Біологія. Довідник школяра та абітурієнта

Організація генотипу в різних груп організмів

Генотип — сукупність усіх генів клітини, локалізованих у ядрі (хромосомах) або в різних реплікуючих структурах цитоплазми (пластидах, мітохондріях, плазмідах). Це спадкова основа організму, єдина система генів, що взаємодіють, а тому вияв кожного гена залежить від його генетичного середовища. Генотип — носій генетичної інформації, контролює формування всіх ознак організму, тобто його фенотипу.

Різноманітність генів

Структурні гени — несуть інформацію про послідовність амінокислотних залишків у білку.

Регуляторні гени — контролюють і регулюють процеси біосинтезу білка.

Повторювальні гени — один і той же ген багато разів повторюється.

Ген летальний — ген, що викликає загибель організму. Бувають домінантні й рецесивні летальні гени.

Ген мутаційний — ген, у якому відбулися перебудови або порушення порядку розташування нуклеотидів, тобто мутація.

Ген-мутатор — ген, що збільшує частоту мутацій інших незалежних генів. Може бути домінантним або рецесивним.

Гени позахромосомні — у прокаріот гени, які входять до складу автономно реплікуючих в цитоплазмі молекул ДНК-плазмід, в еукаріот — гени, які входять до складу мітохондрій, пластид або симбіонів і контролюють цитоплазматичну спадковість.

Гени-супресори — гени, здатні пригнічувати фенотипний прояв мутацій в інших генах.

Гени, зчеплені зі статтю — гени, локалізовані в статевих хромосомах; їх спадкування залежить (наприклад, у випадку Х-зчеплення генів) від напрямку схрещування.

Ген-оператор — ген, який розташований поряд зі структурними генами і взаємодіє з ними, то стимулюючи, то пригнічуючи їхню активність.

Ген основної дії — ген, що визначає розвиток тієї чи іншої ознаки, дія якого виявляється шляхом схрещування.

Гени кросоверні — гени, які зазнали кросинговеру із хромосомами.

Гени-модифікатори — гени, ефект впливу яких на ту чи іншу ознаку невеликий і його неможливо виявити шляхом схрещування.

Ген гіпостатичний — ген з пари неалельних епістатично взаємодіючих генів, прояв якого пригнічує дія іншого (епістатичного) гена пари.

Ген епістатичний (інгібітор) — ген з пари неалельних епістатично взаємодіючих генів, своєю дією пригнічує прояв іншого (гіпостатичного) гена пари.