ГДЗ до підручника «Українська мова» О.В. Заболотного. 7 клас

§ 8. Часи дієслів

78. 1. Лиш на ранок вгамувалися грізні хвилі, влігся на спочин вітер. 2. Човни поминули поросле очеретом гирло, випливли на морське чистоводдя і, нап’явши вітрила, попростували попід лівим берегом. 3. Писнула десь спросоння синичка, і знову довкола запанувала тиша. 4. Зайду в траву і ляжу горілиць... 5. При березі тихім вода пробігала, у діток про літо купальне питала.

III. Вгамувалися — заспокоїлися, перестали, припинилися, затихли.

Запанувала — настала, зацарювала, встановилася.

80. І. У тексті Остап Вересай зображений людиною похилого віку, в ялових чоботах, блакитних шароварах та смушковій шапці. Він із повагою ставиться людей, які прийшли його послухати і з любов’ю до своєї супутниці — кобзи.

II. Під гучні оплески в супроводі своєї дружини та композитора Миколи Лисенка з’являється Остап Вересай, кремезний, літніх років чоловік. На ньому приношена свитина, дебелі, майже до самих колін ялові чоботи й блакитні шаровари та смушкова шапка, з якою він не розлучається навіть улітку. Чемно уклонившись шановному товариству, Остап Вересай присідає на рипкий стільчик, витирає спітніле обличчя, бере з рук дружини свою вірну супутницю — кобзу, підладнує на ній струни й пробігає пальцями. Віртуозний програш одразу ж відтворює в уяві присутніх картину розгніваної морської стихії... (За В. Скуратівським).

81. 1. Чую, за селом гуркотить комбайн (мин.ч.). 2. Презентація почалася через тиждень (мин.ч.). 3. Оксано, я піду! (майб.ч.). 4. Вистава закінчилася через 15 хвилин (мин.ч.).

82. 1. Сьогодні день дощовий. — Сьогодні буде дощовий день. Сьогодні був дощовий день.

2. Дмитро — учень музичної школи. — Дмитро був учнем музичної школи. Дмитро буде учнем музичної школи.

3. Трава на лузі зелена. — На лузі буде зелена трава. Трава на лузі була зелена.

83. Твір-розповідь.

Останні вересневі дні

Вечоріло. Звідусіль тягнуло ледве вловимим запахом затухаючого багаття та печеної картоплі. Сутінки поволі спускались на притихлу, остигаючу від літньої спеки землю, що давно віддала людям плоди своєї праці. З низин повільно виповзав туман, заповнював провулки напівсонного села, натикався на оповиті крученими павичами обійстя, закривав своєю м’‎якою прохолодою всі закутки. Ледве чутно накрапаючи важкими краплинами, він перетворював усе навкруги на вогке і мокре марево, обважніле від утоми трудового дня. Подекуди починали світились вікнами хати, затишно прикриті фіранками.

Потомлені люди вечеряли разом зі своїми родинами, налаштовуючись на довгожданий солодкий відпочинок і на радісний світлий ранок, що, без сумніву, принесе з собою нові турботи , перемоги і звершення.

84. 1. Після сказаного вона сподівалася найгіршого. 2. Петро не сподівався, що йому не поставлять оцінку. 3. Потрібно надіятися лише на власні сили. 4. Хочеться разом з усіма і вірити, і надіятися. 5. Він ніколи не сподівався, що друг виявиться зрадником.



Підтримати сайт і наші Збройні Сили можна за посиланням на Buy Me a Coffee.