через нестачу зброї й амуніції наступ не вдалося розвинути. Поляки організували контрнаступ, який відкинув українців на попередні позиції. У липні 1919 р. польські війська захопили всю Східну Галичину. Українські війська перейшли на територію, контрольовану військами УНР.

На Паризькій мирній конференції Польща отримала мандат на управління Галичиною на 25 років. Антанта фактично погодилася з польським пануванням у краї.

• Робота з документом

Із ноти держав Антанти Польщі від 25 червня 1919 р.

Для захисту осіб і майна населення Східної Галичини від загрози з боку більшовицьких банд Верховна Рада союзницьких та об’єднаних сил дозволяє військам Польської республіки провести операцію на річці Збруч... Цей дозвіл жодним чином не впливає на рішення щодо устрою та політичного статусу Галичини, які Верховна Рада прийматиме пізніше.

1) Чим була зумовлена така позиція держав Антанти?

2) Чому питання устрою Галичини відкладалося на майбутнє?

4. Внутрішня й зовнішня політика ЗУНР.

Українська Народна Рада у своїй програмній декларації, оприлюдненій 5 листопада 1918 р., проголошувала народовладдя, гарантувала права і свободи громадян, їх національну та соціальну рівність.

(Учитель привертає увагу учнів до схеми.)

Місця перебування уряду ЗУНР

Львів — Тернопіль — Станіслав — Бучач — Заліщики — Чортків — Відень

Законодавчим органом Української Народної Ради стала Рада Державних Секретарів, створена 10 листопада 1918 р.

Найбільшою турботою Секретаріату внутрішніх справ було забезпечення населення й армії продуктами харчування. У Галичині не вистачало продовольства та промислових товарів. Тому Державний Секретаріат внутрішніх справ змушений був здійснити ряд радикальних заходів. Усі запаси продуктів харчування та найнеобхідніших речей Секретаріат зосередив у своїх руках і налагодив їх розподіл.

Чималу роботу провів Секретаріат залізниць, пошт і телеграфів. Йому вдалося налагодити рух поїздів, роботу пошт.

Із найбільшими труднощами зіткнулися секретаріати фінансів і торгівлі та промислу. Не вистачало фахівців. Прибутки державної скарбниці були мінімальними. З огляду на повне зубожіння населення надходження від податків були незначними. Із великими зусиллями уряд знайшов кошти, щоб виплатити «добове» фронтовикам. 4 квітня 1919 р. було введено в обіг власну валюту — гривню (дорівнювала 1 австрійській кроні) і карбованець (дорівнював 2 австрійським кронам). Було підвищено платню кваліфікованим робітникам.

Секретаріат громадських робіт здійснював нагляд за використанням корисних копалин (нафти, вугілля, солі), а також за шляхами і державними пилорамами. Узимку 1919 р. йшла заготівля лісу для відбудовчих робіт, які планувалося розпочати з настанням весни.

Секретаріат земельних справ займався реалізацією земельного закону, який був ухвалений 14 квітня 1919 р.

Закон передбачав конфіскацію всіх монастирських і церковних земель, ділянок, які власники не обробляли своїми силами, та площ, які перевищували максимум землеволодіння. До державної власності переходили ліси. Із цих земель утворювався земельний фонд області, і з нього мали наділяти безземельних та малоземельних громадян. Наділення землею мало розпочатися після завершення бойових дій.

Справу відшкодування власникам та орендарям конфіскованих земель закон відкладав до пізнішого вирішення сейму ЗоУНР, який мав бути скликаний на підставі нового виборчого права. Тимчасово конфіскована земля переходила у відання земельних комісій.

Молода Українська держава шукала підтримки на міжнародній арені. ЗУНР відкрила посольства в Австрії, Угорщині, Німеччині; заснувала дипломатичні представництва в Чехословаччині, Канаді, Італії, США, Бразилії тощо. Делегація ЗУНР узяла участь у роботі Паризької мирної конференції, де намагалася відстоювати інтереси Української держави. Проте ці зусилля виявилися марними.

Основною причиною загибелі національної державності на західноукраїнських землях була воєнна поразка. Крім того, свою роль відіграли відсутність міжнародної підтримки, міжнародна ізоляція ЗУНР, прихильне ставлення країн Антанти до Польщі. Чимале значення мала й поразка Української Народної Республіки.

(Учитель привертає увагу учнів до таблиці.)

Рішення країн Антанти щодо Східної Галичини

Дата	Зміст
25 червня 1919 р.	Антанта дозволила польському війську вести операції до річки Збруч, застерігши, що справа державної належності Східної Галичини має ще вирішуватися
20 листопада 1919 р.	Верховна рада Антанти надала Польщі мандат на Східну Галичину терміном на 25 років, після чого долю краю мав вирішувати всенародний плебісцит
22 грудня 1919 р.	Верховна рада Антанти відхилила польські заяви, що Східна Галичина є невід'ємною частиною Польщі, підтвердивши своє попереднє рішення
14 березня 1923 р.	Верховна рада Антанти передала Східну Галичину в управління Польщі

• Творче завдання

Поясніть, чому на Паризькій мирній конференції західноукраїнські землі й Наддніпрянщина розглядалися попри Акт злуки як окремі території, а не як одна держава.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

I варіант

• Фронтальне опитування

1. Що таке «Листопадовий зрив»?

2. Коли було проголошено створення ЗУHP? На які території вона претендувала?

3. Як називалися збройні сили ЗУНР?

4. Коли було проголошено Акт злуки УHP та ЗУНР?

5. Як розвивалися події україно-польської війни 1918—1919 рр.?

6. Які держави поділили між собою західноукраїнські землі?

II варіант

• Творчі завдання

1. Чому прагнення українців на західноукраїнських землях створити власну державу зустріло такий опір із боку Польщі?

2. Чим було зумовлене те, що країни Антанти в україно-польському протистоянні стали на бік Польщі?

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

• ЗУНР стала яскравою сторінкою історії України. Своїм існуванням вона показала незламну волю українського народу до незалежності у власній соборній державі.

• У ЗУНР удалося уникнути радикальних перегинів у соціально-економічній політиці. На першому місці стояло завдання національного державного будівництва. Своєчасне здійснення соціально-економічних перетворень забезпечувало авторитет ЗУНР в українського населення. Належна увага приділялася формуванню боєздатної національної армії.

• Основними причинами загибелі ЗУНР були воєнна поразка, відсутність міжнародної підтримки, міжнародна ізоляція ЗУНР, прихильне ставлення країн Антанти до Польщі. Чималу роль відіграла й поразка УНР.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацюйте відповідний матеріал підручника.

2. Підготуйте реферат за однією з тем: «Листопадовий зрив», «Українська галицька армія», «Чортківська офензива», «Є. Петрушевич — президент і диктатор ЗУНР».