Усі лабораторні роботи. 6-11 класи

Лабораторна робота № 12

Будова тканин тваринного організму

Мета: узагальнити і систематизувати знання про будову та функції тканин тваринного організму.

Обладнання та матеріали: світловий мікроскоп, постійні, препарати епітеліальної, сполучної, нервової і м’язової тканин; мікрофотографії цих тканин.

Хід роботи

1. Підготуйте мікроскоп до роботи.

2. При малому збільшенні мікроскопа знайдіть на препаратах клітини епітеліальної тканини. Розгляньте цю тканину при великому збільшенні мікроскопа. Зверніть увагу на форму клітин, взаємне розміщення клітин і міжклітинної речовини. Замалюйте побачене. Порівняйте з іншими видами епітеліальної тканини, поданими на рисунку.

3. При малому збільшенні мікроскопа знайдіть на препаратах клітини сполучної тканини. Розгляньте цю тканину при великому збільшенні мікроскопа. Зверніть увагу на форму клітин, взаємне розміщення клітин і міжклітинної речовини. Намалюйте побачене. Порівняйте з іншими видами сполучної тканини, поданими на рисунку.

4. При малому збільшенні мікроскопа знайдіть на препаратах клітини м’язової тканини. Розгляньте цю тканину при великому збільшенні мікроскопа. Зверніть увагу на форму клітин та їх взаємне розміщення. Замалюйте побачене. Порівняйте з іншими видами м’язової тканини, поданими на рисунку.

5. При малому збільшенні мікроскопа знайдіть на препаратах клітини нервової тканини. Розгляньте цю тканину при великому збільшенні мікроскопа. Зверніть увагу на форму клітин та взаємне їх розміщення. Замалюйте побачене.

6. Зробіть висновок відповідно до мети лабораторної роботи.

Виконання роботи

У побудові організму багатоклітинних тварин виділяють чотири типи тканин: епітеліальні, м’язові, нервову і тканини внутрішнього середовища.

Епітеліальна тканина утворює покриви тіла й оболонки внутрішніх органів, виконуючи захисну функцію, в кишечнику відповідає за всмоктування розчинених речовин і газів, а також їх виділення назовні. Її похідні виконують секреторну функцію. Клітини цієї тканини розташовуються тісно, міжклітинної речовини майже немає. Клітини сплощені, кубічні або циліндричні. Епітелій буває одношаровим (клітини розташовуються в один ряд, як у кишечнику) і багатошаровим (що складається з декількох шарів клітин, у зовнішньому шарі шкіри). Вільний край епітеліальних клітин може бути вкритий війками (трахея) або мікроворсинками (кишечник). Тканини внутрішнього середовища. До їх складу входять сполучна тканина, кров, лімфа, кістка, хрящ. Клітини тканин внутрішнього середовища різноманітні й розташовані в товщі міжклітинної речовини. Сама міжклітинна речовина складається з основної речовини (рідкої або мінералізованої) і волокон.

Рис. 1. Типи епітеліальних тканин: А-В - одношаровий однорядний (А — циліндричний, Б — кубічний, В — плоский); Г — одношаровий багаторядний; Д-Е — багатошаровий плоский (Д — незроговілий, Е — зроговілий); Ж — перехідний. 1 — епітеліальні клітини; 2 — базальна пластинка; 3 — сполучна тканина

Функції тканин, які не мають волокон у міжклітинній речовині, залежать від її мінералізації. Так, міжклітинна речовина крові й лімфи рідка, що дозволяє їм виконувати транспортну, захисну та ін. функції. Кістка — сильно мінералізована й утворює опорні елементи скелета.

Сполучна тканина містить волокна і залежно від їх розташування ділиться на впорядковану і невпорядковану. У впорядкованої сполучної тканини (сухожилля, зв’язки та ін.) волокна міжклітинної речовини утворюють пучки, зорієнтовані у певних напрямках. Вони надають тканині міцність. Основні функції тканини: опорно-рухова і захисна. Невпорядкована сполучна тканина містить безладно розкидані пучки волокон і розділяється на щільну і пухку. У щільної невпорядкованої сполучної (власне шкіра, кровоносні судини) тканини кількість волокон значно переважає над аморфною міжклітинною речовиною. Основні функції: захисна, надання еластичності органам і т.п. У пухкої сполучної тканини переважає аморфна міжклітинна речовина, в якій міститься багато різноманітних клітин. Пухка сполучна тканина багата на кровоносні судини. Вона супроводжує кровоносні судини, заповнює проміжки між внутрішніми органами. Основні функції: трофічна, запасна, захищає внутрішні органи і судини від пошкоджень.

Рис. 2. Приклади тканин внутрішнього середовища А — пухка волокниста тканина; Б — кісткова тканина; В — хрящова тканина; Г — кров

М’язова тканина складається з клітин, здатних до скорочення. При цьому вона ділиться на гладку (внутрішні органи) і поперечносмугасту (скелетні м’язи, серце) м’язову тканину. Клітини першої короткі (до 0,1 мм), веретеноподібні, містять одне ядро. Входять до складу внутрішніх органів, судин, кишечника.

Клітини поперечносмугастої тканини довгі (до 10-12 см), багатоядерні, мають поперечну смугастість, за рахунок розташування всередині клітини скорочувальних актино-міозинових волокон. Скелетна тканина входить до складу скелетних м’язів, діафрагми, початкового і кінцевого відділів травного тракту; серцева тканина — до складу серцевого м’яза. Волокна останньої не мають сполучнотканинної оболонки і тому в деяких місцях зливаються між собою. За рахунок цього відбувається поширення імпульсу збудження від водія ритму по всьому серцевому м’язу.

Рис. 3. Типи м’язової тканини: А — посмугована скелетна; Б — гладенька; В — посмугована серцева

Нервова тканина складається з нейронів і допоміжних клітин. У нервовій тканині виникають нервові імпульси, що мають електричну природу. Основні функції: збудливість і провідність.

Нейрон здатний сприймати подразнення, перетворювати їх у нервові імпульси і їх проводити. У центральній частині клітини — тілі — міститься одне ядро і більшість органел. Від тіла нейрона відходить один довгий відросток — аксон, і багато коротких розгалужених дендритів. Аксон — довгий (до 1 м), розгалужений на кінці відросток нейрона, по якому імпульси від його тіла надходять до інших нейронів або до органів. Сукупність з декількох аксонів утворює нерв. Дендрити — відносно короткі, дуже розгалужені. По ним збудження проводиться до тіла нервової клітини від рецепторів або інших нервових клітин.