Біологія. Практичний довідник. 9 клас
Генетичний код
Унікальність кожної клітини полягає в унікальності її білків. Клітини, що виконують різні функції, здатні синтезувати свої власні білки, використовують інформацію, що записана в молекулі ДНК. Ця інформація існує у вигляді особливої послідовності азотистих основ у ДНК і називається генетичним кодом. Μ. Μ. Гамов ще в 1954 році припустив, що кодування інформації в ДНК може здійснювати сполученням кількох нуклеотидів. Порядок азотистих основ у і-РНК, що побудована відповідно до матриці ДНК визначає порядок зв’язування амінокислот у синтезованому поліпептиді. Встановлено, що кожна амінокислота кодується послідовністю трьох азотистих основ (триплетом, або кодоном).
У 1966 році розшифровано генетичний код (М. Ніренберг, С. Очоа, X. Корана).
Генетичний код ДНК має такі фундаментальні характеристики:
- 1) триплетність (три сусідні азотисті основи (кодон) кодують одну амінокислоту);
- 2) специфічність (кожний окремий триплет кодує лише одну певну амінокислоту);
- 3) неперекривність (жодна азотиста основа одного кодона ніколи не входить до складу іншого кодона);
- 4) відсутність розділових знаків (генетичний код не має «пунктуаційних позначок» між кодувальними триплетами в структурних генах);
- 5) універсальність (даний кодон у ДНК або і-РНК визначає ту саму амінокислоту в білкових системах усіх організмів від бактерії до людини);
- 6) надмірність (одна амінокислота часто має більш ніж один кодовий триплет);
- 7) колінеарність (ДНК є лінійним полінуклеотидним ланцюгом, а білок — лінійним поліпептидом. Послідовність амінокислот у білку відповідає послідовності триплетів у його гені. Тому ген і поліпептид, який він кодує, називають колінеарним).
- 8) відповідність «гени — поліпептиди» (клітина може мати стільки поліпептидів, скільки має генів).
