ДПА. Відповіді. Біологія. Барна

44. Популяційні хвилі

Розміри популяції (просторові та за кількістю особин) завжди змінюються. Періодичні коливання чисельності популяції отримали назву хвилі життя, або популяційні хвилі. Поняття про популяційні хвилі розробив російський біолог С. С. Четвериков. Чисельність популяції будь-якого виду тварин або рослин залежить, у першу чергу, від балансу народжуваності та смертності. Але в природі постійно є причини, які викликають хвилі життя: вороги, патогенні мікроорганізми, наявність їжі, конкуренти, волога, світло, температура, стихійні лиха тощо. Члени однієї популяції впливають один на одного не менше, ніж фізичні чинники середовища чи інші види організмів, які існують поряд.

Популяційні хвилі можуть бути: сезонними — пов’язаними зі щільністю популяції, спричинюються особливостями життєвих циклів або сезонною зміною кліматичних факторів (розмноження організмів у найбільш сприятливу пору року і підвищена смертність у несприятливий період); несезонними — зумовлюються змінами абіотичних (зміною клімату впродовж значного історичного періоду), біотичних (інтенсивний вплив хижаків або паразитів), антропогенних (господарська діяльність людини) чинників.

Популяція може зростати як унаслідок збільшення народжуваності, так і через зменшення кількості загиблих. Різниця між народжуваністю і смертністю визначає приріст популяції. Позитивний приріст — народжуваність перевищує смертність, негативний — навпаки. Тривалий негативний приріст популяції може спричинити її вимирання.

Низька густота популяції тварин сприяє підвищенню народжуваності, надмірна — виснаженню ресурсів існування. Популяція приречена на загибель, якщо густота падає нижче певного рівня, здатного забезпечити зустріч особин різної статі для розмноження.

Густота популяції залежить від ємності середовища існування, змін інтенсивності кліматичних умов, тривалості життя, взаємозв’язків з популяціями інших видів, поведінки особин у популяції, територіальності, стресовості поведінки, розселення, впливу людини тощо.

Популяції живих організмів прагнуть зберегти відносну динамічну збалансованість (постійність), тому її відновлення у випадку порушення можливе за допомогою власних регуляторних механізмів.