Біологія. Довідник школяра та абітурієнта

Клас Дейтероміцети, або Незавершені гриби (Deyteromycetes, або Fungi imperfecti)

Дейтероміцети, або Незавершені гриби, поряд з аскоміцетами і базидіоміцетами, є одним з найбільших класів грибів, до якого входять близько 80 % усіх відомих видів. Цей клас об’єднує гриби з септованим міцелієм, весь життєвий цикл яких зазвичай відбувається у гаплоїдній стадії, без змін ядерних фаз. Розмноження нестатеве — конідіями, статеві (завершені) стадії у них відсутні. Багато мікологів вважають цю групу грибів новою, яка перебуває у процесі становлення та еволюційною гілкою вищих грибів, які походять переважно від сумчастих, унаслідок втрати ними статевих спороношень. Дейтероміцети істотно відрізняються від інших класів грибів, представники яких зазвичай мають спільних предків. Дейтероміцети — гетерогенні і за своїм походженням пов’язані з класами аскоміцетів і базидіоміцетів. Тому мікологи вважають їх формальним класом. За системою П. Саккордо та українського академіка А. О. Потебні клас Незавершені гриби поділяють на 3-5 порядків: Гіфоміцетальні, Меланконіальні та Сферопсидальні.

Порядок Гіфоміцетальні (Hyphomycetales)

Рід Пеніцил (Penicillium)

Пеніцил зверху розгалужений і закінчується китичками з довгих ланцюжків конідій, що сидять на стеригмах. За формою конідійного спороношення гриб отримав назву кистевик; відомий також під назвою зелена або голуба плісень. Міцелій білий, сіруватий, зеленуватий, жовтий або червоний. Забарвлення конідій різне залежно від виду і штаму. Види пеніцилу доволі поширені в природі, особливо у ґрунті, де вони є активними учасниками розкладу тваринних і рослинних решток. Оселяючись на харчових продуктах, зерні, фруктах, ці гриби спричиняють їх псування. Корисні види пеніцилу (Penicillium rogueforti, Penicillium comamberti, Penicillium glaucum) використовують під

час виготовлення твердих сирів. Як джерело отримання пеніциліну дуже важливими є Penicillium notatum, Penicillium chrygerium. Пеніцилін почали добувати у значних кількостях під час Другої світової війни завдяки працям А. Флемінга, Г. У. Флорі, Е. Б. Чейна. Об’єктом цих досліджень послужив Penicillium crustosum. Після тривалої селекційної роботи із застосуванням штучних мутацій під дією рентгенівських та ультрафіолетових променів, гірчичного газу були одержані високопродуктивні штами Penicillium chrysogenium, які дають у 300 разів більше чистого антибіотика порівняно з першими штамами А. Флемінга. Антибіотик пеніцилін пригнічує розвиток стрептококів, стафілококів, пневмококів, гонококів, бактерій газової гангрени та ін. Плодові тіла пеніцила невеликі — близько 0,1 мм у діаметрі.

Роль грибів у природі та житті людини

Вагома роль грибів у природі визначається їх масовим поширенням та фізіологічними особливостями як гетеротрофних безхлорофільних організмів. Гриби розкладають органічні речовини, мінералізують їх. Особливо активно гриби виконують цю функцію в лісах, де вони розкладають листя і деревину, які містять такі стійкі речовини як целюлоза, лігнін, дубильні речовини та ін. Мінеральні речовини, які виникають у процесі розкладу залишків рослин і тварин, знову засвоюються зеленими рослинами. Гриби (разом з бактеріями) виконують у природі важливу санітарну роботу, без якої життя на Землі було б неможливим.

Продуктами розкладу вони збагачують ґрунт, підвищують його родючість, створюють відповідну реакцію ґрунту, впливають на його структуру. Роль грибів у природних процесах кругообіг у речовин обумовлена також впливом на середовище продуктів прижиттєвого виділення. Серед цих продуктів виявлені органічні кислоти, спирти, ферменти, отруйні речовини, ростові речовини, антибіотики та ін. Окремі представники сапрофітної мікрофлори ґрунту, виділяючи в середовище антибіотики або токсичні речовини, можуть пригнічувати розвиток шкідливих організмів, тобто дещо оздоровлювати ґрунт. Важлива роль грибів у природі відзначається ще й властивістю багатьох з них вступати в симбіотичні зв’язки з іншими організмами. Компонентами грибів у симбіозі можуть бути квіткові рослини, водорості, мохи, папороті та навіть тварини. Симбіотичний зв’язок гриба з його компонентом переважно облігатний. Класичним прикладом такого симбіозу є мікориза і лишайники. Мікоризою називають співжиття грибів з коренями вищих рослин. Це явище дуже поширене в природі. Фізіологічні взаємовідносини компонентів мікоризи вивчені недостатньо. Припускають, що завдяки грибам, вищі рослини засвоюють важкодоступні речовини гумусу, що гриби посилюють надходження у корінь елементів мінерального живлення, зокрема Нітрогену й Фосфору, своїми ферментами позитивно впливають на вуглеводний обмін, активізують діяльність ферментів вищих рослин. Від вищих рослин гриб, очевидно, дістає речовини для живлення, зокрема безазотні сполуки, речовини кореневого виділення, Оксиген в анаеробних умовах. Можливий взаємний обмін між компонентами мікоризи вітамінами і ростовими речовинами. Живлення рослин за участю гриба називають мікотрофним, або мікосимбіотрофним. Облігатними мікоризоутворювачами є білий гриб, маслюк, мухомор, рижик, трюфель та ін. Деякі групи рослин, наприклад, орхідеї та вересові, взагалі не можуть існувати без свого мікоризного гриба. Багато рослин з мікоризним грибом краще ростуть. Співжиття грибів і тварин трапляється рідше, воно виявлене у кількох видів комах, наприклад, мурашок, термітів.

Гриби мають і негативне значення. Гриби, особливо паразитичні, спричинюють захворювання рослин і тварин. Подекуди, особливо у лісах, ця негативна роль грибів може бути відчутною. Багато грибів є збудниками різноманітних хвороб корисних рослин (сажка, іржа, антракноз, плямистість, гнилі та ін.) і завдають великих збитків сільському господарству. Гриби — руйнівники деревини (домові, трутовики) дуже шкодять лісовому господарству, погіршують якість ділової деревини. Значної шкоди завдають гриби, які є збудниками хвороб тварин — мікозів.

У рибному господарстві небезпечними є види сапролегнії, ахлії (нищать ікринки, вражають мальків), бранхіоміцес (селиться у кровоносних судинах зябр) та ін. Бджільництву шкодять види аспергіла, перицистис (спричинюють кам’яну і вапнякову хворобу личинок). На аспергілози хворіють птахи, ссавці, людина. Види ахоріон, мікроспорон, трихофітон спричинюють заразні хвороби шкіри тварин і людини. Деякі гриби (фузарій, дендродохій та ін.), розвиваючись на сіні, соломі, зерні, виділяють отруйні речовини — токсини, внаслідок чого корм стає малопридатним для споживання, може викликати отруєння — мікотоксикози тварин.

Чимало збитків завдають гриби, що є збудниками гниття харчових продуктів і сировини.