Біологія. Довідник школяра та абітурієнта

Кістки нижньої кінцівки

Пояс нижньої кінцівки

Пояс нижньої кінцівки, або таз, складається з двох тазових кісток, вони ще мають назву безіменних і крижової кістки.

Тазові кістки з’єднані напівсуглобом — симфізом. Тазова кістка складається з трьох кісток: клубової, сідничної та лобкової. Всі три кістки до 15-16-річного віку з’єднані хрящем (синхондроз), після чого хрящ костеніє у ділянці кульшової западини. Всі три кістки зростаються тілами, внаслідок чого утворюється монолітна тазова кістка.

Таз людини утворений двома тазовими кістками, крижовою кісткою й куприком та поділяється на великий і малий. З боків їх розділяє дугоподібна лінія клубової кістки, ззаду — мис крижової кістки, спереду — гребінь лобкової кістки й верхній край лобкового зрощення (симфізу). Симфіз — це синхондроз, утворений волокнистим хрящем, у якому є невелика щілина, причому у жінок вона значно більша, ніж у чоловіків. У вагітних жінок хрящ симфізу має властивість пом’якшуватися, й під час пологів щілина дещо збільшується, що сприяє легшому проходженню плода крізь малий таз.

Статеві відмінності таза добре помітні в ділянці підлобкового кута: у чоловіків він гострий (приблизно 70-75°), у жінок — тупий (90-100°). Кут таза має так звану лобкову дугу. Крила клубової кістки у жінок ширші й розташовані більш горизонтально, тоді як у чоловіків вони майже перпендикулярні. У тазі чоловіка й жінки передньозадні та бічні виміри великого таза різняться. Так, у жінок вони в середньому на 3-4 см більші, ніж у чоловіків. Канал спинного мозку жіночого таза має форму циліндра, чоловічого — конуса.

Будова вільної нижньої кінцівки

Вільна нижня кінцівка складається зі стегна, гомілки й стопи. Стегнова кістка — найдовша та найміцніша трубчаста кістка скелета людини.

Тіло кістки майже циліндричної форми, трохи вигнуте наперед. На проксимальному епіфізі є головка, в центрі якої є заглиблення — ямка головки стегнової кістки. Нижче головки міститься шийка стегнової кістки, в місці її переходу в тіло лежать два горби — вертлюги (великий і малий). Спереду їх з’єднує міжвертлюжна лінія, а ззаду — міжвертлюжний гребінь. На задній поверхні стегнової кістки є шорстка лінія, яка розгалужується на присередню та бічну губи. На дистальному епіфізі є два виростки: медіальний і бічний, на яких лежать суглобові поверхні. Над ними на бічних поверхнях розташовані надвиростки, до яких прикріплюються м’язи та зв’язки. На передній поверхні дистального епіфіза є суглобова поверхня для з’єднання з наколінником. На задній поверхні епіфіза між виростками міститься міжвиросткова ямка.

Надколінник — найбільша сесамоподібна кістка в скелеті людини. Він міститься між сухожилком чотириголового суглоба. Верхню поверхню наколінника називають основою, нижню — верхівкою. Задня поверхня вкрита хрящем, передня — шорстка.

Кульшовий суглоб утворений головкою стегнової кістки й кульшовою западиною тазової кістки, навколо якої розташована товста хрящова кульшова губа, внаслідок чого западина стає ще глибшою й головка стегнової кістки глибоко заходить в неї. Цей суглоб має горохоподібну форму, що є різновидом кулястого суглоба. Рухи в цьому суглобі відбуваються навколо трьох осей: поперечної — згинання та розгинання, сагітальної — відведення й приведення, вертикальної — обертання всередину й назовні.

Скелет нижньої кінцівки (правої): 1 — крижі; 2 — тазова кістка; 3 — стегнова кістка; 4 — наколінок; 5 — великогомілкова кістка; 6 — малогомілкова кістка; 7 — кістки передплесна; 8 — кістки плесна; 9 — фаланги пальців

Крім того, у суглобі можливі колові рухи (циркумдукція) назовні. Внаслідок того, що головка стегнової кістки більш ніж на половину входить у кульшову западину, рухи у суглобі дещо обмежені порівняно з плечовим суглобом.

Кульшовий суглоб закріплений добре розвиненими зв’язками. Найбільша з них — клубово-стегнова, яка починається від передньої осі клубової кістки й прикріплюється до міжвертлюжної лінії стегнової кістки. Від ямки головки стегнової кістки тягнеться кругла зв’язка стегна, що з’єднує його з центральною поверхнею кульшової западини. У цій зв’язці проходять кровоносні судини й нерви до головки стегна.

Гомілка складається з двох кісток — великогомілкової й малогомілкової. Великогомілкова кістка лежить медіально, а малогомілкова — латерально. Обидві відносяться до довгих трубчастих кісток. На проксимальному кінці великогомілкової кістки є два суглобових виростки: медіальний та латеральний.

Між суглобовими поверхнями виростків стегнової та великогомілкової кісток розміщені два хрящі — меніски, які нерідко травмуються, особливо у спортсменів. Унизу великогомілкова кістка зчленовуються з надп’ятковою кістковою заплесна (стопи). Дистальний кінець великогомілкової кістки закінчується спрямованим донизу відростком — присередньою кісточкою, яка добре примітна і прощупується під шкірою.

Малогомілкова кістка має тіло й два кінці. На верхньому проксимальному кінці міститься головка малогомілкової кістки. З її медіального боку розташована суглобова поверхня головки для з’єднання з великогомілковою кісткою. Донизу головка звужується і за допомогою шийки малогомілкової кістки переходить у тіло кістки. Нижній, дистальний, кінець малогомілкової кістки потовщений і утворює бічну кісточку, довшу за присередню кісточку великогомілкової кістки.

Колінний суглоб утворений суглобовими поверхнями виростків стегнової і великогомілкової кісток. До його передньої поверхні прилягає наколінок — найбільша сесамоподібна кістка, що міститься у товщі сухожилка чотириголового м’яза стегна. Наколінок сприяє плавному ковзанню сухожилка цього м’яза та збільшенню обсягу рухів у суглобі.

Суглобові поверхні стегнової і великогомілкової кісток доповнені внутрішньосуглобовими хрящами, медіальним і латеральним меніском. Колінний суглоб зміцнений зв’язками, які розміщені в порожнині суглоба, і тими, що лежать поза нею. Ці зв’язки з’єднані з менісками, суглобовою сумкою, виростками й надвиростками стегнової та великогомілкової кісток.

Колінний суглоб має декілька синовіальних сумок, у яких за пошкодження й захворюваннях колінного суглоба скупчується значна кількість рідини. За формою суглобових поверхонь колінний суглоб належить до типових виросткових суглобів. У ньому можливі рухи навколо двох осей: згинання і розгинання по фронтальній осі, а також обертання гомілки при зігнутому коліні навколо вертикальної (поздовжньої) осі.

Кістки стопи утворюють три відділи: заплесно, плесно й фаланги пальців. Заплесно складається із семи кісток: п'яткової, надп’яткової (таранної), човноподібної, трьох клиноподібних й кубоподібної.

Плесно — це п’ять невеликих трубчастих кісток, кожна з яких має основу, тіло й головку. Основою вони з’єднуються з клиноподібними й кубоподібними кістками заплесна, а головками — з основними фалангами пальців. Перша кістка плесна коротша, але значно товща за інші. Пальці стопи мають таку ж будову, як і пальці кисті. І палець складається з двох фаланг — проксимальної й дистальної, а II, III, IV, V — з трьох фаланг — проксимальної, середньої та дистальної. Пальці стопи значно коротші, особливо IV та V, а І палець довгий і широкий.

Особливості будови скелета людини у зв’язку з прямоходінням і працею.

• 1. Хребет має вигини, які пом’якшують поштовхи під час пересування.
• 2. Грудна клітка розширена в боки.
• 3. Широкий таз підтримує внутрішні органи.
• 4. Кістки нижніх кінцівок товстіші, оскільки навантаження на них більше.
• 5. Склепінчаста стопа пом’якшує поштовхи.
• 6. Пальці руки рухомі.
• 7. Великий палець руки протиставлений іншим пальцям.
• 8. Мозковий череп більший, ніж лицьовий за рахунок сильного розвитку головного мозку.