Біологія. Довідник школяра та абітурієнта
Будова серця
Серце — м’язовий порожнистий орган конусоподібної форми (табл. 62). Розширену частину серця називають основою, а звужену — верхівкою. Серце міститься у грудній порожнині у нижньому відділі попереднього середостіння на сухожилковому центрі діафрагми між правою та лівою плевральними порожнинами. Серце оточене навколосерцевою сумкою — перикардом. Відносно грудної клітки серце розміщене між тілом III грудного хребця і V лівим міжреберним проміжком. Верхівкою серце спрямоване вниз, а основою — вгору. Маса серця становить 250-360 г і залежить від маси тіла людини. Розмір серця приблизно дорівнює розмірові складеної кисті руки (тобто кулака).
Серце має дві поверхні: передньоверхню опуклу — грудинно-реберну й задньо-нижню плоску — діафрагмальну. Обидві поверхні переходять одна в одну заокругленими краями, при цьому правий край загострений, а лівий — тупий, округлий. На поверхні серця пролягають три борозни — одна вінцева, яка проходить між передсердями й шлуночками, та дві (передня й задня) міжшлуночкові, які відділяють шлуночки один від одного.
Порожнина серця має чотири камери, а саме: праве передсердя, правий шлуночок, ліве передсердя, лівий шлуночок. Передсердя відділяється одне від одного між передсердною перегородкою, а шлуночки — міжшлуночковою перегородкою. Кожне передсердя з’єднується з шлуночком передсердно-шлуночковим отвором. Стінка серця складається з трьох оболонок: зовнішньої — перикарда, середньої — міокарда та внутрішньої — ендокарда.
Перикард за будовою поділяють на серозний та волокнистий. Серозний перикард, або епікард, є вісцеральним листком серозної оболонки, який утворює зовнішню оболонку серця. Вона у ділянці основи серця окутує його та має назву парієнтального листка серозної оболонки, або волокнистий перикард. Між волокнистим і серозним перикардом є порожнина з невеликою кількістю серозної рідини.
Міокард — середня оболонка у ділянці передсердь — складається з двох шарів: зовнішнього — колового (циркулярного), спільного для обох передсердь (правого й лівого), та внутрішнього — поздовжнього, окремого для кожного передсердя. Міокард шлуночків складається з трьох шарів. Поверхневий і глибокий є спільними для обох шлуночків. Волокна поверхневого шару починаються від основи шлуночка, спускаються косо вниз, окутують верхівку шлуночка та переходять у його поздовжній внутрішній шар. Між двома поздовжніми шарами м’язів лежить кільцевий шар м’язів, окремий для кожного шлуночка. Міокард, найтовщий шар серця, утворює сосочкові м’язи, які рельєфно виступають у порожнину шлуночків.
Ендокард вистеляє внутрішню поверхню серця й утворений ендотелієм, який лежить на товстій базальній мембрані. Під нею міститься сполучнотканинний шар з еластичними й гладенькими м’язовими волокнами, що тісно прилягає до м’язової оболонки.
Праве передсердя. Зверху у нього відкривається отвір верхньої порожнистої вени, а знизу — отвір нижньої порожнистої вени; під нею є отвір венозної пазухи, в яку збирається кров від стінок серця, а також кілька отворів найменших серцевих вен. На міжпередсередній перегородці є овальна ямка. Зліва, спереду передсердя розміщена додаткова порожнина трикутної форми — праве вушко серця. На стінках правого передсердя і правого вушка виступають підвищення — гребінчасті м’язи. Внизу праве передсердя сполучається правим передсердно-шлуночковим отвором з правим шлуночком.
Правий шлуночок лежить нижче правого передсердя. Внутрішня стінка його покрита м’язовими виступами й перекладками, які утворюють сосочкові м’язи. Три з них мають конусоподібну форму. Передсердно-шлуночковий отвір закривається передсердно-шлуночковим (тристулковим) клапаном, який складається з трьох стулок, утворених складками ендокарда. Стулки клапана сухожилковими струнами сполучаються з конусоподібними м’язовими сосочками. Коли кров із передсердя нядходить у шлуночок, передсердно-шлуночковий клапан щільно закриває передсердно-шлуночковий отвір, сухожилкові струни напружуються і стулки клапана не вивертаються у передсердя, при цьому кров не потрапляє у зворотному напрямку, тобто назад у передсердя. Вгорі зліва у правому шлуночку є отвір легеневого стовбура. На межі правого шлуночка й отвору легеневого стовбура є клапан, який складається з трьох півмісяцевих заслінок, що пропускають кров у напрямку від шлуночка у легеневий стовбур. У момент переходу крові з шлуночка у легеневий стовбур (легенева артерія) півмісяцеві заслінки наповнюються кров’ю на зразок кишень і щільно закривають вхід у легеневий стовбур, не даючи можливості крові повертатися назад до шлуночка.
Ліве передсердя лежить позаду правого, його додаткову порожнину називають лівим вушком. На верхній поверхні ліве передсердя має чотири отвори легеневих вен. Внутрішня поверхня передсердя гладенька, лише у ділянці вушка містяться гребінчасті м’язи. Ліве передсердя з лівим шлуночком сполучається лівим передсердно-шлуночковим отвором.
Лівий шлуночок лежить нижче лівого передсердя, на межі з яким є передсердно-шлуночковий або мітральний клапан, дві стулки якого мають зубчасті краї. Вся внутрішня поверхня шлуночка покрита м’язовими виступами у вигляді перекладок, від яких починаються два сосочкових м’язи. Ці м’язи більші й масивніші, ніж у правому шлуночку, від них до стулок клапана відходять сухожилкові нитки. Праворуч угорі є отвір аорти, який закривається трьома півмісяцевими заслінками, що утворюють клапан аорти (півмісяцевий). Стулки клапана міцніші й товщі, ніж у легеневому стовбурі, що зумовлено більшим тиском крові в аорті порівняно з легеневим стовбуром. Функціонує цей клапан аорти так як і клапан легеневого стовбура. У товщі міокарда міститься міцний сполучнотканинний скелет серця, представлений фіброзними кільцями, розміщеними між обома передсердями й шлуночками у місцях локалізації стулкових клапанів. Такі ж кільця є й у ділянці півмісяцевих клапанів легеневого стовбура та аорти. Від скелета серця беруть початок м’язи передсердь і шлуночків. Скелет серця забезпечує ізольоване скорочення м’язів передсердь і шлуночків, а також зміцнює стінку серця. До складу м’язів серця входять атипові волокна, у саркоплазмі яких є невелика кількість міозитів. На вигляд вони світлі, навколо них багато нервових клітин і безм’якушевих волокон. Такі утворення мають назву провідної системи серця.
Провідникова система серця утворена спеціальними вузлами й волокнами. Основним серед вузлів є пазушно-передсердний, що лежить у міокарді правого передсердя під епікардом між отвором верхньої порожнистої вени й правим вушком серця (вузол Кейта-Флека). Його волокна розгалужуються у м’язах передсердя, опускаються вниз міжпередсердною перегородкою до її нижньої частини, де лежить передсердно-шлуночковий вузол (Ащофа-Тавара). Від цього вузла волокна опускаються вниз у міжшлуночкову перегородку, де й утворюють передсердно-шлуночковий пучок (пучок Гісса). Пучок у нижній частині поділяється на праву та ліву ніжки, галузяться й утворюють м’язові волокна Пуркіньє. Вузли провідникової системи — це автономна нервова система серця, яка функціонально з’єднує всі відділи й забезпечує автоматизм його роботи. Але що вищого еволюційного рівня досяг організм, то більшу роль бере на себе центральна іннервація серця, яка й регулює роботу провідникової системи (передусім синусно-передсердного вузла).
Судини серця (табл. 62). Від висхідної частини аорти починаються дві вінцеві артерії серця — права й ліва, що лежать у вінцевій борозні. Права вінцева артерія від вінцевої борозни спускається задньою міжшлуночковою борозною й утворює задню міжшлуночкову артерію серця. Ліва вінцева артерія утворює передню міжшлуночкову артерію. Кожна з міжшлуночкових артерій живить ту частину серця, в якій вона розгалужується: права — праву половину, а ліва — ліву. Обидві артерії розгалужуються на міжшлуночкові гілки, у ділянці верхівки серця вони анастомозують між собою й живлять оболонки серця. Всі артерії серця супроводжуються венами, які розміщуються поряд з артеріями. Частина вен відкривається дрібними отворами у праве передсердя. Інші вени більшого діаметра вливаються у венозну пазуху, що у вінцевій борозні серця на задній її поверхні, а далі — у передсердя на нижній його стінці латеральніше нижньої порожнистої вени.
