Історія України. Опорні конспекти та практичні заняття. 8 клас

Коліївщина (1768 р.)

Гайдамацький рух переріс у національно-визвольне повстання — Коліївщина. Назва походить від слів «колоти», «колій», що означає «повстанець».

Причини повстання:

• важкий національний, соціальний та релігійний гніт із боку Речі Посполитої українського населення Правобережжя;

• у 1768 р. в містечку Бар було створено конфедерацію — військово-політичне об’єднання польської шляхти й католицького духовенства для збереження католицької церкви та польської шляхти на Правобережжі;

• Барська конфедерація (10-тисячне військо) почало похід на Правобережжя: переслідувань і репресій зазнавали православні — селяни, міщани, священики, що посилило опір українського населення.

Привід до повстання — поява російських військ на Правобережжі, сприйнята як підтримка українців і православ’я.

Навесні 1768 р. на Правобережжі почало готуватися велике повстання, яке очолив колишній запорожець Максим Залізняк.

Максим Залізняк постійно звертався до мешканців Правобережжя з універсалами, в яких проголошувався заклик до боротьби.

Повстанці почали визволяти Правобережну Україну, винищували шляхту, католицьке духовенство, палили маєтки, ділили панське майно.

Під Уманню один із польських полків, очолений сотником Іваном Гонтою, перейшов на бік повсталих. Повстанці здобули Умань, яка стала їхньою базою. Рада, що відбулася в таборі, проголосила Максима Залізняка гетьманом, а Івана Гонту — полковником.

Великий розмах повстання налякав польський уряд.

На прохання польського уряду війська Росії під командуванням генерала М. Кречетнікова включилися в ліквідацію Гетьманщини. Повстанці та їхні отамани були запрошені російським полковником на перемови, під час яких їх заарештували.

Максим Залізняк (1740-1769)

Народився на Чернігівщині в родині бідного селянина із села Медведівки, згодом опинився на Запорозькій Січі.

Рано втративши батька, він тривалий час наймитував у козацької старшини, змалку зазнав поневірянь та злиднів.

На Запорозькій Січі М. Залізняк сформувався як талановитий ватажок, який розумів необхідність боротьби проти гноблення й несправедливості.

Мав неабиякі організаторські здібності, військові навички, був сміливою і відважною людиною. Очолив повстання — Коліївщину. Після придушення повстання був схоплений і виданий російським властям.

Його присудили до побиття батогами (150 ударів), вирвали ніздрі, на лобі й на щоках поставили тавро, заслали на каторжні роботи до Нерчинська, де він і помер.

Про М. Залізняка ходили в народі легенди. Найцікавіша оповідає, що М. Залізняк, переодягнувшись ченцем, переховується в Мотрошинському монастирі та невдовзі має з’явитися і знову очолити повстання.

Розправа над повсталими

• Польський суд присудив, що страта І. Гонти повинна тривати два тижні. Протягом шести днів кат мав здирати із бунтівного сотника шкіру. Одинадцятого дня ухвалено відрубати йому ноги, дванадцятого — руки, тринадцятого — вирвати серце, чотирнадцятого — відрубати голову.

• Збереглися свідчення самих поляків про поведінку І. Гонти під час його катування. Ворог був вражений, що жодного стогону не вирвалося з вуст повстанця.

• Побачивши, що мужність І. Гонти справляє велике враження, І. Гонті на третій день було відтято голову, і вирок виконували на трупові.

• Тіло посікли на шматки, щоб потім вивісити на майдані 14 великих міст Правобережжя всім для залякування. Голову прибили до воріт Могилева.

• Близько двохсот затриманих повісили за вироком польського суду. Всього було замордовано близько 3 тис. учасників повстання.

• У серпні 1768 р. 400 гайдамаків пригнали до Львова і кинули в підземелля міського арсеналу.

• Перегодом їх використали для спорудження будинку військового коменданта Львова, а потім багатьох полонених розстріляли.

• Дружину й чотирьох дочок І. Гонти було схоплено, публічно побито різками й заслано. Усе їхнє майно привласнив генерал М. Кречетніков.

• М. Залізняка як підданого Росії засудили до жорстокого тілесного покарання й відправили на каторжні роботи до Нерчинська, де його слід загубився.

Народ навіки зберіг у своїй пам’яті героїчні образи гайдамаків та їхніх ватажків — М. Залізняка та І. Гонти. Їм присвячені думи, пісні, літературні твори — Т. Шевченко написав знамениту поему «Гайдамаки».

Причини поразки повстання:

• повстанці не мали чіткої програми дій, належної підготовки й організації;

• стихійність, розрізненість дій повстанців;

• повстання мало місцевий (локальний) характер;

• віра багатьох селян у «доброго російського царя», який допоможе їм звільнитися з-під влади поляків;

• складна міжнародна ситуація, допомога Росії у придушенні повстання.

Історичне значення повстання

• Повстання стало яскравою сторінкою національно-визвольної боротьби.

• Воно похитнуло й ослабило політичний режим Речі Посполитої у Правобережній Україні.

• Повстання прискорило падіння феодально-кріпосницьких порядків та визволення Правобережної України з-під влади Речі Посполитої.

• Мало великий вплив на піднесення національно-визвольної боротьби на західноукраїнських землях.

• Події Коліївщини та справедлива боротьба гайдамаків відіграли значну роль у формуванні національної свідомості українського народу, в утвердженні волелюбних традицій українського народу, його прагненні до свободи.

• Образи народних героїв-гайдамаків назавжди залишилися в пам’яті народній як приклад відданості тій справі, за яку віддають життя.

Барська конфедерація — військово-політичне об’єднання польської шляхти й католицької церкви, створене в 1768 р. у м. Барі на Поділлі (сучасна Вінницька область), яке виступило проти зрівняння в правах католицької та православної церков.

Конфедерати відстоювали католицьку віру.

Буковина, Східна Галичина, Закарпаття

• До складу Західної України, яка наприкінці XVIII ст. ввійшла до складу Австрійської імперії, входили такі регіони: - Східна Галичина — згідно з першим поділом Речі Посполитої 1772 р.;

- Північна Буковина, у 1774 р. Австрія відібрала ці землі у Молдовського князівства;

- Закарпаття, яке перебувало у складі Австрії з XVII ст.

• Відбувався процес ополячення, румунізація та мадяризація населення.

Економічне становище в Східній Галичині, на Буковині, в Закарпатті

• Земля в Східній Галичині, Буковині, Закарпатті належала польським, румунським, угорським, німецьким власникам.

• Відбувався процес обезземелення селян (у Галичині таких селян був 41 %). Намагаючись збільшити прибутки, поміщики посилювали експлуатацію своїх селян. Було запроваджено 16-годинний робочий день влітку. Панщина становила 5-6 днів на тиждень. Крім того, поміщики вимагали від селян виконувати різноманітні повинності, часто змушували їх до виконання різних робіт у маєтках, на будівництві й ремонті шляхів тощо.

• Умови життя селян були важкими: бідність, погане харчування, голод, низька тривалість життя (30-40 років).

• У містах Західної України більшість населення становили поляки, угорці, румуни, німці, євреї.

• У цілому становище українського населення Галичини, Буковини, Закарпаття було гіршим, ніж на Лівобережжі.



Підтримати сайт і наші Збройні Сили можна за посиланням на Buy Me a Coffee.