Біологія. Довідник школяра та абітурієнта

Підклас Яйцекладні, або Першозвірі (Prototheria)

Ряд Однопрохідні (Monotremata)

Однопрохідні — найбільш примітивна й нечисленна група ссавців, які поширені в Австралії, на Тасманії та Новій Гвінеї. Характерною ознакою першозвірів є наявність ряду своєрідних і примітивних рис, успадкованих від їхніх предків — рептилій. Розмножуються вони, на відміну від інших ссавців і подібно до рептилій, відкладанням порівняно великих (близько 14 мм у діаметрі) і багатих на жовток яєць, інкубація яких відбувається у процесі насиджування або виношування у шкірній сумці. Сосків немає, трубчасті молочні залози відкриваються на залозистих полях численними отворами, з яких малята злизують молоко. У самок однопрохідних, подібно до птахів, функціонує лише ліва половина статевого апарату. Першозвірі, подібно до земноводних, плазунів і птахів мають клоаку, в яку відкривається кишечник і сечостатевий синус. У плечовому поясі, як у плазунів, добре розвинений коракоїд, представлений великою самостійною кісткою, а також прокоракоїд і надгрудинник. Кістки черепа зливаються рано, не залишаючи швів У тазовому поясі є сумчасті кістки, які приєднуються до лобкових. М’ясисті губи відсутні, а щелепи вкриті роговим дзьобом. У дорослих тварин зубів немає, вони властиві лише молодим качконосам. Ця особливість зближує першозвірів із стародавніми багатогорбкуватими ссавцями. Температура тіла низька, нестала й коливається у межах від +26...+30 °С. Головний мозок позбавлений мозолистого тіла. Сучасні яйцекладні — залишки стародавньої групи першозвірів, які збереглися в Австралії й на деяких островах завдяки колишній ізоляції цього материка, куди ще не встигли проникнути вищі ссавці. До цього підкласу належать три види єхидн, що об’єднані в два роди родини Єхиднові (Tachyglossidae) та родина Качкодзьобі (Ornithorhynchidae)

Єхидна австралійська (Tachyglossus aculeatus) — наземна, дуже незграбна тварина, завдовжки близько 40 см, тіло крім волосся, вкрите ще довгими гострими голками. Здатна згортатися у колючий клубок, подібно до їжака. Це риюча тварина, короткі сильні передні кінцівки якої озброєні міцними кігтями, за допомогою яких вона розриває мурашники. Щелепи витягнуті в циліндричний, одягнений роговим покривом дзьоб. У ньому міститься довгий, червоподібний язик, вкритий липкою слиною, завдяки якій до язика прилипають мурашки, терміти, що становлять головну їжу тварин. На череві у єхидни є сумка-складка шкіри, куди відкриваються молочні залози. Розмножується яйцями, які по одному, рідше по двоє, виношує в сумці. Веде присмерковий або нічний спосіб життя. До єхидни дуже близька проєхидна, поширена у Новій Гвінеї. Новонароджене маля завдовжки близько 2 см. Сумку воно залишає через 42-56 днів. Єхидна населяє чагарникові зарості на кам’янистих ділянках (табл. 55).

Качкодзьоб (качконіс) (Ornithorhynchus anatinus) — приземкувата, короткопала, пристосована до водного способу життя тварина з тілом завдовжки 60 см; 1/4 довжини припадає на хвіст. Тіло вкрите густою бурою шерстю, яка довго не намокає у воді. Широкий, голий і плоский дзьоб ізсередини та з боків укритий роговими пластинками, що разом з роговими утворами язика формують своєрідне сито. Через нього тварина, добуваючи собі їжу, переціджує мул. Справжніх зубів у качкодзьоба немає, вони бувають у молодих особин, але з часом зникають. П’ятипалі кінцівки мають плавальні перетинки. Поширений у Східній Австралії і на Тасманії. Живе в старицях річок, порослих багатою прибережною рослинністю, риє глибокі нори на крутих берегах. Яйця, яких буває двоє, висиджує в гнізді, розташованому в норі. Качкодзьоб добре плаває та пірнає, але на суші незграбний і безпорадний, пересувається повільно і далеко від води не відходить. Найбільш холодні місяці року, очевидно, проводить у сплячці. Полювання на качкодзьоба заборонене. У розмноженні беруть участь дворічні й старші особини. Відносно повільний ріст і слабка продуктивність качкодзьобів обмежує їх поширення й чисельність (табл. 55).