Українська література у стислому переказі. 8 клас

Василь Голобородько

(нар. 1945)

З дитинства: дощ

Я уплетений весь до нитки

у зелене волосся дощу,

уплетена дорога, що веде до батьківської хати,

уплетена хата, що видніється на горі, як

зелений птах,

уплетене дерево, що притихле стоїть над

дорогою,

уплетена річка, наче блакитна стрічка в

дівочу косу,

уплетена череда корів, що спочивають на

тирлі.

А хмара плете і плете

зелене волосся дощу,

холодне волосся дощу.

Але усім тепло,

усі знають: дощ перестане,

і хто напасеться, хто набігається,

хто нахитається,

хто насидиться на горі,

хто належиться,

а хто прийде додому

у хату, наповнену теплом, як гніздо.

Коментар

Про дощ писали багато й по-різному. У В. Голобородька дощ особливий — із зеленим волоссям, у яке вплетений ліричний герой, дорога, хата, річка, череда корів. Ллється як із відра. Але не страшно: скоро все минеться, знову буде тепло, бо хтось набігається, хтось напасеться, а когось завжди чекає тепла хата. Комусь цей твір здасться дивним, але поезія тим і гарна, що вона несхожа, неповторна, дає простір для думок, мрій та уяви кожному читачеві.

Наша мова

кожне слово

нашої мови

проспіване у Пісні

тож пісенними словами

з побратимами

у товаристві розмовляємо

кожне слово

нашої мови

записане у Літописі

тож хай знають вороги

якими словами

на самоті мовчимо

Коментар

Про рідну мову, її значення написано багато віршів. Але цей — особливий. Це вільний вірш, верлібр, не обмежений римами, не обтяжений складними художніми засобами. Це вільна розмова душі. Не треба доводити, яка гарна наша мова — кожне слово її виспіване у пісні, записане в давніх літописах, сказане в доброму товаристві. Тож хай дізнаються й вороги, «якими словами на самоті мовчимо», тобто що у нас у душі. Вірш викликає багато асоціацій, дає змогу читачеві домислити, доуявляти, дофантазувати.

Теплі слова

Співаймо пісні про кохання,

щоб не вмерло слово «Дунай»,

гуляймо весілля своїм дітям,

щоб не вмерло слово «коровай»,

розповідаймо казки своїм онукам,

щоб не вмерло слово «Змій» —

наповнюймо

цей холодний всесвіт

теплими словами нашої мови,

які народжуються разом із диханням.

Коментар

Теплих слів у нашій мові багато. Серед них ті, що називають найрідніших нам людей, і ті, що пов’язані зі щасливим дитинством, і ті, що бережуть мудрість наших предків, їхні звичаї та традиції. Треба, щоб збереглися народні пісні — поетична історія нашого народу, казки — народні мрії , у яких Добро завжди перемагає Зло; щоб кожен знайшов собі пару, зіграв весілля й жив по правді довго та щасливо. А першооснова всього цього — рідна мова, її гарні, «теплі слова».