ГДЗ до підручника «Українська мова» C.Я. Єрмоленко. 5 клас

Вправа 61

Однозначні: вистава, експонат.

Ми ходили на виставу картин. Численні експонати цієї вистави нас здивували.

Вправа 62

2. Приваблює

ПРИВАБЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИВАБИТИ, блю, биш; мн. приваблять: док., перех. і без додатка.

1. Викликати у кого-небудь інтерес, відкривати перед кимсь цікаві можливості; зацікавлювати. Робота цих дівчат [ткаль] Тоню найбільше приваблює, тканини їхні, що ллються барвистими водоспадами із верстатів, їй часто ввижаються (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 318); Побутовий жанр і теми з історії. приваблювали Васильківського усе життя (Мистецтво, 1, 1966, 25); Навіть перші оповідання Івана Сенченка приваблюють безпосередністю письменницького бачення дійсності (Радянське літературознавство, 3, 1971, 75); Присутність славетної Заньковецької та висока майстерність самого Садовського привабили мене (Минуле українського театру, 1953, 138); Хіба не можуть привабити нашого письменника могутній Донбас, Дніпрогес, домни Магнітки, Владивосток, Мурманськ? (Олесь Донченко, VI, 1957, 591);

// у сполуч. із сл. увага. Звертати на себе чиюсь увагу. Його увагу приваблювали зараз знайомі поля, всіяні рідкими копами небагатого врожаю (Анатолій Шиян, Гроза., 1956, 252); Толстой — величезний, складний, суперечливий художник — приваблював і приваблює увагу нових і нових поколінь (Радянське літературознавство, 1, 1961, 50);

// перев. у сполуч. із сл. зір, око. Привертати увагу приємним, гарним виглядом, красою. Стояла вежа біла, як сніг, приваблювала око (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 421); Море привабило мене. Воно розстилалось ген-ген, широке, спокійне і ніжно-рожеве (Леся Українка, III, 1952, 608); Ще майорани і жоржини привабить зору не могли, росли ще скромними (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 336);

// Викликати бажання підійти, подивитися, покуштувати і т. ін. Після сварки з сестрою дзеркало не тільки не приваблювало Лізу, а навіть сердило її (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 33); Наставала золота осінь, та ні каштани, ні горіхи не приваблювали тепер Толю, як завжди восени (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 113); Красиві, овальної форми крісла на поролоні, одягнені в яскраве вбрання, приваблюють (Вечірній Київ, 23. XI 1967, 1); Тремтить якийсь вогник здалека, — Се певне в хатині лісній; Мене той вогонь не привабить: Неприязно в хаті сумній (Леся Українка, IV, 1954, 95).

2. Якимись приладами спонукати бувати де-небудь, приходити куди-небудь, жити десь. Приваблювала проклятуща жінка козаків та міщан до свого шинку (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 162); Чеські королі приваблювали в Чехію німецьких феодалів і дарували їм землю і кріпаків (Іст. середніх віків, 1955, 115); Край мисливців і проходців дужих [Сахалін] здавна ще приваблював мене (Микола Шеремет, У день.., 1962, 8); Вечірня прохолода тінистих алей, аромат квітів приваблюють сюди [в парк] кожного (Радянська Україна, 27.VII 1959, 3); — Скажіть, Оленчук, чим вас привабив цей суворий безрадісний край? (Олесь Гончар, III, 1959, 60); Голос молодої циганки, грайливий тон її привабив парубка до гурту (Іван Ле, Історія радості, 1947, 31).

3. перев. у сполуч. із сл. до себе. Викликати в кому-небудь доброзичливе ставлення, симпатію і т. ін. Щорс приваблював до себе якоюсь чарівною внутрішньою силою (Олекса Десняк, Вибр., 1947, 193); Мені здається, що на Зорин розвиток мало фатальний вплив життя в.. безтолковій сім’ї Гольштейнів, що, невідомо чим, привабили до себе дядька (Леся Українка, V, 1956, 212); Щоб остаточно привабити його до себе, привітно всміхнувся [Сагайдачний] і дав йому руку (Зінаїда Тулуб, Людолови, І, 1957, 92); Першими своїми виступами в журналах Бєлінський привабив уми мислячих людей щирістю, прямотою і непереможною правдою суджень (Літературна газета, 13.VI 1961, 1);

// Привертати до себе, пробуджуючи кохання. [Василь:] Та от хоч би сказать і про Лукію. Як, бісова тінь, приваблювала мене до себе, а на думці мала, щоб мені парубки печінки одбили (Марко Кропивницький, II, 1958, 156); Віра ревниво стежила за ним очима, знаючи, хто приваблював його, до кого поспішав він на побачення (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 179); Привабив інший чарівник те серденько дівоче (Павло Грабовський, І, 1959, 416); Гей, приваблю, зачарую, Закохаю я його, Всім що маю, обдарую Я коханого мого!.. (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 177);

// Бути причиною особливої уваги, симпатії, потягу до когось. Пантелеймона Гавриловича приваблювало в Кузеві вміння триматися на трибуні (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 547); Було в дівчині щось таке, що й приваблювало Ярину (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 73); Обличчя Мар’яни чимсь приваблює його (Михайло Стельмах, II, 1962, 91); Ні в зиму, ні в весну мене не приваблять жіночії очі (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 72); Єдине, чим могло привабити її чисте, синьооке обличчя, — це своєю милою простотою (Ярослав Гримайло, Подробиці.., 1956, 9).

4. рідко. Робити кого-небудь своїм прибічником. — Не знищувати її [старшину] треба, а приваблювати, обертати на свою двірську.. шляхту, на своїх ланцюгових собак (Зінаїда Тулуб, Людолови, І, 1957, 102).

5. Те саме, що вабити.

Сотня

СОТНЯ, і, жін.

1. Одиниця рахунку однакових або однотипних предметів, явищ і т. ін., що дорівнює ста; сто. Де один панує, там сотня бідує (Українські народні прислів’я та приказки, 1963, 115); Сем’я [сім’я] моя щодень росла І вже до сотні доростала (Тарас Шевченко, II, 1963, 83); Був місяць січень чи лютий, море замерзло на сотню метрів (Юрій Яновський, II, 1958, 188);

// розм. Сто карбованців. Прийшлося [Грицькові] під осінь лічити заробітки, тільки сотню й налічив! (Панас Мирний, І, 1949, 173); — Кажи, Романе, по-божому, що візьмеш на рік від сотні? — обернувсь Семен до брата (Михайло Коцюбинський, І, 1955, 107); Кожну сотню Макшеєв перев’язував ниткою (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 337);

// розм. Грошовий знак вартістю в сто карбованців.

Не вбереш і в сотню див. вбирати 1.

2. тільки мн. Дуже велика кількість, безліч кого-, чого-небудь. Сотні ніг ступали в одно місце, і там вибивався великий слід (Гнат Хоткевич, II, 1966, 54); На довгих стелажах, прикрашених квітами, красувалися сотні сортів його [Мічуріна] гібридів (Олександр Довженко, І, 1958, 464).

3. У давньоруському війську — військова одиниця, що первісно складалася із ста чоловік. Кінні дружини і полки пішців складалися з окремих одиниць — десятків, сотень (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 367).

4. На Україні в XVI—XVIII ст. — адміністративно-територіальна та військова одиниця; складова частина полку. Полк ділився на сотні. На чолі сотні стояв сотник, якого обирало козацьке населення полку або призначав гетьман, а іноді й полковник (Історія УРСР, І, 1953, 275); Як грянуть [полки козацькі], сотнями ударять, Перед себе списи наставлять, То мов мітлою все метуть (Іван Котляревський, І, 1952, 188); По вулицях і на майдані .. тільки вартові по сотнях перекидалися окремими словами (Іван Ле, Хмельницький, І, 1957, 270).

5. У давній Русі, в Росії й на Україні — станові організації. Ремісничі сотні простували через Соборний майдан (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 380).

6. Військовий підрозділ в козачих військах дореволюційної Росії та в контрреволюційних формуваннях періоду громадянської війни. З самого досвіту хлопці вартують біля казарми, вивчають розпорядок дня кінної сотні полуботківців (Андрій Головко, II, 1957, 468); Ми їх застукали, сотню гайдамацького полку імені його світлості гетьмана Скоропадського (Юрій Яновський, II, 1958, 250);

// У період громадянської війни та в перші роки Радянської влади — підрозділ у складі військ червоного козацтва.

Розкішний

РОЗКІШНИЙ, а, е.

1. Який відзначається розкішшю (у 1 знач.), багатством оздоблення, коштовністю і т. ін. Із стелі звисає розкішна важка люстра (Олесь Донченко, Вибр., 1948, 127); Широко представлені на стендах розкішні, прекрасно ілюстровані видання класиків української літератури (Радянська Україна, 17.VI 1951, 1); Пан лейтенант фон Бюлов одкидається на спинку розкішного крісла (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 27); Ми зупинилися в недорогому, але чепурненькому готелі. Михайло із Ляськом у дешевенькому номері нагорі, а ми з дружиною — в розкішній кімнаті внизу (Олесь Досвітній, Вибр., 1959,105);

// Просторий, зручний для проживання. Густий, давній ліс. Під скелею галявина, на якій нап’ято розкішний намет (Степан Васильченко, III, 1960, 407); — Коли я скажу, що бажаю розкішну хату на місці оцих руїн,.. — хіба це цілком особисте?.. (Олександр Довженко, І, 1958, 344);

// Добре обладнаний, багато укомплектований. — Здається, ще цього року ваша розкішна бібліотека збагатиться ще на один том (Андрій Головко, II, 1957, 488); В неділю Тарас Григорович прийшов до своїх польських друзів. Вони одразу оточили його і піднесли йому свої подарунки: розкішну скриньку фарб, тютюн, мольберт, набір пензлів (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 477);

// Дуже смачний. Цілим морем лились найсолодші пиття, Поїдались розкішніші страви (Павло Грабовський, І, 1959, 172); Чай був на диво запашний і розкішний (Юрій Яновський, II, 1958, 122).

2. Який супроводжується великими витратами грошей, марнотратством. За собою життя веселе, розкішне, без праці, без клопоту; перед собою — вбоге доживання віку, може, тяжка праця на старість (Панас Мирний, І, 1949, 370); М’ясо найкраще, тим часом спекли і з рожен познімали. Кожному пайку дали, і розкішний бенкет розпочався (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 59);

// Який проходить у достатках, безтурботності. Яке-то моє дівування було розкішне й веселе, що й згадать любо! (Марко Вовчок, І, 1955, 3).

3. Щедрий на природні багатства. Згадається нам вся краса і принада, Якою багатий розкішний наш край (Микола Вороний, Вибр., 1959, 45); Без нас розкішний південь Задля мене мов тюрма (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 38); Крізь них виднілася розкішна лісова земля, по ній ніжно-голубою росою розбризкувались підсніжники (Михайло Стельмах, І, 1962, 403);

// Багатий, красивий. Такого розкішного міста, як Відень, може, і в світі нема (Леся Українка, V, 1956, 40); Хто не знає нашого розкішного Покуття у стіп Карпатських гір..? (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 83);

// Буйний у своєму рості, цвітінні. Її довгі стрічки маяли на вітрі, неначе листя розкішного хмелю (Нечуй-Левицький, II, 1956, 277); Довго ще самі для себе будуть пахнути розкішні садові квіти (Гнат Хоткевич, І, 1966, 131); Парк і справді був розкішний (Юрій Смолич, І, 1958, 56).

4. Який відзначається красою, пишністю, яскравістю. В мене волосся було густе, розкішне (Іван Франко, III, 1950, 99); На нього дивився міцно збудований чоловік середнього росту, з розкішною бородою (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 120); Євдоким Юренко приліпив на розкішні роги волам дві свічечки (Михайло Стельмах, І, 1962, 630);

// Щедрий на тепло, яскраві фарби. Раю й я тобі, дівчино пишна: Пам’ятай собі накріпко те, Що весна і весела й розкішна Двічі людям у нас не цвіте (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 284); Моторошно було відчути, як смертельна небезпека.. руйнує всю високу новобудову свята, зведену з розкішного щирого сонця, з багатоповерхової зелені, з прозорих щасливих мрій... (Олесь Гончар, III, 1959, 447).

5. Який задовольняє найвищі естетичні вимоги, смаки. Палають мушкети, курить дим, горять дахи, руйнуються хати, стогнуть люди — розкішної тиші як і не було (Марко Вовчок, І, 1955, 336); Звідкілясь прилинув розкішний запах трав (Гнат Хоткевич, II, 1966, 384); В розкішних русявих косах вже блищали сиві волосинки, неначе срібні нитки (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 208); Там, у маєтку, мали вони розкішне полювання (Максим Рильський, Бабине літо, 1967, 99);

// Вишуканий, прекрасний. — Я просто стужився за вами, за вашим розкішним ім’ям Феліцітас, тобто щаслива! (Ольга Кобилянська, III, 1956, 355); Любим сонце, Небосхил і сонце, Світлу тінь, Сни розкішні, Все гаї затишні: Тінь! Тінь (Павло Тичина, І, 1957, 46);

// З красивою, привабливою зовнішністю (про людей). Розмови: — Який юнак розкішний! — Виконроб греблі Голик (Олександр Довженко, II, 1959, 160);

// В яскравому вбранні, пишний (про тварин і птахів). На порозі стояв розкішний в своєму гарячому пір’ї півень (Михайло Стельмах, II, 1962, 272);

// розм. Огрядний. Біля неї гніздилася розкішна, пудів на шість, матінка (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 59).

Чудові

ЧУДОВИЙ, а, е.

1. Прекрасний, чудесний (у 2 знач.). Стояла чудова тиха та тепла весняна погода (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 368); Ось проходить передо мною молода поетеса з ясним хвилястим волоссям, з чудовими синіми очима, де так ясно блищать і зливаються в один промінь талан і божевілля (Леся Українка, III, 1952, 577); Світло в лісі чудове, якесь зелене, мов вce осяяно зеленим бенгальським вогнем (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 137); Круглі металеві рами ілюмінаторів склили товстим дзеркальним склом, і чудовий запах свіжої смолистої деревини зливався з йодисто-солоним бадьорим подихом близького моря (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 260); У пісні «Про Бондарівну» виступає чудовий образ гордої, сповненої почуття людської гідності дівчини, що дає таку зневажливу одповідь «вельможному» панові Каньовському (як гадають, магнатові Миколі Потоцькому..), який залицявся до неї (Максим Рильський, IX, 1962, 222);

// Химерний, дивний. Задзеленькав дзвоник [у вокзалі]. Люде заворушились, завештались. Ломицький кинувсь, неначе прокинувся од якогось чудового сну (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 75); Як пісня, дивний був натурою Богдан: То тихий, лагідний, то спалахне мов порох; То вигадає враз якийсь чудовий план — Мерщій до Мексіки! (Максим Рильський, Поеми, 1957, 216).

2. З високими моральними якостями (про людину). Володимир Семенович був чудовий чоловік (Іван Франко, IV, 1950, 373); Простий, чудовий, мудрістю багатий, неграмотний, убогий селянин, могутній словом, піснею крилатий, злетів орлом до гордих верховин (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 123); За роки Радянської влади на Україні виховано чудову плеяду вчених, яким властиві новаторство в науці, сміливе, творче дерзання (Наука і життя, 12, 1957, 9);

// Доброї вдачі, тихий, слухняний. Стасик чудова дитина (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 246).

Будівля

БУДІВЛЯ, і, жін.

1. Архітектурна споруда; будова. На долині видно якусь темну будівлю з колодок (Нечуй-Левицький, II, 1956, 411); Сімферополь вражає подорожнього своїми старовинними будівлями (Остап Вишня, І, 1956, 159).

2. тільки одн., рідко. Дія за значенням будувати 1. Він раявся з Мотрею.., що його робить: чи розпочати будівлю, чи оселитися тут (Панас Мирний, IV, 1955, 207).

Символи

СИМВОЛ, у, чол.

1. Умовне позначення якогось предмета, поняття або явища. — На ньому брамінська шовкова жовта хламида, а по хламиді чорніють латки: це символ його чернецького смирення та вбожества (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 274); Сите гудіння бджіл, десятки нових вуликів і мед, жовтий янтарний мед — символ добробуту — розвіювали дідові думки про загублений картуз (Олесь Донченко, VI, 1957, 60); Хліб на рушнику — це народний символ радісної зустрічі (Іван І. Волошин, Сади.., 1950, 10); Ленінізм — вічно живе джерело революційної думки і революційної дії. Ім’я Леніна стало символом нового світу (50 років Жовтневої революції, 1967, 7); Найбільш поширеним символом в Ассірії, наприклад, був голуб, в Афінській республіці — сова (Наука і життя, 10, 1965, 38); Голуб — символ миру; * У порівняннях. За вікном з одного боку стояла хмара, а з другого сонце. І зараз це небо стояло перед ним, неначе символ (Михайло Стельмах, II, 1962, 159).

• Символ віри: а) (рел.) стислий виклад головних догматів християнства. Син.. Галшки Гулевичівни в пориві релігійного екстазу повторював за ним [Алоїзієм] латинський символ віри (Зінаїда Тулуб, Людолови, І, 1957, 354); — Ви б мені ще символ віри прочитали. — Обурення знову стало закипати в грудях Басової.. — Коли треба буде, і символ віри прочитаю, я його колись добре вчив, не забув і досі (Вадим Собко, Справа.., 1959, 112); б) переконання, світогляд, погляди. Народ не може не хотіти миру, бо мир є основою його політичного символу віри (Радянська Україна, 22.ІІІ 1950, 4).

2. Художній образ, який умовно відбиває яку-небудь думку, ідею, почуття і т. ін. Найвиразніший символ лермонтовського неспокою, лермонтовського прагнення бурі — його «Парус» (Максим Рильський, III, 1955, 210); Символ дав митцеві можливість сконцентрувати в образі широке коло життєвих явищ, дозволяє гранично «згущати» і перебільшувати зображуване (Поезія і революція, 1956, 277).

3. мат., фіз. Умовне позначення якої-небудь величини, поняття, запроваджене певною наукою. Під символом функції.. у дужках вказуються всі зміни, від яких залежить дана функція (Курс математичного аналізу, II, 1956, 9); Нейтрон прийнято позначати символом on’ (Курс фізики, III, 1956, 371).

Вікон

ВІКНО, а, сер.

1. Отвір для світла й повітря в стіні приміщення (хати, вагона тощо), куди вставлена рама з шибками. Хата була чимала, .. з великими вікнами на чотири шибки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 223); Вставлено у вікна другі рами, Вата і калина поміж рам (Максим Рильський, Голос, осінь, 1959, 9);

// Шибки. Град багато нашкодив, бо пооббивав цвіт на деревах.. і в Любитові багацько вікон повибивав (Леся Українка, V, 1956, 9);

// Підвіконня. У гарному будинку на вікні Бриніли Квіти у макітрі (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 102); * Образно. Завдяки ним [думкам К. Ціолковського] тепер, у наші дні, ми змогли відчинити вікно в космос (Радянська Україна, 20.IX 1960, 3).

• Не тільки світу (сонця), що у вікні — є й інше місце, інший вихід із становища. [Мелешко:] Оцінять і мене, якщо я буду вартий того. А ні, — то підемо звідси, — адже ж не тільки сонця, що у вікні (Іван Кочерга, II, 1956, 501).

2. Отвір певного призначення в споруді, агрегаті, машині. Підіймання кришки на завалочному вікні було розраховане цілком точно (Вадим Собко, Біле полум’я, 1952, 96).

3. Невеличке озерце, заглиблення в драговині, болоті. [Лукаш:] Я тут було в драговині загруз; натрапив на вікно (Леся Українка, III, 1952, 221); Населяють червоночереві джерелянки водойми.., а також болота, де вони тримаються у вікнах (Визначник земноводних та плазунів, 1955, 43).

4. перен., розм. Вільні для викладача години між двома лекціями, уроками. Ще недавно тут у школі — Йшло в дві зміни заняття. Вчителям було незручно: Безліч часу в «вікна» йшло... (Степан Олійник, Вибр., 1959, 307).

Днів

ДЕНЬ, дня, чол.

1. Частина доби від сходу до заходу сонця, від ранку до вечора. День промчався над землею, — хороший, ясний, літній день пробіг, як тінь, над нею (Панас Мирний, І, 1954, 330); Люблю блискучий день, коли земля цвіте, Пташиний хор співає І славить у піснях тих сонце золоте (Максим Рильський, І, 1960, 95); *У порівняннях. Була веселенька, як день у маї місяці (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 314);

// Про денне світло. День погас, І все почило (Тарас Шевченко, II, 1953, 242); [Любов:] Я стояла, аж поки став біліти день (Леся Українка, II, 1951,49).

[Білий] день надворі; Надворі вже день — зовсім видно, розвиднилось. Коли підведеться вона, аж надворі вже день (Нечуй-Левицький, II, 1956, 245); Добрий день!; День добрий! — вітання при зустрічі, у листуванні. — Добрий день, Когуте, ти співуча птице! А Когутик каже: «Добрий день, Лисице!» (Іван Франко, XIII, 1954, 259); Я підпускаю її до своїх дверей і лиш, тоді голосно кажу: — День добрий, панні Анелі! (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 252); За дня — удень. Осінній вітер шумів і свистів по вузьких вуличках Борислава і розмішував мокру глину, свіжо за дня видобуту з ям (Іван Франко, І, 1955, 76); — Ще за дня ми з братом.. розбили макітру з тістом (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 18); Світловий день — час від сходу до заходу сонця. За світловий день кожен з них [комбайнерів] викопує буряки з 5-6 гектарів (Радянська Україна, 29.ІХ 1960, 2); Серед [білого] дня — удень. Сльози дівочі І серед дня лихо роблять. А що ж серед ночі? (Тарас Шевченко, І, 1951, 162); Ми [в'язні] — четверо — почали готувати цей зухвалий напад на тюремне начальство серед білого дня, на очах цілої камери (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 263); Ясно як [божий] день — зовсім ясно, очевидно. — Що вдарити треба неодмінно першими — це Боженкові.. було ясно як день, бо ж атакуючий завжди має перевагу (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960,341).

• Аби день до вечора — абияк, без інтересу. Сестра ж Євгенія.. сяк-так працює телятницею, аби день до вечора (Радянська Україна, 22.ІХ 1962, 2); День і ніч; Днями й ночами — протягом усієї доби, вдень і вночі; безперервно. Ноток тут дуже славний, він шумить у мене під вікном день і ніч, наче велика ріка (Леся Українка, V, 1956, 147); Міркувала Щось баба. Днями й ночами, потай, сама (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 273).

2. Час, який дорівнює 24 годинам; доба. Дні минають, Минають місяці, — село Навік замовкло, оніміло І кропивою поросло (Тарас Шевченко, II, 1953, 151); Утворення виборчих дільниць провадиться не пізніше як за 45 днів до виборів (Положення про вибори до ВР УРСР, 1946, 6).

• Робочий день — певна кількість часу в межах доби, встановлена для роботи на підприємстві, в установі і т. ін. В нашій країні буде найкоротший в світі робочий день і найкоротший тиждень (Комуніст України, 1, 1951,3).

• Вчорашній день — минуле. В цеху є люди, які вважають сьогоднішню перемогу вчорашнім днем (Павло Автомонов, В. Кошик, 1954, 12); День-два; День-другий — кілька днів. Переїздом спинюсь на день-два у Львові (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 315); Лікар звелів перележати в ліжку який день-другий (Панас Мирний, V, 1955, 404); День за днем — один день за одним, тривалий час. День за днем тяг злиденне життя, проїдаючи останнє своє добро (Панас Мирний, II, 1954, 261); Минав день за днем гарячкової ожиданки (Іван Франко, V, 1951, 342); День по дню — з кожним днем. Та вже й тепер вона [Україна], як всі добре знаємо, міняється помітно — і то, сказати б, не тільки місяць по місяцю, а й день по дню (Павло Тичина, II, 1957, 490); День у день; День при дні — щоденно, безперервно. Цілий тиждень, день у день, ніч у ніч, не переставала мати плакати (Панас Мирний, III, 1954, 68); Сидимо було день при дні у дівочій та робимо (Марко Вовчок, І, 1955, 102); Завтрашній день див. завтрашній; З дня на день: а) з одного дня на інший. Коген, здається, роздобув уже гроші, хоч відтягає з дня на день з своїм приїздом (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 194); б) в один із найближчих днів, у найближчий час. З дня на день ждали в село землемірів (Андрій Головко, II, 1957, 183); На днях; [Цими] днями — у найближчий з майбутніх або з недавно минулих днів; незабаррм або нещодавно. На днях думаю запрягтися у переписну (Панас Мирний, V, 1955, 358); «Вісник» дістав цими днями, дуже Вам дякую (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 278); Ліспромгосп контору у Вижниці зорганізував, план одержав на вивіз лісу, днями й платформи під нього подавати почнуть (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 136); Чорний день див. чорний.

3. Календарна дата, встановлена для чого-небудь. До лікарні не впустили. День відвідування — завтра (Євген Кравченко, Сердечна розмова, 1957, 25);

// Календарна дата, присвячена якій-небудь події; свято. Мир! З якою радістю повторювали це священне слово люди в перший День перемоги (Наука і життя, 5, 1960, 6); День народження Платона Кречета. Урочисто прибраний стіл чекає на гостей (Олександр Корнійчук, І, 1955, 85); Міжнародний жіночий день 8 березня жінки — наукові працівники академії відзначили новими дослідженнями (Наука і життя, 3, 1960, 2).

• День відкритих дверей — дата, встановлена для вільного доступу в учбовий заклад, на виробництво і т. ін., перев. для бажаючих поступити вчитись, на роботу.

4. тільки мн., чого, які. Час, період у житті людини, народу. Ой річечко, голубонько! Як хвилечки твої — Пробігли дні щасливії І радощі мої... (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 232); Минуть, Уже потроху і минають дні беззаконня і зла (Тарас Шевченко, II, 1953, 326); Вони [візники] на фоні днів нових Як щось забуте й архаїчне (Володимир Сосюра, І, 1957, 467);

// чиї. Життя. Мої дні течуть тепер серед степу, серед долини, налитої зеленим хлібом (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 226); Невтішна мати до кінця своїх днів питатиметься в подорожніх: «А чи не бачили, чи не чули?» (Олександр Довженко, І, 1958, 356).

Випадок

ВИПАДОК, дку, чол.

1. Те, що сталося, трапилося (звичайно несподівано). Сей маленький випадок зробив дуже багато: в перший раз почула Маруся, де вона є і що з нею тут [серед опришків] може статися (Гнат Хоткевич, II, 1966, 164); Вартовий міліціонер повідомив його [начальника міліції], що ніяких випадків уночі не трапилось (Іван Микитенко, II, 1957, 44); — Його зараз же спіймали і наган при ньому знайшли. На моє щастя — не скористувався він ним. Вилами бив. Щоб менше шуму. І після цього випадку часто згадую я Сазона (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 169);

// Наявність того чи іншого явища, факту. Є ще випадок закономірного вживання архаїзмів — це іронія, сарказм (Максим Рильський, III, 1956, 75).

2. Обставини, стан речей, ситуація. Чернишеві хотілося підбадьорити хлопця, але він не знав, як це робиться в таких випадках (Олесь Гончар, І, 1954, 32); Віра чомусь таку помаду вважала особливо красивою і берегла для винятково урочистих випадків (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 128);

// Раптовий зручний момент, непередбачені сприятливі обставини для виконання чого-небудь. Віктор увесь день шукав випадку, щоб наодинці поговорити з Шепель (Олесь Донченко, V, 1957, 47).

На випадок чого — передбачаючи певні обставини. Це були гамазеї, де переховувався недоторканний запас зерна на випадок неврожаю чи якогось стихійного лиха (Олесь Донченко, III, 1956, 9).

3. Те саме, що випадковість 2. А що мені не розбито голову прикладом, не розпорото живіт штиком, не прострелено груди кулею так, як іншим, то се ж тільки випадок (Леся Українка, III, 1952, 678); Чи то просто випадок, чи судилось так, Тут мені зустрівся запальний юнак (Любов Забашта, Квіт.., 1960, 82). На (про) всякий випадок — передбачаючи якусь випадковість. — А заробите яку копійку, зложите докупи, от і гріш буде про всякий випадок (Михайло Коцюбинський, І, 1955, 42); Військовий пояс, польову баклагу На всякий випадок десь віднайшла (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 138).

Палац

ПАЛАЦ, у, чол.

1. Велика будівля з безліччю кімнат, яка є постійним місцеперебуванням царюючої особи, глави держави, а також членів царюючої родини. Он — палац Зимовий. В нім Розміщався царський дім (Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 120); Далі йде Бахчисарай, резиденція кримських ханів, із знаменитим палацом останнього кримського володаря (Остап Вишня, І, 1956, 160);

// Пишний будинок, призначений під житло для панів, князів, графів і інших багатих осіб. Кам’яний палац, наче іграшечка, з своїми.. вишками, різними візерунками понад вікнами та понад дверима, з своїм високим шпилем посередині, — стоїть і, мов панянка та, озирається навкруги, любуючись своїм убором (Панас Мирний, IV, 1955, 159); Палали і мінилися перламутром під першим промінням сонця кольорові вікна магнатських палаців (Зінаїда Тулуб, Людолови, І, 1957, 5); * У порівняннях. Панський будинок з білого каменю, стоїть, немов палац над усім селом (Марко Вовчок, І, 1955, 351); А школа — палацом стоїть Між новими кварталами (Терень Масенко, Сорок.., 1957, 48).

2. чого. Будинок величної архітектури, що має громадське або культурне призначення. Від монументального Палацу культури, з колонами і масивними арками, долинає спів радіоли (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 86); Трудящі міста [Миколаєва] одержали чудовий подарунок — Палац урочистих подій (Радянська Україна, 1.V 1967, 4); Кремлівський палац з’їздів.

Року

РІК, року, чол.

1. Одиниця літочислення, проміжок часу, близький до періоду одного обертання Землі навколо Сонця; має 12 календарних місяців. Весна — краса року (Павло Грабовський, І, 1959, 374); Не трачу надії, що таки колись, може навіть на той рік, таки виберемося з жінкою в Галичину (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 216).

• Міжнародний геофізичний рік див. геофізичний; Навчальний рік див. навчальний; Світловий рік — відстань, яку проходить світло за один рік. Для вимірювання зоряних відстаней астрономи запровадили одиницю — світловий рік (Бесіди про всесвіт, 1953, 109); Сільськогосподарський рік — час від початку землеробських робіт до збирання врожаю. Хто знайомий з колгоспним життям, той уявляє собі, що таке сільськогосподарський рік. Це — не одна посівна кампанія, її завжди наздоганяє просапна, просапну — заготівля кормів (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 107).

• В (у) роках — у похилому віці; Залишатися (залишитися) на другий рік див. залишатися; Зоставатися (зостатися) на другий рік див. зоставатися; Зоставляти (зоставити) на другий рік див. зоставляти; З роками — з часом, після того, як мине якийсь час; 3 року в рік; Рік у рік — постійно, протягом тривалого часу. Максим помахом шапки вітає птахів, що з року в рік зимують у цьому закутку (Михайло Стельмах, І, 1962, 218); Ті вусаті, кругло стрижені люди в полотняній.. сорочці, що рік у рік ходили крізь ці сліпучі степи з своїми круторогими, були для льотчика десь у глибинах минувшини (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 55); 3 року до року; З року на рік — з часом, поступово. Не раз, Україно, в жорстокім бою Ти кров проливала священну свою, Та з року до року все вище росла, Бо Партії правду у серце взяла (Максим Рильський, III, 1961, 238); З року на рік, підростаючи та розумнішаючи, робилася Явдошка все хижішою та хижішою (Панас Мирний, І, 1949, 234); Не перший рік див. перший; Не по роках — не за віком; Новий рік див. новий; Пори року див. пора; Цілий рік — протягом дванадцяти місяців. Навіть на бульварах нікому не боронять зривати рожі, скільки хто хоче, бо з тих рож тут живоплоти роблять, і вони цвітуть цілий рік (Леся Українка, V, 1956, 385).

2. Період часу в дванадцять місяців, що рахується від будь-якого дня. І четвертий рік минає Тихенько, поволі, І четверту починаю Книжечку в неволі Мережати (Тарас Шевченко, II, 1963, 235); Ще за рік до арешту долинули до Тараса Григоровича чутки, що Брюллов переживає якусь внутрішню кризу, якесь переоцінювання колишніх естетичних норм (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 298); Ось уже шістнадцять років держу я цю паличку [режисерську], а мені на початку кожної моєї картини все здається, що я нічого не вмію робити (Олександр Довженко, І, 1958, 20); * У порівняннях. [Марія:] Син приїжджає? [Од арка:] Чекаю з хвилини на хвилину. А день сьогодні як рік для мене (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 5);

// У сполуч. з числівником уживається на позначення чийогось віку. Як повернуло Івасеві на шістнадцятий рік, то він зовсім покинув іграшки в бої (Панас Мирний, І, 1949, 181); Йому тільки ще йде дев’ятнадцятий рік. Як виріс Василь за останнє літо! (Олександр Довженко, І, 1958, 87).

• Без року три дні (тиждень): а) дуже мало часу. Прожив Багіров із своєю веселою молодичкою без року три дні. Проте і в далеких краях не забував її (Олесь Гончар, III, 1959, 189); б) зовсім недавно. — А ми ще й досвіду не мали, Без року тиждень лікарі (Терень Масенко, Сорок.., 1957, 392).

3. тільки мн. Тривалість чийогось життя; вік. З осклянілих чоловічків невдоволення перекотилося на драглисту жовтизну білків, на яких теж роки наснували крихкого, павутиння прожилок (Михайло Стельмах, I, 1962, 330).

• Моїх років див. мій.

4. тільки мн. Період, пора в чиєму-небудь житті; літа. У дитячі любі роки, Коли так душа бажала Надзвичайного, дивного, Я любила вік лицарський (Леся Українка, І, 1951, 152); Про нього знали, що він учився колись — за хлоп’ячих років — мистецтва вироблювати фарфор, потім потрапив на вулицю (Іван Микитенко, II, 1957, 441); Оксен, позираючи на молодь, що їхала із сміхом та витівками, пригадував і свої парубоцькі роки, коли він також був отакий.. веселун, і йому робилося сумно на душі за тими роками (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 87);

// Період, епоха в житті людства, народу, держави і т. ін., позначені чим-небудь. Свій творчий шлях Рильський почав у глухі роки реакції (Степан Крижанівський, М. Рильський, 1960, 14); Вже пройшли революції роки. Я в минуле з любов’ю дивлюсь (Володимир Сосюра, І, 1957, 152).

• За моїх молодих років див. мій.

5. тільки мн. У сполуч. з порядковим числівником уживається для позначення десятиліття. «Комуна» зветься цей кут і цей парк, тому що тут ще в двадцяті роки справді була комуна демобілізованих червонофлотців (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 220).

6. тільки мн. Час. А роки йдуть.. і все минає... Та не мина моя любов (Володимир Сосюра, І, 1957, 222); Він, здається, чує, як дівочі сльози ледь-ледь шелестять по її чорному від років кожушку (Михайло Стельмах, І, 1962, 123);

// Великий період, тривалий час Жив він так роки, поки його туга не звалила — зліг вмирати (Марко Вовчок, І, 1955, 179).

7. у знач. присл, роками. Протягом тривалого періоду, часу; дуже довго. Пливли перед ними [очима] і безслідно зникали маломістечкові доми і все ті ж самі люди, наче потерті меблі у хаті, між якими роками можна ходити, не помічаючи навіть (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 282); Фермер хотів з уст рядового бійця.. перевірити правдивість того, що йому роками втовкмачували в голову (Олесь Гончар, III, 1959, 220).

Входів

ВХІД, входу, чол.

1. Те саме, що входження. Знов рік минув! При вході в рік новий погляньмо взад, на те, що ми пробули (Іван Франко, XIII, 1954, 80); Всередину і впускають бажаючих потанцювати. Плата за вхід скромненька — троячка (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 110).

2. до чого, у що, на що. Отвір або місце для проходу в середину приміщення і т. ін. Самий менший, молодший сидить коло входу у печеру (Марко Вовчок, І, 1955, 321); Біля входу на аеродром виднілося кілька невисоких будинків (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 16); Біля входу до санаторію стояв мовчазний гурт жінок (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 91).

• Знати всі входи й виходи — бути добре обізнаним з чимось. Рудь знає тут всі входи і виходи краще за Ковальчука (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 237).

Числом

ЧИСЛО, а, сер.

1. Поняття, за допомогою якого передається кількість і провадиться лічба. Астрономія і геодезія уже в минулому столітті висували задачі, розв’язання яких вимагало кількох десятків або навіть сотень тисяч арифметичних операцій над багатозначними числами (Наука і життя, 12, 1957, 10); Дробове число; Ціле число;

// розм. Цифра; номер. Блищали на червонім фоні чіткі, упевнені і стислі, енергії і сили повні добових зведень горді числа (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 61); Ну, та вже він [лист] якось до Вас діб’ється, от тільки що, я забула, яке число вашого дому, — а може, його й не треба? (Леся Українка, V, 1956, 56);

// заст. Номер газети, журналу, альманаху і т. ін. Безмірно тяжкий сум і невимовно пекучий жаль обняли мою душу, як побачив я число «Ради» з оповісткою про несподівану смерть Миколи Віталійовича (Панас Мирний, V, 1955, 316).

Круглим числом; Середнім числом — приблизно, рахуючи цілими одиницями або десятками.

• Абсолютна величина [дійсного] числа див. абсолютний; Астрономічні числа див. астрономічний; Іменоване число див. іменований; Мішане число, мат. — число, яке складається з цілого числа і дробу; Октанове число див. октановий; Передатне (передаточне) число, техн. — відношення швидкості ведучої ланки механізму до швидкості веденої його ланки; Просте число, мат. — будь-яке число, крім одиниці, що ділиться тільки на одиницю або само на себе, напр.: 3, 5, 7, 11 і т. д.; Теорія чисел, мат. — розділ математики, де вивчаються загальні властивості цілих чисел.

2. День місяця в порядковому ряді інших днів. З 21 числа пиши мені на адресу не ту, що я подав, бо Гнатюк виїде зі Львова (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 332); — Черниш, яке в нас сьогодні число? — спитав похмуро Сагайда (Олесь Гончар, III, 1959, 126).

У перших (останніх, середніх і т. ін.) числах якого місяця — на протязі кількох днів, в один з днів, що становлять початок, середину або кінець місяця. Дядько ж сам раніше перших чисел іюля [липня] ст. ст. не може вибратись в Париж (Леся Українка, V, 1956, 173); Чи не візьмете Ви, добродію, мою казку про правду та кривду? ..Заслати зможу у середніх числах серпня, бо в перших лагожусь [лагоджусь] знову в дорогу по службі (Панас Мирний, V, 1955, 384); У Львові буду так у 20-х числах червня (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 270).

• Заднім числом див. задній; По перше число всипати (задати і т. ін.) — суворо покарати, провчити кого-небудь. — Кинувся кожен: де Маковей? .. Розшукати негайно! Всипати по перше число! (Олесь Гончар, І, 1954, 276).

3. тільки одн., розм. Кількість кого-, чого-небудь. Звістіть, коли ласка, на яке число примірників книжки можу рахувати? (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 209);

Маруся і плакала, і сміялася, і безконечне число разів осипала поцілунками дубове лице Юрчика, а він тільки лупав очима, мовби його хто хляскав по пиці (Гнат Хоткевич, II, 1966, 275); [Мирон:] Суворов говорив — воюють не числом, а вмінням (Олександр Корнійчук, II, 1955, 16); Коли йшли маршем, бійців завжди ставало менше. А коли зав’язувався бій і вони займали бойовий лад і зброя їхня починала говорити, — тоді, здавалося, число їх одразу зростало в кілька разів (Олесь Гончар, ПІ, 1959, 99).

4. тільки одн., у сполуч. з прийм. в, до, з. Сукупність, група яких-небудь осіб, предметів. За перший місяць уже й висунувся [Павлуша] в число перших по балах: п’ятірки, четвірки (Андрій Головко, II, 1957, 265); Радянська Україна входить до числа найбільш, індустріально розвинутих держав світу (Комуніст України, 10, 1966, 5); Очевидно, у бандитської ватаги була своя розвідка, надійні вуха і очі з числа невдоволених Радянською владою глитаїв? (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 17).

У тому (тім) числі — серед інших, між іншими. Хлопець досить успішно склав екзамени з усіх предметів, у тому числі з української мови (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 62); Погляди всіх — в тому числі й Баржаків — самі собою зійшлись на Килигейовій постаті: він! (Олесь Гончар, II, 1959, 19); Дехто рішається йти, і ми в тім числі (Гнат Хоткевич, II, 1966, 407).

5. тільки одн., лінгв. Граматична категорія, властива деяким частинам мови, що ґрунтується на відношенні кількості (виражає одиничність, подвійність чи множинність предметів). Категорія числа узагальнено відображає кількісну визначеність предметів, явищ і понять і базується на протиставленні формально виражених граматичних значень однини і множини (Сучасна українська літературна мова, II, 1969, 67).

• Без числа — те саме, що Нема (немає) числа (див. нема). В ній бачив гибель неминучу, І мучивсь страшно, без числа (Іван Котляревський, І, 1952, 198); Добра у нього всякого без числа було, грошей, як сміття (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 6).

Місяців

МІСЯЦЬ, я, чол.

1. Найближче до Землі небесне тіло, супутник Землі, що світить відображеним сонячним світлом. Тихо спускається нічка осіння, —·Година сумна; Місяць холоднеє кида проміння; Здалека луна (Леся Українка, І, 1951, 27); 4 жовтня 1957 року — день народження першого крихітного штучного Місяця — назавжди увійде в історію науки (Наука і життя, 1, 1958, 4); * У порівняннях. Через Прут перекинувся срібний, як місяць, шлях у таємничі плавні, завиті сріблястим серпанком імли (Михайло Коцюбинський, І, 1955, 213).

Молодий (щербатий) місяць — фаза Місяця, коли з Землі видно лише частину його освітленого Сонцем диска. І блисне ріжок молодого місяця.., задзвонить маржина дорогою калаталами (Гнат Хоткевич, II, 1966, 374); Виступа Щербатий місяць з-за могили (Тарас Шевченко, І, 1963, 364); Повний місяць; Місяць уповні — фаза Місяця, коли з Землі видно весь його освітлений Сонцем диск. Повний Місяць буває на півдні опівночі (Воронцов-Вельямінов, Астрономія, 1956, 24); Мати вербу тую [свячену] варять, а воду зливають у ночви і при повному місяці купають малу Вустю (Юрій Яновський, II, 1958, 183); Єдине віконце в сінях.. ледве пропускало тьмяне світло місяця вповні, що ліниво виповзав з-за далекого обрію (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 25); * У порівняннях. Пласке кругле обличчя її [Шаукен], наче місяць уповні, подекуди подзьобане віспою, сяяло урочистим і переможним самовдоволенням (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 62).

• Фази Місяця — видимі з Землі різні форми Місяця, що залежать від його освітлення Сонцем.

• На місяць брехати — без причини гавкати (про собак). Надворі гавкнув пес, і всі примовкли, підвели голови на завішені вікна. Але собака, видно, брехнув на місяць і замовк (Михайло Стельмах, II, 1962, 110); На місяць вити — нудьгувати без діла. Цілий день на місяць вила [Орися] з нудьги (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 9).

2. Супутник будь-якої планети. Навколо Землі обертається її супутник — Місяць.. У деяких планет є кілька супутників — їх місяців (Воронцов-Вельямінов, Астрономія, 1956, 6).

3. Проміжок часу, протягом якого це небесне тіло обертається навколо Землі (від 28 до 31 доби);

// Проміжки часу (від 28 до 31 доби), на які поділяють рік у сучасному календарі, не узгоджені з фазами цього небесного тіла. Директор поклав їм [вербівцям] плату по три карбованці на місяць на панських харчах (Нечуй-Левицький, II, 1956, 200); Це було в Харкові, в Дзержинськім райкомі комсомолу, в золотім місяці вересні (Олесь Гончар, IV, I960, 37); Сценарій «Аероград» я написав у Москві за два з половиною місяці (Олександр Довженко, І, 1958, 26).

Місяць у місяць — кожний місяць; щомісяця. Місяць у місяць цех виконує державні завдання (Радянська Україна, 15.І 1964, 2).

Вежі

ВЕЖА, і, жін.

1. Висока вузька споруда, що має висоту значно більшу за ширину і будується окремо або як складова частина фортеці, палацу і т. ін. Вмер вожак їх найчільніший,.. Що рік в рік на наші вежі Налітав, як хижий птах (Іван Франко, XIII, 1954, 358); Бачить [жінка] — на їх полі прекрасний палац з трьома вежами (Андрій Калин, Закарп. казки, 1955, 77); Москва!.. Красна площа... І вежі в зірках... Близькі ви і рідні радянській людині (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 67); * У порівняннях. А гори Зімкнулись, як вежі тяжкі, навкруги (Олесь Гончар, IV, 1960, 14);

// Вишка для спостереження і передачі сигналів. Де-не-де зводились вежі, на вершечках під дашками стояли вартові — зорять за хлібами (Олекса Десняк, Десну.., 1949, 263); Сторожова вежа.

2. заст. В’язниця. Не закутий у кайдани і не замкнений на вежі, без сторожі пробував у Баяровім наметі (Леся Українка, І, 1951, 396);

// Ув’язнення. Вежу одсиджує (Словник Грінченка).

3. військ. Те саме, що башта 2. І він [танк] пішов в бої, атаки й стежі, Гуркочучи, землею трясучи, Б’ючи удень, стріляючи вночі 3 своїх гармат, націлених із вежі (Микола Бажан, І, 1946, 126); Дві [машини] звернули в провулки, щоб пронести свої кулеметні вежі по всіх закамарках (Микола Трублаїні, І, 1955, 75).

Відповідають

ВІДПОВІДАТИ, аю, аєш, недок., ВІДПОВІСТИ, ім, іси; мин. ч. відповів, віла, ло; мн. відповіли; док.

1. неперех. Давати комусь відповідь на питання, звертання тощо. На мої питання відповідав коротко і неначе нерадо (Іван Франко, IV, 1950, 370); Очей він не зводив з доповідачки, яка вільно й захопливо відповідала вже на дошкульний закид опонента (Іван Ле, Право.., 1957, 10); — Що, втомилася? — питав він. — Так... — відповіла Настя уривчасто (Леся Українка, III, 1952, 582); Я тобі відповів на питання, що давно вже я комуніст (Володимир Сосюра, І, 1947, 86);

// Писати відповідь на лист. Щоб не гаяти часу, відповідаю якнайхутче на Ваш прихильний лист (Панас Мирний, V, 1955, 357); Мати писала Самійлові, щоб він помирився з Марією, але він не відповідав навіть матері (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 10).

2. перех. і без додатка. Розповідати вчителеві (екзаменаторові) засвоєний матеріал. Зінаїда Федорівна викликала його відповідати урок з арифметики (Олесь Донченко, V, 1957, 445); Іноді, коли учень, викликаний до дошки, не вмів відповісти, разом із школярами і Павлуша піднімає руку (Андрій Головко, II, 1957, 262); Відповісти на «п’ять».

3. неперех. Робити що-небудь у відповідь на дії іншого. Він усе поглядав на неї і залюбки відповідав жартами на жарти (Михайло Коцюбинський, І, 1955, 60); Застава не відповідала на шалений вогонь ворожих танків та гармат (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 47).

4. тільки недок., неперех. Нести відповідальність за когось, щось. За редакцію одповідає якийсь невідомий Іван Хромовський (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 176); — Держава доручила нам виховувати юне покоління, ми за нього відповідаємо перед усім народом! (Олесь Донченко, VI, 1957, 421); За машину відповідали дід Петро.. і колишній танкіст Гаврилов (Юрій Яновський, II, 1954, 134).

5. тільки недок., неперех. Бути відповідним чому-небудь, бути у відповідності з чимсь. Секретар.. каже, що наш статут не відповідає деяким статтям закону і через те треба його переробити (Панас Мирний, V, 1955, 426); Вірш одповідав загальним настроям і всім дуже сподобався (Степан Васильченко, II, 1959, 299); Будівництво комунізму в СРСР відповідає інтересам кожної країни соціалістичної співдружності (Програма КПРС, 1961, 116).

Порам

ПОРА, и, жін.

1. перев. чого або яка. Час, період. Як настане було пора виборів, то всі клопочуться, кого вибирати за маршала, чи за справника, або засідателя (Панас Мирний, IV, 1955, 334); — Тепер така пора, що людина мусить людині помагати (Іван Франко, VI, 1951, 161); — Людей на полі не видно зовсім, хоч пора зараз і робоча (Юрій Смолич, І, 1958, 74);

// у сполуч. із займ. та, ця і т. ін. та прийм. на, у, з, до і т. ін. Певний момент, зв’язаний з якою-небудь подією; короткий відрізок часу, коли виконується або відбувається якась дія. — Йому не до вас було: він мені у ту пору розказував, що, каже, не сонечко ходить, а земля кругом його обіходить (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 318); І блідний місяць на ту пору Із хмари де-де виглядав (Тарас Шевченко, І, 1963, 3); Не раз, не два розмова в нас бувала Про пору ту, коли ізнов орала У вогку землю пустить рідний край, Про час, коли від ненаситних зграй І тінь сама розвіється за димом (Максим Рильський, II, 1960, 216); Князь Куракін урятував цареві життя, і вже з тої пори цар із ним не розлучався (Гнат Хоткевич, І, 1966, 97);

// з означ. Відтинок часу, позначений існуванням, наявністю чого-небудь. Тільки-но пригріє весняне сонце, розтануть сніги і спадуть талі води, як настає грибна пора (Знання та праця, 6, 1969, 16);

// з означ. Частина доби, період року. Чіпка проспав до обідньої пори (Панас Мирний, І, 1949, 256); Місяць уже зайшов, була передранкова пора (Юрій Яновський, II, 1958, 217); Над селом стояв звичайний в осінню пору туман (Михайло Коцюбинський, І, 1955, 353);

// Період у житті людини; вік, літа. Оглянулась я.. на село — там церква аж горить проти сонця; у зелених садках білі хатки тонуть, і вигін зеленіє.. Все це нагадало мені і мою дитячу пору, і моє дівування (Панас Мирний, І, 1954, 72); Нині Гончар — в щасливій порі творчої зрілості, в порі, коли народжуються сміливі й глибокі задуми, коли приходять самобутні і мудрі звершення (Про багатство літератури, 1959, 237);

// Тривалий період у житті народу, культурному або суспільному розвиткові країни, що характеризується визначними подіями, явищами тощо; епоха, доба. Прийшла війни страшна пора, що забира народні сили (Володимир Сосюра, II, 1958, 376); Майже всі перші книжки прозаїків присвячені порі мирного післявоєнного будівництва (Юрій Смолич, Перша книга, 1951, 7).

Давньою порою — у давні часи, у давнину. Так-то було на Вкраїні Давньою порою... (Степан Руданський, Тв., 1959, 43); До тих пір — до того часу, доти. Дуже тобі дякую, що ти їх [листи] не затримувала до тих пір, поки я приїду, а прислала тепер (Леся Українка, V, 1956, 28); Проводжав [Денис] Юлю очима до тих пір, поки вона не зникла за деревами (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 247); З давніх пір — з давніх часів, здавна, віддавна. Бачив я, що всюди люд На царя кладе свій труд.. Так щороку з давніх пір (Леонід Первомайський, Райдуга.., 1960, 96); З тих пір — з того часу. З тих пір, як її батьки — лікарі одного районного містечка — навчили її ходити, вона жила в розкошах і достатках (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 449); На перших порах — у початковий період, на початку, попервах. Коли б отак до нього Міхно з своїми приятелями ставився, то це його цілком улаштовувало б. Принаймні на перших порах (Андрій Головко, II, 1957, 265); [Загуба:] Тут же свої люди ще лишилися... Допоможуть на перших порах... (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 474); Пори року — сезонні періоди в річному циклі розвитку природи: весна, літо, осінь, зима. На землі.. щороку бувають холодні й теплі сезони, які поступово змінюють один одного. Ці явища природи називаються зміною пір року (Воронцов-Вельямінов, Астрономія, 1956, 33); Є щось чарівне і до солодкого щему в серці хвилююче в природі цієї пори року [навесні] (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 137).

• Без пори, у знач. присл. — передчасно, дочасно. Чи тільки терни на шляху знайду, Чи стріну, може, де і квіт барвистий? Чи до мети я певної дійду, Чи без пори скінчу той шлях тернистий, — Бажаю так скінчити я свій шлях, Як починала: з співом на устах! (Леся Українка, І, 1951, 44); До пори [до часу]: а) до певного моменту, випадку і т. ін.; не вічно. До пори збан воду носить (Номис, 1864, № 7771); б) до слушного часу; поки що. — Тільки б без галасу до пори, до часу, доки власними очима, руками не помацаєш початку того омріяного будівництва... (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 10); На порі — у розквіті віку, сил (про дорослого юнака, дорослу дівчину); на виданні (про дівчину). Дівка на порі — женихи у дворі (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 117); За столом чотири сини, — Разом з'їхались в гостину; Всі змужнілі, на порі, Як один — богатирі! (Микола Шпак, Вибр., 1952, 72); На порі стати — досягти такого віку, коли звичайно виходять заміж (про дівчину). Небога Уже чимала піднялась, Росла собі та виростала I на порі Марія стала... (Тарас Шевченко, II, 1963, 354); Видавши одну [дочку], незчулася Яресьчиха, як і друга стала на порі, треба було і Вусті приданого дбати (Олесь Гончар, І, 1959, 9).

2. у знач. присл. порою, пори, з означ. Указує на певну частину доби або період року, коли відбувається якась дія. Ми з ним сиділи у садку вечірньою порою (Леся Українка, І, 1951, 458); Лінивий спить бабак зимової пори, Коли сніги буйні шляхи позамітали... (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 122);

// тільки порою, без означ., рідко. Часом, іноді. І він [кинджал] порою любо грає, Привабливо дзвенить (Микола Зеров, Вибр., 1966, 402).

• Часом з квасом, порою з водою див. квас.

3. Визначений строк, слушний час, сприятливий момент для звершення чогось, виконання якої-небудь дії. Олена поралась коло печі, хапаючись, щоб встигти на пору з вечерею (Михайло Коцюбинський, І, 1955, 82); Дідуньо з великим притиском розпочав знов мову про те, що вже крайня пора взяти до Юзі гувернантку (Леся Українка, III, 1952, 635); Щоб здаватися старшим, Гнат навіть вус почав голити раніше пори (Михайло Стельмах, II, 1962, 342).

[Тепер] пора на вас (на тебе і т. ін.); Ваша (твоя і т. ін.) пора, розм. — створилися сприятливі умови для кого-небудь, настав час комусь діяти і т. ін. Ті люди, що весь вік несли тяжке завдання, Казали: «Годі нам, тепер пора на вас,.. робітники незнані, молодії!..» (Леся Українка, І, 1951, 109); — Стріляй, бузувіре, стріляй, зраднику, — твоя пора, — хрипить.. Ногиба (Михайло Стельмах, II, 1962, 66).

4. у знач. присудк. сл., перев. з інфін. Настав час, строк для звершення чогось, виконання якої-небудь дії. — А збирайся лишень, Чіпко, на завтра в найми, — каже, вернувшись увечері, Мотря. — Годі вдома сидіти та хліб переводити, — пора й самому заробляти! (Панас Мирний, І, 1949, 148); — Пора вже спати... завтра треба вставати зарання... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 373); Климові пора додому, а він все ще на лузі (Ярослав Гримайло, Кавалер.., 1955, 73).

• Пора [уже] і честь знати — час кінчати що-небудь, іти, їхати звідкись. [Марина:] Невже й сьогодня [сьогодні] гості не роз’їдуться.. Третій день гостюють, пора б вже й честь знати (Марко Кропивницький, V, 1959,475).

Козацька сотня; приваблює дівчину; розкішний краєвид; величний замок; чудові книги; монументальна будівля; загадкові символи; великих вікон; робочих днів; про всяк випадок; казковий палац; у минулому році; дванадцять входів; дванадцять місяців; чудернацькі вежі; відповідають вимогам; порам року.

Вправа 63

Однозначні слова

Багатозначні слова

Бузок

Велосипед

Карпати

Вітрянка

Чорнобривці

Вушко

Калина

Крапка

Лінія

Жайворонок

Слово

Плаче

Легкий

Буква

Будинок

Вправа 64

Людний — Людяний

Людний -а, -е. Те саме, що багатолюдний.

1. Який складається з великої кількості людей. Багатолюдна демонстрація.

2. Такий, у якому живе багато людей. Багатолюдне місто.

// На якому в даний момент перебуває багато людей. Міські проспекти і майдани багатолюдні і шумні.

Людяний -а, -е

1. Який щиро, доброзичливо, чуйно ставиться до інших; уважний до чужих потреб; гуманний. // Сповнений щирістю, гуманністю. // Оснований на гуманному ставленні до людини. // У якому є щирість, уважність, доброзичливість (про художні твори тощо).

2. рідко. Те саме, що людний.

Талан — талант

Талан -у

1. Доля, життєвий шлях кого-небудь. // Щаслива доля, щастя.

// Успіх, удача.

2. Те саме, що талант ; хист.

Талант -у

1. Видатні природні здібності людини; хист, обдарованість. // Здібність до чогось, уміння робити щось. Виявляти (виявити, відкривати, відкрити і т. ін.) [свій] талант — розкривати свої здібності до чогось, уміння робити щось.

2. род. -а. Людина з видатними природними здібностями.

3. род. -а. У стародавній Греції, Месопотамії, Сірії — вагова та грошова одиниця.

Мій друг Стьопка — натура товариська, він веселий та людяний.

Люблю гуляти людними вулицями нашого міста.

Ой, світе мій ясний, світе мій прекрасний, Який мій талан нещасний! (З української народної ліричної пісні).

Франко поєднував у собі великий талант поета й ученого.

Вправа 65

Мальовничі (мн.) — мальовничий -а, -е.

1. Який милує око; гарний, привабливий, красивий.

// Який привертає, увагу яскравістю барв, виразністю рухів і т. ін.; гідний бути намальованим

2. перен. Образний, виразний (про мову, стиль і т. ін.).

Водограй -ю, Струмінь води, який б’є вгору або витікає під тиском, а також спеціальний прилад, що забезпечує викидання води, і споруда, що його обрамляє. Те саме, що фонтан.

Скульптура 1. тільки одн. Вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об’ємну або рельєфну форму і виконуються способом витісування, виливання, різьблення, ліплення тощо з твердих чи пластичних матеріалів (каменю, металу, дерева, глини і т. ін.).

Твір цього виду мистецтва (статуя, бюст, барельєф і т. ін. // збірн. Сукупність таких творів.

Вправа 66

1. Щогодини, шістдесят, шеренга, творчість, тепер, мільйон, назад, ззаду.

2. Трамвай, черешня, медаль, українська, парасолька, горизонт.

Вправа 67

1. Буває, що слово

відомо давно,

а знає не кожен,

що значить воно.

І тут у пригоді стає визначник

скарбів наших мовних -

тлумачний словник.

2. Однозначне - музикант. Музикант грає на роялі чудову мелодію. Багатозначне - театр. Сьогодні у ляльковому театрі буде цікава п’єса.

МУЗИКАНТ, а, чол. Той, хто грає на якомусь інструменті. Я ціп продала, Пішла, музиканта наняла [найняла] (Павло Чубинський, V, 1874, 679); Нікельовані труби хоч і більші за музикантів, але звуки вилітають голосні й бадьорі (Петро Панч, В дорозі, 1959, 270); * У порівняннях. Будь вільний в своїй пісні, як музикант, що вважає тільки на серйозну критику (Леся Українка, V, 1956, 261).

ТЕАТР, у, чол.

1. Вид мистецтва, що відображає життя в сценічній дії, яку виконують актори перед глядачами. На відміну від літератури, музики, живопису, скульптури мистецтво театру є насамперед мистецтвом живих діючих сценічних образів (Амвросій Бучма, З глибин душі, 1959, 66); Історія театру, живопису, скульптури, музики, літератури обчислюється багатьма сотнями років (Мистецтво кіно, 1955, 5); Велике значення мають численні висловлювання і статті Франка про український театр (Наука і життя, 8, 1956, 6).

2. Установа, організація, що здійснює сценічні вистави певним колективом артистів. Видавались з маси співу такі чисті та дужі голоси, котрі зробили б честь сцені у великих театрах (Нечуй-Левицький, II, 1956, 403); Настала така тиша, якої не створював ні один артист від самого початку заснування театру (Олександр Довженко, І, 1958, 167).

Академічний театр див. академічний; Ляльковий театр; Театр ляльок — вид сценічного видовища, в якому діють ляльки, що їх рухають актори; Пересувний театр — театр, який не має сталого місцеперебування, а переїжджає з одного населеного пункту в інший, даючи там вистави; Тіньовий театр див. тіньовий.

3. Приміщення, будинок, у якому відбуваються вистави. В кінці вулиці стояв високий будинок; то був театр (Нечуй-Левицький, II, 1956, 206); Щось мало бути цікаве в театрі, бо люди йшли (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 189); Наші місця були в першому ряді.. Ззаду шуміло море глядачів, театр хутко сповнювався публікою (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 99);

// Присутні на виставі; глядачі. — Що це? Не може бути? — Здивування, розгубленість скрізь — в партері, в ложах.. Тривога й страх опанували театр (Олександр Довженко, І, 1958, 49).

Зелений театр див. зелений; На театрі, заст. — на сцені, у театрі.. Буде [«Назар Стодоля»] на театрі після великодня (Тарас Шевченко, VI, 1957, 28); — Може, він нашим буде, ловецького Половецького роду,.. дарма що по просвітах в Одесі на театрі грав (Юрій Яновський, II, 1958, 175).

4. заст. Вистава, спектакль. Ніколи було удень, а в нічну добу чимало часу тратив на театр (Панас Мирний, V, 1955, 385); [Любов:] За тим театром та лотереями страх скільки часу змарнувалось (Леся Українка, II, 1951, 35).

5. чого, перен. Місце, де відбуваються значні події (воєнні дії тощо). Армія не мала загального керівництва, не було ніякого певного плану ведення війни.. Не вистачало навіть карт театру воєнних дій (Нова історія. Підручник для 9 кл., 1957, 5).

6. Сукупність драматичних творів того чи іншого автора, жанру тощо. Театр Миколи Садовського.

Вправа 68

1, 2, 3 — пряме значення, а 4 і 5 — переносне.

Вправа 69

Холодний погляд, різке зауваження, лютий мороз, сердитий вітер, тепла посмішка, лагідне проміння, гаряча кров.

Вправа 70

Пряме значення слова «шпилька» — 1. Предмет у вигляді зігнутого навпіл дроту для вкладання волосся в зачісці. 2. Рід невеликої металевої голки з круглою голівкою на тупому кінці. 3. Болт без головки з нарізкою на обох кінцях.

Пряме значейня слова «стінка» — 1. Вертикальна частина будови, яка служить для розділення приміщення на частини. 2. Бічна сторона якогось умістища.

Пряме значення слова «дипломат» — службовець, який має урядові повноваження для зносин з іншими державами.

Пряме значення слова «двірник» — працівник будинкоуправління, що стежить за чистотою і порядком у дворі та на вулиці біля двору.

2. Фейк — неправда, вписка — вечірка, вуха — навушники, вітер змін — зміна операційної системи комп’ютера, жати батони — працювати з комп’ютерною мишею.