ДПА. Відповіді. Біологія. Барна

49. Трофічний рівень і трофічна сітка

Функціональною основою будь-якого біогеоценозу є трофічні та супутні їм енергетичні зв’язки. У ньому постійно відбувається перенесення речовин і енергії, які містяться в їжі, створеній переважно рослинами. Перенесення потенційної енергії їжі, створеної рослинами, через ряд організмів шляхом поїдання одних видів іншими називають ланцюгом живлення, або харчовим ланцюгом, а кожну його ланку — трофічним рівнем. Перший трофічний рівень утворюють продуценти (рослини), другий — первинні консумента (травоїдні тварини), третій — вторинні консумента (м’ясоїдні тварини та паразити). Оскільки кожний організм має декілька джерел живлення і сам є продуктом живлення для інших численних організмів з одного й того ж або навіть з різних харчових ланцюгів (всеїдні організми, наприклад людина, ведмідь, горобець споживають як продуцентів, так і консументів, тобто живуть на різних трофічних рівнях), ланцюги живлення багаторазово розгалужуються і переплітаються у складні харчові мережі.

У будь-якому біогеоценозі різні ланцюги живлення не існують окремо один від одного, а переплітаються між собою. Це відбувається тому, що організми певного виду можуть бути ланками різних ланцюгів живлення. Наприклад, особини одного виду птахів можуть споживати як рослиноїдні (консумента II порядку), так і хижі види комах (консумента III порядку) тощо. Отже, переплітаючись, різні ланцюги живлення формують трофічну сітку біогеоценозу. Розгалужені трофічні сітки забезпечують стійкість біогеоценозів, оскільки при зменшенні чисельності певних видів (чи навіть за умови їхнього зникнення з даного біогеоценозу) види, які ними живляться, можуть переключатись на інші об’єкти живлення. Унаслідок цього сумарна продуктивність біогеоценозу залишається стабільною.