Біологія. Довідник школяра та абітурієнта

Клас Гідроїдні (Hydrozoa)

Клас Гідроїдні являє собою велику групу, яка включає близько 2 800 видів найбільш примітивно організованих кишковопорожнинних. Гідроїдні — одиночні та колоніальні форми, що трапляються переважно у морях, хоча серед них є й прісноводні. Характерне чергування нестатевого покоління — поліпа та статевого — медузи. Гідри, які населяють прісні водойми, представлені лише одиночними поліпами. Водяться прісноводні гідри в заводях річок, озерах, ставках, здебільшого на нижньому боці листків водяних рослин, на підводному камінні. Розміри тіла — близько 5 см, щупалець — близько 25 см. До субстрату прикріплюються нижньою частиною тіла — підошвою.

На протилежному кінці розташований рот, який веде у кишкову, або гастральну порожнину. Рот оточений 6-12 щупальцями. Клітини ектодерми тіла гідри неоднорідні. Це здебільшого епітеліально-м’язові клітини, зовнішня частина яких утворює покриви, а внутрішня витягнута у скоротливе м’язове волокно. Ці волоконця забезпечують рух щупалець і скорочення тіла; за їх допомогою гідра може рухатися, повільно пересуваючись на підошві, або «крокуючи» за допомогою підошви й щупалець.

В ектодермі під епітелієм розташовані нервові клітини зірчастої форми, з єднані між собою відростками. Це примітивної будови дифузна нервова система, як є основою для рефлекторної діяльності тварин. Між епітеліально-м’язовими клітинами, особливо на щупальцях та навколо рота, розташовані жалкі або ж кропив’яні клітини, які служать для захисту та нападу. Кожна така клітина має капсулу, заповнену отруйною речовиною. Тут же міститься спірально закручена нитка з чутливим відростком — кнідоцилем. За подразнення кнідоциля капсула скорочується, назовні викидається кропивна нитка, вкрита шипами, та вражає тіло жертви, паралізуючи її отрутою.

Клітини ендодерми, що вистилають гастральну порожнину гідри, мають джгутики, які забезпечують переміщення їжі. Вони виділяють травний сік у кишкову порожнину, де частково відбувається процес травлення. Окрім того, клітини ендодерми здатні утворювати псевдоніжки, якими захоплюють дрібні частки їжі, що перетравлюються всередині клітини.

Отже, у цих тварин поєднується внутрішньоклітинне та порожнинне травлення. Живляться вони переважно дрібними планктонними найпростішими, рачками та коловертками. Здобиччю гідр стають і вище організовані тварини — черви, мальки риб.

Дихають гідри всією поверхнею тіла. Продукти обміну речовин осмотично видаляються у гастральну порожнину, з якої разом з неперетравленими рештками їжі через ротовий отвір викидаються назовні.

Будова гідри: 1 — ротовий отвір: 2 — кишкова порожнина; 3 — ектодерма; 4 — ентодерма; 5 — жалка клітина; 6 — травна клітина; 7 — нервова клітина; 8 — епітеліально-м’язова клітина; 9 — яйцеклітина; 10 — сперматозоїд; 11 — підошва; 12 — залозиста клітина; 13 — проміжна клітина

Розмножуються гідри як безстатевим, так і статевим способами. За сприятливих умов на тілі гідри утворюються 1-3 бруньки, які з часом відокремлюються від материнського організму. Це — безстатеве розмноження.

Восени гідри розмножуються статевим способом. В ектодермі утворюються гонади, в яких дозрівають яйцеклітини та сперматозоїди. Після запліднення яйцеклітини гідра гине. Навесні із заплідненого яйця розвивається новий поліп. У гідри чудово виражена здатність до регенерації — відновлення втрачених частин. Навіть 1/200 частина тіла може дати початок новому організмові. У водоймах найчастіше трапляються такі види гідр: стебельчаста, звичайна, тонка та зелена. У зеленої гідри в ектодермі живуть одноклітинні водорості — зоохлорели. Вони перебувають у симбіозі з гідрою. Зоохлорели використовують СО2 і NΗ3, які виділяються клітинами гідри. Тому зелена гідра переносить забруднення води легше, ніж інші види гідр.

Ворогів у гідри мало, оскільки вона добре захищена жалкими клітинами, але їх поїдають деякі війчасті черви та черевоногі молюски — ставковики. Є також специфічні паразити. З найпростіших — це амеба, яка поселяється на тілі гідри та живиться клітинами ектодерми, та два види інфузорій — триходина, або гідрина «воша», та черевовійчаста інфузорія, що поглинають жалкі клітини гідри. На гідрах паразитують дрібні гілястовусі рачки архістропуси, які прикріплюються до переднього кінця гідри та її щупалець. Заражені цими рачками гідри незабаром гинуть. Гідра є доброю моделлю для вивчення реакцій-відповідей живого організму на різні впливи зовнішнього середовища — від звичайних факторів до рентгенівських променів та радіоактивного випромінювання. Досліди над гідрою дозволили зрозуміти складне явище регенерації у тварин.


buymeacoffee