Біологія. Довідник школяра та абітурієнта

Обдарованість. Здібності

Обдарованість — індивідуальна потенційна своєрідність задатків людини, завдяки яким вона може досягти значних успіхів у певній галузі діяльності. Обдарованість — це вияв природних можливостей організму людини, що значно перевищують середній рівень. Біологічною основою обдарованості є особливості будови та функціональні властивості головного мозку й окремих його аналізаторів. Необхідні для розвитку обдарованості природні задатки самі по собі не визначають її. Обдарованість розвивається в процесі засвоєння індивідом духовних та інших надбань людства, його творчої діяльності. Обдарованість може виявлятися в різних видах діяльності та в різні періоди розвитку людини.

Критеріями обдарованості є рання мова, допитливість, енергійність, самостійність, відмінна пам’ять, висока концентрація уваги. Розрізняють обдарованість технічну, наукову, поетичну, художню, артистичну та ін. Високий ступінь спеціальної обдарованості називають талантом. Говорять також про загальну обдарованість, маючи на увазі особливості людей, що виявляють здібності до різних галузей діяльності.

Здібності — стійкі індивідуальні психічні властивості людини, які є необхідною внутрішньою умовою її успішної діяльності. Вони виявляються в тому, як людський індивід учиться, набуває певні знання, уміння й навички, освоює певні галузі діяльності, включається в творче життя суспільства. Природною основою здібностей є задатки. Визначальним у розвитку здібностей є умови життя та взаємодія з навколишнім середовищем. Здібності людини розвиваються у процесі засвоєння нею суспільного досвіду, виховання й навчання, трудової діяльності.

Здібності поділяють на загальні — такі, що виявляються у всякій діяльності, та спеціальні, характерні для певних її видів (математичні, технічні, музикальні, художні тощо). Кожна здібність становить складну синтетичну якість людини, в якій поєднуються окремі психічні властивості (чутливість, спостережливість, особливості пам’яті, уяви, мислення та ін.).

Є різні ступені розвитку здібності, на кожному з них виявляються й значні індивідуальні відмінності. Важливим чинником розвитку здібностей є стійкі спеціальні інтереси вивчення змісту якоїсь галузі діяльності людини. Високий рівень розвитку загальних або спеціальних здібностей характеризують як загальну чи спеціальну обдарованість.