Біологія. Довідник школяра та абітурієнта

Клас Магноліопсиди, або Дводольні (Magnoliopsida, або Dicotyledones)

Загальна характеристика класу

Зародок у дводольних має дві сім’ядолі, іноді одну сім’ядолю, рідше — 3-4 сім’ядолі. Сім’ядолі з трьома провідними пучками. Листки з пірчастим, рідше пальчастим жилкуванням. Іноді жилкування дугоподібне або паралельне, зазвичай незамкнуте. Черешок чітко виражений. Листових слідів 1-3, іноді більше. Приквітники та нижні листки рослин парні. Провідна система стебла зазвичай складається з одного кільця провідних пучків, як правило, з камбієм. У флоемі є паренхіма. Кора й серцевина стебла зазвичай добре диференційовані. Первинний (зародковий) корінець розвивається у головний корінь. Чохлик та епідерміс кореня мають в онтогенезі спільне походження (за винятком порядку Лататтєцвіті). Деревні або трав’янисті рослини, іноді — вторинні деревні рослини. Квітки найчастіше 5-членні (рідше 4-членні) й лише у деяких переважно примітивних таксонів — 3-членні. Нектаринки різних типів. Оболонка пилкових зерен триборознева або похідних від неї типів; значно рідше (у небагатьох примітивних таксонів) — найбільш віддалена від центру одноборозенна.

Клас Дводольні включає 8 підкласів, 429 родин, близько 10 000 родів і не менше 19 000 видів.

Підклас Діленіїди (Dillendidae)

Порядок Каперсові (Capparales)

Родина Капустяні, або Хрестоцвіті (Brassicaceae, або Cruciferae)

Трав’янисті рослини, рідше напівкущі або кущі (у тропіках), з простими черговими листками без прилистків. Квітки правильні, двостатеві, здебільшого у китицях; чашечка чотирилиста; віночок складається з чотирьох пелюсток, розміщених навхрест; тичинок 6, розташованих у два кола, з них дві тичинки зовнішнього кола коротші, а чотири тичинки внутрішнього кола довші; маточка складається з двох зрослих плодолистиків; зав’язь верхня; плід — двостулковий стручок або стручечок; насіння зазвичай містить жирну олію, нерідко з глікозидами гірчичних олій.

Родина Капустяні об’єднує 380 родів і близько 3 200 видів, поширених майже по всій земній кулі, особливо в областях з сухим помірним кліматом. Найбільшу їх концентрацію спостерігають в області Середземномор’я, у Південній Африці, Передній і Середній Азії. В Україні відомо близько 200 дикорослих видів.

У культуру введені як овочеві, так і кормові: капуста (різні форми), редька, редиска, ріпа; пряні — хрін, гірчиця; олійні — рапс, рижій, кольза; декоративні — лакфіоль, левкой, нічна фіалка. Численні види (грицики, свиріпа, дика редька, гикавка, сухоребрик та ін.) є бур’янами.

Для зручності ознайомлення з представниками родини їх розглядають за типом будови плода:

1) стручок лінійний, розкривний;
2) стручок нерозривний, членистий;
3) стручечок або горішок.

1. Плід — стручок лінійний, розкривний: овочеві, кормові, олійні й декоративні рослини

До роду Капуста (Brassica) входять дикорослі види й культурні форми капусти; деякі коренеплоди — ріпа, бруква тощо; олійні та пряні — рапс, гірчиця та ін. Рід об’єднує 50 видів дворічних трав з жовтими квітками та стручечками з циліндричними носиками (табл. 18).

Капуста городня (Brassica oleracea). У культуру введена, мабуть, ще в доісторичні часи. У Стародавній Греції і Римі було відомо 10 сортів, нині їх кілька сотень. Дикий предок капусти поширений у Середземномор’ї. Найближча до батьківської форми листкова капуста, яка не утворює головок; використовують як кормову й харчову. Листкова капуста дуже багата на мінеральні солі, білки, вітаміни. Капуста головкова буває білоголовкова й червоноголовкова. Головка капусти — велика, дуже розросла брунька, листки якої прикріплені до вкороченого стебла — качана. На другий рік життя, якщо качан висадити, виростає стебло з квітками, а потім численними плодами. До головкової капусти подібна савойська, з тонкими гофрованими листками. Дуже цінна брюссельська капуста з видовженим стеблом і дрібними головками у пазухах листків. Кольрабі, з ріпоподібно потовщеною основою стебла й цвітна капуста, в якої їстівними є суцвіття з недорозвиненими квітками та соковитими м’ясистими квітконіжками, мають високі дієтичні властивості.

Ріпа, або турнепс (Brassica campestris var. rapa) — дворічна овочева рослина з м’ясистим, дуже потовщеним коренеплодом. Турнепс згодовують переважно молочній худобі. Подібними до ріпи і турнепсу є бруква та ріпак; обидві рослини є дворічними. Бруква — кормовий та овочевий коренеплід, багатий на аскорбінову кислоту (вітамін С); вирощують її в тих районах, що й ріпу. Озимий ріпак — цінна олійна рослина; насіння містить близько 47 % жирної олії, яку використовують переважно для технічних цілей. Як пряну та олійну рослину сіють гірчицю сарептську — однорічну рослину з сизим голим стеблом, насіння містить 35-45 % жирної харчової й технічної олії. З перемеленої макухи виготовляють столову гірчицю, що використовують як приправу до їжі, а також на гірчичники.

Левкой (Matthiola) — однорічні й дворічні рослини, родом із Середземномор’я. Квітки запашні, у китицях, прості або махрові. Відомі численні сорти з квітками різних відтінків. У садовій культурі поширені левкої: літній, або однорічний; зимовий, або білоповстистий; дворогий або матіола. Останній вид має прості бузково-рожеві квітки, які розкриваються ввечері та приємно пахнуть.

2. Плід — стручок нерозкривний, або членистий (розпадається на окремі членики): овочеві та деякі дикорослі рослини

Рід Редька (Raphanus). Однорічники або багаторічники з простими або розгалуженими стеблами, опушені простими волосками. У культурних і деяких видів корені потовщені, їстівні. Плоди — стручки, закінчуються довгим носиком і розламуються впоперек на членики. Якщо стручок із двох члеників, то нижній — без насіння або з однією-двома насінинами, а верхній — з кількома насінинами. В Україні росте чотири види редьки.

Редька дика (Raphanus raphanistrum) — однорічник заввишки 30-60 см, з тонким коренем і прямостоячим розгалуженим стеблом. Нижні листки ліровидно-перисторозсічені з чотирма-шістьма парами бічних сегментів; верхні — цілісні, нерівномірно зубчасті. Квітки яскраво-жовті, часом з фіолетовими прожилками. Стручки 3-8 см завдовжки, не більше 5 мм у діаметрі; з перетяжками, розпадаються на окремі членики; носик 1-2 см завдовжки. Цвіте у червні — серпні. Бур’ян, водночас жироолійна і добра медоносна рослина (табл. 19).

Редька посівна або городня (Raphanus sativus) — культурний дворічний коренеплід, який містить вітаміни, ефірні олії та ферменти; є цінним овочем, який сприяє обміну речовин в організмі людини та полегшує травлення. Вирощують редьку усюди, місцями вона дичавіє.

3. Плід — стручечок або горішок: овочеві (пряні), олійні рослини, або (частіше) бур’яни

Рід Хрін (Armoracia). Хрін звичайний — багаторічник з товстим м’ясистим, усередині білим, коренем і великими довгастими листками. Квітки білі, дрібні, у китицях; у культурі цвіте дуже рідко; розмножується кореневими паростками і легко дичавіє. Росте по всій Україні; багатий на вітаміни й цінний бактерицид. Використовують його як гостру приправу до м’ясних і рибних страв (табл. 19).

Рід Рижій (Camelina) налічує близько 10 видів. Плід — грушоподібний стручечок. Як олійну рослину культивують рижій посівний ярий. Насіння містить від 25 % до 45 % жирної харчової та технічної олії.

Рід Грицики (Capsella) налічує 6 подібних між собою видів, з яких грицики звичайні поширені майже по всій земній кулі. Це однорічний бур’ян з розеткою прикореневих листків, білими дрібними квітками та обернено клиноподібними стручечками з виїмкою на верхівці. У народній медицині використовують з давніх-давен як кровозупинний засіб.

Рід Гикавка (Berteroa) налічує 7 видів, поширених переважно в Середземномор’ї; в Україні найбільше поширена гикавка сірий — дворічний сіро-зелений бур’ян городів, полів і засмічених місць. Квітки білі, стручечки овальні; цвіте з весни до пізньої осені. В аналогічних умовах, особливо біля житла, часто трапляються невеликі однорічні бур’яни: хрінниця смердюча з неприємним блощичним запахом, без пелюсток, з дрібними майже округлими стручечками, і талабан польовий зі сплюснутими, на верхівці виїмчастими стручечками.

Підклас Розиди (Rosidae)

Порядок Розоцвіті (Rosales)

Родина Розові (Rosaceae)

Дерева, кущі, трави, здебільшого з черговими листками з прилистками, зрощеними з основою листка. Квітки актиноморфні, найчастіше п’ятичленні, з подвійною оцвітиною, а іноді з піддашшям; тичинок багато, зазвичай їх буває удвічі більше від кількості членів оцвітини, розміщені циклічно. Квітколоже чашоподібне, плескувате, увігнуте або опукле (має назву гіпантій); усі члени квітки, крім гінецея, прикріплені до краю квітколожа; зав’язь верхня, нижня або середня; плодолистків один або багато, вони вільні або зрослися. Плоди різноманітні — листянки, кістянки, сім’янки, горішки, коробочки, збірні або поодинокі, справжні або несправжні.

Родина налічує близько 100 родів і понад 3 000 видів, поширених переважно в північній півкулі. До неї належать важливі плодові культури помірного клімату (яблуня, груша, айва), кісточкові (вишня, черешня, слива, абрикос, мигдаль, персик та ін.), ягідні (малина, ожина, полуниця, суниця), декоративні (троянда, спірея, глід, горобина, черемха та ін.).

Підродина Розанні (Rosoideae). Квітки навколоматочкові; квітколоже увігнуте, опукле або плескувате, часто зростається з основою чашечки, м’ясисте або соковите; зав’язь верхня або напівнижня; плоди здебільшого збірні, складаються з однонасінних нерозкривних сім’янок, кістянок, листянок або горішків.

Шипшина, або троянда. Квітколоже бокалоподібне, м’ясисте, яке зрослося з основою чашолистків; плід — несправжня багатосім’янка (табл. 20). Колючі кущі з непарноперистими листками. Великий поліморфний рід. У природі шипшини легко схрещуються, даючи гібриди і форми різного таксономічного значення. Дикорослі види шипшини мають немахрові квітки з п’ятьма забарвленими пелюстками. Доволі поширений у природі та дуже поліморфний вид нашої флори — шипшина собача, що росте повсюди. Усього в Україні є понад 80 видів шипшини й ряд природних гібридів. Плоди шипшини містять аскорбінову кислоту (вітамін С), є сировиною для промислового одержання цього продукту. З пелюсток казанликської троянди добувають цінну трояндову олію. Вагоме значення мають троянди в декоративному садівництві. Відомо понад 10 000 сортів троянд.

Суниці, або полуниці — багаторічні трав’янисті рослини зі сланкими тонкими пагонами, з видовженими міжвузлями (вусами), які легко вкорінюються на вузлах. Квітколоже опукле, м’ясисте, солодке із заглибленими в нього численними сухими однонасінними горішками, тому плід — несправжній збірний ягодоподібний горішок. У дикому стані в лісах і чагарниках ростуть суниці лісові з червоними плодами та полуниці мускатні, або високі, з рожевими й зеленкуватими плодами. По трав’янистих схилах балок і в чагарниках ростуть полуниці зелені з жовтувато-білими (рідше рожевими) плодами. Всі культурні сорти полуниці виникли внаслідок гібридизації полуниці віргінської та полуниці чилійської. Вони об’єднані тепер в один збірний вид Полуниця ананасна з численними сортами. Плоди полуниць мають високі смакові якості, містять вітамін С, фосфор, залізо, їх уживають у свіжому та переробленому вигляді.

Підродина Яблуневі (Maloideae). Квітки надматочкові; зав’язь нижня, з 2-5 плодолистків, що зростаються зі стінками увігнутого квітколожа; плід ягодоподібний (яблуко), несправжній (табл. 20).

Яблуня — дерево, рідше кущ, без колючок; плід найчастіше кулястий, на кінцях вдавлений, м’якоть без кам’янистих клітин. У дикому стані відомо понад 30 видів яблунь, поширених переважно у полярній зоні північної півкулі. В Україні в лісах росте два види: яблуня дика — дерево до 10 м заввишки з неопушеними в дорослому стані листками та яблуня рання — деревце до 5 м заввишки, з опушеними знизу листками. У культурі відомо понад 10 000 сортів яблуні. Більшість культурних сортів яблуні об’єднують у збірний (комплексний) культурний вид — Яблуня домашня або гібридна, що має складне гібридне походження. В Україні є понад 100 сортів.

Груша — дерева або кущі, в яких частина коротких гілочок перетворена на колючки; плід найчастіше грушоподібний, рідше округлий, м’якоть з кам’янистими клітинами. Відомо близько 20 видів груш у дикому стані; особливо їх багато на Кавказі та в горах Середньої Азії. В Україні у лісах і байраках майже повсюди росте груша звичайна, яка є доброю підщепою для культурних сортів Світовий асортимент культурних сортів груш перевищує 500. Після яблуні груша — найважливіша плодова рослина.

Підродина Сливові (Prunoideae). Квітки навколоматочкові; зав’язь верхня, не зростається з увігнутим квітколожем; плід — соковита або суха кістянка (табл. 21).

Слива, або терен — дерева або кущі, часто з колючими гілочками; кістянка соковита, зовні із сизою поволокою; кісточка сплющена. Відомо близько 30 видів. Дико росте по узліссях байрачних лісів і по схилах степових балок. Терен звичайний — дуже колючий кущ, який місцями утворює непрохідні зарості. У культурі найбільш поширена слива культурна, що має багато районованих і місцевих сортів, особливо славляться угорки.

Вишня, або черешня — неколючі дерева або кущі; кістянки соковиті без поволоки; кісточка куляста, не сплюснута. У дикому стані відомо понад 150 видів, з яких майже половина — у Китаї. По узліссях і степових схилах в Україні росте вишня кущова — кущ 1-2 м заввишки з дрібними червоними плодами. У лісах Поділля і в Карпатах росте дика черешня — красиве високе дерево з темно-червоними трохи гіркуватими дрібними плодами. В Україні районовано понад 20 сортів. По всій Україні поширена в культурі вишня садова. У декоративному садівництві в Україні використовують кущові вишні: вишню японську, вишню повстисту, вишню залозисту, вишню сіру.

Мигдаль — дерева або кущі, часто колючі; кістянка зверху повстиста, із сухим шкірястим мезокарпом; кісточка сітчасто-борозенчаста. У дикому стані відомо близько 40 видів мигдалю, які поширені у теплому та помірному кліматі. В Україні по схилах степових балок та узліссях байрачних лісів росте мигдаль низький, або бобівник — кущ близько 1,5 м заввишки, що цвіте рано навесні (до появи листя) рясними рожевими квітками. Вирощують мигдаль звичайний — дерево близько 8-10 м заввишки. Насіння солодке, містить близько 65 % жирної олії, яка застосовується у харчовій промисловості.

Абрикос звичайний — дерево близько 15 м заввишки з розлогою кроною; квітки білі або рожеві, з’являються раніше, ніж листки; плоди різні за формою та забарвленням, найчастіше жовті, оранжеві, або червонобокі, зовні бархатисто опушені. Дико росте у горах Середньої Азії та Китаю. Свіжі плоди абрикоса містять 7-22 % цукрів, сушені — близько 84 % (найкращі таджицькі сорти), а також різні кислоти та вітаміни.

Персик звичайний — дерево або високий кущ; квітки майже сидячі, великі, яскраво-рожеві або червоні, з’являються раніше, ніж листки; плоди залежно від сорту різні за формою, розмірами й забарвленням; зазвичай соковиті, цукристі, смачні.

Порядок Бобоцвіті (Fabales)

Родина Бобові (Fabaceae, або Leguminosae)

Порядок Бобоцвіті — монотипний, що включає три підродини: Цезальпінієві, Мімозові, Бобові; 650 родів та 18 000 видів. Фактично цей порядок представлений однією великою родиною — Бобові (табл. 22).

Серед квіткових рослин лише дві родини — Орхідні та Складноцвіті — переважають Бобові за кількістю видів. На коренях більшості бобових (близько 70%), частини мімозових (10-15 %) та деяких цезальпінієвих є бульбочки. Вони виникають як розростання паренхімної тканини кореня внаслідок проникнення у корінь та екзогенного розселення бактерій з роду Різобіум (Rhisobium). Зрідка у бульбочках поселяються ціанобактерії. У результаті симбіозу з бактеріями бобові повертають у ґрунт не менше 100-140 кг/га Нітрогену. Бобові розповсюджені від Арктики до Антарктичних островів. За широтою розповсюдження представники підродини бобових поступаються лише злакам. Представники підродини Мімозові та Цезальпінієві — переважно тропічні та частково субтропічні рослини. В Україні росте 59 родів і 259 видів бобових, що становить лише 1,44 % від усіх бобових світу.

Підродина Бобові (Faboideae)

Трави, кущі, рідше дерева, з перистими, трійчастими, пальчастими, рідше — простими листками. Квітки зигоморфні, п’ятичленні; чашолистки зрослі, неоднакові; віночок метеликоподібний, у якого верхню (найбільшу) пелюстку називають парусом, або вітрилом, дві бічні — веслами, або крилами, дві нижні, що зрослися, — човником; тичинок 10, які часто зростаються нитками у трубочку (однобратні), або 9 зростаються, а одна вільна (двобратні); біля їх основи є нектарники. Маточка одна, з одного плодолистка, з верхньою зав’яззю; плід — біб, що розкривається ззазвичай двома стулками, рідше — розпадається на окремі однонасінні членики.

Бобові — велика, в основному позатропічна підродина, що охоплює близько 450 родів та понад 12 000 видів. Серед них є багато цінних зернобобових (горох, квасоля, сочевиця, нут, соя, арахіс та ін.), кормових (конюшина, кормові боби, люцерна, вика, еспарцет, середела, безалкалоїдні люпини, чина тощо), лікарських, технічних, пряних (солодка, термопсис, трагакантові астрагали, індиго, тригонела, венесуельське дерево та ін.). Є також отруйні рослини (зіновать), багато декоративних (робінія, або «біла акація», карагана, або «жовта акація», гліцинія, аморфа, золотий дощ, пухирник тощо).

За типом листків підродину Бобові для зручності можна умовно поділити на чотири групи: з пальчасто-складними, трійчастими, перисто-складними та простими листками.

1. Рослини з пальчасто-складними листками

Рід Люпин (Lupinus) об’єднує 200 видів однорічних або багаторічних рослин з білими, жовтими або синіми квітками у великих китицях. Боби видовжені, сплюснуті, шкірясті, волосисті з поперечною перегородкою. Насінин у плоді багато, але іноді їх лише 2-3. Стебло струнке, міцне. Листки на довгих черешках, пальчасто-складні з п’яти-десяти листочків, від довгастих до лінійно-ланцетних, голих або опушених. Цінні як зелене добриво для сидерації бідних піщаних ґрунтів. Усі частини рослини містять алкалоїди (люпинін і люпинідин) і тому отруйні. Безалкалоїдні та малоалкалоїдні «солодкі» сорти люпину, виведені українськими селекціонерами, використовують як кормові. Їхнє насіння містить близько 30-40 % білків. В Україні вирощують сім видів люпину різного географічного походження. Висівають однорічні люпини: люпин жовтий, люпин вузьколистий, люпин білий, які походять з Середземномор’я та люпин багатолистий — багаторічний з Північної Америки, де росте у дикому стані.

2. Рослини з трійчасто-складними листками

Рід Конюшина (Trifolium) об’єднує близько 300 видів, який включає однорічні або багаторічні трав’янисті рослини невеликого або середнього розміру, з висхідними, прямостоячими, рідше лежачими стеблами. Листки трійчасті, рідше пальчасті, з п’яти-дев’яти листочків. Прилистки на значній частині своєї довжини більш або менш прирослі до черешка. Дрібні квітки зібрані в кулясті або видовжені головчасті, рідше короткокитицеподібні або зонтикоподібні суцвіття. Біб дрібний, здебільшого однонасінний, двонасінний, тринасінний, рідше — чотиринасінний, шестинасінний. В України росте 38 видів конюшини. Більшість видів цього роду є цінними кормовими рослинами, представники яких ростуть на суходільних і заплавних луках, по схилах, на узліссях та в інших місцях, збагачуючи ґрунт Нітрогеном. Найбільш поширені у природі та в культурі такі види: конюшина лучна, або червона, з крупними головками і яскраво-червоними квітками; конюшина гібридна, або «шведська» з дрібнішими головками й рожевими квітками; конюшина повзуча з білими або злегка рожевими квітками та сланкими стеблами з повзучими пагонами; конюшина альпійська — багаторічник із великими темно-пурпуровими яйцеподібними головками; конюшина гірська — багаторічник сухих лук і світлих лісів із високо піднятими білими суцвіттями; конюшина польова — однорічник сухих схилів із дрібними пухнастими головками; конюшина золотиста — однорічник з жовто-бурими невеликими головками. Запилюють конюшину бджоли й джмелі, всі її види — добрі медоноси.

Сюди ж належать: рід Люцерна, який налічує близько 100 видів, з них в Україні — 20 видів; рід Буркун — в Україні росте 7 його видів; рід Квасоля, який об’єднує 150 видів однорічних рослин, з них в Україні росте 2 види; рід Лядвенець, в Україні росте десять видів; рід Зіновать, в Україні поширені 17 видів.

3. Рослини з перисто-складними листками

Рід Горох (Pisum). Трав’янисті рослини, зазвичай з більшими за листочки прилистками. Листки із двома-трьома парами бічних листочків, закінчуються розгалуженими вусиками, рідше листок з однією парою листочків і закінчується вітрячком. Плід — багатонасінний, двостулковий біб, стиснутий з боків; насінини кулясті або кутасто-кулясті. В Україні росте 3 види гороху.

Горох посівний — давня господарська цінна однорічна культурна рослина, відома з часів кам’яного віку. Стебло кволе, розпростерте, чіпке (причіплюється за допомогою листкових вусиків); прилистки великі, квітки білі, біб багатонасінний. Відомо багато сортів гороху, які різняться між собою висотою стебла, часом достигання, господарським призначенням (овочеві, кормові, зернові) тощо. Зернові сорти використовують переважно в їжу; стигле насіння містить близько 34 % білка, 45 % крохмалю, 10 % цукру, а також багато вітамінів, клітковину тощо.

Рід Астрагал (Astragalus) налічує близько 1 800 видів, з них в Україні росте 49 видів. Однорічні чи багаторічні трави, рідше напівкущі або кущі, опушені двороздільними чи простими волосками, рідше — голі. Листки непарноперисті, складні з цілокраїми листочками, але можуть бути й парноперисті (тоді черешок їх закінчується колючкою). Квітки зібрані в довгих головчастих або колосоподібних китицях, іноді вкорочені. Біб двогніздний, або одногніздний; сидячий або на плодоніжці з добре вираженою поздовжньою перегородкою, розкривний, перетинчастий або шкірястий, іноді дуже здутий. Насінин багато. Астрагали поширені переважно в посушливих областях, зокрема в гірських районах Середньої Азії і на Кавказі. Велике практичне значення, зокрема, мають так звані, трагакантові астрагали — колючі кущі або напівкущі. З них добувають камедь, яку широко застосовують як клей, стабілізатор емульсій та суспензій у різних галузях промисловості (поліграфічній, шкіряній, фармацевтичній, парфумерній та ін.). Окремі види астрагалів є добрими кормовими рослинами на пасовищах і сіножатях.

Рід Еспарцет (Onobrychis) об’єднує близько 170 видів переважно багаторічників. Більшість їх росте в Євразії та Африці, в Україні росте 11 видів еспарцету. Однорічні або багаторічні трави чи кущі з непарноперисто-складними листками; іноді всі або лише прикореневі листки складені всього лише з одного листочка. Прилистки перетинчасті. Суцвіття — більш-менш густа та довга китиця. Біб щитоподібно сплюснутий, шкірястий, сітчасто-зморшкуватий, здебільшого вкритий шипами з однією насіниною (рідше двома-трьома), одногніздний або дуже рідко двогніздий, нерозкривний. Майже всі види еспарцету — добрі кормові трави.

Рід Горошок (Vicia) об’єднує понад 150 видів, з них в Україні — 31 вид багаторічних, рідше однорічних трав з висхідними або лазячими стеблами. Листки парноперисті, загальна вісь листка закінчується розгалуженим або нерозгалуженим вусиком, рідше щетинкою. Квітки зібрані китицями на пазушних квітконосах або поодинокі чи по дві-три у пазухах листків, зазвичай сині, фіолетові або лілово-рожеві, майже сидячі. Боби здебільшого багатонасінні, рідше двонасінні, чотиринасінні. Всі види горошку є цінними кормовими травами. Дикі види горошку ростуть на луках, схилах, узліссях, більшість їх добре поїдає худоба. У культурі найбільш поширеним видом є горошок посівний, який дає ніжний соковитий зелений корм і добре сіно, що містить близько 20 % протеїну; у зернівці — близько 28 % білка.

Соя культурна належить до найголовніших культурних рослин світового значення. Майже половину її посівів вирощують у США, а ще приблизно третину — в Китаї. Культивують і на півдні України. У дикому стані невідома. Протеїни сої за амінокислотним складом наближаються до протеїнів м’яса. Насіння містить 15-26 % жирної олії, яку використовують для виробництва цукерок, соєвого молока, соусів, а також для виготовлення маргаринів, лаків і фарб.

4. Рослини з простими листками

Рід Дрік (Genista) — низенькі, іноді колючі кущі, з цілісними листками. Квіти відносно великі, зазвичай зібрані в китицях. Віночок жовтий. Біб довгастий, або лінійний, розкривається двома стулками. В Україні росте 88 видів дроку. Найвідоміший серед них дрік красильний, 40-80 см заввишки, що трапляється в сухих лісах, на узліссях, у чагарниках майже по всій Україні.

Підклас Ламіїди, або Губоцвітоподібні (Lamiidae)

Порядок Пасльоноцвіті (Solanales)

Родина Пасльонові (Solanaceae)

Порядок Пасльоноцвіті включає п’ять родин (з яких 4 — невеликі), 98 родів і 2 980 видів. Найбільша за обсягом родина Пасльонові (табл. 23). Трав’янисті рослини, у тропіках ще й кущі або деревця, здебільшого з черговими простими листками без прилистків. Квітки найчастіше у завійках, актиноморфні, рідше злегка зигоморфні, п’ятичленні, зі зрослопелюстковим віночком і п’ятьма тичинками, прикріпленими до його трубочки, маточка з двох плодолистків, з верхньою двогніздною, тригніздною, п’ятигніздною зав’яззю та численними насінними зачатками; плід — ягода або коробочка. Пасльонові охоплюють 90 родів і близько 2 900 видів, поширених майже повсюдно, найбільше їх у тропіках і субтропіках Південної та Центральної Америки. Характерною рисою родини є вміст у рослинах алкалоїдів (атропіну, атропаміну, бетаїну, нікотину, соланіну, скополаміну тощо).

Найважливішими харчовими овочевими рослинами є картопля, помідор їстівний, баклажан синій, перець стручковий. Цікаво, що всі ці рослини походять із Західної півкулі. Цілющі властивості мають: беладона, скополія, дурман, блекота тощо, які походять зі східної півкулі. За типом плоду родину можна умовно поділити на дві групи: із плодом-ягодою та із плодом-коробочкою.

1. Рослини з плодом-ягодою

Рід Паслін (Solanum) — найбільший у родині рід, що налічує близько 1 500 видів, поширених по всій земній кулі. Трав’янисті рослини, напівчагарники або чагарники з прямостоячими чи повзучими стеблами, цілісними, лопатевими, роздільними, іноді перисто-складними листками. Квітки зібрані у верхівкові завійки. Чашечка п’ятизубчаста, або п’ятилопатева, десятилопатева, залишається біля плодів. Віночок актиноморфний з короткою трубкою і широко розпростертим колесоподібним або зірчастим відгином. Тичинкові нитки короткі; пиляки складені один з одним, утворюючи конусоподібну трубку, через яку проходить стовпчик. Плід — двогніздна ягода. В Україні росте 11 видів пасльону (разом з культивованими). Квітки з лійкоподібним або колесоподібним віночком і пиляками, складеними навколо стовпчика у вигляді конуса. Найбільше господарське значення серед представників цього роду має картопля, яка походить з Південної Америки (Чилі). До Європи вона потрапила наприкінці XVI ст. Нині існує понад 1 000 сортів картоплі. Бульби картоплі бувають різними за формою, величиною, забарвленням (білі, червоні, фіолетові), термінами достигання. Вони містять від 14 до 24 % крохмалю, близько 2 % сирого протеїну. Всі сорти картоплі поділяють на три групи: харчові (столові), кормові й технічні, що використовують у виготовлення спирту, крохмалю.

Паслін чорний. Однорічний городній бур’ян з чорними ягодами заввишки 10-70 см, росте майже всюди. Червоні яйцеподібно-овальні ягоди, солодко-гіркі на смак має паслін солодко-гіркий — багаторічний напівкущ зі стеблом заввишки 30-250 см, яке в’ється і дерев’яніє. Він росте по всій Україні на берегах водойм, у чагарниках на вологих місцях.

Довгі, здебільшого темно-фіолетові плоди (ягоди) має баклажан синій, що походить з Індії. Культивується в Україні, особливо у південних районах.

Підрід Помідор (Lycopersicum). У нас відомий лише один культивований вид — помідор їстівний — багаторічна (у культурі однорічна) трав’яниста, прямостояча або сланка рослина 40-120 см (іноді 300 см) з поривчасто-перисто-розсіченими листками, з довгасто-яйцеподібними листочками. Стебло залозисто-волосисте. Суцвіття пазушні. Квітки на довгих ніжках, зібрані у напівзонтики, близько 2 см у діаметрі; маточко-тичинкові або роздільностатеві. Віночок зеленувато-жовтий, з п’ятьма-дев’ятьма зубцями, дорівнює чашечці. Тичинок 5-7 з великими пиляками, які конусом оточують стовпчик, та короткими нитками. Зав’язь двогніздна, або багатогніздна. Плід — велика сплющено-куляста, рідше видовжена, червона, оранжева або жовта ягода діаметру 1-10 см. Насіння численне, дрібне, близько 1,5-2 мм у діаметрі. Це одна з найважливіших овочевих культур.

Рід Беладона (Atropa) — багаторічні трави з цілокраїми листками й поодинокими квітками. Чашечка п’ятироздільна, біля плодів дещо збільшена й зірчасто розпростерта. Віночок великий, 20-35 мм завдовжки, трубчасто-дзвоникуватий з п’ятьма короткими, переважно тупими лопатями. Тичинкові нитки злегка зігнуті. Плід — двогніздна ягода. В Україні росте один вид — беладона звичайна. Це рослина 60-130 см заввишки з розрослим кореневищем і розгалуженими зеленими або бруднувато-пурпуровими стеблами й коротко черешковими, яйцеподібними або яйцевидно-еліптичними, цілокраїми загостреними листками. Нижні листки розміщені поодиноко, верхні попарно; більші листки (близько 15-20 см завдовжки) чергуються з дрібними. Квітки пазушні, поодинокі, пониклі, на залозисто-опушених квітконіжках. Чашечка з яйцеподібними гострими частками. Віночок циліндрично-дзвоникуватий, брудно-фіолетовий або червонувато-бурий, рідше — жовтий. Цвіте у червні — серпні. Плід — чорна блискуча ягода з фіолетовим соком. Росте на узліссях, галявинах у Карпатах, Прикарпатті та Розточчі-Опіллі й у Криму, крім того її культивують. Цінна лікарська рослина, але дуже отруйна. Занесена до Червоної книги України.

Рід Стручковий перець (Capsicum). У нас — однорічна рослина; трав’яниста з голими, здебільшого розгалуженими стеблами і яйцеподібно-ланцетними цілокраїми листками. Квітки поодинокі у розвилках стебла. Чашечка дзвоникувата, короткоп’ятизубчаста. Віночок колесоподібний, до середини п’ятироздільний, білуватий. Тичинки з короткими нитками. Плід — повисла куляста, яйцеподібна або довгаста червона (від жовтого до чорно-фіолетового) ягода з малосоковитим оплоднем. Походить, як припускають, з Мексики. В Україні відомий один культивований вид — стручковий перець однорічний — багаторічна (у культурі однорічна) рослина заввишки близько 1 м з прямостоячим, розлогим або сланким стеблом. Стебла — від округлих до п’ятигранних. Листки з черешками яйцеподібні або ланцетні, як і стебла, від зелених до темно-фіолетових; голі або опушені. Квітки поодинокі або зібрані в короткі суцвіття, білі, жовті чи фіолетові. Плоди звисають або стирчать, 1-20 см завдовжки, переважно конічної форми; у зрілому стані — від майже жовтого до червоного. Існують дві групи сортів — овочеві та пряні (гострі). У перших плоди споживають як у зрілому, так і в недозрілому вигляді (як овочі); у других — плоди дуже гострі на смак, їх використовують як прянощі. Ягода з м’ясистим, але не дуже соковитим оплоднем.

2. Рослина з плодом-коробочкою

Рід Тютюн (Nicotiana). Однорічні та багаторічні рослини та кущі із залозистими, опушеними й цілісним або трохи хвилясто-виїмчастими листками, що дико ростуть у Південній Америці, Австралії та Африці. Майже всі види містять у надземних органах алкалоїд нікотин і є наркотичними та інсектицидними рослинами. Квітки зібрані у волотеподібні суцвіття. Плід — двогніздна коробочка, що розкривається двома двороздільними стулками.

Майже в усій Україні культивують три види цього роду:

тютюн махорка — однорічник заввишки 70-150 см із зеленувато-жовтим віночком (з короткою трубочкою); листки містять багато нікотину, а також лимонної кислоти; походить з Південної Америки;
тютюн справжній — однорічник 100-200 см заввишки з довгасто-ланцетними сидячими листками, розташованими на стеблі почергово (йдуть на виготовлення цигарок і сигарет), рожевим віночком з довгою трубочкою 5-7 см завдовжки із загостреними лопатями; походить з тропіків Америки;
тютюн крилатий — однорічна залозисто-опушена рослина 60-80 см заввишки, з білим (рідше рожевим) запашним віночком, з довгою трубкою (культивують як декоративну рослину в квітниках).

Перші два види вирощують переважно для виготовлення тютюнових виробів.

Рід Дурман (Datura). Однорічні трави, рідше чагарники, з великими квітками; чашечка трубчаста, після цвітіння відокремлюється від основи кільцевим розривом і опадає. Віночок трубчасто-лійкоподібний зі складчастим п’ятилопатевим відгином. Плід — коробочка, що розкривається чотирма стулками. В Україні росте один вид — дурман звичайний, однорічник заввишки 20-100 см, з прямостоячим, вилчасто розгалуженим голим стеблом. Квітки поодинокі, лійкоподібні, білі, у розвилках стебла, дуже запашні. Плід — яйцеподібна шипувата коробочка, що розкривається чотирма стулками. Рудеральний бур’ян. Росте поблизу житла по всій Україні. Здавна відомий як лікарська й отруйна рослина.

Рід Блекота (Hyoscyamus). Багаторічні, дворічні або однорічні трави з перисто-розсіченими, рідше цілісними листками. Квітки в облиснених завійках, які до часу плодоношення подовжуються і стають китицеподібними або колосоподібними. Плід — двогніздна глечикоподібна коробочка, що відкривається зверху кришечкою. В Україні росте три види блекоти. У людини, отруєної блекотою, проявляються симптоми, подібні до божевілля (звідси й вираз: «блекоти об’ївся»). Блекота чорна — однорічний або дворічний бур’ян, укритий залозистими волосками; квітки брудно-жовті з фіолетовими жилками; коробочка здута, відкривається кришечкою. Росте на засмічених місцях і поблизу житла по всій північній півкулі. Рослина отруйна, всі частини її містять алкалоїд гіосціамін. Листки блекоти використовують як зовнішнє болезаспокійливе.

Рід Петунія (Petunia). Петунія гібридна — доволі популярна однорічна культурна рослина гібридного походження. Є сорти з простими та махровими квітками різних кольорів і відтінків. Походить з Південної Америки.

Підклас Астериди (Asteridae)

Порядок Айстроцвіті (Asterales)

Порядок Айстроцвіті — багаторічні або однорічні трави й напівчагарники, рідше чагарники, ліани та невисокі або середніх розмірів дерева. Квітки зібрані у кошики. В кошиках з однорідними квітками всі квітки зазвичай маточково-тичинкові, а в кошиках з різнорідними квітками крайові (променеві) квітки маточкові або нейтральні (стерильні), а центральні — (дискові) маточково тичинкові або функціонально тичинкові. Оцвітина й андроцей п’ятичленні, рідко чотиричленні. Віночок п’яти основних типів: трубчастий, язичковий, двогубий, променевий, лійкоподібний. Найдавніші роди складноцвітих відомі вже з верхньої крейди, але ця родина й тепер перебуває у стадії прогресивного розвитку. Порядок айстроцвіті включає одну велику родину Айстрові, або Складноцвіті, до якої входять близько 1 300 родів, більше 20 000 видів, за іншими даними — близько 25 000 видів.

Родина Айстрові, або Складноцвіті (Asteracea, або Compositae)

У рослин цієї родини листки чергові, рідше супротивні, без прилистків, різноманітні за формою, розмірами тощо. Квітки дрібні, зібрані на спільному дископодібному квітколожі в характерне для родини суцвіття — кошик, який зовні вкритий обгорткою з численних видозмінених листочків різної форми. Обгортка може бути одноярусною або багатоярусною; її листочки лінійні або розсічені, притиснуті або відтягнуті, часто з різними придатками у вигляді гачків, шипів, лусок та ін. Кошики бувають різних розмірів і форм, від 1-2 мм до 30-40 см у діаметрі, поодинокі або зібрані в складні волотеподібні, щиткоподібні та інші суцвіття. Квітколоже може бути плескатим, опуклим або увігнутим, голим, лускуватим, щетинистим або волосистим. Квітки п’ятичленні (крім маточки), чотириколові, або всі однакові в кошику, або зовнішні відрізняються від внутрішніх; чашечка або зовсім редукована, або перетворена на волоски, є щетинки (плівчасті вирости), що залишаються при плодах. Віночок зрослопелюстковий, правильний (актиноморфний) — трубчастий, або лійчастий і неправильний (зигоморфний) — двогубий або, частіше, язичковий. П’ять тичинок нитками прикріплені до трубочки віночка, а їх лінійні пиляки зазвичай склеєні або неміцно зрослися між собою в трубочку, через яку проходить стовпчик. Зав’язь нижня, складена з двох плодолистків, одногніздна, з одним прямим насінним зачатком. Плід — сім’янка, часто з летючкою або плівчастою коронкою. Відповідно до характеру будови віночка розрізняють такі чотири основні типи квіток складноцвітих:

1) трубчасті квітки—двостатеві, правильні, віночок трубчастий, п’ятилопатевий;
2) несправжньоязичкові квітки — лише маточкові; вони часто є крайовими квітками в кошику; внаслідок редукції верхньої губи ці квітки стали однозубими;
3) язичкові квітки — двостатеві, зигоморфні, займають у деяких родів усе квітколоже; язичок віночка закінчується п’ятьма зубцями;
4) лійчасті квітки — стерильні, крайові, зигоморфні, віночок має 5 нерівних зубців і здається двогубим.

Господарське значення складноцвітих значне. Серед них є цінні олійні рослини (соняшник, сафлор, мадія та ін.), каучуконосні (кок-сагиз, гваюла, хондрила тощо), кормові та овочеві (топінамбур, або земляна груша, латук, скорцонера іспанська, або солодкий корінь, артишок, полин ретрогон), лікарські (арніка гірська, календула, мати-й-мачуха, оман, полин цитварний, ромашка лікарська, цмин, череда та ін.). Існує доволі велика група чудових декоративних рослин (айстри, безсмертники, волошки, жоржини, кореопсис, космос, майорці, ромашки, хризантеми, чорнобривці та багато інших). Злісними бур’янами є амброзія, будяки, волошки, гірчак, злинка, осот, чорношир тощо. Зазвичай цю родину поділяють на дві підродини: Трубчасті та Язичкові.

Підродина Трубчасті (Tuviflorae)

Квітки в кошику або всі правильні, трубчасті або (частіше) лише серединні трубчасті, а крайові несправжньоязичкові або лійчасті. До цієї підродини належить переважна більшість складноцвітих — понад 725 родів (табл. 24).

Рід Соняшник (Melianthus) налічує близько 100 видів, поширених у Північній та Південній Америці. Здебільшого високі однорічні або багаторічні рослини з великими кошиками із серединними трубчастими і крайовими несправжньоязичковими квітками жовтими, рідше ліловими. У культурі найбільш поширений соняшник однорічний, родом з Мексики, де його вирощували, ще до відкриття Америки. В Європу завезений ще на початку XVI ст. (перші рослини було висіяно у 1510 р. у Мадридському ботанічному саду). Соняшник є провідною олійною культурою в Україні. Відомо багато сортів, які поділяють на дві основні групи: лузальні з крупнішими сім’янками та олійні з дрібнішими сім’янками. Останні містять до 50-60 % жирної олії, яку використовують для харчових і технічних цілей. Соняшник також добрий медонос. Близький до нього топінамбур, або земляна груша — багаторічник, з підземними бульбами, що містять 10-15 % інуліну.

Рід Жоржина (Dahlia) налічує близько 15 видів; родом з Мексики. Це багаторічники з потовщеними бічними бульбоподібними коренями; серединні квітки в диких і немахрових форм трубчасті, крайові — язичкові, у махрових (частіше) всі язичкові, неплідні. Існує понад 800 сортів із суцвіттями різних форм і забарвлення. Майже всі сорти належать до виду жоржина мінлива і лише деякі — до виду жоржина шарлахова. Жоржини широко застосовують у декоративному садівництві.

Рід Айстра (Aster) — багаторічні рослини з кошиками, зібраними здебільшого у волоті; серединні квітки зазвичай жовті, крайові — лілові, блакитні або фіолетові. У дикому стані відомо близько 500 видів айстр у північній півкулі, особливо в Америці. В Україні є три види. У декоративному садівництві найбільше поширені сорти однорічних, або китайських айстр.

Рід Ромашка (Matricaria) налічує близько 50 видів, поширених переважно в області Середземномор’я і Південній Африці. Кошики з черепичастою обгорткою і конічним або напівкулястим квітколожем; серединні квітки жовті, крайові — білі. Найбільше поширені у нас три види: ромашка безпелюсткова — квітки всі трубчасті, зеленувато-жовті, дуже пахучі; ромашка непахуча — квітки непахучі, крайові — білі; ромашка лікарська — крайові квітки білі, відігнуті вниз.

Підродина Язичкові (Liguliflorae)

Усі квітки в кошику справжньоязичкові, зигоморфні, двостатеві; вегетативні органи містять молочний сік. До складу підродини входить близько 65 родів. Більшість видів нашої флори мають жовті квітки; сім’янки на верхівці несуть чубок з простих або перистих волосків; рідше — сім’янки без чубка й волосків.

Рід Кульбаба (Taraxacum). Досить поліморфний поширений рід. Переважно багаторічники з розеткою прикореневих листків; кошики поодинокі на дудчастих безлистих стеблах (стрілках), волоски чубка прості. Найбільш поширена кульбаба лікарська, що зросте на луках, газонах, садах і левадах. Вид доволі мінливий і поліморфний; у її коренях є гіркі речовини; використовують у народній медицині. Деякі гірські види кульбаби, зокрема тянь-шанський кок-сагиз і кримський крим-сагиз, містять у коренях каучук високої якості. Цінним каучуконосом є середньоазійська скорцонера тау-сагиз, у коренях якої є до 20 % каучуку.

Зміст