Біологія. Довідник школяра та абітурієнта

Клас Сисуни або Трематоди (Trematoda)

Загальна характеристика класу

Налічує близько 3 000 видів. Усі сисуни — паразитичні організми.

За будовою вони подібні до війчастих червів (планарій), а їх відмінності в основному пов’язані з паразитичним способом життя.

Для сисунів властиві складні життєві цикли. Статевозрілу гермафродитну стадію сисунів називають маритою. Тіло марити сплющене у вигляді листка. Рот розташований на черевному боці переднього кінця тіла та озброєний сильною мускулистою присоскою. Крім цієї присоски існує ще одна на черевному боці, за допомогою якої сисун прикріплюється до організму господаря.

Стінку тіла становить шкірно-м’язовий мішок, до якого входить тегумент (зовнішній покрив), який зрісся з м’язами, що лежать під ним.

Ротовий отвір веде до мускулистої глотки, яка являє собою сисний апарат. За глоткою іде стравохід і зазвичай розгалужені кишки, які закінчується сліпо.

Нервова система розташована у вигляді навкологлоткового нервового кільця і трьох пар нервових стовбурів, які відходять від нього. Нервові стовбури зв’язані між собою перемичками (комісурами), бічні стовбури розвинені краще. Завдяки цьому нервова система нагадує решітку. Видільна система представлена добре розвиненими розгалуженими протонефридіями. Протонефридії починаються у глибині паренхіми клітинами зірчастої форми, які називають кінцевими, або термінальними. Ці клітини численні, розкидані у паренхімі всього тіла. У термінальних клітинах є канальці з пучком війок, які коливаються як полум’я свічки. Звідси їхня назва — миготливе, або війчасте полум’я. Термінальні клітини впадають у канальці, стінки яких складаються з багатьох клітин. Вони відкриваються у бічні канальці, які мають більший діаметр і, зрештою, сполучаються із зовнішнім середовищем видільними порами. Термінальні клітини вбирають із паренхіми тканинну рідину, яка містить кінцеві продукти дисиміляції. Миготливе полум’я сприяє просуванню її по каналах до видільних пор і видаленню з організму.

Майже всі сисуни — гермафродити.

Печінковий сисун, або фасціола (Fasciola hepatica). Збудник фасціольозу живе у жовчних протоках печінки, жовчному міхурі, а інколи у підшлунковій залозі та в інших органах. Марита фасціоли завдовжки 3-5 см. Має жовтувато-зелене забарвлення з червонувато-коричневими краями. Головний кінець звужений. Тут розташований ротовий присосок. На черевній стороні тіла лежить додатковий черевний присосок, що є органом прикріплення і не має зв’язку з травною системою. Між присосками міститься ротовий отвір, а поруч видільна пора. Тіло не почленоване, листоподібне. Порожнина тіла відсутня.

Життєвий цикл. Печінковий сисун розвивається зі зміною господарів. Остаточними господарями є травоїдні ссавці (велика і дрібна рогата худоба, коні, свині, кролі). Зрідка фасціола трапляється у людини. Проміжний господар — ставковик малий. Яйце фасціоли починає розвиватися за потрапляння у воду, де з нього виходить личинка мірацидій.

Мірацидій має нервовий ганглій, світлочутливе вічко, органи виділення та вкритий війками, за допомогою яких плаває у воді. Живиться за рахунок поживних речовин, які нагромаджені в яйці. Всередині мірацидія містяться особливі зародкові клітини, які здатні до партеногенетичного розвитку. Мірацидій активно занурюється в тіло проміжного господаря — ставковика малого. У тілі молюска мірацидій проникає в печінку.

Печінковий сисун (Fasciola hepatica) (А) та його життєвий цикл (Б): 1 — статевозріла форма в печінці тварини; 2 — яйце; 3 — вільно плаваюча личинка; 4 — розвиток личинки в тілі проміжного хазяїна (ставковика великого); 5 — нове покоління вільно плаваючих личинок; 6 — інцистована личинка на траві

Потім паразит перетворюється в наступну личинкову стадію — спороцисту, яка нагадує безформний мішок.Спороциста не має ніяких органів, у тому числі нервової та видільної систем, але здатна до розмноження. У спороцисті із зародкових клітин партеногенетично (без запліднення) розвивається нове личинкове покоління — редії. Спороциста розривається, редії виходять з неї, але продовжують паразитувати у цьому ж господарі. У редій уже формується ряд органів: рот, глотка, травна трубка і отвір для виходу особин нового покоління. Всередині редій також із зародкових клітин партеногенетично утворюється наступне личинкове покоління — церкарії. У тілі церкарія розвинуто багато органів, які характерні для марити. Він має присоски, кишку, нервову та видільну системи, і на відміну від дорослої форми, довгий мускулистий хвіст, який забезпечує поступальний рух. Церкарій залишає молюска та активно пересувається у воді. Потім церкарії, які вільно плавають у воді, прикріплюються до будь-якого предмета, наприклад стебел рослин, і вкриваються оболонкою. У цій личинковій стадії, яку називають адолескарією, фасціола має кулясту форму. Якщо адолескарія разом з водою чи їжею потрапить у кишки тварини, яка є остаточним господарем фасціоли, то тут її оболонка розчиняється і паразит проникає у печінку, де досягає статевої зрілості. Таким чином, у життєвому циклі фасціоли інвазійною (тобто здатною заражати) для проміжного господаря стадією служить мірацидій. Для остаточного господаря такою є стадія адолескарія.

Худоба найчастіше заражається під час поїдання трави на заплавних луках і споживання води, в якій можуть бути адолескарії. Людина зазвичай заражається через овочі. Фасціоли впливають на господаря механічно. Продукти їх життєдіяльності токсичні та мають алергічну дію. Фасціоли заковтують еритроцити, лейкоцити та епітелій жовчних протоків, чим травмують навколишні тканини. За інтенсивної інвазії можливі циротичні зміни у печінці.

Заходи особистої профілактики:

  • 1) не споживати сиру воду із небезпечних щодо цього водойм;
  • 2) ретельно мити овочі, які використовують у їжу в сирому вигляді.


Підтримати сайт і наші Збройні Сили можна за посиланням на Buy Me a Coffee.