Біологія. Довідник школяра та абітурієнта
Органи, фізіологічні та функціональні системи органів
Різні тканини, з’єднуючись між собою, утворюють органи. Орган має певну будову, функцію та положення у тілі. До його складу зазвичай входять декілька видів тканин, до того ж одна виконує основну функцію (наприклад, м’язова тканина у скелетному м’язі), а інші — допоміжні (наприклад, сполучна тканина у м’язі). Часто основну тканину органа, яка забезпечує його функцію, називають паренхімою, а сполучну тканину, яка вкриває його ззовні й пронизує в різних напрямках — стромою. У стромі органа проходять судини й нерви, які здійснюють кровопостачання та іннервацію органу. До паренхіматозних органів відносять, наприклад, легені, печінку, нирки, селезінку тощо. Виділяють також порожнисті органи, наприклад, шлунок, кишківник, сечовий міхур та ін. Стінки їх складаються з різних видів тканин.
Органи відрізняються за формою, величиною та положенням. Вони перебувають у тісній взаємодії між собою. Крім індивідуальних, можливі також статеві та вікові відмінності. Розрізняють органи постійні й тимчасові, прогресивні та регресивні. Постійними, або дефінітивними називають органи, які, виникнувши у процесі онтогенезу, функціонують до кінця життя індивіда (мозок, печінка, підшлункова залоза тощо). Під тимчасовими, або провізорними, органами розуміють органи, які з’являються в організмі на нетривалий час, а потім зникають (амніон, хоріон, плацента, загрудинна залоза та ін.). Прогресивними називають органи, які відсутні або менш розвинені в нижчих споріднених форм тварин, а в процесі еволюційного розвитку стають досконалішими та більш спеціалізованими (м’язи обличчя та кисті, великий мозок та ін.). Поняття про регресивні органи ще не з’ясовано остаточно, але вважають, що це органи, які у процесі еволюції поступово редукуються й зникають (зяброві дуги, червоподібний відросток, зуби мудрості та деякі ін.). Усі системи органів взаємопов’язані й об’єднані в єдине ціле — організм.
В організмі людини виділяють такі системи органів:
- 1) апарат руху й опори (опорно-руховий апарат, опорно-рухова система) виконує функцію опору, захисту й переміщення тіла та його частин у просторі. До її складу входить кісткова система, яка виконує функції опори та захисту інших органів від пошкоджень. Кістки, які місцями прикріплені до м’язів, з’єднуються між собою рухомо-переривчасто (суглоби) й неперервно — малорухомими видами з’єднань. М’язи, які здійснюють переміщення тіла та його частин у просторі утворюють м’язову систему;
- 2) травна система забезпечує функцію перетравлення й усмоктування речовин, що надходять в організм ззовні та виведення з організму неперетравлених залишків;
- 3) дихальна система забезпечує обмін газів між кров’ю і зовнішнім середовищем;
- 4) видільна система забезпечує виведення з організму відпрацьованих продуктів;
- 5) статева система слугує для збереження виду;
- 6) кровоносна система об’єднує серце й судини, в яких кров циркулює по всьому тілу;
- 7) лімфатична система — система трубок, по яких з органів і тканин лімфа тече в напрямку до вен;
- 8) система органів чуття сприймає подразнення із зовнішнього та внутрішнього середовищ;
- 9) система органів (залоз) внутрішньої секреції забезпечує хімічний зв’язок і регуляцію всіх процесів в організмі;
- 10) нервова система забезпечує зв’язок органів і систем між собою та із зовнішнім середовищем.
Організм — це жива біологічна цілісна система, яка має здатність до самовідтворення, саморозвитку та самокерування. Ця цілісність забезпечується такими чинниками:
- 1) структурним об’єднанням усіх частин організму (клітин, тканин, органів, рідин та ін.);
- 2) взаємозв’язком між усіма частинами організму за допомогою: а) рідин, що циркулюють у його судинах, порожнинах і просторах (гуморальний зв’язок); б) нервової системи, яка регулює усі процеси в організмі (нервова регуляція).
Таким чином, цілісність організму, по-перше, досягається завдяки діяльності нервової системи, яка пронизує своїми розгалуженнями всі органи та тканини тіла, і є матеріальним анатомічним субстратом об’єднання (інтеграції) організму в єдине ціле разом з гуморальним зв’язком. По-друге, цілісність організму полягає в єдності вегетативних (рослинних) та анімальних (тваринних) процесів у ньому. По-третє, цілісність організму полягає в єдності духу й тіла, тобто в єдності психічного й соматичного, тілесного. Єдність і цілісність організму неможливі без його зв’язку з навколишнім середовищем.
Важливою умовою існування для людини є праця. Трудові процеси пов’язані з певною роботою нервової та м’язової систем, яка залежить від характеру даної професії. Професійна спеціалізація призводить до більшого розвитку тих частин організму, з функцією яких пов’язана дана спеціальність. Отже, певний фах має вплив на будову тіла людини.
Рівні організації організму людини