Історія України. Опорні конспекти. 7 клас

РОЗДІЛ II. КИЇВСЬКА ДЕРЖАВА (РУСЬ-УКРАЇНА) НАПРИКІНЦІ X — У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XI СТ.

Київська держава за князя Володимира Великого (980-1015 рр.)

Внутрішня і зовнішня політика Володимира Великого

• Після смерті Святослава між його синами Ярополком, Олегом та Володимиром розпочалася боротьба за владу, переможцем із якої вийшов Володимир.

• Посівши київський престол, Володимир збільшує територію Київської держави:

• захоплює Червенські гради на території Волині та Галичини;

• повертає захоплені поляками західні землі хорватів і дулібів;

• приєднує Закарпаття, землі хорватів Подністров’я, тиверців та уличів;

• остаточно приєднує племена в’ятичів та радимичів;

• завойовує землі ятвягів.

• Зміцнюються позиції Київської держави в Північному Причорномор’ї, Криму та Приазов’ї:

• здійснено успішний похід проти Волзької Булгарії;

• відбулось приєднання до Тмутараканського князівства на Таманському півострові;

• зміцнилися позиції в кримських містах Сурожі (Судаку) і Херсонесі (Корсунь), де утвердились осередки руських купців.

Наслідки: відбувається перетворення Київської держави на найбільшу європейську державу, кордони якої простягалися від Дністра, Закарпаття, річок Західний Буг, Німану та Західна Двіна на заході до межиріччя Оки й Волги на сході; від Чудського, Ладозького, Онезького озер і Фінської затоки на півночі до Причорномор’я і Приазов’я на півдні.

• Володимир опікується зміцненням південних рубежів: веде будівництво нової системи оборони від нападів кочовиків — печенігів. Вона складалася з величезних насипних земляних валів, глибоких ровів та низки фортець (легендарні «Змієві вали», які мали загальну довжину майже 1 тис. км).

• Князь активно будує нові міста: Білгород на Ірпені, Василів на Стугні, Берестове на південній околиці Києва та ін.

• Головне завдання Володимира — централізація влади, з цією метою князь проводить низку реформ:

• адміністративна реформа: ліквідація племінних князівств та злам сепаратизму (намагань відокремитись) серед місцевої племінної верхівки шляхом передавання влади на місцях намісникам князя — його синам або довіреним людям серед старших дружинників;

• військова реформа: відмова від опори на племінні військові формування, усунення з керівних посад варягів, на місця яких призначались довірені особи князя. Наділення землею тих, хто прагнув боронити кордони держави і ніс військову службу.

Наслідки:

• значно збільшується кількість місцевих людей на військовій службі;

• відбувається зміцнення обороноздатності країни;

• нові власники стають опорою влади Володимира на місцях.

• Князь оновлює судочинство, удосконалює законодавство, що сприяло запровадженню нового «Уставу земляного».

• Володимир започатковує карбування власної монети (златників та срібників).

• З метою піднесення значення Києва як столиці держави князь узявся за його розбудову. Місто перетворилось на новий центр — «град Володимира», укріплений високими земляними валами та баштами.

• Для навчання дітей знаті Володимир відкриває перші школи.

Мовою джерела

«І почав Володимир забирати дітей у нарочитих мужів своїх і віддавати їх на навчання книжне».

У зовнішній політиці Володимира відбувається поступовий перехід від воєнних походів до дипломатії. Налагоджуються добросусідські відносини з європейськими державами:

• важливий напрям зовнішньої політики — відносини з Візантією, для зміцнення яких Володимир надає допомогу візантійському імператору Василію II у приборканні заколотників. Володимир приймає хрещення та одружується із сестрою візантійського імператора — принцесою Анною;

• налагодження добрих відносин із країнами Скандинавії, Польщею, Угорщиною, Чехією та ін.

Запровадження християнства як державної релігії

• У 980 р. Володимиром здійснено невдалу спробу реформувати язичництво — намагання створити пантеон богів на чолі з Перуном. Однак язичництво з його багатобожжям було неспроможним забезпечити ідеологічну і культурну єдність держави та обґрунтувати право київського князя на одноосібну верховну владу.

Мовою джерела

«І став княжити Володимир у Києві один. І поставив він кумири на пагорбі, поза двором теремним: Перуна дерев’яного, і Хорса, і Дажбога, і Стрибога, і Сімаргла, і Мокош. І приносили їм люди жертви, називаючи їх богами... і оскверняли землю требами своїми».

• У 988 р. в Київській державі було запроваджено християнство як державну релігію. Основні кроки для втілення цього заходу:

• прийняття християнства Володимиром у Корсуні;

• знищення язичницького капища;

• хрещення киян у притоці Дніпра — річці Почайні.

Християнство — світова релігія, заснована на житті та вченні Ісуса Христа, один із напрямів єдинобожжя.

Мовою джерела

«Повелів Володимир поскидати кумирів — тих порубати, а інших вогню оддати. Перуна ж повелів він прив’язати коневі до хвоста і волочити з Гори по Боричевому узвозу на ручай, і дванадцятьох мужів приставив бити його палицями... І, приволікши його, вкинули в Дніпро... А на завтра вийшов Володимир зі священиками... на Дніпро. І зійшлося людей без ліку, і влізли вони у воду, і стояли — ті до шиї, а другі — до грудей. Діти ж не відходили од берега, а інші немовлят держали. Дорослі ж бродили у воді, а священики, стоячи, молитви творили...»

• За наказом Володимира було збудовано першу кам’яну церкву Святого Василія (церковне ім’я князя Володимира), яку почали назвати Десятинною, тому що на її утримання князь наказав виділити десяту частину своїх прибутків.

Значення запровадження християнства

• Зростання авторитету Київської держави (Русі-України) на міжнародній арені; встановлення рівноправних відносин із християнськими країнами, передусім із Візантією.

• Залучення держави до європейського культурного й державного простору.

• Зміцнення центральної влади.

• Утвердження високих моральних цінностей (припинення практики людських жертвоприношень, усталення парної сім’ї тощо).

• Подолання породжених місцевими язичницькими віруваннями настроїв замкненості й відокремленості від інших територій.

• Перетворення церков на осередки формування духовної культури: запровадження писемності, початок літописання, розвиток кам’яного будівництва, мистецтва тощо.