Науково-методичний журнал - Червень 2012

Віртуальні навчальні екскурсії історичними просторами України та зарубіжних країн

Анотація. У статті проаналізовано основні етапи розвитку навчальної екскурсійної діяльності в Україні. Зосереджено увагу на тому, що в умовах відкритого інформаційного суспільства набуває актуальності використання віртуальних навчальних екскурсій. сформульовано визначення поняття «віртуальна екскурсія». Подано адреси ключових історико-культурологічних веб-сайтів музеїв - як вітчизняних, так і зарубіжних. Розроблено пам’ятку «Щоденник віртуальних навчальних екскурсій».

Ключові слова: музей, віртуальний музей, навчальна екскурсія, віртуальна екскурсія, веб-сайт.

Пізнання навколишнього світу, ознайомлення з історією краю, особливостями побуту, матеріальної та духовної культури свого народу, а також народів зарубіжних країн, тобто екскурсійна діяльність, здавна перебувала в центрі увагипедагогів.

Розвиток і поширення екскурсійного методу навчання пов’язаний із боротьбою прогресивних педагогів, зокрема чеського педагога-гуманіста, засновника демократичної педагогічної системи Я. Коменського (1592-1670), французького просвітника і мислителя Ж. Руссо (1712-1778), швейцарського педагога-демократа Й. Песталоцці (1746-1827), проти схоластики й вербалізму в навчанні школярів. У 1860-х роках навчальну екскурсію пропагували український педагог К. Ушинський (1824-1871) і його послідовники. У роки Української революції 19171921 рр. до екскурсійного методу навчання звертався український педагог, директор Першої української гімназії в Києві В. Дурдуківський (1874-1938).

В Україні, подібно до інших європейських країн, створення перших музеїв датується початком ХІХ ст.. З другої половини ХІХ ст. навчальні заклади почали практикувати проведення навчальних екскурсій для своїх вихованців. Незабаром екскурсія як форма і метод навчально-виховної роботи в школі набула важливого значення.

На початку ХХ ст. було закладено основи організації навчальної туристсько-екскурсійної справи, яка дістала державну підтримку. Розпочалися дослідження навчальних екскурсій як форми і методу виховної роботи з учнівською молоддю. Результати досліджень оприлюднювалися в брошурах, книжках, часописах, зокрема в одеському «Шкільні екскурсії і шкільний музей» (ред. О. Грекулов). Значний інтерес для дослідників історії навчальної екскурсійної справи в Україні становляь такі праці, як «Экскурсія на Кавказъ учениковъ І-й гімназіи» (К., 1901),«Экскурсия учеников Киевской І-й гимназии в Москву, С.-Петербург, Финляндию,

Ревель, Ригу и Вильну. В 1902 г.» (К., 1902), «Экскурсия воспитанниц 2-го Киевского женского училища Духовного ведомства летом 1903 года (из заметок и наблюдений сопровождавшего)» (к.,1904) тощо.

«Потужна наукова база методики екскурсійної діяльності» продовжувала розвиватись у радянський період. Так, у видавництві «Рідна школа» в 1967 р. вийшла друком праця Л. Пелькіної «Музей і школа».

Сучасні українські дидакти та вчителі продовжують розробляти наукові засади навчальної екскурсійної діяльності та впроваджувати їх у практичній роботі. Так, дослідниця Т. Бєлофастова у кандидатській дисертації «Педагогічні засади діяльності музею як соціально-культурного центру» (К., 2003) зосередила увагу на понятті «музейна педагогіка», що розглядається як нова галузь педагогічної науки, що має міждисциплінарний характер і перебуває на «перехресті» музеєзнавства, соціальної педагогіки та педагогіки дозвілля. У 2009-2010 рр. з ініціативи редакції газети «Історія України» було проведено всеукраїнський конкурс «Музеї і музейна справа в Україні».

Відкрите інформаційне суспільство, концепцію якого розробив наприкінці 1960-х - на початку 1970-х рр. професор Токійського технологічного інституту Ю. Хаяші, сьогодні впевнено формується в Україні та вносить свої корективи в організацію навчальної екскурсійної діяльності. Ще на початку 1980-х рр. Міжнародна рада музеїв (International Council of Museums) заявила про необхідність широкого впровадження інформаційних технологій у діяльність музеїв. За спільною ініціативою Комісії європейського співтовариства (European Commissions Directorate General XIII) і програми «Розширені комунікаційні технології та послуги» (Advanced Communications Technologies and Services) протягом 1996-2002 рр. реалізовано два проекти:

1) Мультимедійний доступ до європейської культурної спадщини (Multimedia Access to Europe’s Cultural Heritage);

2) Мультимедія для освіти і зайнятості через інтеграцію культурних ініціатив (Multimedia for Education and Employment Through Integrated Cultural Initiatives). У рамках реалізації першого проекту представники майже 300 європейських музеїв підписали Меморандум взаємопорозуміння, в одному із пунктів якого зазначалося про необхідність сприяння тому, щоб електронний доступ до культурної спадщини Європи став частиною навчальних планів шкіл та університетів.

Варто згадати, що саме в Україні під керівництвом академіка С. Лебедєва було створено першу в Європі ЕОМ. Крім того, як зазначає історик О. Черненко, організація роботи зі створення вмузеях автоматизованих інформаційних систем (АІС) почалася в Україні ще за радянських часів. Так, у СРСР було поставлено за мету створити загальносоюзну АІС, що мала б охопити усі нерухомі пам’ятки й музейні експонати. Проте реалізувати задумане не вдалося через розпад Радянського Союзу.

У статті 1 «Музеї, їх основні завдання та напрями діяльності» першого розділу Закону України «Про музеї та музейну справу» (К., 1995) визначено, що «музеї - це культурно-освітні та науково-дослідні заклади, призначені для вивчення, збереження та використання пам’яток природи, матеріальної і духовної культури, прилучення громадян до надбань національної і світової історико-культурної спадщини». Одним із основних напрямів музейної діяльності автори Закону визначили культурно-освітній.

Щодо визначення терміна «екскурсія», то в «Педагогічному словнику» за редакцією М. Ярмаченка (К., 2001) зазначається, що навчальна екскурсія (від лат. excursion - прогулянка, поїздка) - це форма й метод навчально-виховної роботи, організованої в умовах природи, виробництва, музеїв чи інших пам’ятних місць. Водночас в «Українському педагогічному словнику» (К., 1997) С. Гончаренка наголошується, що екскурсія - пізнавальний вид діяльності, який позитивно впливає на активне сприйняття людиною нових знань.

Учитель-методист Д. Десятов під віртуальною екскурсією розуміє «умовне відвідування визначних місць, огляд експонатів різних музеїв, виставок за допомогою мультимедійних ресурсів, Інтернету».

На нашу думку, віртуальна екскурсія (лат. virtus - уявний, вигаданий, excursion - поїздка, подорож, похід), як складова навчального процесу, - це форма, метод або прийом навчально-виховної роботи, суть якого полягає в умовному відвідуванні за допомогою Інтернету інтерактивних веб-сайтів визначних місць, музейних установ, мистецьких галерей світу, для активного засвоєння учнями нових знань, цільової зацікавленості їх музейною спадщиною і розвитку бажання безпосередньо відвідати те чи інше визначне місце або музей.

Віртуальними називають музеї, що існують у мережі Інтернет «завдяки об’єднанню інформаційних і творчих ресурсів для створення принципово нових віртуальних продуктів: віртуальних виставок, колекцій, віртуальних версій неіснуючих об’єктів». Автори навчального посібника з музеєзнавства М. Рутинський і О. Стецюк розрізняють такі види віртуальних музеїв:

1) віртуальні експозиційні галереї чи окремі тематичні виставки, що є цифровими аналогами реальних експозиційних залів, колекцій та виставок відповідного музею (вони репрезентовані на веб-сайті цього музею);

2) віртуальні музеї «другого покоління», створені поєднанням масштабних міжмузейних колекцій та експозиційних галерей; такі музеї поєднують у собі цифрові зображення реальних пам’яток, що зберігаються та експонуються в сотнях різних музеїв, розташованих по всьому світу.

На початку ІІІ тисячоліття з майже 40 тис. музеїв світу 422 музейні установи розміщені в Україні. У полі зору вчителів історії та їхніх вихованців з генетичною класифікацією музеїв за профільними типами перебувають музеї історичні, краєзнавчі, науково-технічні, природничі, художньо-мистецькі, літературні, музеї-заповідники тощо. До найпоширенішої в Україні групи музеїв - історичної належать такі види музеїв, як загальноісторичні, воєнно-історичні, історико-побутові, історії релігії, археологічні та етнографічні.

За видовою класифікацією екскурсії поділяють на тематичні та оглядові, коли йдеться про презентацію музею загалом. Віртуальна екскурсія може бути індивідуальною, у парах, малими групами. Варто практикувати і сімейні подорожі.

Подорожуючи віртуальними музеями, доцільно вести так званий щоденник екскурсій. У ньому учень фіксуватиме, що йому вже відомо з теми екскурсії, про що він сподівається дізнатися, які нові знання здобув під час екскурсії, які роздуми та почуття викликала екскурсія тощо (див. пам’ятку).

Пам’ятка

Щоденник віртуальних навчальних екскурсій

Назва музею

Дата відвідування

Юридична адреса

Адреса веб-сайта

Тема екскурсії

Мета екскурсії

Вид екскурсії за змістом (тематична/оглядова)

Інші екскурсії, які варто організовувати для розширення і поглиблення знань з теми.

Що знаємо

Про що хочемо дізнатися

Про що дізналися

Які думки та почуття викликала екскурсія

Таким чином, педагогічна наука не може залишатися осторонь процесів, що відбуваються в сфері новітніх інформаційних технологій. Віртуальна екскурсія як форма або метод навчально-виховної діяльності має впевнено увійти в практику сучасного вчителя-історика й зайняти свою нішу в системі освіти України.