Біологія. Довідник школяра та абітурієнта

Клас Гінкгові, або Гінкгопсиди (Ginkgoopsida)

У минулому ці рослини й подібні до них жили у верхньому тріасі, максимуму свого розвитку досягли в юрі. Ще у третинному періоді гінкго був поширений майже по всій північній півкулі. Єдиним сучасним представником класу Гінкгові є гінкго дволопатевий, який на сьогодні зберігся лише в культурі.

Гінкго дволопатеве (Ginkgo biloba) — високе дерево, близько 30-40 м заввишки, з пірамідальною, а в старішому віці розлогою кроною і гладенькою темно-сірою корою. Листки розміщені на видовжених гонах розсіяно, а на кінцях укорочених пагонів — пучками. За анатомічною будовою пагони дуже різняться. У видовжених пагонів деревина твердіша. Серцевина у стовбурі гінкго добре розвинута й становить його основну масу. Вона складена з трахеїд з округлими облямованими порами. Річні кільця та камбій добре виражені. Анатомічна будова кореня дуже схожа на будову стебла. У різних частинах стебла, кореня і в листках гінкго є, як і в хвойних, численні секреторні клітини й смоляні канали та порожнини, але вони лізигенні, тобто утворені внаслідок розчинення маси клітин (табл. 15).

Листки черешкові, зі своєрідною віялоподібною пластинкою, більш-менш цілісною (у листків укорочених пагонів) або дволопатевою (у листків довгих пагонів). Жилки численні, дихотомічно розгалужені. На зиму листки опадають.

Гінкго — дводомна рослина. Мікроспорофіли виникають на вкорочених пагонах і зібрані у звислі стробіли, або сережки. Кожний мікроспорофіл складається з ніжки і двох спорангіїв, наповнених мікроспорами. Мікроспорофіли ще нерідко називають тичинками.

Мікроспори (пилок) у гінкго еліптичної форми, вкриті двома оболонками, з яких внутрішня (інтина) тонша, а зовнішня (екзина) — товща. Проростання мікроспор починається (як і в саговників) усередині мікроспорангія.

Гінкго дволопатевий: 1 — укорочений пагін з листками й мікростробілами; 2 — укорочений пагін з листками й мегастробілами

Проросла мікроспора дає початок трьом клітинам: протоліальній, антеридіальній та гаусторіальній. Макроспорофіли також виникають на кінцях укорочених пагонів у пазухах листків, але не зібрані в стробіли. Кожний макроспорофіл складається з насінного зачатка (мікроспорангія) та особливого валика, або комірця при основі. Насінні зачатки сидять зазвичай по два на особливій ніжці. Будова насінного зачатка така сама, як і в саговника: доволі товстий інтегумент, витягнутий на верхівці у мікропіле, нуцелус і заросток з архегоніями. Над нуцелусом міститься пилкова камера. Пилок, потрапивши через мікропіле у пилкову камеру, починає розвиватись. Із гаустаріальної клітини, яка виникає ще в мікроспорангії, утворюється коротка пилкова трубка (гаусторій), яка своїми тонкими відростками, прикріплюється до нуцелуса. Антеридіальна клітина в цей час дає початок двом великим багатоджгутиковим сперматозоїдам. Протоліальна клітина зникає (розпливається). Після злиття одного зі сперматозоїдів з яйцеклітиною із зиготи розвивається зародок, а весь насінний зачаток перетворюється в насінину. Зовні насінина вкрита доволі товстим м’ясистим шаром, під яким лежить шар кам’янистих клітин, що захищає її. Всередині є доволі великий зародок з двома сім’ядолями, оточений масивним ендоспермом (залишком заростка): його клітини наповнені крохмалем.

Насіння гінкго їстівне, але м’ясистий, багатий на олію та ароматичні речовини шар часто має неприємний запах згірклої олії.