Біологія. Довідник школяра та абітурієнта
Емоції
Емоції — це психічні реакції, що виникають у відповідь на дію подразників і виконують функцію оцінки діяльності людини та її результатів. Емоції виникають як узагальнені чуттєві реакції у відповідь на сигнали, які зумовлюють певні зміни у фізіологічному стані організму. Емоції — це одна з форм відображення мозком об’єктивної дійсності, коли домінує суб’єктивний характер психічного процесу.
Кожний прояв емоцій супроводжується активацією нервової системи, появою в крові гормонів (напр., адреналіну) і змінами діяльності фізіологічних систем організму. Фізіологічна основа емоцій — процеси, які є наслідком взаємодії кори, нервових центрів проміжного мозку і підкіркових структур лімбічної системи. Характер емоцій визначається потребами організму в цей момент і можливостями їх задоволення. Емоції — це яскраво виражене особисте ставлення людини до навколишньої дійсності й до себе. В емоціях розрізняють два аспекти: суб’єктивний, який проявляється переживаннями — тривогою, пристрастю, люттю, задоволенням тощо, та об’єктивний, для якого характерна крайня напруга всіх фізіологічних систем організму. Зміни у діяльності вегетативних систем настільки великі, що їх називають «вегетативною бурею». Ця «буря» проявляється різким підвищенням діяльності серцево-судинної, дихальної, м’язової систем; у цей час блокуються механізмами стомлення, активуються процеси катаболізму й гальмуються процеси анаболізму.
Емоції виникають тоді, коли людина не знає про свої можливості щодо усунення небезпеки або задоволення потреб. Для досягнення будь-якої мети необхідні три фактори: інформація, енергія і час. Оскільки всяка новина приховує у собі невідомість, тобто дефіцит інформації, то ступінь емоційної напруги буде залежати від ступеня обізнаності (інформації) про характер події (небезпеки), про внутрішні можливості (запас енергії), необхідні для її подолання, і про запас часу як на підготовку для боротьби, так і на саму боротьбу. Що менший обсяг інформації, котра необхідна для вирішення проблеми, то більший ступінь емоційної напруги.
Розрізняють чотири ступені емоційної напруги людини. Перший характеризується підвищенням уваги, мобілізацією інтелектуальних і фізичних ресурсів організму. У момент емоційного підйому особливо гостро сприймаються впливи навколишнього середовища. У людини з’являється натхнення, радість творчості. Другий ступінь називають стенічними негативними емоціями, коли спостерігається максимальна мобілізація ресурсів організму. Психологічно другий ступінь проявляється станом обурення, гніву, люті. Третій ступінь астенічних негативних емоцій виникає тоді, коли для подолання перешкоди, вирішення проблеми необхідно значно більше сил і часу, ніж є в організмі. Психологічний прояв цієї стадії — відчуття жаху, нудьги. При цьому знижуються інтелектуальні і енергетичні ресурси організму, імунологічний захист. Четвертий ступінь — невроз, розлад регуляторних механізмів (захворювання). У чистому вигляді ступені емоційної напруги трапляються доволі рідко. Завжди спостерігають перехідні стадії.
Розрізняють емоції нижчі й вищі. Нижчі емоції пов’язані із задоволенням біологічних потреб організму й спрямовані на підтримання гомеостазу, самозахисту та інстинктів. Вищі емоції виникають лише у людини і пов’язані із задоволенням особистих та соціальних потреб — інтелектуальних, моральних, естетичних. Вищі емоції розвиваються на базі свідомості й тому здійснюють гальмівний контрольний вплив на нижчі емоції. Задоволення нижчих емоцій викликає позитивні відчуття (радість), які залежать від мотивації: що краще вона була виражена, то вони сильніші.
