ДПА. Відповіді. Українська література. Витвицька
Варіант 3
1. У рядках з народної балади
Летять три зозуленьки
І всі три рябенькі:
Одна прилетіла,
В головоньках сіла;
Друга прилетіла,
Край серденька сіла;
Третя прилетіла
Та в ніженьках сіла...
йдеться про
|Б| смерть козака.
2. «Де матінка плаче, там Дунай розлився...», — сказано в
|В| баладі.
3. На думку Святослава, «Розбудили лихо недобре, Що приспав був отець їх...», князі (за «Словом о полку Ігоревім»)
|В| Ігор і Всеволод.
4. До козацьких літописів належить
|Г| «Літопис Самовидця».
5. Перший повний переклад Біблії українською мовою здійснили
|В| П. Куліш, І. Пулюй, І. Нечуй-Левицький.
6. Уособленням щасливого хутірського життя в «Чорній раді» є
|Г| Черевань.
7. Епізод страти українських козаків на майдані у Варшаві наявний у творі
|Б| М. Гоголя.
8. За мотивами одного з розділів Біблії, що являє собою пророче видіння майбутніх перетворень, коли «свята на землю правда прилетить», Тарас Шевченко написав твір
|Б| «Ісаія. Глава 35».
9. Незламність, титанізм у поемі Тараса Шевченка «Кавказ» символізує образ
|Б| Прометея.
10. У 40-х роках XIX ст. П. Куліш разом з В. Білозерським, М. Костомаровим та іншими створює
|А| Кирило-Мефодіївське братство.
11. Називав Марка Вовчка «донею»
|Б| Тарас Шевченко.
12. Відгуком на тогочасну загарбницьку імперську політику у творчості Т. Шевченка є
|А| «Кавказ».
13. Головним героєм твору «Гайдамаки» є
|Б| повсталий народ.
14. Зразком сентименталізму є твір
|Б| Г. Квітки-Основ’яненка.
15. Твори «Бджола та Шершень», «Собака і Вовк» за жанром
|Б| байки.
16. З посвятою Т. Г. Шевченку вийшов твір
|А| Марка Вовчка «Інститутка».
17. Установіть відповідність між жанрами народних пісень та їх прикладами
1-Б родинно-побутові — «Сонце низенько, вечір близенько»
2-А календарно-обрядові — «Нова радість стала...»
3-В балади — «Ой на горі вогонь горить»
4-Г історичні — «Ой Морозе, Морозенку»
18. Установіть відповідність між назвами літописів та подіями, які вони описують
1-Б «Повість минулих літ» — відомості про територію, заселену слов’янами, про їхні звичаї та мову, героїчне минуле Київської держави з 852 до 1110 року
2-Г «Галицько-Волинський літопис» — боротьба за престол у Галичі між князями, хоробрість князя Данила в бою з татарами на ріці Калці
3-В «Київський літопис» — велике лихоліття Руської землі — наскоки половців, безлад у державі внаслідок князівських міжусобиць
4-А «Літопис Самовидця» — чорна рада під Ніжином, два ворожі табори — Сомка і Брюховецького
19. Установіть відповідність між художніми засобами та їх прикладами у творах Г. Сковороди
1-Д Я ж у полоні нав’язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум
— епіфора
2-Б непокоїть Венерин амур
— метафора
3-A Знаю, що смерть — як коса замашна,
Навіть царя не обійде вона
— порівняння
4-Г Що є свобода? Добро в ній якеє?
— риторичне запитання
20. Установіть відповідність.
1-Г «Той безперервно стягає поля, / Сей іноземних заводить телят. / Ті на ловецтво готують собак, / В сих дім, як вулик, гуде від гуляк. ..» — «Всякому місту — звичай і права»
2-А «О, якби в дурні мені не пошитись, / Щоб без свободи не міг я лишитись. / Слава навіки буде з тобою, / Вольності отче, Богдане-герою!» — «De libertate»
3-Б «Чи знаєш ти, що плоди твоєї праці не стільки тобі самій, як людям корисні, а тобі часто і шкодять, приносячи замість нагороди смерть...» — «Бджола та Шершень»
4-Д «З усіх утрат втрата часу найбільша» — афоризм
21. Ідея волелюбності яскраво втілена у творі Г. Сковороди «De libertate».
22. Твір «Наталка Полтавка» за жанром — це соціально-побутова драма.
23. Перші друковані книги в Україні (записати не менше двох): Апостол (1574), «Буквар» (1574), Острозька Біблія (1581).
24. Кульмінацією твору Т. Шевченка «Сон» («У всякого своя доля...») є сцена «генерального мордобитія».
25. Які основні мотиви послання Т. Шевченка «І мертвим, і живим, і ненарожденним...»?
Поема «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє», написана наприкінці грудня 1845 р., завершувала цикл раніше написаних поем і стала синтезом Шевченкових думок про волю, живою програмою національно-культурного, соціального і політичного визволення України. Цей твір — справжній заповіт Шевченка для нації.
Уже в епіграфі твору («Коли хто говорить: люблю Бога, а брата свого ненавидить,— лжа оце») поет виразно вказував на свій ідеал — Україну як національну спільність, побудовану на засадах гуманної християнської моралі. Нація в поемі постає в образі спільного дому. Тому ліричний герой важко переживає зло і неправду, які бачить у цьому домі:
Кайданами міняються,
Правдою торгують.
І Господа зневажають,
Людей запрягають
В тяжкі ярма.
Послання охоплює минулий («мертвим»), теперішній («живим») і майбутній («ненарожденним») часи, а разом це — вічність, отже, поширюється і на нас. Звертаючись до совісті дворян-українців, які не цікавляться уроками історії, рідною мовою, за кордоном здобувають освіту, Тарас Шевченко докоряє, просить, проклинає:
Прочитайте знову
Тую славу. Та читайте
Од слова до слова...
Все розберіть...
З провідної ідеї поеми — «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля» — випливало найперше завдання дбати про державно-політичну незалежність України: «Розкуйтеся...» Але перш ніж позбутися політичного гноблення, треба було скинути ті кайдани, якими обмінювалися, які кували один на одного земляки-українці. Тому «...братайтеся!» — це вищий ступінь любові до України. Вищі верстви українців, як спостерігав Т. Шевченко, були глухими до потреб простого народу, не чули зойку покривджених не тільки російським царатом, але й ними людей. Поет закликає панство схаменутися, брататися з «нижчими» верствами українського народу («...Бо хто матір забуває, того Бог карає»). У посланні «І мертвим, і живим...» поет не просить, а навіть благає панство обняти «найменшого брата», тобто поневолений трудящий люд, під покровом матері-України:
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата —
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Благословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
Образ майбутнього такий привабливий, такий довгожданий і, здається, недосяжний.
Найвищий ступінь любові до України поетові земляки виявили б тоді, коли шукали б для себе правди, волі й братерства не поза її межами — у Росії чи навіть у Західній Європі, а «у своїй хаті». «У чужому краю» для них не може бути «братерства братнього», бо воно можливе тільки на рідній землі. І це цілком природно. Цю одвічну правду поет стверджує образно й рішуче:
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра...
Злочин багатих Шевченкових земляків полягав не тільки в тому, що вони шукали в чужих краях «доброго добра», а й у тім, що занедбали національно-культурний розвиток України, стали зрадниками, перевертнями — «свого цуралися». Таких Бог карає і навіть чужі люди проганяють. Здобутки науки і культури інших народів дуже потрібні, без їх засвоєння неможливий національний прогрес у цих галузях, але занедбувати при цьому своє, рідне — просто недопустимо.
Заповіт для сучасників і нащадків досить промовистий:
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Отже, з безмежної любові Шевченка до України і до земляків народилося це сміливе, гостре й одночасно дружнє поетичне слово, яке «неложними устами» не тільки сказало землякам усю правду в очі, але намагалось повернути на праведну дорогу, збудити у них національну свідомість, спрямувати їх зусилля для справи національно-політичного визволення України.
