Біологія. Довідник школяра та абітурієнта

Клас Саговникові, або Цикадопсиди (Cycadopsida)

Порядок Саговникові (Cycadales)

Підродина Саговникові, або Цикасові (Cycadoideae)

Саговникові, або цикадові, відомі як у сучасній флорі, так і у викопному стані (табл. 15).

Численні рештки відбитків листків і стебел цикадового типу відомі з карбону. Особливого поширення саговники набули в мезозої, найбільший їх розквіт припадає на юрський період. У наші часи саговники збереглися подекуди у тропіках і субтропіках Південно-Східної Азії, Африки, Америки та Австралії. Всього на земній кулі відомо тепер близько 100 видів, що належать до 9 родів й однієї родини з двома підродинами.

Саговникові — деревоподібні рослини з колоноподібним нерозгалуженим або мало розгалуженим стовбуром, що зрідка досягає 20 м заввишки. У деяких видів стовбур короткий, бульбоподібний, або редькоподібний, заглиблений частково або повністю у ґрунт. На верхівці стовбура є крона з великих, здебільшого пірчастих, шкірястих, до 2-4 м завдовжки листків.

Рід Саговник, або Цикас (Cycas)

Налічує близько 15 видів. Один із представників роду є саговник звичайний, який походить з Південно-Східної Азії. Це деревце з невисоким (близько 2-4 м заввишки), але доволі товстим (близько 1 м у діаметрі) стовбуром, який закінчується на верхівці кроною красивих шкірястих пірчастих листків 1-2 м завдовжки. Саговник звичайний — дводомна рослина. Жовтуватого кольору макроспорофіли містяться на верхівці стовбура; вони значно менші від вегетативних листків і несуть з боків у нижній частині по кілька насінних зачатків завбільшки зі сливу. Стиглий насінний зачаток має таку будову: всередині міститься ендосперм, або заросток, з двома архегоніями; він оточений нуцелусом, зовні вкритим покривом, або інтегументом. Останній складений з трьох шарів: зовнішнього соковитого, середнього кам’янистого й внутрішнього також соковитого. На верхівці насінного зачатка є вузький каналець, який називають пилковходом, або мікропіле, що веде до нуцелуса. Під мікропіле є пилкова камера з цукристою рідиною, куди потрапляє пилок. Після запліднення насінний зачаток перетворюється на насінину. У саговників насінний зачаток являє собою видозмінений мікроспорангій з макроспорою (заростком, або жіночим гаметофітом) усередині. Остання після запліднення яйцеклітини й розвитку зародка не залишає макроспорангія.

Мікроспорофіли розміщені на верхівці стовбурів чоловічих екземплярів саговника й зібрані у компактні стробіли, або шишки. Кожний мікроспорофіл має вигляд невеликої, трикутної в обрисі пластинки, на якій з нижнього боку розміщені групи (соруси) мікроспорангіїв.

Мікроспорангії закладаються евспорангіатно, тобто у субепідермальному шарі спорофіла. Мікроспори (пилок) дрібні, численні, з двома оболонками: зовнішньою товщою — екзиною та внутрішньою тоншою — інтиною. Всередині міститься густа цитоплазма і ядро. Мікроспора розвивається як звичайно: ділиться на три клітини, з яких одна, найдрібніша, є, по суті, єдиною вегетативною клітиною чоловічого гаметофіта (заростка). Друга клітина антеридіальна, вона дає початок двом великим сперматозоїдам з численними спірально розташованими джгутиками. Третя клітина перетворюється на пилкову трубку (гаусторій). Коли пилок потрапляє крізь мікропіле в пилкову камеру, ця клітина втискується у тканину нуцелуса, де розпливається, і сперматозоїди звільняються. Поплававши в цукристій рідині пилкової камери, один із сперматозоїдів проникає крізь шийку архегонія до яйцеклітини, її ядро зливається з ядром сперматозоїда, а другий сперматозоїд гине. Із заплідненої яйцеклітини доволі складним шляхом повільно розвивається масивний зародок.

Він вростає в ендосперм і живиться поживними речовинами його клітин. Нуцелус та інтегумент перетворюється на оболонку насінини.