Біологія. Довідник школяра та абітурієнта

Клас Флоридієві (Florideophyceae)

Порядок Криптонемієві (Cryptonemiales)

Родина Коралінові (Corallinaceae)

Почленовані водорості роду Кораліна мають вертикальну розгалужену слань, у якій обвапновані членики чергуються з позбавленими вапняку зчленуваннями. Рід Кораліна об’єднує невисокі рослини, дуже гарні завдяки перистому й вилчастому галуженню. Нитки внутрішньої частини слані складаються з клітин однакового розміру, розташованих поперечними рядами (на поздовжньому перерізі). Кілька шарів корових клітин закінчуються на поверхні одним шаром покривних клітин. Останні відсутні лише над апікальними клітинами, які здійснюють ріст у довжину. Центральні та корові клітини часто зливаються між собою. Зчленування ніколи не зневапновується і складається з одного ряду паралельно розташованих довгих товстостінних клітин. На початку утворення зчленування буває покрите корою, яка потім руйнується. Коцептакули (особливі заглиблення в особливих точках на поверхні слані, у яких розвиваються одногніздні спорангії) у кораліни утворюються на верхівках гілочок. Під час утворення безстатевих концептакулів вершини кінцевих гілочок сплющуються, апікальні клітини перестають рости й відчленовують початкові клітини тетраспорангіїв. Одночасно з їх розвитком відбувається розростання навколишніх клітин, унаслідок чого утворюється дах концептакула. Спорангії діляться зонально. Не всі материнські клітини тетраспорангіїв стають зрілими, частина з них залишається стерильними.

Статеві клітини кораліни більш неправильно розгалужені та густіше вкриті концептакулами. Розвиток жіночого концептакула починається з того, що з апікальних клітин центрального пучка ниток утворюються плодоносні нитки. У зрілому концептакулі розрізняють велику клітину, злиту з нитками гонімобласта (спеціальні нитки з незначної кількості клітин, які несуть карпоспорангії) по краю. Чоловічі концептакули кораліни мають на вершині видовжений дзьобик, усередині якого проходить вивідний канал. Сперматангії утворюються на дні та бокових стінках концептакула і мають характерну форму — вони розширені (подібно до головки) на передньому кінці і витягнуті в довгий вузький хвіст на задньому.

Порядок Гігартинові (Gigartinales)

Родина Філофорові (Phyllophoraceae)

У Чорному морі зарості філофори, які називають «філофорове поле Зернова», досягають промислових розмірів. Слань філофори невелика, пластинчаста, лінійна, клиноподібна або овальна, розгалужена дихотомічно, пальчасто або неправильно. Внутрішня частина слані, утворена великими безбарвними клітинами, обмежена тонким коровим шаром. Кора складається з дрібних щільно з’єднаних клітин, розташованих вертикальними рядами, по 1-4 у ряд. Органи розмноження зазвичай розташовуються на спеціальних листочках. Ряд видів філофори характеризується певним циклом розвитку, в якому представлені всі форми — гаметофіти, карпоспорофіт і вільноживучий тетраспорофіт.

У філофори перетинчастолистої статеві рослини дводомні. Під час утворення сперматангіїв з поверхневих клітин виникають гілочки, на яких, у свою чергу, утворюються сперматангії. При цьому більш довгі плодоносні гілочки чергуються з більш короткими й унаслідок цього на поверхні слані під зовнішньою оболонкою утворюються заглиблення, дно яких викладено сперматангіями. Завдяки такому способу утворення сперматангіїв поверхня чоловічих листочків стає дрібно-комірковою.

Триклітинна карпогінна гілка сидить на клітині, яка є ауксилярною (клітини, з якими зливається карпогон, у літературі часто називають ауксилярними). З ауксилярної клітини розвивається гонімобласт. Нитки гонімобласта починають рости всередині слані серед клітин особливої поживної тканини, яка виникає ще до запліднення. Більшість клітин гонімобласта перетворюється в карпоспору, які виходять назовні внаслідок руйнування стінки цистокарпа, утвореною товстою багаторядною корою. Соруси тетраспорангіїв розташовані в нематеціях (спеціальні утворення слані, які складаються з вертикальних клітинних ниток, що беруть початок від поверхневих корових клітин і мають вигляд невеликих подушечок). Тетраспорангії розвиваються серед ниток нематеція (тісно оточені ним), які мають форму подушечок на вільно живучих спорофітах.

Роль водоростей у природі та житті людини

Водна оболонка Землі (гідросфера) займає близько 71 % площі планети. Основними автотрофними фотосинтетиками в гідросфері є водорості, що виступають в ролі первісних продуцентів органічних речовин. Загальна маса органічних речовин рослинного й тваринного походження на Землі становить близько 1 000 000 млрд тонн, а 9/10 цієї кількості припадає на гідросферу. Нагромадження органічних речовин у гідросфері посередньо або безпосередньо пов’язане з діяльністю водоростей. Водорості сприяють розвиткові водяних тварин ще й тим, що вони збагачують воду на О₂, який є необхідним для дихання організмів. Водорості в природі є активними учасниками процесів кругообіг у речовин. Деякі з них беруть участь у процесах самоочищення води. Наземні водорості, які оселюються на гірських породах, належать до піонерів рослинного світу. Своєю руйнівною діяльністю води зумовлюють утворення первісних ґрунтів. Наземні й ґрунтові водорості беруть участь в утворенні гумусу. Особливо помітна ця роль на пустельних ґрунтах. Починаючи з протерозою водорості відігравали значну роль у формуванні осадових порід усіх наступних геологічних епох. Найбільше значення для породоутворення мають діатомові, а також червоні водорості, які містять вапняк.

Унаслідок діяльності водоростей утворилися діатоміти і трепел. Значною є участь сучасних червоних водоростей у побудові рифів. Червоні рифоутворювальні водорості (коралінові) трапляються на різних глибинах — від лінії припливу до 200 м. У тропічних морях рифи ростуть дуже швидко, приріст становить 24-25 см на рік. Значний інтерес становлять прижиттєві виділення водоростей — амінокислоти, пептиди, антибіотики, ферменти, органічні кислоти, ростові речовини, токсини та ін. У розвитку біоценозів вони відіграють вагому роль, впливаючи на розвиток інших організмів як стимулятори або як інгібітори. Разом з бактеріями водорості беруть участь в очищенні каналізаційної та інших стічних вод від органічних речовин. У сільському господарстві водорості відіграють значну роль у підвищенні родючості ґрунту, в деяких країнах їх використовують як корм для тварин. Водорості беруть участь в утворенні лікувальних грязей. Сапропелі використовують для опалення, сухою перегонкою з них добувають цінні речовини: органічну олію, аміак, органічні кислоти. Гірську породу діатоміт, що утворилася з панцирів діатомових, застосовують у будівельній промисловості як теплоізоляційний матеріал для поглинання рідин і фільтрування — у харчовій промисловості. У хімічній промисловості діатоміт йде на виробництво рідкого скла, фарб.

Сухою перегонкою зелених водоростей одержують ацетон, спирт та інші речовини. Агар-агар одержують з червоних водоростей анфельції та філофори. Із золи червоних водоростей добувають йод. Ламінарієві бурі водорості є сировиною для одержання маніту — шестиатомного спирту. Зі 100 000 т сирих морських водоростей можна одержати: альгінової кислоти — 4 000 т, маніту — 1 000 т, калійних солей — 1 000 т, йоду — 20 т. У приморських країнах водорості мають значення як продукти харчування.