Розробки уроків. Історія України. 10 клас. Профільний рівень

УРОКИ №41—43

Тема. Спроба більшовицького перевороту в УНР. Проголошення в Харкові радянської влади. Війна радянської Росії проти УНР (кінець 1917 — початок 1918 р.). IV Універсал та його історичне значення.

Мета: визначити причини та привід Першої війни УНР із радянською Росією; розповісти про перебіг подій війни; розкрити зміст і дати оцінку IV Універсалу УНР; пояснити зміст основних термінів і понять; удосконалювати вміння учнів працювати з історичними документами; виховувати їх у дусі патріотизму, національної свідомості та гідності.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, хрестоматія, стінна карта «Перша війна радянської Росії з УНР (грудень 1917 — травень 1918 р.)», атлас.

Основні терміни та поняття: агресія, ультиматум, «війна декретів», «ешелонна війна», національно-персональна автономія.

Основні дати: 17(4) грудня 1917 р. — ультиматум Раднаркому Росії за підписом В. Леніна та Л. Троцького УЦР; 22(9) грудня 1917 р. — захоплення більшовицькими військами Харкова; 24—25(11—12) грудня 1917 р. — І Всеукраїнський з'їзд Рад у Харкові, який проголосив установлення радянської влади в Україні (проголошення радянської УНР, створення радянського уряду — Народного Секретаріату); грудень 1917 — травень 1918 р. — Перша війна радянської Росії з УНР; 7 січня 1918 р. (25 грудня 1917 р.) — Початок загального наступу більшовицьких військ в Україні; 16 січня 1918 р. — бій під Крутами; 22 січня 1918 р. — проголошення незалежності УНР (IV Універсал УЦР); 29 січня — 4 лютого 1918 р. — більшовицькі повстання в Києві (завод «Арсенал»); 8 лютого 1918 р. — вступ більшовицьких частин до Києва.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель оголошує учням тему й основні завдання уроку.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК

• Запитання та завдання

1. У якому Універсалі УЦР проголошувалося створення Української Народної Республіки? Який статус мала УНР?

2. Які основні положення містив III Універсал УЦР?

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Початок війни радянської Росії з УНР.

• Розповідь учителя

III Універсал і державотворчі спроби УЦР призвели до стрімкого розгортання конфлікту з Раднаркомом Росії, який Центральна Рада не визнавала урядом усієї Росії. У свою чергу, Раднарком не визнавав УЦР на тій підставі, що та не проголосила радянську владу в Україні. Також віддані Центральній Раді військові частини активно роззброювали й висилали до Росії загони Червоної гвардії та збільшовизовані частини російської армії, небезпідставно вбачаючи в них загрозу. УЦР віддала наказ українізованим частинам колишньої російської армії перебазуватися в Україну, де був створений Український фронт у Першій світовій війні, а донським і кубанським козачим частинам дозволила перебазуватися додому. Упевненості УЦР додавало й те, що вибори до Всеросійських Установчих зборів, що відбулися наприкінці листопада — на початку грудня 1917 р. засвідчували підтримку тих українських сил, що були представлені у Центральній Раді — за них проголосувало 75 % виборців, за більшовиків — лише 10 %.

6 грудня 1917 р. об’єднаний виконком київських Рад робітничих і солдатських депутатів офіційно оголосив про скликання Всеукраїнського з’їзду Рад. На з’їзд запрошувалися представники губернських, міських і повітових Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів. На той час в Україні діяло понад 300 рад. Норми представництва було розроблено так, що найбільше делегатів мали надіслати ради промислових районів і великих міст, які перебували під впливом більшовиків. Представництво селян усіляко обмежувалося.

Підсумки роботи зі скликання Всеукраїнського з’їзду Рад виявилися невтішними для більшовиків. Есеро-меншовицький виконком рад Донецько-Криворізького басейну скликав власний обласний з’їзд у Харкові та не вислав своїх депутатів до Києва. Він не визнавав належність цього регіону до України. 17 грудня, коли відкрив свою роботу з’їзд у Києві, то прихильників більшовиків на ньому виявилося лише 127 із 2,5 тис. депутатів.

З’їзд висловив цілковиту підтримку Центральній Раді й Генеральному Секретаріату.

17 грудня в день відкриття з’їзду в Києві радіотелеграфом було передано підписаний В. Леніним і Л. Троцьким ультиматум Центральній Раді (уперше в історії погроза війни оголошувалася по радіо).

(Учитель привертає увагу учнів до таблиці.)

Ультиматум Раднаркому Росії та відповідь на нього УЦР

Ультиматум Раднаркому 17(4) грудня 1917 р. (В. Ленін, Л. Троцький)

Відповідь на ультиматум 20(7) грудня 1917 р. (В. Винниченко, С. Петлюра)

• Відмовитися від спроб дезорганізації загального фронту (ішлося про утворення Українського фронту); • не пропускати військові частини з фронту на Дон або в інші райони з ворожими Раднаркому урядами; • пропускати революційні (більшовицькі) війська на Південний фронт (для боротьби з Л. Каледіним); • припинити роззброєння радянських полків і червоногвардійських загонів; • у разі невиконання цих вимог оголошується війна

• Неприпустимість втручання Раднаркому у внутрішні справи України; • ГС не збирається повторювати досвід Раднаркому на території України, поширюючи анархію й розруху; • розброєння й висилка більшовицьких загонів продиктована прагненням уникнути громадянської війни, наданням росіянам можливості «задовольнити свої національні почуття» на батьківщині; • в умовах повної дезорганізації фронту з країнами Четверного союзу українізовані частини, які ще зберегли боєздатність, не в змозі утримувати всю лінію фронту та намагаються врятувати хоча б свої частини; • ГС виступає за право кожної нації на самовизначення, а підтримувати нав'язування однією областю свого розуміння політичного управління іншій, не збирається, тому й надалі пропускатиме на Дон і Кубань ті підрозділи, які повертаються додому; • ГС виступає проти більшовицьких методів установлення та формування влади; • ГС надалі буде роззброювати більшовицькі частини, якщо вони становитимуть загрозу існуючій владі

Радянська сторона наступного дня висловила категоричне незадоволення такою відповіддю, наголосивши, що «порозуміння з Радою можливе тільки за умови, що УЦР відмовиться підтримувати як Каледіна, так і всю контрреволюційну змову буржуазії та кадетів». Проте українське керівництво перебувало на позиції нейтралітету та визнання за козачими урядами південних районів Росії (із якими, до речі, про це було домовлено ще у вересні 1917 р. на київському З’їзді народів Росії) такого самого легітимного статусу, як і за Раднаркомом губерній Великоросії. Це дало привід для агресії російських більшовиків проти України.

5 грудня 1917 р. протоколом № 19 більшовицький Раднарком ухвалив: «Вважати Раду в стані війни з нами». Для керівництва війною була утворена комісія у складі В. Леніна, Й. Сталіна, Л. Троцького, уповноважена діяти в українському питанні від імені Раднаркому.

6 грудня 1917 р. В. Ленін наказав головнокомандувачу російських військ М. Криленку: «Відповідь Центральної Ради вважаємо недостатньою. Війна оголошена. Відповідальність за долю демократичного миру, який зриває Рада, падає цілком на Раду».

• Робота з термінами та поняттями

Ультиматум — категоричні вимоги.

Агресія — незаконне застосування збройної сили однієї держави проти іншої, порушення суверенітету, територіальної цілісності, позбавлення політичної незалежності.

Коли ж київський з’їзд Рад відкинув ультиматум Раднаркому Росії, то більшовицькі делегати поїхали до Харкова. У цей час тут зібрався надзвичайний III з’їзд Рад Донецького й Криворізького басейнів. Він виявився неправомочним, оскільки на ньому зі 140 Рад області було представлено 46 (38,2 %) у кількості 77 осіб. Але він об’єднався з представниками 49 Рад у кількості 127 осіб, які брали участь у І Всеукраїнському з’їзді Рад у Києві, і проголосив себе І Всеукраїнським з’їздом Рад робітничих і селянських депутатів.

25 грудня харківський з’їзд проголосив Україну «республікою рад» й обрав Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет Рад (ВУЦВК) у складі 41 особи (із них 35 — більшовики). Головою ЦВК став український соціал-демократ Є. Медведєв. Саме ВУЦВК створив уряд радянської України (офіційною назвою якої була Українська Народна Республіка) — Народний Секретаріат у складі 12 секретарів. До нього увійшли С. Бакинський, Є. Бош, В. Затонський, Ю. Коцюбинський, Ф. Сергєєв (Артем), М. Скрипник та ін. Кілька місяців уряд не мав голови. Його засідання очолювала Є. Бош. Майже всі члени уряду були більшовиками.

Таким чином, влада рад була проголошена на Україні від імені 96 рад із 300, що функціонували на Україні.

В. Затонський так висловлювався про Народний Секретаріат: «Називали себе урядом та самі до того ставилися трохи гумористично. Та й насправді: який же з нас уряд був без армії, фактично без території, бо навіть харківська рада нас не визнавала. Апарату жодного». Маріонетковий за характером уряд мав єдине завдання: організувати боротьбу з Центральною Радою.

Отже, на кінець 1917 р. тривала боротьба за владу в Україні вилилася в протистояння двох конкуруючих сил — Української Народної Республіки, покликаної до життя Українською Центральною Радою, і радянської Української Народної Республіки, проголошеної на харківському з’їзді Рад.

Український радянський уряд у Харкові визнав підпорядкування Петроградові і за його підтримки розпочав боротьбу з УЦР. Народний Секретаріат відразу скасував заборону на вивезення хліба до Росії і опублікував постанову про недійсність усіх постанов Генерального Секретаріату. Також Народний Секретаріат звернувся до Раднаркому Росії за воєнною допомогою в боротьбі проти УЦР. Поряд із «війною декретів» розгорталася збройна боротьба. Вирішальним для харківського уряду стало прибуття 25 грудня більшовицьких загонів із Росії на чолі з В. Антоновим-Овсієнком. Разом із місцевими загонами Червоної гвардії ці частини розгорнули наступ на Київ та інші райони України. Більшовицькі сили складалися із частин регулярної армії, червоногвардійських загонів із Росії та України, загонів моряків. їхня тактика полягала в просуванні лініями залізниць і встановленні контролю над великими промисловими й транспортними центрами. Таке ведення бойових дій дістало назву «ешелонна війна». Наступаючі розраховували на допомогу робітничих загонів у цих містах.

Безпосередньо на Київ наступали частини, якими командував колишній царський полковник М. Муравйов. У своєму наказі він відверто говорив: «Цю владу [радянську] ми несемо з далекої півночі на вістрях своїх багнетів, де її встановлюємо, всемірно підтримуємо її силою цих багнетів».

За свідченням командувача радянських військ В. Антонова-Овсієнка, питання про воєнне вторгнення в Україну було розв’язане вже давно. Після відхилення ультиматуму Раднарком дістав привід для вторгнення.

• Завдання на закріплення

17(4) грудня 1917 р. Раднарком Росії за підписом В. Леніна та Л. Троцького висунув ультиматум УЦР, у якому зажадав від УЦР виконання низки вимог. Поміркуйте, чому УЦР відкликала українські частини з фронту; роззброювала радянські частини; пропускала через територію України козацькі частини до О. Каледіна? Наскільки обгрунтованою була відповідь Генерального Секретаріату на ультиматум Раднаркому?

2. IV Універсал УЦР. Проголошення незалежності УНР.

Збройна агресія радянської Росії, яка прикривалася радянським урядом у Харкові, змусила УЦР вдатися до рішучих дій з організації оборони УНР. Було створено Особливий комітет оборони України у складі М. Порша, С. Петлюри та В. Єщенка, полковника Ю. Капкана призначено командувачем українського війська, Генеральний Секретаріат ухвалив рішення про створення армії УНР на засадах добровільності та грошового утримання. Але такі дії вже не могли врятувати ситуації. Лідери УЦР боялися й не розуміли значення організованої збройної сили (регулярної армії), здатної підтримати революцію. Таким чином, перед зовнішньою агресією УЦР виявилась фактично беззбройною. Хоча загальна частина більшовицьких загонів була невеликою й вони наступали лише вздовж основних залізниць, реально протиставити їм не було чого. Тому на захист української справи стала національно свідома учнівська та студентська молодь. Близько 300 юнаків на чолі із сотником Омельченком під станцією Крути (на шляху з Чернігова до Києва) вступили в нерівний бій (29 січня 1918 р.) із переважаючими більшовицькими загонами. Більшість із них заплатили власним життям за недалекоглядну політику лідерів УЦР, але нічого змінити не змогли.

Більшовики невпинно наближалися до Києва. Керівники УЦР були змушені переглянути свої погляди на статус України і, відмовившись від гасел автономії у складі рівноправної федерації народів, стати на позицію цілковитої незалежності України. В умовах війни 22 січня 1918 р. з’явився IV Універсал УЦР, який проголошував Українську Народну Республіку «самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу. Зо всіма сусідніми державами, як-то: Росією, Польщею, Австрією, Румунією, Туреччиною та іншими ми хочемо жити в згоді й приязні, але ні одна з них не може втручатися в життя Самостійної Української Республіки,— власть у ній буде належати тільки народові України...». Його текст було розроблено на основі проектів М. Грушевського, В. Винниченка, М. Шаповала.

До скликання Українських Установчих зборів, які виступатимуть від імені українського народу, мала правити Українська Центральна Рада та її виконавчий орган, який дістав назву Рада Народних Міністрів.

Одним із найголовніших завдань, які потребували розв’язання найближчим часом і знайшли своє відображення в IV Універсалі, було укладення миру з Німеччиною та її союзниками. Для цього в Брест була відправлена мирна делегація.

Крім того, в Універсалі містилася низка соціально-економічних положень. Щодо аграрного питання повідомлялося: «Земельна комісія... вже виробила закон про передачу землі трудовому народу без викупу, прийнявши за основу скасування власності і соціалізацію землі». Проект закону планувалося розглянути та прийняти на найближчому засіданні УЦР, «щоб передача землі в руки трудящих неодмінно відбулася ще до початку весняних робіт». Усі ліси, води й надра конфісковувалися у попередніх власників і переходили у власність держави. Уряду приписувалося «приступити до переведення всіх заводів і фабрик на мирний стан, на вироблення продуктів, потрібних насамперед трудящим масам».

У IV Універсалі також ішлося про необхідність ужити термінових заходів щодо ліквідації безробіття, матеріального забезпечення інвалідів, сиріт, людей похилого віку й усіх тих, хто постраждав від війни. Проголошувалася націоналізація «найважливіших галузей торгівлі», установлювалася монополія держави на зовнішню торгівлю. Усі банки мали контролюватися державою.

Підтверджувалися всі демократичні права і свободи громадян, рівність представників різних націй УНР. Усвідомлюючи нестійкість і непевність свого становища, УЦР проголошувала: «Все, чого не встигнемо зробити ми, те довершать, справлять і до останнього порядку приведуть Українські Установчі збори».

Прийняття IV Універсалу стало визначною подією в житті українського народу. Тривалий шлях боротьби завершився логічним результатом — проголошенням незалежності. Хоча в той час не вдалося відстояти самостійну Українську державу та сприятлива нагода відродження й закріплення своєї державності зазнала краху, але ідея самостійної соборної України жила в головах кращих представників українського народу, надихаючи їх на боротьбу за незалежну Україну. Саме в цьому полягає головне історичне значення IV Універсалу Центральної Ради.

У день проголошення IV Універсалу УЦР прийняла Закон про національно-персональну автономію. Право на автономію визнавалося за трьома найбільшими національними групами — росіянами, євреями та поляками. Білоруси, німці, чехи, молдавани, татари, греки й болгари могли одержати це право за умови, якщо їхні петиції в цій справі зберуть щонайменше 10 тис. голосів.

29 січня 1918 р. в столиці розпочався збройний виступ окремих частин міського гарнізону та робітників заводу «Арсенал», спрямований проти УЦР. Протягом п’яти днів війська УНР під командуванням С. Петлюри та Є. Коновальця придушили повстання в Києві. Однак це вже не мало стратегічного значення.

Наступ більшовицьких військ тривав.

• Робота з документами

Із доповіді М. Муравйова про штурм Києва

Я наказав артилерії стріляти по висотних і багатих палацах, по церквах і попах... Я спалив великий будинок Грушевського, і він упродовж трьох діб горів яскравим полум’ям.

Зі спогадів М. Муравйова

Ми йдемо огнем і мечем встановлювати радянську владу. Я зайняв місто, бив по палацах і церквах... бив, нікому не даючи пощади! 28 січня Дума [Києва] просила перемир’я. У відповідь я наказав їх душити газами. [Завдяки газовій атаці червоним вдалося оволодіти переправами і мостом через Дніпро. — Авт.] Сотні генералів, а може і тисячі, були вбиті без жалю... [За приблизними підрахунками, у Києві було знищено понад тисячу офіцерів. — Авт.] Так ми помстилися. Ми могли зупинити жагу помсти, але ми не робили цього, бо наше гасло — бути безпощадними».

1) Завдяки чому більшовикам удалося захопити Київ?

2) Яку політику проводив М. Муравйов у захопленому місті?

Українські соціал-демократи (ліві) про політику більшовиків в Україні наприкінці 1917 — на початку 1918 р.

Ми саме на практиці знаємо, що є завоювання України Совітською Росією. Ми пережили цілу вакханалію нищення всіх ознак української нації, топтання портретів Шевченка, розстрілів за українське посвідчення і за українську мову.

Ми добре пам’ятаємо плакати з написом «смерть буржуям і українцям», ми знаємо факти, як місцеві совдепи закликали до себе вчителів українознавства в середніх школах і обвинувачували їх в тому, що вони викладають «контрреволюційну дисципліну».

1) Чи можна дії більшовиків в Україні характеризувати як окупацію?

2) Які факти антиукраїнської політики наведено в документі?

Причинами поразки військ УЦР слід вважати: ослаблення соціальної опори УЦР (повільність, нерішучість у здійсненні соціально-економічних перетворень відштовхнули селянство, у той час як більшість робітників підтримувала більшовиків); відсутність належної уваги до військової політики, збройного захисту державності, що виявилося у відсутності регулярної й централізованої армії; високий ступінь організованості та боєздатності більшовицьких військ, успішна тактика боротьби за владу; уміла соціальна демагогія рад.

• Запитання та завдання на закріплення

1) Визначте причини Першої війни між радянською Росією та УНР.

2) Поясніть причини появи IV Універсалу. Які ще положення, крім проголошення незалежності УНР, він містив і чому?

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

• Бесіда за запитаннями

1. Якими способами більшовики намагалися усунути УЦР від влади в Україні?

2. Якими були основні положення ультиматуму Раднаркому Росії УЦР?

3. Коли і як було проголошено радянську владу в Україні?

4. Які гасла використовували більшовики для завоювання прихильності населення?

5. Які події спонукали до проголошення IV Універсалу УЦР?

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

• Зазнавши в листопаді поразки в боротьбі за владу в Києві, більшовики взяли курс на збройне повалення влади УЦР.

• 25 грудня 1917 р. в Харкові було проголошено встановлення радянської влади в Україні. Одночасно почалася збройна агресія радянської Росії проти УНР.

• Війна з більшовиками остаточно розвіяла автономістські погляди лідерів УЦР. 22 січня 1918 р. у IV Універсалі було проголошено незалежність УНР і підтверджувалися соціально-економічні реформи.

• Прорахунки політики УЦР призвели до її поразки у війні з більшовиками. Більша частина території УНР опинилася під більшовицькою окупацією.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацюйте відповідний матеріал підручника.