ГДЗ до підручника «Українська мова» О.В. Заболотного. 7 клас

§ 39. Написання прислівників разом і через дефіс

392. II.

Разом	Через дефіс
Поволі, навколо, ліворуч, праворуч, незабаром	Давним-давно

394. Хтозна-де, хтозна-поки, хтозна-звідки, хтозна-коли, хтозна-куди, будь-як, будь-коли, будь-де, будь-куди, будь-що-будь, де-небудь, деінде, деколи, абиде, абияк, абиколи, анітрохи, анітелень, анічичирк, аніскільки, щоразу, щодня, щоночі, щоранку, щопівгодини, якраз, як-от, якось, як-таки, якомога.

395.

Разом	Через дефіс
Щодня, абикуди, поодинці, навздогін, вголос, анітрохи, щоранку	Зроду-віку, повік-віків, всього-на-всього, казна-коли,

КЛЮЧ. Роса

397. І. 1. Високо-превисоко, відучора, часто-густо, щовесни, нашвидку, зрідка, вчетверо, внічию, знадвору, десь-то, пліч-о-пліч, де-не-де, видимо-невидимо, хтозна-коли, звечора, по-нашому, по-іншому, з діда-прадіда, деколи, щомиті, по-козацькому, абиколи, врешті-решт, більш-менш, без кінця-краю, з давніх-давен.

2. Наскрізь, завидна, зроду-віку, звечора, знадвору, вдосвіта, повсякчас, по-новому, геть-чисто, по-своєму, учетверо, набагато, навесні, рано-вранці, наполовину, зранку, наверх, усередині, начетверо, по-дитячому.

II. З діда-прадіда — з давніх-давен; віддавна.

Щомиті — кожної миті.

Родина Козаченків ще з діда-прадіда жила в цьому хуторі. Марійка щомиті вибігала на вулицю виглядати гостей.

398. І. Робити (так, як батько) — по-батьківському, йти (не знаючи дороги) — навмання, повернутися (в призначену годину) — прийти вчасно, йти (з правого боку) — праворуч, писати (із задоволенням) — задоволено, лежати (догори обличчям) — горілиць, дістатися (пливучи по воді) — вплав, говорити (в один час) — водночас, ходити (босими ногами) — босоніж.

II. Хіба ти не знаєш, що треба йти праворуч?

404. І. Прийшли втрьох; зробив по-новому; вивчив напам’ять; працював удень і вночі; насилу йшов; чую вдалечині; бігли назустріч.

405. 1. На дворі дядька Сергія було завжди гарно прибрано. Сьогодні за вікном мороз, значить, надворі холодно.

2. Лиш утретє кільце потрапив м’ячик. Я повертаюся додому вже втретє.

3. По нашому городу стрибало багато горобчиків.

«Оце по-нашому», — сказала мама, дивуючись, як гарно прибрала Софійка.

408. 1. Ти б спочатку (відповідає на питання коли?, виступає обставиною, значить є прислівником) розпалив огонь під казаном, а тоді воду носив. 2. Мало не з початку (відповідає на питання з чого?, значить є поєднанням прийменника та іменника) боїв під Хотином Сагайдачного, що сам водив козаків у бій, було поранено кулею в руку.

409. 1. Льотчики саме поверталися з полігона додому у свій степовий виселок. 2. Час, моя пісне, по волі буяти. (Кому ставимо при звертанні.) 3. Затихає поволі місто, спалахує вогнями ліхтарів. (Кому ставимо між однорідними членами речення.) 4. Галочка увійшла до батька, насилу ногами переступає. (Кому ставимо між однорідними членами речення.) 5. Вкраїнські прапори вгорі — мов сонце над степами. 6. Кожен по-своєму залишає після себе пам’ять.