Біологія. Довідник школяра та абітурієнта

Плацента

Плацента — провізорний орган, за допомогою якого встановлюється зв’язок зародка з організмом матері. Плацента має дві складові частини — материнську та плодову.

Материнська частина плаценти утворена слизовою оболонкою матки в ділянці вростання в неї ворсинок хоріона плода. Це так звана основна відпадна (децидуальна) оболонка.

Децидуальна (відпадна) оболонка утворюється на всій довжині ендометрію, але найшвидше розвивається в ділянці імплантації. На кінець другого тижня ендометрій цілком трансформується в децидуальну оболонку, в якій виділяють губчасту (спонгіозну) й компактну зони. У складі децидуальної оболонки виділяють ще пристінкову відпадну оболонку, вільну від хоріальних ворсинок, а також сумчасту відпадну оболонки, що відмежовує зародок від порожнини матки. Материнська частина плаценти сформована основною відпадною оболонкою, в якій розрізняють базальну пластинку і сполучнотканинні септи, які з’єднують її з дитячою частиною, а також лакуни, що заповнені материнською кров’ю. У базальній пластинці ендометрію є значна кількість децидуальних клітин, які мають значні включення глікогену.

На поверхні базальної пластинки та стінках лакун локалізується аморфна субстанція, яка відіграє вагому роль у забезпеченні імунологічного гомеостазу в системі мати — плід. Частина основної відпадної оболонки, яка розміщена між розгалуженим і гладким хоріоном по краю плацентарного диска, щільно зростається з хоріоном і формує замикальну пластинку, що не допускає витікання крові з лакун у порожнину матки.

Плодова частина плаценти утворена ворсинчастим хоріоном. У ньому виділяють хоріальну пластинку та хоріальні ворсинки. У хоріальній пластинці розрізняють одношаровий епітелій та сполучну тканину. Процес формування плаценти людини протікає найбільш інтенсивно з 3-го до 6-го тижня ембріогенезу й завершується на 3-му місяці пренатального періоду. Цей період має назву плацентація та є другим критичним періодом у житті зародка. Гемохоріальний (плацентарний) бар’єр, відмежовує кров матері від крові плода. До складу плацентарного бар’єру входять: ендотелій і базальна мембрана капіляра плода → сполучна тканина хоріальної ворсинки, що оточує капіляри → базальна мембрана цитотрофобласта → синцитіотрофобласт → фібриноїд Лангганса. Гемоплацентарний бар’єр забезпечує захист організму зародка від багатьох шкідливих чинників, що можуть потрапити з крові матері до плода. Однак необхідно пам’ятати, що плацентарний бар’єр проникливий до алкоголю, нікотину, наркотиків та багатьох ліків, тому вживання вагітним жінкам зазначених вище речовин потрібно уникати. Функції плаценти: трофічна екскреторна, захисна, орган імунологічного захисту, а також ендокринна функція (виробляється хоріальний гонадотропін, прогестерон, соматотропін).

Пуповина утворена сполучною тканиною, у середині якої проходять магістральні судини (дві артерії та одна вена), що забезпечують кровообіг між організмом плода й плацентою.

Будова плаценти

У пуповині є залишки жовткового стебельця, а також алантоїса. Основну масу пуповини становить слизова сполучна тканина (вартонові драглі), в якій є значна кількість гіалуронової кислоти. Слизова тканина зумовлює пружність пупкового канатика й неспадання судин пуповини, що забезпечує безперервний зв’язок між організмом матері й плода. Пуповина зверху вкрита одношаровим кубічним амніотичним епітелієм.