Біологія. Практичний довідник. 9 клас

Генетичний код

Унікальність кожної клітини полягає в унікальності її білків. Клітини, що виконують різні функції, здатні синтезувати свої власні білки, використовують інформацію, що записана в молекулі ДНК. Ця інформація існує у вигляді особливої послідовності азотистих основ у ДНК і називається генетичним кодом. Μ. Μ. Гамов ще в 1954 році припустив, що кодування інформації в ДНК може здійснювати сполученням кількох нуклеотидів. Порядок азотистих основ у і-РНК, що побудована відповідно до матриці ДНК визначає порядок зв’язування амінокислот у синтезованому поліпептиді. Встановлено, що кожна амінокислота кодується послідовністю трьох азотистих основ (триплетом, або кодоном).

У 1966 році розшифровано генетичний код (М. Ніренберг, С. Очоа, X. Корана).

Генетичний код ДНК має такі фундаментальні характеристики:

  • 1) триплетність (три сусідні азотисті основи (кодон) кодують одну амінокислоту);
  • 2) специфічність (кожний окремий триплет кодує лише одну певну амінокислоту);
  • 3) неперекривність (жодна азотиста основа одного кодона ніколи не входить до складу іншого кодона);
  • 4) відсутність розділових знаків (генетичний код не має «пунктуаційних позначок» між кодувальними триплетами в структурних генах);
  • 5) універсальність (даний кодон у ДНК або і-РНК визначає ту саму амінокислоту в білкових системах усіх організмів від бактерії до людини);
  • 6) надмірність (одна амінокислота часто має більш ніж один кодовий триплет);
  • 7) колінеарність (ДНК є лінійним полінуклеотидним ланцюгом, а білок — лінійним поліпептидом. Послідовність амінокислот у білку відповідає послідовності триплетів у його гені. Тому ген і поліпептид, який він кодує, називають колінеарним).
  • 8) відповідність «гени — поліпептиди» (клітина може мати стільки поліпептидів, скільки має генів).