Біологія. Довідник школяра та абітурієнта

Підряд Жуйні (Ruminantia)

Об’єднує більшість парнокопитних. Шлунок у них складний, пристосований до бродіння неперетравленої їжі та до відригування її в рот для пережовування (складається з 4 відділів: рубця, сітки, книжки й сигуча). Більшість видів мають роги (табл. 58).

Підряд Жуйні поділяють на 6 родин (Оленьки, Кабарги, Олені, Вилороги, Порожнисторогі, Жирафи), що об’єднують близько 180 видів.

Родина Оленеві (Cervidae) включає представників, більшість яких має гілчасті кісткові роги, які щорічно змінюються. В усіх оленів, крім північного, роги мають лише самці. Олень благородний (Cervus elaphus) колись був численним на території України. Зараз водиться в Закарпатській, Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій областях та в Криму. Живиться рослинним кормом, зокрема корою, молодими пагонами, травою, плодами, грибами; восени — буковими горіхами, жолудями.

Шлунок жуйного ссавця (вівця): 1 — стравохід; 2 — стравохідний жолоб; 3 — дорзальний мішок рубця; 4 — вентральний мішок рубця; 5 — переддвір’я рубця; 6 — сітка; 7 — книжка; 8 — сичуг; 9 — пілорус; 10 — поперечний замикальний валик

У кінці травня — на початку червня самка після 9-місячної вагітності народжує одного, рідше двох оленят, що мають плямисте забарвлення. У перші дні малята перебувають у заростях, а через тиждень вже бігають за матір’ю. Статеве дозрівання настає на другому році життя. Живуть близько 20 років.

Козуля, сарна європейська (Capreolus capreolus) входить до підродини Сарна (Capreolus). Це стрункий невеликий олень. Маса тіла 20-50 кг. В Україні поширена у правобережних лісостепових і лісових областях. На лівобережжі заселяє переважно мішані ліси з підліском, зарослі вирубки. Живиться різноманітною рослинною їжею: листям, бруньками, корою, травою, мохом, лишайниками, ягодами. Потрапляючи на оброблені поля, поїдає посіви сільськогосподарських культур. Восени та взимку у лісостепових і степових районах часто заходить на посіви озимої пшениці. Самка народжує 1-2 малят, які живляться молоком матері до липня — серпня, потім переходять на живлення травою.

Лось звичайний (Alces alces) — найкрупніший представник роду Лось (Alses). Маса дорослих самців — 600 кг, тіло завдовжки 3 м, заввишки — 2 м. У самців розширені лопатоподібної форми роги. Лосі є в Київській, Черкаській, Сумській, Хмельницькій, Житомирській, Волинській, Рівненській областях, з’явилися в ряді південних областей. Селяться у великих, переважно листяних і заболочених лісах. Живляться рослинною їжею, болотяними та лісовими рослинами, молодими пагонами, листям та корою дерев і кущів. Живуть лосі парами. Вагітність у самки триває близько 260 днів. Самка народжує у травні — червні одного-двох малят, які через кілька хвилин стають на ноги, а за кілька годин йдуть за матір’ю. Живляться молоком близько 3-3,5 місяця, хоч із двох місяців уже їдять листя, молоді пагони. Статевої зрілості досягають у кінці другого року. Живуть близько 20 років.

Родина Порожнисторогі (Cavicornia) об’єднує тварин, у яких роги не кісткові, як у оленів, а рогові, що сидять на кісткових виростах лобових кісток у вигляді чохлів і не змінюються протягом життя. Лише в антилопи вилорогої вилчасті роги змінюються щорічно. Роги є переважно у самців.

У гірських районах Карпат водиться лісова антилопа (Tragelaphus), яка має гачкоподібно вигнуті назад роги. У Південній Азії й частково в Африці поряд з одомашненими, збереглися подекуди дикі буйволи, зокрема буйвіл азійський, буйвіл африканський, бантенг індійський. Усі види — мешканці лісів і кущових заростей.

Установлено, що родоначальником спочатку азійської, а потім і європейської свійської великої рогатої худоби є дикий тур. Від європейського тура походять такі породи худоби, як симентальська, червона, степова, голландська, шортгорнська, тірольська, джерсейська та деякі інші; від азійського — казахська, киргизька, сибірська, калмицька, якутська та ін. Диких турів тепер немає. Останній представник загинув у заповіднику Польщі в 1627 р.