Біологія. Довідник школяра та абітурієнта
Відділ Мохоподібні (Bryophyta)
Загальна характеристика та поширення
Мохоподібні — відділ вищих наземних (рідше прісноводних), переважно багаторічних рослин. Їх об’єднують у три класи: Антоцеротові, Печіночники та Листостебельні. Усюди, крім морів, засолених ґрунтів, місць існування, які зазнають сильної ерозії, поширені 20 000-25 000 видів цих рослин. Відомі з карбону. Низькорослі, від 1 мм до кількох сантиметрів, рідше — близько 60 см й більше. Тіло — слань (анцеротові, деякі печіночники) або розчленоване на стебло й листки. Однодомні або дводомні, деякі багатодомні. Внутрішня будова відносно проста. Асиміляційна, провідна і механічна тканини частково відособлені. Статеве (гаметофіт) і нестатеве (спорофіт) покоління мохоподібних існують сумісно на одній рослині. Органи статевого розмноження — антеридії та архегонії. Утворені в антеридіях дводжгутикові сперматозоїди пересуваються до яйцеклітини в архегонії лише в краплиннорідкій воді. Із зиготи формується багатоклітинний диплоїдний спорофіт у вигляді спеціалізованого органа спороношення — спорогона, який складається із верхньої спороносної частини — коробочки та нижньої — ніжки зі стопою, яка вростає у тканину гаметофіта.
З утворених шляхом поділу спор виростає багатоклітинна протонема (передросток) з численними бруньками (цим пояснюється характерний для мохоподібних ріст дернинами, кущиками, подушками), які дають початок пластинчастим таломам, або листковим пагонам — гаметофітам. В основному вони виконують функцію автотрофного живлення. Завдяки цьому та здатності гаметофіта до вегетативного розмноження цикл розвитку мохоподібних тривалий час може відбуватися без утворення спорофіта (у деяких видів спорогони не відомі). У мохоподібних встановлені апоспорія та апогамія, гібридизація і поліплоїдія. Поряд з цим у мохоподібних формуються клони.
На мохових болотах ці рослини утворюють основну масу торфових боліт. Інтенсивно розвиваючись, мохоподібні сприяють заболочуванню ґрунтів, погіршенню якості лук та інших сільськогосподарських угідь.
Мохоподібні — відособлена гілка в еволюції вищих рослин, яка, можливо, походить від стародавніх зелених водоростей. Деякі вчені вважають предками мохоподібних риніофітів. Викопні мохоподібні третинного періоду виявляють значну близькість з мохоподібними сучасної флори. Мохи четвертинного періоду практично не відрізняються від сучасних; істотно змінилось їх поширення.
Пристосування мохоподібних до виживання на суходолі:
- вбирають атмосферну вологу всією поверхнею тіла;
- здійснюють фотосинтез за будь-яких умов (навіть у темряві печер і під снігом);
- висихають до повітряно-сухого стану, залишаючись живими;
- широко розмножуються вегетативним способом.