Науково-методичний журнал - Червень 2012

Формування толерантності засобами технології критичного мислення

Хто рухається вперед у знанні, але відстає в моральності, той більше йде назад, ніж вперед.

(Арістотель)

Ці слова відомого стародавнього вченого-гуманіста Арістотеля найбільш влучно відображають актуальну проблему сьогодення: проблему взаєморозуміння, толерантності. Поняття толерантності передбачає нормальні цивілізовані стосунки між людьми, усвідомлення того, що світ і соціальне середовище багатомірні, а отже, і погляди на цей світ неоднакові, вони не можуть і не повинні зводитися до одноманітності.

Толерантність - основа демократії, а непорозуміння у поліетнічному, поліконфесійному, полікультурному суспільстві призводять до порушення прав людини, насильства та конфліктів. Втілення в життя гуманістичних ідей милосердя, прав людини, людської гідності й громадянської відповідальності є нині не тільки бажаним із суто етичних міркувань, а й необхідним для прогресу та виживання людства.

Завдяки зусиллям ЮНЕСКО останнім часом поняття «толерантність» стало міжнародним терміном, важливим ключовим словом у світовій проблематиці.

«Толерантність - це єдність у різноманітті. Це не тільки моральний обов’язок, а й політична та правова потреба. Толерантність - це те, що уможливлює досягнення миру, сприяє переходу від культури війни до культури миру», - зазначається в Декларації принципів толерантності, прийнятій Генеральною конференцією ЮНЕСКО в 1995 р..

Як демократична цінність, що має соціальне коріння, толерантність формується поступово, день за днем. Серед навчальних дисциплін, що істотно впливають на формування толерантної свідомості та відповідної культури поведінки, особливе місце належить історії та правознавству. Адже основним завданням цих предметів є формування в дітей фундаментальних цінностей, таких як права та свободи людини і громадянина, демократія, активна громадянська позиція.

Вивчення історії, правознавства, практичного права сприяє соціалізації учнівської молоді, розвитку емоційно-ціннісного ставлення до життя, набуванню досвіду громадянських дій, виробленню демократичної поведінки, розвитку конструктивно-критичного мислення, ініціативи, самостійності, навичок колективної діяльності та прийняття колективних рішень.

Досвід показує, що настанову на толерантність у процесі вивчення суспільствознавчих дисциплін можна виховати за допомогою таких форм роботи, як діалог, проблемне навчання, ситуація вибору, інтерактивний метод спілкування. Найбільш оптимальним, на мою думку, є методи технології розвитку критичного мислення.

Застосовуючи цю технологію, учні повинні відповідально ставитись до прийняття рішення, доводити, обґрунтовувати свою позицію щодо проблеми, передбачати наслідки рішення. Розв’язуючи проблемні завдання, вони повинні зрозуміти важливість оцінювання ситуації, прийняття іншої точки зору за наявності переконливих аргументів, толерантності. Суперечності в оцінюванні подій обов’язково мають спонукати учнів до самостійного аналізу ситуації і висновків.

Особливості технології розвитку критичного мислення:

— особистісне ставлення до об’єкта, до аргументованості висновків;

— логічність викладу;

— здатність змінювати позицію на основі контраргументу.

Урок із застосуванням технології критичного мислення охоплює такі етапи:

» актуалізація пізнавальних процесів - «виклик» (актуалізація суб’єктивного досвіду учнів, визначення рівня власних знань);

» стадія осмислення (підтримка зацікавленості в учнів, перевірка учнем власного розуміння навчального матеріалу);

» стадія міркування - рефлексія (узгодження нової інформації з уже відомою, формування внутрішньої мотивації).

Критичне мислення учнів розвивається таким чином:

• виробленням розумових навичок виявляти і заперечувати припущення;

• з’ясуванням фактичної точності й логічної послідовності контексту;

• вивченням альтернатив;

• виробленням дослідницьких навичок (спостерігати, порівнювати, визначати, асоціювати, узагальнювати, прогнозувати, застосовувати).

Важливою особливістю технології є педагогіка співробітництва - демократичне та гуманне ставлення до дитини, надання їй права на вибір, на власну гідність, на повагу, права бути такою, якою вона є, а не такою, якою хоче її бачити вчитель. Велике значення має й наповнення уроків спеціально підібраними завданнями-ситуаціями (особливо це стосується уроків правознавства), які допомагають учителеві виховувати в школярів стриманість, поступливість, терпимість. Педагогічне керування під час виконання вправ полягає не в наданні учням готових відповідей, а в психологічній підтримці, у спрямуванні на рефлексію, на виховання толерантного поводження. Для учнів важливими є саме способи рефлексії та активізація емоційної сфери в процесі вивчення тем. Відповідно тут важливими є не тільки предметна діяльність, а й процес переживання чи проживання, що активно формує толерантну свідомість та поведінку учнів [1]. Таким чином, урок перетворюється на спільний пошук істини на основі критичного оцінювання інформації, моделювання та аналізу ситуацій, на співпрацю.

Технологія розвитку критичного мислення характеризується формуванням комунікативної культури, зосередженістю на парній та груповій формі роботи, а це, в свою чергу, розвиває соціальну, комунікативну компетентність і є основою для формування толерантності.

У старших класах відбувається обговорення дискусійних питань, спрямоване на оцінювання діяльності історичних осіб. Так, під час вивчення теми «Становлення Російської імперії» учням пропонується взяти участь у судовому засіданні (дискусія з елементами ігрового моделювання) та розв’язати дилему: Петро I - жорстокий диктатор чи великий реформатор.

Надзвичайно важливим є рольовий підхід до аналізу історичних документів як засіб розвитку особистості. При цьому застосовуються форма групової роботи, проектна діяльність. У процесі такої роботи учні вчяться формулювати свої думки, зрозуміло їх висловлювати. Чим глибше учень проникає в уявний світ думок, мотивацій та можливих вчинків реального історичного діяча чи представника певної соціальної групи, тим більшу терпимість і толерантність він проявляє до світосприйняття героя.

Пояснити учням, що світ історії не чорно-білий, а багатоманітний і складний, що видатні історичні особи, як і звичайні громадяни, виявляють різні риси свого характеру і вдаються до різних вчинків, - це непросте завдання для вчителя.

Учитель повинен усвідомлювати, що під час вивчення суперечливих тем не слід нав’язувати учням якусь конкретну точку зору, дискусії щодо правильності вчинку того чи іншого політичного діяча не повинні закінчуватися навішуванням ярликів. Такий підхід призводить лише до необ’єктивного сприймання історичного процесу, до конфронтації поглядів, що заважатиме в досягненні взаєморозуміння та в глибшому осмисленні історичної події чи особи.

Виховна цінність методу проектів, навчальних дискусій, дебатів та інших інтерактивних методів у формуванні толерантної свідомості підлітка полягає в тому, що вони сприяють вихованню самостійності, власного погляду на світ, розвитку критичного мислення, виробленню вміння оперувати аргументами і здатності визнавати вдалі аргументи однокласників, зважати на їхні думки, краще їх розуміти. Це, в свою чергу, впливає на формування толерантного простору в учнівському колективі.

У ході обговорення школярі змушені переконливо аргументувати свою думку, навчаються слухати інших, ділитися судженнями, втримуватися від поквапливих думок чи бажання негайно винести свій вердикт щодо сказаного іншими. Працюючи колективно, вони набувають колективної мудрості, поширюють особисті ідеї. Беручи участь у діалогах на уроці, учні набувають впевненості в своїхсилах, вчаться відстояти свою думку, вдаючись до дискусій, порівнянь, узагальнень, удосконалюють своє мовлення, поглиблюють знання.

На уроках, де застосовується технологія розвитку критичного мислення, створюються такі умови, коли кожен учень розвиває пізнавальну пошукову активність, відчуває власну успішність, інтелектуальну спроможність, а роль вчителя полягає в доповненні навчально-виховного процесу педагогікою толерантності, новими підходами до викладання історичного матеріалу.