Біологія. Довідник школяра та абітурієнта

Особистість

Особистість — це цілісна людська індивідуальність у єдності її природних і соціальних якостей.

Індивідуальність — це унікальне своєрідне поєднання психологічних особливостей людини, що зумовлює її відмінність від інших людей. Кожна людина є неповторною особистістю, яка має індивідуальні показники фізіологічних процесів і психічної діяльності. Народившись як індивід, людина завдяки спілкуванню поступово засвоює соціальний досвід людства, приєднується до системи суспільних відносин та розвивається як особистість. Біологічною основою розвитку особистості є спадковість, становлення якої залежить від умов середовища. Відмінності психофізіологічних процесів визначаються особливостями будови та функцій великого мозку, розмірами нервових центрів кори, кількістю нейронів, особливостями будови та функцій аналізаторів.

Соціальною основою розвитку особистості є: праця, суспільний спосіб життя, мова й мислення. Особистість формується лише з виникненням свідомості та самосвідомості. Біологічною основою психологічної індивідуальності людини є:

• 1) типи нервових процесів (гальмування і збудження) та їх взаємодія, що зумовлює певний тип нервової системи;
• 2) функціональна спеціалізація півкуль;
• 3) типи темпераменту.

Морфологічно психологічна індивідуальність проявляється в неоднаковому ступені розвитку нервових центрів півкуль великого мозку. Функціонально індивідуальність визначається силою, рухливістю й зрівноваженістю нервових процесів, спеціалізацією півкуль головного мозку. Індивідуальність людини проявляється психічними особливостями таких складових компонентів, як нахили, інтереси, темперамент, характер, потреби.

Система стійких компонентів, які характеризують найактивніші сторони особистості, є структурою особистості. Найбільшої популярності набула структура особистості К. Платонова, в якій виділяють чотири підструктури:

• 1) подструктура спрямованості (охоплює систему ставлення до людей і до самого себе, до праці та моральної якості людини);
• 2) подструктура соціального досвіду (знання, уміння, навички, набуті через навчання та виховання);
• 3) подструктура форм відображення (охоплює індивідуальні особливості окремих психічних процесів);
• 4) біологічно обумовлена подструктура (індивідуальні типологічні особливості, які визначаються типом ВНД, домінантністю півкуль і типом темпераменту, а також статеві та вікові особливості).

Будь-який тип поведінки людини розвивається у межах генетично визначеної норми реакції (спадковість), але конкретна його реалізація визначається умовами середовища, навчанням і вихованням (соціальні чинники).