Українська література у стислому переказі. 8 клас

Володимир Підпалий

(1936—1973)

Бачиш: між трав зелених

...Бачиш:

між трав зелених,

як грудочки,

пташата...

Станьмо ось тут навшпиньки

Спокій їх берегти.

Може,

не зможу батьком —

стану їм старшим братом;

будь їм,

маленьким, сірим

просто сестрою ти...

Кажеш,

що не зумієм,

не маєм любові й хисту...

Що ти?!

А руки?! Серце?!

Куди заховати їх?!

Яструб-розбійник свисне

раптом над беззахисними,

ляже на нашу совість

за нашу байдужість гріх...

Треба в житті любити

гаряче і багато:

сонце,

дощі зернисті,

дорогу в пилу,

траву!

...Бачиш:

в гнізді малому,

як грудочки,

пташата,

немічні ще,

невміло ворушаться

і живуть!

Коментар

Природа велична та могутня, і разом із тим ніжна й беззахисна. Ось безпомічні пташата, дитинчата різних звірів, маленькі деревця. Їм потрібні захист і турбота. Ми не маємо бути байдужими — це великий гріх. Автор закликає любити «гаряче і багато» , щоб продовжувалося життя в усіх його виявах, адже людина й природа — нерозривні.

Зимовий етюд

Трішки туману і трішки інею,

неба льодинку холодну —

на шлях...

Вечір, мов казка, над Україною,

казка, як вечір,

аж синьо в очах...

Там, за тополями,

за огорожами,

де місто дихає у степи,

все запорошене,

все насторожене,

вся Україна заслухалась

і не спить...

Коментар

Етюд — невеликий за обсягом, переважно безсюжетний твір настроєвого характеру, у якому автор подає конкретну картину, фіксує момент, вихоплений з життя, відтворює внутрішній стан людини, нерідко на тлі співзвучного пейзажу. Зимовий пейзаж подається через призму гарячих патріотичних почуттів ліричного героя. Сніг має чудову властивість прикривати негарне, тому й здається все під його покровом красивим, казковим. Україна «заслухалась і не спить», мабуть, у очікуванні дива. Чомусь це нагадує вечір напередодні Різдва.