Біологія. Довідник школяра та абітурієнта

Сприйняття (сприймання)

Сприйняття — це відображення предметів і явищ об’єктивного світу, що діють у даний час на органи чуття людини. Сприйняття — психофізіологічний процес, який забезпечує чуттєве відображення в мозку людини предметів і явищ навколишнього світу в цілому, а не окремих їхніх властивостей. Сприйняття є основою для процесів уявлення та конкретного мислення. Його фізіологічну основу становлять нервові зв’язки, які утворюються в корі півкуль великого мозку під час дії на органи чуття об’єктів середовища. Сприйняття можна тренувати. Основними властивостями сприйняття є активність, цілісність, структурність, осмисленість, вибірковість. На відміну від відчуттів, що відображають лише окремі властивості або якості речей матеріального світу, сприйняття дає їхній цілісний образ. Процес переходу від відчуттів до сприйняття — це перехід до складнішого відображення. Сприйняття є не сумою відчуттів, а синтезом відчуттів та досвіду людини. Воно пов’язане із взаємодією ряду аналізаторів, серед яких найважливіший — зоровий, слуховий, кінестетичний. Залежно від ступеня організації виділяють організовані (спостереження) та неорганізовані сприйняття, а залежно від форм відбиття у свідомості — сприйняття простору, сприйняття руху та сприйняття часу. У людському сприйнятті значне місце посідають мовні зв’язки, що відбиваються в назві об’єкта, його узагальненні, пізнаванні й розумінні. Діяльність людини — найважливіший критерій того, чи правильно вона сприймає дійсність. Сприйняття є активним процесом, а не дзеркальним, пасивним відображенням і відіграє важливу роль у пізнанні об’єктивного світу, є чуттєвою основою абстрактно-логічного мислення, формування понять. Сприйняття характеризується індивідуальними особливостями, що виявляються у точності, швидкості й повноті відображення об’єкта, співвідношенні в цьому процесі аналізу й синтезу, образних, раціональних та емоційних його компонентів.