Біологія. Довідник школяра та абітурієнта

Будова статевих органів

Здійснення функції розмноження забезпечує статева система — чоловіча й жіноча, кожна з яких утворена внутрішніми та зовнішніми статевими органами. Їх діяльність регулюють передня частка гіпофіза та нервова система. (табл. 64).

Будова чоловічої статевої системи. До внутрішніх статевих органів належать чоловічі статеві залози (яєчка), придатки яєчок, сім’явиносні шляхи (протоки) та придаткові статеві залози (сім’яні міхурці, простата, цибулино-сечівникова залоза). До зовнішніх статевих органів відносять мошонку і статевий член (пеніс).

Яєчко — парна статева залоза овальної форми. Зовні вона вкрита щільною білковою оболонкою, а всередині розподілена сполучнотканинними перегородками на частинки (до 300 у кожному яєчку). У кожній часточці містяться звивисті сім’яні канальці. З епітеліальних клітин, які утворюють їх внутрішню стінку, утворюються чоловічі статеві клітини — сперматозоїди. Просуваючись по сім’яних канальцях, вони дозрівають. Між звивистими канальцями розташована сполучна тканина з особливими клітинами, які виробляють чоловічі статеві гормони (зокрема, тестостерон). Гормони впливають на ріст статевих органів, розвиток статевих клітин і вторинних статевих ознак.

Протоками статевих залоз сперматозоїди надходять до придатків, які прилягають до заднього краю яєчок. Секрет придатків забезпечує живлення і рухливість чоловічих гамет. У придатках сперматозоїди зберігаються, змішуються з їхнім секретом. Яєчка та їхні придатки розташовані в мошонці — шкірному мішечкоподібному органі, поділеному перегородкою на дві камери. В них напередодні або відразу після народження хлопчика опускаються сформовані в черевній порожнині яєчка. У мошонці температура приблизно на 2-3 °С нижча за внутрішню температуру тіла. Кожне яєчко підвішене у мошонці на сім’яному канатику, в якому проходять сім’явиносна протока, кровоносні й лімфатичні судини, нерви. Від придатків яєчка відходять сім’явиносні протоки, які, з’єднуючись із протоками сім’яних міхурців, утворюють сім’явипорскувальну протоку.

У сім’яних міхурцях (парних залозах), які розташовані по боках від сім’явиносних проток, утворюється рідкий секрет, який підтримує рухливість гамет. Права й ліва сім’явипорскувальні протоки, з’єднуючись між собою, проходять у товщу простати (передміхурової залози) і відкриваються у сечівник (уретру).

Простата — непарна залоза, яка охоплює верхню частину сечівника. Її рідкий секрет забезпечує рух сперматозоїдів, а також процес сім’явипорскування. Окрім цього, м’язи залози стискають сечівник, запобігаючи змішуванню сечі та сперми.

Цибулино-сечівникова залоза — парна залоза, яка розташована позаду сечівника. Її вивідні протоки відкриваються в порожнину сечівника. Слизоподібна рідина, яка виділяється залозами, змішується із сім’яною рідиною у сім’явипорскувальній протоці.

Тягучий слиз нейтралізує кислу реакцію сечі, готуючи сечівник до викиду через нього сперми, якій притаманна лужна реакція.

Виведення назовні сперми забезпечує статевий член (пеніс) — непарний статевий орган, у якому розрізняють корінь, тіло й головку. Він утворений одним губчастим і двома печеристими тілами. Печеристі тіла складаються з численних порожнин, у стінках яких є кровоносні судини. Під час збудження вони наповнюються кров’ю, статевий член стає твердим і збільшується в розмірах, що забезпечує коїтус. Цей стан напруження пеніса називають ерекцією. Статевому збудженню сприяють закінчення нейронів на головці пеніса. Шкіра статевого члена утворює складку (крайню плоть), що прикриває головку, на верхівці якої відкривається зовнішній отвір сечівника. На внутрішній поверхні головки розташовуються сальні залози. Секрет цих залоз виділяється і змащує поверхню головки.

Будова жіночої статевої системи. До внутрішніх статевих органів жінки належать яєчники, маткові труби, матка і піхва, які розташовані в нижньому відділі черевної порожнини.

Яєчники — парні статеві залози овальної форми, які розташовані по обидва боки від матки. Власною зв’язкою кожний яєчник прикріплений до матки. Яєчники складаються із зовнішнього і внутрішнього шарів, оточених товстою білковою оболонкою. У зовнішньому (кірковому) шарі розташовані фолікули — міхурці, у яких відбувається утворення яйцеклітин. Жіноча статева клітина у фолікулі може перебувати на різних стадіях розвитку. Під час її росту й дозрівання відповідно збільшується в розмірах і фолікул. Руйнуючись, він перетворюється на жовте тіло — тимчасову ендокринну залозу. У внутрішньому (мозковому) шарі, утвореному сполучною тканиною, містяться кровоносні судини й нерви. У яєчниках утворюються не лише яйцеклітини, а й статеві гормони, які впливають на розвиток гамет, статевих органів жінки й усього жіночого організму. Одні статеві гормони утворюються у фолікулах (естрадіол), інші — у жовтому тілі яєчників (прогестерон).

Маткова труба — парний трубчастий орган. Одним кінцем кожна труба з’єднана з маткою. Другий кінець має розширення (лійку) і відкривається у черевну порожнину поблизу яєчника. Внутрішня поверхня маткової труби вистелена миготливим епітелієм. Краї лійки оточені пальцеподібними торочками. Завдяки їхнім рухам і рухам війок миготливого епітелію яйцеклітина з черевної порожнини потрапляє до маткової труби, де і відбувається запліднення.

Матка — непарний порожнистий м’язовий орган, який зв’язками прикріплений до стінок черевної порожнини. Її основна функція пов’язана з виношуванням плоду під час вагітності. Стінки матки товсті, утворені трьома оболонками: зовнішньою сполучнотканинною, середньою м’язовою і внутрішньою слизовою, багатою на кровоносні судини. Грушоподібної форми матка має верхню випуклу частину — дно, середню — тіло і звужену нижню частину — шийку. Шийка — канал, який сполучає матку з піхвою. Під час пологів шийка матки розширюється, щоб через неї могла пройти дитина.

Піхва — це м’язова трубка завдовжки 10 см. Верхнім кінцем вона зв’язана з шийкою матки, а нижнім — із зовнішніми статевими органами. Піхва утворена м’язовою і слизовою оболонками. Залози слизової оболонки виділяють бактерицидну змащувальну речовину.

До зовнішніх статевих органів жінки належать великі й малі соромітні губи та клітор, що розміщений між ними.

Вважають, що й молочні залози належать до парних зовнішніх статевих органів жінки. У них утворюється молоко в період вигодовування немовлят.

Великі соромітні губи — це парні товсті складки шкіри, які з обох боків обмежують соромітну щілину. Попереду від них завдяки розростанню жирової тканини розташоване підвищення — лобок. Між великими соромітними губами розташовані малі соромітні губи, між якими є невеликий простір — переддвер’я піхви, спереду обмежений клітором — невеликим органом, який утворений печеристими тілами і здатний до ерекції. У переддвер’я піхви відкриваються зовнішній отвір сечовидільного каналу й отвір піхви, який у незайманих жінок прикритий складкою слизової оболонки — дівочою плівою, яка після першого статевого акту руйнується. Протоки великих і малих залоз відкриваються у переддвер’я піхви, виділяють слиз, який змащує вхід до піхви, що полегшує введення до неї пеніса під час статевого акту.