Біологія. Довідник школяра та абітурієнта
Підряд Співочі (Oscines)
Об’єднує птахів зі складною будовою нижньої гортані — наявністю семи пар голосових мускулів. Значна частина цих птахів співає. Поширені майже в усіх частинах світу. До підряду належить близько 4 000 видів, що об’єднують у 49 родин. З них представники 21 родини (близько 130 видів) поширені на території України (табл. 54).
Родина Воронові (Corvidae) об’єднує найбільших птахів серед горобцеподібних. Оперення більшості представників темне, нерідко з металічним відблиском, ноги сильні з міцними кігтями. Самці часто більші за самок. Гніздяться як окремими парами, так і колоніями. Живляться тваринним і рослинним кормом. Линяють один раз на рік. Більшість воронових восени й узимку кочує. Є також перелітні та осілі види. Зимують недалеко від місця гніздування. Деякі види (галка, ворона, грак) зимують біля людських жител, нерідко утворюють великі зграї у містах. Воронові — нагніздні птахи. Для виведення пташенят мостять гнізда з гілок, влаштовують їх на кущах, деревах, у дуплах, у скелях, в будівлях. У родині є близько 100 видів, у тому числі в Україні — 7 видів (крук, ворона, грак, сорока, галка, сойка, горіхівка).
Родина Шпакові (Sturnidae) об’єднує дрібних птахів з блискучим оперенням. Молоді птахи не мають металічного відблиску. Дзьоб прямий, довгий і гострий. Шпаки — наземно-деревні птахи. Живляться комахами, рідше ягодами. Перелітні, частково осілі птахи. Гніздяться у дуплах, норах, шпаківнях. До родини належить понад 100 видів, поширених у східній півкулі.
Шпак звичайний (Sturnus vulgaris) досягає маси 85 г. На території України поширені скрізь. З’являються у середині березня. У кінці вересня або на початку жовтня птахи відлітають. У деяких південних областях України зимують. Шпак рожевий важить 70-80 г, на голові великий чорний чуб. Поселяється колоніями по кілька сотень і тисяч пар. Живиться сараною.
Родина Ластівкові (Hirundinidae). Сюди відносять дрібних птахів масою 13-16 г з довгими й гострими крилами, коротким широким та плескуватим дзьобом і широким ротом. Швидко літають, добуваючи комах у повітрі. Гнізда роблять з глини або землі, використовуючи при цьому слину. Влаштовують гнізда на стінах будівель, під дахами; рідше гніздяться в норах. До цієї родини належить 79 видів, поширених майже в усіх частинах світу.
Ластівка сільська (Hirundo rustica), ластівка міська (Delichon urbicum). Обидва види ластівок в умовах України утворюють протягом року дві кладки.
Ластівка берегова (Riparia riparia) часто утворює великі колонії. Заселяє схили ярів, береги річок, де риє нори завглибшки близько 1 м і розміщують у них кладку.
Родина Жайворонкові (Alaudidae) об’єднує в основному дрібних птахів масою 20-60 г. Забарвлення переважно сірого кольору. Значна більшість видів — мешканці відкритих ландшафтів: полів, луків, степів, лісових галявин. Більшість видів перелітні, менше — осілі. Гнізда будують на землі. Майже всі жайворонки гарно співають (у повітрі). Живляться комахами й насінням. Пташенят вигодовують комахами. До родини належить 78 видів, з них в Україні є 9 видів (жайворонок польовий, жайворонок лісовий, жайворонок чубатий, або посмітюха, жайворонок малий, жайворонок степовий, жайворонок рогатий).
Родина Синицеві (Paridae). Сюди відносять дрібних птахів, маса яких близько 20 г, поширених майже у всіх частинах світу. Синицеві є досить рухливими деревними пахами. Поселяються біля населених пунктів, охоче займають штучні гнізда. Усі вони, за винятком ремеза, є осілими та кочівними. Взимку синицеві разом з іншими птахами збираються у великі зграї. Дорослі птахи живляться в основному комахами-шкідниками садів, лісів. Гнізда влаштовують у дуплах дерев, щілинах будівель, у старих гніздах великих птахів, роблять закриті гнізда. Родина Синицеві включає 65 видів птахів, з них в Україні — 8 видів (синиця велика, синиця голуба, або лазорівка, синиця біла, синиця чорна, гаїчка чорноголова, синиця чубата, ремез, гаїчка болотяна).
Родина Дроздові (Turdidae) об’єднує дрібних і середніх за розмірами птахів, що ведуть деревний і наземний спосіб життя. Живляться в основному комахами, рідше — ягодами. Гніздяться на деревах, кущах, у дуплах, печерах. Внутрішню частину своїх чашоподібних гнізд птахи інколи обмазують землею, глиною. Самці багатьох видів дуже гарно співають. Родина об’єднує понад 300 видів, з них в Україні — 20 видів (дрізд співочий, дрізд-омелюх, дрізд-чикотень, або горобинник, дрізд білобровий, дрізд гірський, дрізд чорний, горихвістка звичайна, соловейко південний, малинівка, або вільшанка та ін.)
Родина В’юркові (Fringillidae). До родини відносять дрібних горобиних масою 10-43 г з товстим конічним дзьобом, вирізаним посередині хвостом. Живляться в основному зерном, але пташенят вигодовують комахами. Гніздяться на кущах, деревах, деякі роблять складні гнізда. У позагніздовий період тримаються зграями. Добре виявлений статевий диморфізм, при цьому самці яскравіші за самок. Знищують комах і насіння бур’янів. Багато та гарно співають. Родина об’єднує 122 види, в Україні — 20 видів (щиглик, чиж, коноплянка, чечітка звичайна, снігур, шишкар ялиновий, зяблик, в’юрок та ін.).
Родина Ткачикові (Ploceidae) об’єднує дрібних птахів, близьких до в’юркових. Живляться переважно рослинним кормом (насіння, ягоди), рідше комахами, а пташенят вигодовують лише комахами. До родини належать 263 види, в Україні — 2 види: горобець хатній (Passer domesticus), горобець польовий (Passer montanus).
Ще до цього ряду належать родини: Вівсяникові, Плискові, Пищухові, Повзикові, Королькові, Сорокопудові, Мухоловкові, Кропивникові, Оляпкові, Іволгові, Райські птахи, Нектарницеві, Синиці товстодзьобі та ін.
Птахівництво
Птахівництво дає змогу за короткий термін одержати значну кількість високоцінних продуктів харчування — яєць і м’яса за ефективного використання кормів. Так, від курки з яйценосністю 240 яєць за рік із середньою масою яйця 58 г, одержують близько 14 кг яйцевої маси, що майже у 8 разів переважає її власну масу. При цьому на 1 кг яйцевої маси витрачається 3 кг кормів. Бройлери — гібридні курчата м’ясних порід — уже у віці 7-8 тижнів і навіть раніше важать 1,5-1,7 кг і більше. Для цього витрачають 2,5-3 кг кормів на 1 кг живої маси. Каченят можна різати на м’ясо в такому ж віці, причому жива маса їх становить 2,3-2,4 кг. Багато м’яса одержують від індиків та гусей. Від рівня несучості залежить не лише кількість яєць, одержаних від птахів, але й кількість м’яса, тому що на м’ясо в основному використовують молодняк. У добрих несучок на утворення яйця витрачається близько 24 год.
М’ясна продуктивність обумовлена швидкістю росту і живою вагою птаха. За інтенсивністю росту перше місце посідають курчата-бройлери, які мають чудові м’ясні якості. За 8-9 тижнів вирощування бройлери збільшують свою живу масу в 40 і більше разів порівняно з масою під час вилуплення. Високою інтенсивністю росту характеризуються і каченята м’ясних порід. Жива маса індичат за 12-13 тижнів життя збільшується в 70-80 разів. Гусенята, а також молодняк курей яєчних порід росте дещо повільніше. Швидкість росту залежить від спадкових особливостей птахів і від умов годування й утримання. Жива маса дорослих птахів обумовлена в першу чергу видовими й породними особливостями, але маса дорослих птахів виявляє менший вплив на загальне виробництво м’яса, ніж інтенсивність росту й маса молодняка. Так, від однієї качки за рік можна виростити каченят загальною масою понад 100 кг, що в 30-40 разів переважає живу масу самої качки.
М’ясо курей та індиків містить 19-21 % протеїну. Біле м’ясо птиці цих видів вважають дієтичним продуктом. Качаче і гусяче м’ясо не володіє дієтичними властивостями, але відрізняється великою калорійністю (уміст жиру в ньому може досягти 40 % і більше). Крім яєць і м’яса від птахів отримують і побічну продукцію: пір’я, пух, послід та ін. Пір’я та пух використовують головним чином для виготовлення подушок, перин та ін. Виробляють з них і деякі декоративні вироби — штучні квіти тощо. Відходи від переробки пір’я переробляють на кормову муку, яка є добрим протеїновим кормом для птахів Найбільш цінним є перо і пух гусячі, потім качачі. Під час забою однієї тисячі курей одержують близько 100 кг пір’яно-пухової сировини, під час забою 1 000 гусей — близько 250 кг. У деяких країнах, наприклад, в Угорщині, а також західних областях України практикують одержання пера й пуху з живих гусей. Птицю скубають улітку (тричі за сезон). Послід сільськогосподарської птиці є хорошим добривом. Відходи від битої птиці використовують для виготовлення кормової муки.
