Біологія. Довідник школяра та абітурієнта

Основні ознаки живого

Самооновлення — здатність організму в процесі обміну речовин та енергії забезпечувати постійність хімічного складу й будови частин організму, їх функціонування. Самооновлення відбувається шляхом заміни зношених структурних елементів — молекул, органел, клітин. Відносно стабільними є ДНК і структурні полісахариди (целюлоза). Період біологічного напівоновлення білка в печінці людини — 8-9 днів, резервного жиру — втричі більший.

Дихання (анаеробне, аеробне) — у процесі дихання вивільняється енергія для життєдіяльності організмів при розщепленні високоенергетичних сполук — вуглеводів, жирів, білків.

Живлення (автотрофне, гетеротрофне) — фізіологічний процес вбирання та засвоєння рослиною поживних речовин або процес надходження поживних речовин в організм тварин; джерело речовин та енергії.

Виділення — виведення з організму кінцевих продуктів обміну речовин — СО₂, Н₂О, NH₃, Pb, радіонуклідів, баластних речовин.

Самовідтворення (розмноження) — відтворення живими організмами нових особин. У його основі — здатність молекул ДНК до самоподвоєння перед поділом клітини й одержання дочірніми клітинами точної копії материнської ДНК — генетичного коду.

Саморегуляція (авторегуляція) — автоматичне підтримання сталого стану в біологічних системах, їх здатність зберігати свій склад і властивості на відносно постійному рівні, незалежно від змін умов середовища.

Єдність хімічного складу — живі організми складаються з тих самих хімічних елементів, що й неживі, але співвідношення їх неоднакове. У живих організмах 98 % хімічного складу припадає на чотири органогенні елементи: Карбон, Гідроген, Оксиген, Нітроген. З неорганічних сполук вагоме значення має вода, що становить у різних організмів від 60 % до 90 %. Основними речовинами організму є органічні сполуки: білки, нуклеїнові кислоти, вуглеводи, ліпіди.

Обмін речовин та енергії. Живі системи використовують зовнішні джерела енергії у вигляді їжі, світла тощо. Обмін речовин — це сукупність хімічних перетворень, що пов’язані з живленням, газообміном і виділенням. Два його процеси — асиміляція і дисиміляція — забезпечують сталість внутрішнього середовища.

Саморегуляція клітини — автоматичне включення та виключення процесів, що підтримують склад клітини за принципом зворотного зв’язку.

Саморегуляція організму — циклічний процес автоматичного підтримання життєвого стану або функцій на сталому рівні. У рослинних організмів функції регулюються за допомогою фітогормонів, а на зовнішні подразники — здебільшого зміною росту. У вищих тварин функції регулюються взаємодією нервової та гуморальної систем.

Гомеостаз — здатність живої системи підтримувати всі її властивості на певному відносно сталому рівні; забезпечує взаємодію складних процесів регуляції та координації, що включаються і виключаються в клітині автоматично.

Саморегуляція біоценозу — численність кожного виду в біоценозі регулюється внаслідок взаємного пристосування видів.

Ріст і розвиток. Ріст, як правило, пов’язаний зі збільшенням маси живої речовини. Відбувається внутрішньо за рахунок поживних речовин, одержаних у процесі живлення. Розвиток — процес формування організму або його частин та органів. Це незворотний, закономірно спрямований процес тісно пов’язаних кількісних та якісних змін особини від народження до смерті. Розрізняють індивідуальний розвиток (онтогенез) та історичний розвиток (філогенез).

Подразливість — здатність живого організму або його утворень сприймати зміни навколишнього або внутрішнього середовища та відповідати на ці зміни реакцією збудження. Живі організми реагують на електричні, хімічні, механічні, термічні подразники.

У рослин подразливість сприймається всіма клітинами, у багатоклітинних тварин — нервовою системою та органами чуттів. Збудження в рослинних і тваринних клітинах супроводжується виникненням біоелектричних потенціалів. Одним з виявів подразливості є рух органоїдів клітини, окремих тканин, органів, а також усього організму.

Рух — зміна положення в просторі всього організму або окремих його частин. Активно рухаються, в основному, тварини, деякі бактерії, водорості, статеві клітини (зооспори, сперматозоїди), активними також є ростові й тургорні рухи в рослин у формі тропізмів і настій.

Адаптація — процес пристосування організмів чи їхніх органів у процесі органічної еволюції під дією її основних факторів — мінливості, спадковості й добору.

Дискретність і цілісність становлять єдність протилежностей життя. Органічний світ цілісний, тому що становить систему взаємозв’язаних частин, і водночас він дискретний, бо складається з окремих одиниць — організмів, які теж дискретні.

Упорядкованість. Дискретні одиниці в організмі утворюють упорядковану систему, чим зумовлена добре погоджена діяльність усіх процесів, що відбуваються і в цілому організмі, і в окремих клітинах.

Упорядкованість у часі забезпечує чітку послідовність усіх процесів, які відбуваються у живих системах.