Біологія. Довідник школяра та абітурієнта

Механічні тканини

Рослини набувають міцності завдяки поєднанню живих і відмерлих тканин. У процесі еволюції виникли й диференціювались спеціальні механічні тканини: коленхіма, склеренхіма та склереїди, які забезпечують високу стійкість рослин проти поривів вітру, ударів краплин дощу, граду, тиску сніжної маси, маси гілок, листків, плодів.

Коленхіма властива молодим наростальним пагонам, черешкам листків, квітконіжкам, плодоніжкам. Вона зміцнює ці органи і не перешкоджає їх росту. Коленхіму утворюють живі клітини паренхіми. Клітини заповнені цитоплазмою, ядром, хлоропластами, мітохондріями тощо. Клітинні оболонки целюлозні й потовщуються лише по кутах і пластинках. Крізь непотовщені ділянки клітини відбувається обмін речовин між клітинами. Завдяки цьому зберігається життєвість коленхіми. Потовщення клітинних оболонок забезпечує високу міцність і пружність коленхіми.

Розміщується коленхіма по периферії органів у вигляді суцільного шару з кількох рядів клітин, окремих прошарків у паренхімі первинної кори чи біля пучків. За характером потовщення клітинних оболонок розрізняють три типи коленхіми: кутову, пластинчасту й пухку.

Кутова коленхіма має потовщення клітинних оболонок по кутах, де сходяться кілька клітин. Це найпоширеніша коленхіма в рослин.

Механічні тканини: 1 — коленхіма в пагоні бузини; 2 — склеренхіма в м’якоті груші

Пластинчасту коленхіму утворюють прямокутні клітини з тангентальним потовщенням оболонки, радіальні залишаються не потовщеними. Якщо клітинні оболонки потовщуються по кутах і тангентальних оболонках, що прилягають до міжклітинників, то утворюється пухка коленхіма.

Коленхіма може бути тимчасовою або постійною. Тимчасова коленхіма швидко руйнується, розсмоктується, роздавлюється. Постійна міститься в зрілих частинах трав’яних рослин, рідко в стовбурах деревних порід.

Склеренхіма — дуже поширена механічна тканина, що міститься в стеблах, коренях, листках, квітконіжках, плодах. Особливо характерна для органів, що припинили свій ріст у довжину. Склеренхіму утворюють щільно прилеглі прозенхімні клітини із загостреними кінцями. У процесі формування їх оболонки рівномірно потовщуються, просочуються лігніном і дерев’яніють, рідко залишаються целюлозними. Клітини втрачають живий вміст і заповнюються повітрям. Окремі клітини склеренхіми називають елементарними волокнами, а їх сукупність — технічним волокном. За походженням розрізняють первинну і вторинну склеренхіму.

Первинна склеренхіма формується із клітин прокамбію, перициклу, основної паренхіми первинної кори й провідних пучків. Вторинна є результатом діяльності камбію. За розміщенням розрізняють луб’яні волокна, які містяться в корі та деревинні волокна або лібриформ у вторинний деревині стовбура.

Склереїди формуються з апікальної або латеральної меристеми та паренхімних тканин. Оболонки клітин рівномірно потовщені, дерев’яніють, протопласти відмирають. Клітинні оболонки товсті, шаруваті з радіальними поровими каналами, за допомогою яких сполучаються між собою. Розрізняють два типи склереїд: кам’янисті та опорні клітини.

Кам’янисті клітини ізодіаметричної або витягнутої паремхімної форми мають дуже потовщені вторинні оболонки, часто просочені сполуками кальцію, завдяки чому набувають високої міцності. Трапляються в м’якоті плодів груші, айви, в корені хріну, в стеблі дуба або у вигляді суцільної тканини («кісточки») в плодах вишні, сливи, абрикоса, дерену, аличі, персика, черешні.

Опорні клітини представлені поодинокими клітинами неправильної та невизначеної форми, часто розгалуженими.

Це мертві клітини із здерев’янілими оболонками, доволі потовщеними, заповненими повітрям. Розташовані в стеблах і листках чаю, камелії, маслини, надаючи їм міцності й твердості.