Біологія. Довідник школяра та абітурієнта
Особливості селекції тварин
Особливостями тварин, які створюють труднощі в селекції, є:
- 1) складний геном і нечисленне потомство;
- 2) тваринам властиве статеве розмноження;
- 3) наявність статей, у яких певні ознаки можуть не проявлятися;
- 4) більшість тварин мають статеві хромосоми;
- 5) для тварин властиве внутрішнє запліднення.
Добір і підбір тварин
Уся різноманітність сучасних порід домашніх тварин є результатом методичного творчого добору, проведеного людиною. Мета добору — вибір найкращих за продуктивними й спадковими якостями та вибраковування особин, які не відповідають поставленим вимогам. Існують різні способи добору тварин: за індивідуальними властивостями (продуктивність, екстер’єр, конституція), походженням (якість предків) і якістю потомства. Розрізняють добір масовий, коли із стада відбирають велику групу особин за їх ознаками, та індивідуальний, за якого добирають найкращих тварин за якістю потомства. Масовий добір застосовують у стадах корів м’ясної худоби, у великих отарах овець, коли неможливо встановити походження тварин і здійснити комплексну оцінку маток. Масовий добір хоча і простий за формою, але малоефективний, тому що продуктивність тварин зростає повільно, племінні якості не покращуються.
У племінних господарствах, де налагоджено зоотехнічний облік тварин за походженням, продуктивністю, якістю потомства, здійснюють індивідуальний добір тварин за комплексом ознак. Основні ознаки добору такі: продуктивність (кількість та якість продукції, економічні показники); конституція тварин, визначена за екстер’єром; племінна цінність — здатність передавати потомству спадкові ознаки (якості) предків. Другорядними, або опосередкованими, ознаками добору служать особливості статури тіла до тієї чи іншої продуктивності. Добір може бути ефективним у тому разі, коли для тварин створені певні умови годування й утримання.
Підбір — це цілеспрямована система спарювання тварин, спрямована на їх якісне вдосконалення. Мета підбору: знання конкретних спадкових особливостей тварин, які спарюються; можливість їх поєднання; передбачення отриманих результатів.
Основні принципи підбору пар: оцінка маточного поголів’я, виявлення його цінних якостей і вад, групування маток за класами та накреслення наявних в них ознак, які необхідно зберегти й покращити, а які усунути. З урахуванням цих вимог до маток підбирають певного плідника.
Схрещування тварин
Схрещування — це спарювання тварин, які належать до різних порід. Залежно від мети розведення застосовують різні види схрещування: відтворювальне (заводське), поглинальне (перетворювальне); ввідне («прилиття крові»), промислове й перемінне.
Відтворювальне, або заводське, схрещування. За такого схрещування прагнуть створити породу, яка поєднує в собі ознаки вихідних порід і володіє рядом нових якостей. Це схрещування на законних обставинах називають породоутворенням. Воно є найбільш складним. Відтворювальне схрещування розділяють на просте, коли в якості вихідних порід використовують дві породи, й складне, в якому беруть участь три та більше порід.
Поглинальне, або перетворювальне, схрещування. За такого схрещування протягом кількох поколінь місцеву низькопродуктивну породу перетворюють у високопродуктивну, заводську. Поглинальне схрещування буває двох видів: просте, коли в якості покращувальної використовують одну породу й складне, за якого використовують 2-3 породи.
Промислове схрещування. Схрещування тварин декількох порід для отримання й використання помісей першого покоління називають промисловим. Таке схрещування дозволяє використовувати явище гетерозису. Промислове схрещування буває двох видів: просте і складне. За простого схрещування маток однієї породи покривають плідником другої породи, потомство використовують для господарських цілей (двопорідне схрещування). У складному промисловому схрещуванні беруть участь три породи й більше. Промислове схрещування широко застосовують під час розведення усіх видів сільськогосподарських тварин.
Перемінне схрещування за своїм завданням збігається з промисловим, його основною метою є максимальне використання найкращих особливостей помісей першого покоління. На відміну від промислового, за перемінного схрещування частину маток залишають на плем’я, щоб отримати від них декілька поколінь тварин. У кожному новому поколінні до маток прикріплюють плідників другої породи. Перемінне схрещування буває двопорідним і трипорідним. За двопорідного — чистопорідних плідників спарюють з матками-помісями, які мають 1/2 або 1/4 частини крові тієї самої породи, й у кожному поколінні змінюють плідника та його породу. Таким чином, кожне нове покоління є першим, а це дозволяє зберегти явище гетерозису в низці поколінь. У цьому головна перевага перемінного схрещування перед промисловим. За трипорідного схрещування плідників спарюють з матками, які мають усього 1/8 частки крові тієї породи, до якої належить плідник. Це дає можливість одержувати виражений гетерозис і закріпити його в декількох поколіннях.
Ввідне схрещування («прилиття крові»). Такий вид схрещування застосовують для подальшого вдосконалення продуктивних і племінних якостей наявної заводської породи або створення нової. Сутність ввідного схрещування полягає в тому, що чистопорідних маток заводської породи спарюють зі спеціально дібраними за типом плідниками іншої заводської породи, котра має низку більш цінних ознак, яких замало в поліпшуваній породі. Спочатку проводять разове спарювання маток поліпшуваної породи з биками другої породи, взятої для «прилиття крові». Потім отримують кілька поколінь від поворотного схрещування помісей з биками основної породи. Тварини, що мають 7/8 і 15/16 часток крові породи, яку покращують, стають типовими і набувають її ознак. Ввідне схрещування застосовували для поліпшення майже всіх сучасних порід.
Гібридизація — це схрещування тварин, які належать до різних видів або навіть родів. Потомство, отримане від міжвидового схрещування, називають гібридами, або бастардами. Основним завданням цього методу схрещування є залучення до матеріальної культури людини цінних диких і напівдиких форм тварин. За гібридизації зіштовхуються зі значними труднощами. Головні з них — несхрещуваність окремих видів, а також часткова або повна безплідність гібридів.
Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України