Біологія. Довідник школяра та абітурієнта

Інформаційний обмін

Серед величезної різноманітності органічних сполук, які служать пластичним та енергетичним ресурсами організму, особливе місце посідають інформаційні молекули. Вони отримали таку назву, тому що містять специфічну, не властиву іншим сполукам, інформацію про ознаки та процеси, які відіграють провідну роль у житті організму, — це нуклеїнові кислоти (ДНК і РНК).

ДНК і РНК є органічними полімерами, які зберігають, копіюють і передають у поколіннях відомості про всі параметри організму. Ці відомості, зашифровані особливим біохімічним кодом, називають генетичною інформацією, а універсальний, властивий усьому живому, спосіб її кодування — генетичним кодом.

Розкриття природи ДНК і РНК як носіїв генетичної інформації породило закономірне питання: як керує організм таким великим об’ємом генетичної інформації, які механізми реалізації цієї інформації?

Другою важливою групою інформаційних молекул є білки. Висока чутливість білків до змін умов середовища (як внутрішнього, так і зовнішнього) та здатність адекватно реагувати на ці зміни розкривають важливу властивість білків як сигнальних сполук. Тому реалізація генетичної інформації, закодованої в молекулах ДНК і РНК, здійснюється за обов’язкової участі специфічних білкових молекул. Функції цих сполук настільки своєрідні й унікальні, що їх перетворення можна розглядати як особливий інформаційний обмін.

Цікаво, що інформаційний обмін лежить в основі існування окремих клітин, тканин, організмів, популяцій і біоценозів, формуючи екологічні системи нашої планети.

Отже, важливою відмінністю живих організмів від неживої природи полягає в тому, що вони являють собою відкриті системи, здатні до самовідтворення та розмноження, які обмінюються із зовнішнім середовищем речовиною, енергією та інформацією.